Рішення

від 10.05.2022 по справі 260/1077/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2022 року м. Ужгород№ 260/1077/22 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луцович М.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації (вул. Мукачівська, буд. 3,м. Берегово,Берегівський район, Закарпатська область,90200), Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 7) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1), Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є інвалідом війни ІІІ групи, що дає йому право на пільги передбачені законодавством України. Позивач вказує, що йому було протиправно не нарахована та не ви виплачена щорічна разова грошова допомога до 5 травня за 2021 рік як інваліду війни ІІІ групи, в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 4 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням висновків Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, а тому просив суд зобов`язати відповідачів здійснити виплату суми недоплаченої частини разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік

Відповідач 1 надіслав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що позивачеві, як учаснику бойових дій виплачено грошові кошти щорічної разової грошової допомоги за 2021 рік у розмірі 3391,00 грн. відповідно до пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України № 325 від 08 квітня 2021 року. Також вказує, що зазначена грошова допомога не могла була бути виплачена позивачеві у розмірі, що перевищує суму зазначену в постанові Кабінету Міністрів України № 325.

Відповідач 2 відзив на позов не надіслав, однак, на виконання вимог ухвали суду від 21.04.2022 року про витребування доказів надіслав лист за №223/01-12, згідно якого повідомив, що нарахування разової допомоги до 5 травня 2021 року управлінням позивачеві, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи не виплачувалося, оскільки такий не подавався в затверджених списках. Також, відповідач 2 повідомив, що позивач не звертався із заявою про виплату або перерахунок щорічної грошової допомоги до 5 травня 2021 року.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є інвалідом війни ІІІ групи, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 18) та учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 (а.с. 15).

Як підтверджується матеріалами справи, у 2021 році розмір виплати грошової допомоги до 5 травня позивачеві, як інваліду війни ІІІ групи склав 3391,00 грн. (а.с. 24).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII (далі - Закон №3551-XII). Цей Закон визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Пільги особам з інвалідністю внаслідок війни встановлені статтею 13 вказаного Закону № 3551-XII.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону № 3551-XII (в редакції Закону України від 25.12.1998 року № 367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Як визначено статтею 17 цього Закону, фінансування витрат, пов`язаних з введенням його в дію, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів.

Підпунктом "б" п.п. 2 п. 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України від 28.12.2007 року №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (набрав чинності 01 січня 2008 року) частину 5 ст. 13 Закону № 3551-XII викладено у новій редакції, за змістом якої щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 у справі №1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 20 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Надалі Законом України від 28.12.2014 року № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (набрав чинності 01 січня 2015 року) розділ VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону № 3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.

З метою забезпечення виплати разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", Кабінетом Міністрів України кожного бюджетного року приймалися відповідні постанови.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2021 року № 325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №325) встановлено, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році виплачується в таких розмірах:

- особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 14 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривня; II групи - 3906 гривень; III групи - 3391 гривня.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, з 27.02.2020 року норми і положення, зокрема статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII, не застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. У даному випадку застосуванню підлягають положення статті 13 Закону №3551-XII в редакції Закону №367-XIV "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", частиною п`ятою якої встановлено виплату разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року - 1769 гривень.

За таких обставин, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни ІІІ групи у 2021 році становить 12383,00 гривень. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 8992,00 гривень.

Таким чином, виплата позивачеві разової грошової допомоги у сумі 3391,00 гривень не відповідає статті 13 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.

Як вбачається з відзиву відповідача 1, такий визнає, що ним, як розпорядником бюджетних коштів було перераховано позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня, як інваліду війни ІІІ групи у 2021 році у сумі 3391,00 грн.

Натомість, як вбачається з наданого до суду листа за № 223/01-12, відповідач 2 вказує, що він не виплачував позивачеві грошову допомогу до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи, оскільки позивач не подавався в затверджених списках.

Суд констатує, що позивачем не було надано до суду жодних доказів того, що відповідачем 2 порушено його права щодо виплати грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд приходить висновку, що в задоволенні позовних вимог щодо відповідача 2 слід відмовити.

Нормами частини 2 статті 5 КАС України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд приходить висновку, що відповідачем 1 було протиправно не нарахувано та невиплачено позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи за 2021 рік відповідно до вимог статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі семи мінімальних заробітних плат.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача 1 перерахувати і виплатити позивачеві разову грошову допомогу до 5 травня 2021 року як особі з інвалідністю IIІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми підлягають задоволенню.

Стосовно встановлення контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є правом, а не обов`язком суду. Отже, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є саме диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об`єктивних обставин, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення позивач не навів аргументованих доводів та не надав доказів того, що дана постанова суду буде тривалий час не виконана, в зв`язку з чим своєчасно у межах розумних строків не будуть поновлені його права.

Таким чином, враховуючи викладені обставини, а також, що порушення прав позивача на майбутнє не доведено та є передчасним, а тому у встановленні контролю за виконанням судового рішення слід відмовити.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування витрат зі сплати судового збору відсутні.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

В И Р І Ш И В:

1.Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Мукачівська, буд. 3, м. Берегово, Берегівський район, Закарпатська область, 90200, код ЄДРПОУ 03192939), Управління соціального захисту населення Берегівської міської ради Закарпатської області (м. Берегово, вул. Б.Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 26099591) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року, як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ групи у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

3.Зобов`язати Управління соціального захисту населення Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області перерахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IIІ групи за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяМ.М. Луцович