Рішення

від 03.05.2022 по справі 686/1870/22

ЛЕТИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

копія Справа №686/1870/22

Провадження №2-678-198/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2022 року смт.Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Цибульського Д.В.,

при секретарі судового засідання Іськовій Т.Л.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Летичів справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Громадської організації «Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок» про визнання договору купівлі-продажу дійсним,

встановив:

22.02.2022 року до Летичівського районного суду Хмельницької області на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27.01.2022 року за підсудністю для розгляду передано справу №686/1870/20 за позовом ОСОБА_1 до Громадської організації «Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, в якій позивач просить: визнати дійсним Договір купівлі-продажу майна укладеного між Хмельницькою обласною організацією УТМР та ОСОБА_1 від 06.08.2019 року щодо споруди №1 Водоскид Шлюзний міст, виконаний з бутового каменю, залізобетону, металу. Довжина водоскиду - 42 м. Рік введення в експлуатацію 1957 та споруди №2 Земляна гребля довжиною 585 м. рік введення в експлуатацію - 1957, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , на річці Вовк.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те що, 26.07.2019 року його визнано переможцем аукціону (лот №1), що проводився Товарною Біржею «Подільська» з запропонованою ним найвищою ціною в 153000 грн. за наступне майно: споруди №1 Водоскиду Шлюзного мосту, довжиною 42 м, рік введення в експлуатацію 1957 та споруди № 2 Земляна гребля довжиною 585 м. рік введення в експлуатацію 1957, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , на річці Вовк. 27.07.2019 року він нарочно передав голові ГО «Хмельницька обласна організація УТМР» Сагайдаку Г.А. заяву з проханням укласти за результатами торгів договір купівлі-продажу майна. Листом від 01.08.2019 року №61а-01-10Б відповідач його повідомив, що так як придбане мною за результатами аукціону майно не відноситься до нерухомого майна, то нотаріального посвідчення не потребує. 06.08.2019 року на підставі протоколу проведення аукціону №1 від 26.07.2019 року укладено Договір купівлі-продажу майна між Хмельницькою обласною організацією УТМР та ним ОСОБА_1 щодо споруди №1 Водоскиду Шлюзного мосту, довжиною 42 м, рік введення в експлуатацію 1957 та споруди № 2 Земляна гребля довжиною 585 м. рік введення в експлуатацію 1957, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , на річці Вовк. На виконання п.2.3. Договору ним як покупцем проведено повний розрахунок у розмірі 153000 грн. за придбане майно, 15300 грн. за підвищення кроку на аукціоні, та 8415 за винагороду біржі, а саме майно передане мені за актом приймання-передачі. Таким чином, обов`язки за Договором між сторонами виконані повністю, а взаємні претензії відсутні. Вказане не заперечується відповідачем. Влітку 2021 року працівники Летичівської селищної ради Хмельницької області проводили на території належних йому споруд без погодження зі мною вирубку лісу, а восени 2021 року розмістили на в`їзді до належного йому майна табличку з надписом: «Територія гідропарку Летичівської ОТГ». 05.11.2021 року він звернувся до Летичівської селищної ради Хмельницької області з заявою про усунення перешкод в користуванні належного мені майна, з вимогою демонтувати вказану вище табличку та в подальшому утримуватись від незаконних дій щодо належного мені майна. Згідно відповіді Летичівської селищної ради Хмельницької області №4278 від 10.11.2021 року, його було повідомлено про те, що так якпридбане ниммайно відноситьсядо нерухомогомайна,то вонопідлягає нотаріальномупосвідченню,а вподальшому ідержавній реєстрації.А так, як на думку селищної ради з Договору не вбачається, що він є власником майна, вимога про демонтаж таблички є необґрунтованою. 10.11.2021 року він звернувся до відповідача з заявою в якій просив нотаріально посвідчити укладений між нами Договір. Крім того, зобов`язувався оплатити послуги. Однак згідно відповіді на лист від 05.01.2022 року №02-01-10Б відповідач повідомив йому, що передане йому за Договором майно є рухомим та нотаріального посвідчення не потребує. Таким чином, на момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, що підтверджується Договором купівлі-продажу майна від 06.09.2019 року, виконання договору відбулося, оскільки продавець (відповідач) отримав кошти, а до покупця (позивач) за актом прийому-передачі майна перейшло майно, а нотаріальне посвідчення та в подальшому державна реєстрація майна не відбулась лише у зв`язку з ухиленням відповідача.

28.02.2021року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області позовну заяву було залишено без руху та надано строк позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали усунути зазначені у ній недоліки.

21.03.2022 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області справу прийнято до розгляду, відкрито провадження у ній за правилами загального позовного провадження з призначенням по справі підготовчого судового засідання.

21.04.2022 року ухвалою Летичівського районного суду Хмельницької області закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача Громадської організації «Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок» Сагайдак Г.А. будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в порядку ч.11 ст.128 ЦПК України, через офіційний веб-сайт судової влади України Летичівського районного суду Хмельницької області а також шляхом направлення рекомендованих повісток з повідомленням про їх вручення у судове засідання не з`явився, подав до суду письмову заяву від 20.04.2022 року про розгляд справи без участі представника позивача та прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Суд, заслухавши думку та пояснення позивача, повно та всебічно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази у справі, які мають значення для її розгляду, приходить до висновку що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.1ст.6 Конвенції прозахистправ людиниі основоположнихсвобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно із ч.1 ст.24 Конституції України(у редакціїЗакону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», що набрав чинності 30 вересня 2016 року) правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

А відповідно до частини другої вказаної статті юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.16 ЦК України , кожна особамає правозвернутися досуду зазахистом свогоособистого немайновогоабо майновогоправа таінтересу. Способамизахисту цивільнихправ таінтересів можутьбути: визнанняправа; визнанняправочину недійсним; припиненнядії,яка порушуєправо; відновленнястановища,яке існувалодо порушення; примусовевиконання обов`язкув натурі; змінаправовідношення; припиненняправовідношення; відшкодуваннязбитків таінші способивідшкодування майновоїшкоди; відшкодуванняморальної (немайнової)шкоди; визнаннянезаконними рішення,дій чибездіяльності органудержавної влади,органу владиАвтономної РеспублікиКрим абооргану місцевогосамоврядування,їхніх посадовихі службовихосіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Ч.1 ст.2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу №1 проведення аукціону товарною біржею «Подільська» від 26.07.2019 року, ОСОБА_1 визнано переможцем аукціону (лот №1), за запропонованою ним найвищою ціною в 153000 грн. за наступне майно: споруди №1 Водоскиду Шлюзного мосту, довжиною 42 м, рік введення в експлуатацію 1957 та споруди № 2 Земляна гребля довжиною 585 м. рік введення в експлуатацію 1957, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , на річці Вовк.

Згідно письмової заяви ОСОБА_1 від 26.07.2019 року він 27.07.2019 року він звернувся до голови ГО «Хмельницька обласна організація УТМР» Сагайдака Г.А. заяву з проханням укласти за результатами торгів договір купівлі-продажу майна, який останній було отримано 27.07.2019 року.

Відповідно до листа ГО «Хмельницька обласна організація УТМР» №61а-01-10Б від 01.08.2019 року, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що так як майно що ним придбавається відноситься до рухомого майна, а тому нотаріального посвідчення не потребує, та просить до 10.08.2019 року йому з`явитись до ГО «Хмельницька обласна організація УТМР» для укладення договору купівлі-продажу майна.

06.08.2019 року між Хмельницькою обласною організацією УТМР в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу майна, та відповідно до п.п.1.1 п.1 Предмет договору вказано, що на умовах Даного договору на підставі проведення аукціону №1від 26.07.2019 року, продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві наступне нерухоме майно, а саме №1 Водоскиду Шлюзного мосту, довжиною 42 м, рік введення в експлуатацію 1957 та споруди № 2 Земляна гребля довжиною 585 м. рік введення в експлуатацію 1957, що знаходяться за адресою в АДРЕСА_1 , на річці Вовк.

Тобто, вже в самому вищевказаному договорі купівлі-продажу майна від 06.08.2019 року вказано, що дане майно є нерухомим.

Відповідно до п.2.3. Договору ОСОБА_1 як покупцем проведено повний розрахунок у розмірі 153000 грн. за придбане майно, 15300 грн. за підвищення кроку на аукціоні, та 8415 за винагороду біржі, та відповідно до передавального акту від 06.08.2019 року ОСОБА_1 було передано майно яке ним придбано.

10.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до «Хмельницької обласної організації УТМР» з заявою від 10.11.2021 року, в якій вказав, що оскільки договір купівлі-продажу майна від 06.08.2019 року укладений між Хмельницькою обласною організацією УТМР в особі ОСОБА_2 та ним, за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу нерухомого майна, а тому підлягав нотаріальному посвідченню. Так як без нотаріального посвідчення договору він вважається нікчемним, та просив в найближчі дні звернутись до нотаріуса за нотаріальним посвідченням договору.

Відповідно до листа ГО «Хмельницька обласна організація УТМР» №02-01-10Б від 05.01.2022 року, ОСОБА_1 було повідомлено про те, що передане йому за Договором майно є рухомим та нотаріального посвідчення не потребує.

Згідно із ч.ч.1,3 ст.206 ЦК України визначено, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Ст.220 ЦК України визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Ч.2 ст.220 ЦК України вказано, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.

При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість. При цьому саме по собі небажання сторони нотаріально посвідчувати договір, її ухилення від такого посвідчення з причин відсутності коштів на сплату необхідних платежів та податків під час такого посвідчення не може бути підставою для застосування ч.2 ст.220 ЦК України.

Норма ч.2 ст.220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК України пов`язується з їх державною реєстрацією, а тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2019 року, справа №665/2266/16-ц, провадження №61-29416св18; Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.04.2019 року, справа №2-4783/07, провадження №61-14587св18.

Відповідно до ч.3 ст.640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним з дня такого посвідчення.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації.

В п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК (435-15) не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов`язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов`язків для сторін. При розгляді таких справ суди повинні з`ясувати, чи підлягає правочин обов`язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину. У зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК (435-15). Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст.76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Також, визнання правочину дійсним, як спосіб захисту, може застосовуватись до правочинів, які не були посвідчені нотаріально.

На підтвердження своїх вимог, позивач наводить вимоги ч.2 ст.220 ЦК України, відповідно до змісту яких вбачається, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального свідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Як зазначалося судом, однією з умов застосування ч.2 ст.220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата другою стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин, проте будь-яких доказів ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину позивач суду не надав.

Суду також не доведено будь-якими доказами обставин ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору.

Жодних об`єктивних перешкод для нотаріального посвідчення договору (стан здоров`я, виїзд за кордон на постійне місце проживання, втрати будь-якого зв`язку позивача з відповідачем чи інше) судом не встановлено та з матеріалів справи не вбачається. Також не встановлено втрату можливості посвідчення договору купівлі-продажу саме на момент розгляду справи та ухвалення рішення.

З огляду на встановлені судом фактичні обставини, позивачем не доведено в чому саме полягає безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення правочину та з чого вбачається втрата можливості його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним згідно зі ст.220 ЦК України.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Так як у задоволенні позову відмовлено, то у відповідності до ч.1ст.141 ЦПК України, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вище викладеного та керуючись п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст.15, 16, 203, 204, 206, 210, 220, 640, 655, 657 ЦК України, ст.ст.10, 12, 13, 76-81, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Громадської організації «Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок» про визнання договору купівлі-продажу дійсним, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий Летичівським РС УДМС України в Хмельницькій області 12.09.2012 року, зареєстрований та проживаючий за адресою АДРЕСА_2 .

Відповідач: Громадська організація «Хмельницька обласна організація Українського товариства мисливців та рибалок», код ЄДРПОУ 03928458, місце знаходження м.Хмельницький, вул.Паркова, 7/1, Хмельницької області, п.і.29013.

Повний текст судового рішення складено 11 травня 2022 року.

Суддя: підпис Д.В. Цибульський

Суддя Летичівського районного суду

Хмельницької області Д.В. Цибульський