Постанова

від 03.05.2022 по справі 396/416/21

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 травня 2022 року м. Кропивницький

справа № 396/416/21

провадження № 22-ц/4809/618/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Приватне підприємство агрофірма «Зірка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2022 року у складі судді Русіної А. А. і

В С Т А Н О В И В:

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства агрофірма «Зірка» (далі ППАФ «Зірка») та просив зобов`язати ППАФ «Зірка» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3524086400:02:000:2070 площею 2,4395 га, що розташована на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області шляхом повернення зазначеної земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 2,4395 гакадастровий номер 3524086400:02:000:2070, що розташована на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яку він отримав у спадок після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач дізнався, що вказана земельна ділянка використовується ППАФ «Зірка» на підставі договору оренди, укладеного між відповідам та померлим ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що зазначений договір оренди ОСОБА_2 не підписував та не мав вільного волевиявлення на його укладення, ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушує його право як спадкоємця вільно володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Окрім відсутності волевиявлення, договір оренди земельної ділянки від 14.07.2016 не містить усіх необхідних істотних умов договору оренди землі, оскільки у договорі не зазначена нормативна грошова оцінка землі та, як наслідок, не зазначено розмір орендної сплати, що підлягає сплаті, а право оренди земельної ділянки зареєстровано до укладення договору, який насправді не укладався.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони ППАФ «Зірка» в період з дня набрання ухвалою про забезпечення позову законної сили та до вирішення спору по уті здійснювати особисто чи із залученням третіх осіб будь-який механічний обробіток грунту (боронування, культивацію, дискування тощо), хімічний обробіток грунту (внесення добрив, гербіцидів, пестицидів тощо), здійснювати посів сільськогосподарських культур на земельній ділянці для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4395 га кадастровий номер 3524086400:02:000:2070, яка розташована на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що між сторонами виник спір, предметом якого є земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачу та перебуває у користуванні ППАФ «Зірка», яке відмовляється повертати її після встановлення факту підроблення договору оренди.

Відповідач постійно зриває призначені судові засідання з березня 2021 року та майже рік затягує розгляд справи, безпідставно користується належною позивачу земельною ділянкою, чим порушує право власності ОСОБА_1 на вказане майно.

Позивач зазначає, що таке застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та його інтересам до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Водночас, ОСОБА_1 вважає, що вжиття заходів забезпечення позову не призведе до порушення принципу співмірності, а обраний вид забезпечення не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області вді 17 лютого 2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що позивачем не доведено ризики утруднення виконання можливого рішення суду або неможливості його виконання, без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції вважав, що матеріали заяви не містять належних і допустимих доказів на підтвердження необхідності вжиття заходів забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, а посилання у заяві лише на потенційну можливість та припущення щодо ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції помилково виходив з того, що заявлені вимоги не є співмірними заявленим позовним вимогам, а також того, що позивачем не доведено ризики ускладнення виконання можливого судового рішення або неможливості його викоання без вжиття заходів забезпечення позову.

Суд першої інстанції не врахував того, що ППАФ «Зірка» протиправно використовує належну ОСОБА_1 земельну ділянку з метою отримання прибутку.

Оскільки, відповідач зацікавлений у тому, щоб використовувавти земельну ділянку якнайдовше, він свідомо затягує судовий розгляд справи, який триває вже більше року, та може завдати шкоди грунту шляхом внесення добрив, гербіцидів та його механічної обробки, що призведе до втрати родючості.

Таким чином, позивач вважає, що якщо чекати ухвалення рішення у справі, то він може повернути земельну ділянку у стані непридатному для використання, а на відновлення родючості землі може знадобитись декілька років.

ОСОБА_1 має намір самостійно обробляти належну йому земельну ділянку та господарювати на власній землі, а у випадку засіяння земельної ділянки до збору врожаю відповідачем, позивач буде позбавлений можливості користуватись нею одразу після набуття рішенням суду законної сили у разі вирішення спору на його користь.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

В судовому засіданні апеляційного суду адвокат Поліщук Ю. Р., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник ППАФ «Зірка» в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, суд вирішив розглянути справу без його участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права.

Стаття 6 Конвенції гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий і відкритий розгляд у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 150 ЦПК Україниодними із видів забезпечення позову, зокрема є заборона вчиняти певні дії.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) зазначено, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".

Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4395 га, в межах згідно планом, що розташована на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської оббластікадастровий номер 3524086400:02:000:2070, яку позивач успадкував після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 12 лютого 2021 року, копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 63539152 від 12 лютого 2021 року та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 244174029 від 12 лютого 2021 року (а. с. 18-22).

Згідно договору оренди земельної ділянки від 14 липня 2016 року ОСОБА_2 надав ППАФ «Зірка» в оренду зазначену земельну ділянку (а. с. 13-15)

В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства агрофірма «Зірка» (далі ППАФ «Зірка») та просив зобов`язати ППАФ «Зірка» усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою кадастровий номер 3524086400:02:000:2070 площею 2,4395 га, що розташована на території Сотницько-Балківської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області шляхом повернення зазначеної земельної ділянки (а. с. 2-28).

Враховуючи викладене, предметом позову є правомірність використання відповідачем земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_3 посилався на те, що застосування заходів забезпечення позову необхідне через існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та його інтересам до ухвалення рішення в даній справі, а захист цих прав стане неможливим без вжиття таких заходів та для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат (а. с. 57-60).

Разом з тим, суд вважає, що заява про забезпечення позову ОСОБА_1 не містить обґрунтованих підстав існування загрози невиконання судового рішення, як і не містить посилання на докази, які б вказували, що відповідач вчиняє дії щодо спірного майна, які у подальшому стануть причиною неможливості виконання судового рішення у зв`язку із задоволенням позову.

Крім того, викладені у заяві доводи не підтверджені належними і допустимими доказами у відповідності до положень статей 12, 81 ЦПК України.

Суд зазначає, що при встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також, під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи вищевказане, суд вважає, що суд першої інстанції, що заборона вчиняти дії, зазначені в заяві про забезпечення позову не тільки позбавляє ППАФ «Зірка» на весь час вирішення спору використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору, але й перешкоджає здійсненню ним підприємницької діяльності, як юридичної особи, як виробника сільськогосподарської продукції, яка полягає у вільному розпорядженні власністю на правах оренди, та суперечить сільськогосподарському циклу використання земельної ділянки у зв`язку з чим, ППАФ «Зірка» може зазнати збитків у виді упущеної вигоди, а орендодавець ОСОБА_1 - неотриманої орендної плати.

Крім того, спірний договір оренди на даний час є чинним і презумпція правомірності якого у встановленому законом порядку не спростована (стаття 204 ЦК України).

Таким чином, завдоволення заяви про забезпечення позову порушить право відповідача на користування земельної ділянкою, та надасть перевагу позиції позивача, ще до моменту вирішення справи по суті, тому доводи апеляційної скарги і є немотивованими та необґрунтованими.

Схожі за змістом висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 700/720/17 (провадження № 61-1995 св 20), від 02 липня 2020 року у справі № 657/1211/19 (провадження № 61-3353св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 677/1807/18 (провадження N 61-10789 св 19), від 10 лютого 2021 року у справі № 709/853/20 (провадження № 61-14722св20).

Враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що ППАФ «Зірка» протиправно використовує належну ОСОБА_1 земельну ділянку з метою отримання прибутку, не заслуговують на увагу суду, оскільки, протиправність використання відповідачем земельної ділянки є предметом спору, а при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач зацікавлений у тому, щоб використовувавти земельну ділянку якнайдовше та свідомо затягує судовий розгляд справи, не впливає на правильність висновків суду першої інстанції., а посилання ОСОБА_1 на те, що ППАФ «Зірка» може завдати шкоди грунту шляхом внесення добрив, гербіцидів та його механічної обробки, що призведе до втрати родючості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що випадку засіяння земельної ділянки до збору врожаю відповідачем, позивач буде позбавлений можливості користуватись нею одразу після набуття рішенням суду законної сили у разі вирішення спору на його користь, оскільки, вказані обставини є достанніми підставами для застовування до відповідача заходів забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2022 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 09.05.2022.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко