Рішення

від 09.05.2022 по справі 920/1389/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.2022м. СумиСправа № 920/1389/21

Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/1389/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (Україна, 40030, м. Суми, вул. Білопільське шосе, буд.30/3),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт (РФ, 305025, Курська обл., м. Курськ, вул.Магістральна, буд.2В, літер А1),

про стягнення 138 834,48 російських рублів, що станом на 16.11.2021 за курсом НБУ становить 50502 грн 43 коп.,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт 138 834,48 російських рублів, в тому числі 90000,00 російських рублів заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами контракту № 240601 від 24.06.2020, 1028,21 російських рублів 3% річних, 1807,64 російських рублів інфляційного збільшення суми боргу, 2 798,63 російських рублів пені, 43200,00 російських рублів штрафу за несвоєчасну оплату товару.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2021, справу призначено до розгляду судді Вдовенко Д.В.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (далі Угода), учасниками якої є Україна та Російська Федерація (дата набрання чинності для України - 19.12.1992, дата набрання чинності для Російської Федерації - 09.10.1992), компетентні суди держав учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

На стадії відкриття провадження у справі суд встановив, що у п. 6.1. контракту сторони погодили, що всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають за цим контрактом або у зв`язку з ним, у тому числі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Сумської області. Застосовним при судовому розгляді правом є право держави Україна. Отже, сторони досягли домовленості про розгляд спорів, що виникають за контрактом, у Господарському суді Сумської області за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 28.12.2021 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1389/21; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; зобов`язав Товариство з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс у строк до 17.01.2022 надати суду, для подальшого вручення Товариству з обмеженою відповідальністю Солпарт, нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21 (у двох примірниках), доручення про вручення ухвали господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21 (в одному примірнику); ухвалив надані Товариством з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс документи надіслати, згідно з вимогами Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах від 15.11.1965 та Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992, до Арбітражного суду Курської області для подальшого вручення Товариству з обмеженою відповідальністю Солпарт; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву; клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

10.01.2022, на виконання ухвали суду, позивач надав нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21 (у двох примірниках), доручення про вручення ухвали господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21 (в одному примірнику).

Доручення про вручення ухвали господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21 разом з ухвалою надіслане Господарським судом Сумської області Арбітражному суду Курської області для виконання 11.01.2022 (вих. № 174/22).

26.04.2022 від Арбітражного суду Курської області до Господарського суду Сумської області надійшла ухвала від 15.02.2022 про неможливість виконання судового доручення з незалежних від суду причин (надіслане поштою 18.02.2022, зареєстроване в Господарському суді Сумської області 26.04.2022 за вх. №1519). В ухвалі Арбітражного суду Курської області зазначено про: направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт копії ухвали Господарського суду Сумської області від 28.12.2021 у справі № 920/1389/21, яка повернута з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання»; неявку представника Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт в судове засідання 15.02.2022, призначене Арбітражним судом Курської області для виконання доручення Господарського суду Сумської області ухвалою від 24.01.2022.

Суд зазначає, що направлення ухвали рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. Факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки і незвернення одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення.

З огляду на викладене, Господарським судом Сумської області вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, не подав будь-яких заяв чи клопотань.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 24.02.2022, через збройну агресію російської федерації проти України, веденням бойових дій на території Сумської області, зміною територіальної підсудності судових справ Господарського суду Сумської області розпорядженням Голови Верховного Суду від 22 березня 2022 року №12/0/9-22, суд вирішує справу за наявними матеріалами після припинення бойових дій на території Сумської області та відновлення територіальної підсудності із 25 квітня 2022 року згідно з розпорядженням Голови Верховного Суду від 22.04.2022 № 25/0/9-22.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами: форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення; права і обов`язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

Суд встановив, що 24.06.2020 між сторонами укладений контракт № 240601 (м. Суми), за умовами якого позивач зобов`язався передати відповідачу у власність до 30.07.2020 товар за ціною та номенклатурою згідно зі специфікацією, яка є невід`ємною частиною контракту, відповідач зобов`язався прийняти та оплатити товар відповідно до умов контракту.

Договір діє з моменту його підписання і до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до моменту повного виконання сторонами договірних зобов`язань (п. 8.1. контракту).

Відповідно до специфікації № 1 від 24.06.2020, позивач зобов`язався поставити відповідачу товар вартістю 1 038 230 російських рублів, на умовах поставки DAP м. Курськ (дата завантаження: червень 2020 року).

Розрахунок за товар здійснюється на умовах оплати товару в сумі 1 038 230 російський рублів протягом 360-ти календарних днів з моменту поставки товару. Валюта платежів російський рубль (п. 3.1., 3.2. контракту).

Датою відвантаження товару є дата оформлення транспортного документа (CMR). Після доставки товару водій надає покупцю (одержувачу) CMR, а покупець зобов`язаний заповнити на усіх сторінках графу «вантаж отриманий»: зазначити дату отримання вантажу, матеріально відповідальну особу одержувача, поставити підпис та печатку (п. 4.3., 4.4. контракту).

Згідно з п. 4.7. контракту, постачальник передає разом з вантажем наступну товаросупровідну документацію: рахунок-фактура, CMR, пакувальний лист, паспорт якості.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема копій міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 635268, митної декларації №UA807290/2020/015346, рахунку-фактури № 01 від 24.06.2020, пакувального листа до рахунку-фактури, паспортів якості товару, позивач виконав договірне зобов`язання щодо поставки відповідачу товару загальною вартістю 1 038 230 російських рублів, разом з супровідними документами. Товар отриманий відповідачем 01.07.2020, про що свідчить відмітка у накладній CMR № 635268 (дата, підпис, печатка).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 90000 російських рублів.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Суд встановив, що факт поставки позивачем відповідачу та отримання останнім 01.07.2020 товару вартістю 1 038 230 російських рублів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 635268, митною декларацією №UA807290/2020/015346, рахунком-фактурою № 01 від 24.06.2020.

Виходячи з умов контракту, товар мав бути оплачений відповідачем у строк до 27.06.2021 (360 календарних днів з моменту поставки товару).

Відповідач не розрахувався своєчасно та повністю за отриманий товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Заборгованість відповідача становить 90 000 російських рублів.

Доказів сплати боргу чи обґрунтованих заперечень проти позовних вимог відповідач не подав.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати отриманого за контрактом товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 90 000 російських рублів заборгованості за товар.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення оплати товару, відповідачу нараховані 3% річних в сумі 1028,21 російських рублів за період з 01.07.2021 до 16.11.2021 та інфляційні втрати в сумі 1807,64 російських рублів за період з 01.07.2021 до 31.10.2021, виходячи з суми заборгованості за товар в розмірі 90 000 російських рублів.

Перевіривши розрахунок позивача, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару у погоджені сторонами строки, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1028,21 російських рублів.

Разом з цим, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат з огляду на таке.

Суд встановив, що за умовами контракту валютою платежів є російський рубль. Інфляційні втрати нараховані позивачем за прострочення грошового зобов`язання, визначеного у російських рублях.

Однак, за змістом статті 1 Закону України від 03 липня 1991 року N 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/1921/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі N 296/10217/15-ц.

Оскільки норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції не поширюються на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного в іноземній валюті, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 1807,64 російських рублів.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до розрахунку позивача, за прострочення оплати товару, на підставі п. 5.1., 5.2. контракту, відповідачу нараховані пеня в сумі 2798,63 російських рублів за період з 01.07.2021 до 16.11.2021 в розмірі облікової ставки НБУ; штраф в сумі 43200 російських рублів у розмірі 48 % від вартості неоплаченого товару.

За умовами п. 5.1., 5.2. контракту, сторони несуть відповідальність, передбачену актами законодавства України. У разі, якщо строки оплати товару будуть порушені більш ніж на 15 днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 48 % від вартості неоплаченого товару.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положеннями ч. 1, 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Суд встановив, що у контракті сторони погодили відповідальність відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді штрафу і встановили його розмір.

Враховуючи зазначене, а також встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 43200 російських рублів штрафу.

Разом з цим, сторони не передбачили у контракті відповідальності відповідача за порушення строків оплати товару у вигляді пені і не встановили її розмір.

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05 вересня 2019 року у справі N 908/1501/18).

За цих обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 2798, 63 російський рублів, яка нарахована у розмірі не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2270 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт (Російська Федерація, 305025, Курська обл., м. Курськ, вул. Магістральна, буд.2В, літер А1, код 4632240558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (Україна, 40030, м. Суми, вул. Білопільське шосе, буд.30/3, код ЄДРПОУ 36778933) 90 000,00 російських рублів заборгованості за поставлений товар, 1028,21 російських рублів 3% річних, 43200,00 російських рублів штрафу.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Солпарт (Російська Федерація, 305025, Курська обл., м. Курськ, вул.Магістральна, буд.2В, літер А1, код 4632240558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Біотехімпульс (40030, м. Суми, вул. Білопільське шосе, буд.30/3, код ЄДРПОУ 36778933) 2270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4.У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6.Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 11.05.2022.

СуддяД. В. Вдовенко