Рішення

від 13.02.2022 по справі 927/1044/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

14 лютого 2022 року м. Чернігівсправа № 927/1044/21 Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді Фесюри М.В., секретар судового засідання Скороход А.О., розглянувши справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Віваро,

код ЄДРПОУ 40683130, вул. Попудренка, 20/7, м. Чернігів, 14017

до відповідача: Обслуговуючого кооператива Сервіс Стаф,

код ЄДРПОУ 43633779, вул. Шевченка, 97а/58, м. Чернігів, 14000

про визнання недійсним договору та зобов`язання відповідача внести зміни до договору

Представники учасників процесу: не прибули

В судовому засіданні на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України

проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гранд Віваро" звернулося до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Сервіс Стаф", у якому просить суд визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гранд Віваро" та Обслуговуючим кооперативом "Сервіс Стаф"; зобов`язати Обслуговуючий кооператив "Сервіс Стаф" внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов`язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом "Сервіс Стаф" з асоційованими членами (фізичними особами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що заявою від 01.01.2021 він надав згоду на приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020. На виконання умов договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 між позивачем та відповідачем 01.01.2021 укладено договір про надання послуг (виконання робіт). Завданням позивача, яке є невід`ємною частиною договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, визначено перелік асоційованих членів відповідача, які необхідні для надання послуг (виконання робіт) позивачу. При наданні послуг (виконанні робіт) згідно умов договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 позивач виявив, що асоційовані члени (фізичні особи) не перебувають у трудових відносинах з відповідачем. Умови договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 суперечать вимогам Закону України "Про зайнятість населення", що є підставою для визнання правочину недійсним. Договір про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 не містить положень щодо обов`язкового укладення трудових договорів з асоційованими членами (фізичними особами) відповідача.

Ухвалою від 29.10.2021 суд прийняв позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та відкрив провадження у справі №927/1044/21, підготовче судове засідання з розгляду справи призначив на 23.11.2021.

15.11.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 12.11.2021, поданий у строк, встановлений судом. В якому Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» заперечує проти позову у повному обсязі. Так, відповідач зазначає, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об?єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої господарської діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи є обслуговуючим кооперативом. Кооператив є самостійною юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки. Обслуговуючий кооператив утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Відповідач та його члени здійснюють спільну діяльність з метою поліпшення економічного стану членів відповідача, що виключає наявність трудових відносин. Участь асоційованого члена в господарській діяльності кооперативу визначається статутом кооперативу. Кооператив має провадити будь-яку господарську діяльність, передбачену статутом і не заборонену законом. Кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Відповідач уклав з позивачем договір про надання послуг (виконання робіт) членам кооперативу, що відповідає вимогам ЗУ «Про кооперацію». Для здійснення мети і статутних завдань кооперативна організація може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є її членами. У разі залучення осіб на визначений строк чи на час виконання певної роботи за згодою сторін між кооперативною організацією та найманим працівником може укладатися договір у формі контракту. Проте, зазначене застосовується до осіб, які не є членами кооперативу, та і залучаються до роботи за трудовим договором. А отже, на думку відповідача, таке положення не зобов?язує відповідача укладати трудові з членами кооперативу, в т.ч. з асоційованими. Відповідач вважає, оскільки підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов?язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України. А отже, відповідач на виконання вимог ст.67 Господарського кодексу України здійснив своє право на господарську діяльність шляхом укладення договору про надання послуг (виконання робіт), що не суперечить законодавству України. Як стверджує відповідач, положення ЗУ «Про зайнятість населення» не регулюють діяльність кооперативу та не регулюють правовідносини між членами (асоційованими членами) кооперативу та кооперативом, а тому не можуть бути підставою для визнання Договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.08.2020 недійсними. Відповідач зазначає, що не надає послуг з посередництва у працевлаштуванні, та не є суб?єктом господарювання, який надає послуги з посередництва у працевлаштуванні, так як асоційовані члени кооперативу приймають участь у господарській та іншій діяльності відповідача на підставі статуту, внутрішнього положення, договору про участь у господарській діяльності, що виключає наявність трудових відносин.

Ухвалою від 23.11.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 14.12.2021.

У судовому засіданні 14.12.2021 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на 28.12.2021.

У судовому засіданні 28.12.2021 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви з розгляду справи по суті до 13.01.2022.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Чернігівської області №02-01/2/22 від 10.01.2020, у зв`язку із перебуванням судді Шморгуна В.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №927/1044/21. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.01.2020 справу передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою від 11.01.2022 року суд справу прийняв до провадження, підготовче засідання призначив на 31.01.2022 року.

31.01.2022 від відповідача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника через перебування голови кооперативу на лікарняному та відсутністю іншого представника.

Учасники судового процесу, належним чином повідомлені про час та дату судового засідання, проте представників в судове засідання 31.01.2022 не направили.

Ухвалою від 31.01.2022 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 14.02.2022. Зазначена ухвала направлена відповідачу повернулася неврученою із зазначенням відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами частини першої статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала суду від 31.01.2021 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та останньому були створені достатні умови для реалізації ним своїх процесуальних прав.

Враховуючи, що матеріали справи містять відзив на позов відповідача та те, що ухвалою від 31.01.2022 явка учасників судового процесу не визнавалася обов`язковою, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив:

За Статутом, затвердженим установчими зборами, що оформлені Протоколом № 1 від 25.05.2020 року, Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» створений його засновниками на добровільних засадах відповідно до Цивільного кодексу України, законів України «Про кооперацію», «Про сільськогосподарську кооперацію» шляхом об`єднання фізичних та юридичних осіб для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів кооперативу під час провадження ними діяльності та на захист їх економічних інтересів (п.2.1 Статуту).

Видом діяльності кооперативу є організація господарської діяльності членів, асоційованих членів Кооперативу; управління майном кооперативу; надання послуг членам, асоційованим членам кооперативу (п.2.4 Статуту).

Кооператив здійснює обслуговування своїх членів (асоційованих) членів, не маючи на меті одержання прибутку, і є неприбутковою організацією (п.3.3 Статуту).

Кооператив має право: здійснювати господарську діяльність, спрямовану на обслуговування своїх членів (асоційованих членів), самостійно визначати стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно економічної ситуації; відповідно до законодавства України придбавати, відчужувати, здавати або брати в оренду рухоме та нерухоме майно, необхідне для його діяльності; брати зобов`язання по кредитах і позиках і гарантувати їх виплати майном чи активами Кооперативу; об`єднуватись з іншими кооперативами для спільного здійснення будь-якої не забороненої законодавством діяльності за галузевою або територіальною ознакою за рішенням загальних зборів членів Кооперативу; може мати у власності майно, відокремлене від майна своїх членів (п.4.1 Статуту).

Кооператив зобов`язаний надавати послуги своїм членам (асоційованим членам) згідно з їх замовленнями відповідно до діяльності Кооперативу; створювати належні умови для високопродуктивної та безпечної праці, забезпечувати додержання законодавства про працю, правил і норм охорони праці, техніки безпеки, соціального страхування; виконувати норми і вимоги щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання та відтворення природних ресурсів і забезпечення екологічної безпеки; створювати умови для навчання своїх членів та співробітників; сприяти соціальному розвитку громади, до якої відносяться члени Кооперативу; розробляти та затверджувати Правила внутрішньогосподарської діяльності Кооперативу (п.4.2 Статуту).

Членами Кооперативу можуть бути юридичні та фізичні особи, які зробили вступний та пайовий внески у розмірах, визначених загальними зборами Кооперативу, дотримуються вимог Статуту та мають право ухвального голосу та беруть участь у господарській діяльності Кооперативу (п.5.1 Статуту).

Кооператив за рішенням загальних зборів може приймати до свого складу асоційованих членів Кооперативу. Асоційованими членами Кооперативу можуть бути фізичні особи, які досягли 16-річного віку, або юридичні особи, які визнають Статут і внесли пайовий внесок для розвитку Кооперативу у розмірах, визначених Статутом (п.5.2 Статуту).

Вступ до Кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву вносить вступний та пайовий внесок в порядку і розмірах, визначених Статутом. Рішення правління (голови) Кооперативу про прийняття до Кооперативу підлягає схваленню загальними зборами членів Кооперативу (п.5.3).

Асоційовані члени Кооперативу мають право дорадчого голосу; отримувати частки доходу на паї відповідно до законодавства; отримувати повну інформацію про діяльність Кооперативу (п.6.3 Статуту).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Віваро» звернулося до Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» із заявою від 30.07.2020 про прийняття в асоційовані члени кооперативу. В заяві ТОВ «Гранд Віваро» зазначило, що з положеннями Статуту Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» та Правилами внутрішньогосподарської діяльності обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» ознайомлено. Умови договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020 приймає. Заява є згодою про приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020.

01.01.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Віваро» звернулося до Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» з аналогічною заявою про прийняття в асоційовані члени кооперативу, у якій позивач зазначив, що з положеннями Статуту Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» та Правилами внутрішньогосподарської діяльності обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» ознайомлений. Умови договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020 приймає. Зазначена заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд-Віваро» від 01.01.2021 є згодою про приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020.

Протоколом №01/01/21 загальні збори учасників Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» від 01.01.2021 прийняли до асоційованих членів обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро».

Заявою від 01.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд-Віваро» надало згоду на приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020, що укладається між Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф», в особі Голови кооперативу Поди Вячеслава Володимировича, який діє на підставі Статуту, з однієї сторони та членами (асоційовані члени) Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф», іменоване надалі Члени Кооперативу, в особі фізичних та юридичних осіб, з іншого боку.

За умовами (п.1.1- п.1.8) Договір про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Члена Кооперативу до всіх його умов в цілому, при цьому Член Кооперативу не може запропонувати свої умови до цього договору.

У випадку прийняття умов, Член Кооперативу засвідчує укладання Договору шляхом подання письмової заяви згоди про приєднання до Договору, та після проведення ідентифікації вважається таким, що прийняв умови Договору та Додатків од нього в повному обсязі, без будь-яких застережень і винятків.

Договір є публічним та безстроковим. Будь-яка із Сторін може його розірвати в порядку, передбаченому цим Договором.

Кооператив має право в односторонньому порядку вносити зміни та доповнення до даного Договору, Кооператив, з метою ознайомлення Членів Кооперативу із такими змінами, оприлюднює їх на загальних зборах Членів Кооперативу.

Моментом ознайомлення Членів Кооперативу зі змінами до Договору вважається момент, проведення загальних зборів Членів Кооперативу.

В разі незгоди Члена Кооперативу із внесеними Кооперативом змінами та доповненнями, Член Кооперативу припиняє свою участь у господарській діяльності Кооперативу.

Ідентифікація Члена Кооперативу здійснюється на підставі паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків та підписання заяви - згоди на приєднання до Договору.

Предмет Договору про участь у господарській діяльності визначений у пунктах 2.1.-2.3., де зазначено, що Кооператив та Члени Кооперативу уклали даний договір про участь у господарській діяльності Кооперативу для досягнення мети та цілей визначених Статутом Кооперативу. Сторони договору зобов`язуються робити необхідні дії для досягнення поставленої мети. Участь Членів Кооперативу у господарській діяльності Кооперативу здійснюється на підставі окремо укладених між Кооперативом та споживачами послуг (робіт) договорів.

Розділом 3 Договору про участь у господарській діяльності визначені обов`язки Кооперативу та його членів.

Відповідно до п.3.1. Кооператив зобов`язаний надавати послуги Членам Кооперативу та іншим особам на платній основі, на підставі окремо укладених договорів. Кооператив для надання послуг ([виконання робіт) зобов`язаний залучати лише Членів Кооперативу.

Згідно з п. 3.2. Член Кооперативу зобов`язаний приймати участь у господарській діяльності Кооперативу особисто. Член Кооперативу зобов`язаний неухильно, добросовісно виконувати умову цього Договору, та Договорів укладених Кооперативом на виконання цього Договору з іншими особами.

Пунктами 3.3.1 3.3.3 передбачені права Кооперативу, зокрема, Кооператив має право укладати правочини (договори) з Членами Кооперативу та з іншими особами про надання послуг (виконання робіт) на власний розсуд. Кооператив самостійно та на власний розсуд залучає до участі у господарській діяльності Членів кооперативу, які мають відповідні навички для надання відповідних послуг (виконання робіт). Кооператив має право припинити участь Члена Кооперативу у господарській діяльності, в разі невиконання, або неналежного виконання своїх обов`язків за цим Договором, або за укладеними на виконання цього Договору інших договорів.

Пунктами 3.4.1 3.4.3 визначені права Членів Кооперативу, зокрема, Член Кооперативу має право приймати участь у господарській діяльності Кооперативу; має право на отримання кооперативних виплат пропорційно до його участі у господарській діяльності Кооперативу; Член Кооперативу має право припинити участь у господарській діяльності Кооперативу, шляхом припинення членства, або подання заяви про припинення участі у господарській діяльності Кооперативу.

За розділом 4 Договору про участь у господарській діяльності передбачена відповідальність сторін, а саме: у випадку неможливості виконання стороною договору взятих на себе зобов`язань у встановлений договором строк вона зобов`язана не пізніше, ніж (за 10 днів до строку виконання) письмово попередити іншу Сторону договору про неможливість виконання. Невиконання умов договору з вини Сторони договору тягне за собою відповідальність згідно чинного законодавства.

Договір набирає чинності з моменту його укладення (підписання) Сторонами або акцепту його публічної оферти і діє до повного виконання обов`язків Сторонами (пункт 6.1. Договору про участь у господарській діяльності).

На виконання умов договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» - Замовник, та Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» - Виконавець, 01.01.2021 року уклали договір про надання послуг (виконання робіт).

Пунктом 1.1. Договору про надання послуг передбачено, що в порядку, строки та на умовах, передбачених Договором Виконавець приймає на себе зобов`язання організувати надання послуг (виконання робіт), передбачених завданням Замовника, яке є невід`ємною частиною цього Договору (надалі - "послуги" та/або "роботи"), Замовнику.

За умовами пункту 1.2. предметом Договору, окрім основних послуг (робіт), які передбачені пунктом 1.1. Договору, є додаткові супутні послуги (роботи), необхідні для виконання завдання Замовника.

Виконавець має право залучати до надання послуг (виконання робіт) членів (асоційованих членів) Виконавця, та або третіх осіб без додаткового погодження із Замовником (п.1.3 Договору про надання послуг).

Ціна Договору складається з усіх сум, оплачених Замовником за Договором, а саме з вартості послуг (робіт) та матеріалів. Вартість надання послуг (виконання робіт) визначається згідно з Додатком № 1 до Договору, який є його невід`ємною частиною. Замовник сплачує вартість надання послуг (виконання робіт) протягом трьох днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п.2.4 - п.2.6 Договору про надання послуг (виконання робіт).

Послуги надаються (роботи виконуються) на підставі завдання Замовника, в якому зазначається інформація та дані, які необхідні для надання послуг (виконання робіт) (п.3.1 Договору про надання послуг (виконання робіт).

Передача наданих послуг (виконаних робіт) Виконавцем та їх приймання Замовником здійснюється в момент завершення їх надання (виконання) шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконання робіт) (п.4.1. Договору про надання послуг).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. Строк дії Договору становить 1 (один) рік. Закінчення строку дії Договору не звільняє будь-яку із Сторін від відповідальності за його порушення, яке має місце під час дії цього Договору (п.6.1 п.6.2 Договору про надання послуг (виконання робіт).

Якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у цей Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю Сторін, яка оформлюється додатковою угодою. Зміни у Договір набирають чинності з моменту належного оформлення Сторонами відповідної додаткової угоди до Договору, якщо інше не встановлено у Договорі (п.6.3-п. 6.4 Договору про надання послуг (виконання робіт).

У Завданні від 01.01.2021 ТОВ «Гранд Віваро», на виконання умов договору про надання послуг, просить надати послуги з продажу товарів за адресою визначеною Замовником, у строк за вимогою. У Завданні зазначено виконавців: Котова Ніна Володимирівна, ОСОБА_1 , Коломієць Сергій Васильович, Галенко Тамара Василівна. Зазначене завдання погоджено Головою Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф».

Під час надання послуг ТОВ «Гранд Віваро» виявило, що асоційовані члени - фізичні особи, не перебувають у трудових відносинах з Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф».

У відповіді від 25.09.2021 на запит Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» повідомив ТОВ «Гранд Віваро», що асоційовані члени кооперативу: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не перебувають у трудових відносинах із кооперативом, та виконують роботи (надають послуги) відповідно до Закону України «Про кооперацію», статуту Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф», Правил внутрішньогосподарської діяльності та договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020 року.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається на те, що юридична особа, яка здійснює наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця, повинна укласти з такими працівниками трудові договори. Обслуговуючий кооператив «Сервіс Став» надавав послуги з посередництва у працевлаштуванні всупереч чинному законодавству, що підтверджується відсутністю трудових договорів між Відповідачем та асоційованими членами (фізичними особами). А тому позивач вважає, що він позбавлений прав надавати послуги (виконувати роботи) з боку відповідача, оскільки надання послуг (виконання робіт) асоційованими членами (фізичними особами) без укладення трудових договорів є неможливим. У зв`язку з чим просить визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, укладений між позивачем та відповідачем, та зобов`язати відповідача внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов`язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» з асоційованими членами (фізичними особами).

За змістом частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України унормовує, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Відповідно до положень статті 55 Господарського кодексу України господарські організації - це юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

У відповідності до частини 1 статті 93 Господарського кодексу України підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників).

Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначені положеннями Закону України «Про кооперацію». Відповідно до статті 1 якого «кооперація це система кооперативних організацій, створених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів». А за статтею 2 «обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу».

У відповідності до статті 6 Закону про кооперацію «кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків та може мати печатки».

Як зазначено у статуті Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» утворений засновниками відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України «Про кооперацію», та «Про сільськогосподарську кооперацію» та на підставі рішення установчих зборів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» (у редакції чинній на момент створення кооперативу) сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Загальні принципи, поняття та норми утворення, забезпечення функціонування, управління та ліквідації сільськогосподарського кооперативу і кооперативних об`єднань, контроль за їх діяльністю, права та обов`язки їх членів, формування майна, фондів, цін і тарифів на продукцію та послуги, а також трудові відносини у таких кооперативах та об`єднаннях регулюються Законом України "Про кооперацію".

За змістом ст.8 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію» правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу є нормативним документом кооперативу, що встановлює механізм та способи реалізації положень статуту кооперативу з урахуванням особливостей його господарської діяльності.

Примірні правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу, затверджені Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України, 30.10.2013 № 643. У пункті 1.1 правил (в редакції чинній на момент створення кооперативу) зазначено, що примірні правила внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (далі - Правила) розроблено відповідно до статті 8 Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та статуту сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу (далі - Кооператив). Правила є внутрішнім нормативним документом Кооперативу, що встановлює механізми та способи реалізації положень статуту Кооперативу з урахуванням особливостей його господарської діяльності (п.1.2).

За пунктом 3.1. Примірних правил внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу загальними умовами членства в Кооперативі є зобов`язання членів Кооперативу щодо участі у господарській діяльності Кооперативу. При вступі до Кооперативу заявник самостійно визначає обсяги участі у господарській діяльності Кооперативу на перший рік роботи, про що зазначає у заяві про вступ до Кооперативу. Правління Кооперативу розглядає та схвалює заяву заявника.

У пункті 3.2 Примірних правил внутрішньогосподарської діяльності сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу визначено, що Правління Кооперативу після прийняття заявника у члени Кооперативу та схвалення (узгодження) обсягу послуг підписує з ним договір про участь у господарській діяльності Кооперативу на один календарний рік. Істотними умовами такого договору є обсяг та якість продукції (послуг), яка продається або закуповується через Кооператив, обсяг, ціна та якість послуг, які надає Кооператив, відповідальність Кооперативу та членів Кооперативу за виконання договірних зобов`язань.

За положеннями Статуту Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність не маючи на меті одержання прибутку, є неприбутковою організацією, діє на підставі закону та свого статуту.

Однак, з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зазначено, що Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» перебуває на обліку з 27.05.2020, як юридична особа з видом економічної діяльності: «надання комбінованих офісних адміністративних послуг».

За змістом статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи зазначене вище, суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ст. 11 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, заявою від 01.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» надало згоду на приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020.

Зазначений договір не розірваний, недійсним в судовому порядку не визнаний.

Договір про участь у господарській діяльності є договором приєднання, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).

Волевиявлення щодо його укладення в порядку ст. 634 Цивільного кодексу України виражено позивачем у Заяві від 01.01.2021, якою прийнято в цілому умови.

Отже, позивач на основі вільного волевиявлення та за власним вибором уклав з відповідачем Договір про участь у господарській діяльності, на умовах визначених відповідачем.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами частин 2, 3 ст. 634 Цивільного кодексу України, договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

За приписами ч.ч. 1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Суд звертає увагу Позивача, що частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.

Таким чином, правовими засобами закріплення свободи договору традиційно розуміють норми-принципи, які проголошують свободу договору, свободу підприємницької діяльності та диспозитивні норми права, в яких втілено даний принцип.

Зміст принципу свободи договору розкривається в ст. 627 Цивільного кодексу України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (ч. 1 ст. 12 Цивільного кодексу України).

Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.

Враховуючи зазначене, приєднання позивача до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020, свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договори, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідав внутрішній волі.

За змістом ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач беззастережно схвалив та прийняв умови Договору про участь у господарській діяльності кооперативу до виконання, та на відповідних ухвалених та узгоджених умовах такого правочину ним здійснювалось виконання такого договору, зокрема, шляхом укладення сторонами договору про надання послуг від 01.01.2021 та складання Замовлення.

А отже, позивач не довів перед судом наявності обставин в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, які є підставою для внесення змін до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020. Позивач був обізнаний з тим, на яких умовах він приєднався до Договору, вільно погодився на такі умови.

Крім того, визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» внести зміни до договору" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 Господарського кодексу України.

Тобто, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 Господарського кодексу України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 Господарського процесуального кодексу України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Проте, позивач не виклав у позовній заяві у запропонованій ним редакції зміни до договору.

Враховуючи зазначене вище у сукупності, суд відмовляє у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов`язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом з асоційованими членами (фізичними особами).

Щодо визнання договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 недійсним суд зазначає наступне.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Договір по надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 укладений сторонами на виконання умов договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020, до якого приєднався позивач.

У заяві про приєднання від 01.01.2021 позивач надав згоду на приєднання до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 та був ознайомлений з положеннями Статуту кооперативу та Правилами внутрішньогосподарської діяльності.

Як вбачається з пункту 20.2 статуту Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф», його зміст передбачає, що для виконання статутних завдань і цілей Кооператив може залучати до роботи за трудовим договором осіб, які не є членами Кооперативу. За згодою сторін між Кооперативом та найманим працівником трудовий договір може укладатися у формі контракту.

Натомість, Закон України "Про кооперацію" передбачає обов`язкову трудову участь членів кооперативу та не передбачає обов`язкового перебування асоційованих членів кооперативу у трудових відносинах з кооперативом.

Як встановлено судом, Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» заснований у відповідності до положень Закону України "Про кооперацію". Діяльність якого визначена його статутом, у якому зокрема зазначено, що трудові договори можуть бути укладені з іншими особами, які залучаються для виконання функцій, не з асоційованими членами кооперативу.

Дослідивши положення Договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, суд зазначає, що він відповідає чинному законодавству. При укладанні його сторонами не було порушено приписів статей 203, 215 ЦК України, такий правочин відповідає вимогам чинного законодавства, у подальшому виконання умов Договору про надання послуг (виконання робіт) було схвалено Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро», прийняття відповідних прав та зобов`язань за укладеним правочином, і їх подальшої реалізації, шляхом його підписання, складання Завдання на виконання від 01.01.2021, а тому відсутні правові підстави для визнання такого правочину недійсними.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову та відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; викладення підстав для прийняття рішення не повинно неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на викладене вище, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Отже, підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі як недоведені та необґрунтовані.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Віваро про визнання недійсним договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» та Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» відмовити повністю.

2.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Гранд Віваро про зобов`язання Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов`язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» з асоційованими членами (фізичними особами) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2022.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/

Суддя М.В. Фесюра