Рішення

від 09.05.2022 по справі 280/12375/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року Справа № 280/12375/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Малої Т.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою

Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бул. Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908)

до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 12, код ЄДРПОУ ВП 44005647)

про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» (далі позивач, ПМВКП «АССОЛЬ») до Запорізької митниці (далі відповідач, Митниця), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

1) рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.09.2021 за №UА112100/2021/000003/2;

2) картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA12100/2021/00004 від 24.09.2021.

Крім того, просить стягнути на користь позивача сплачений судовій збір в сумі 10381,93 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Супруном А.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР №1036091 від 17.11.2021.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачем надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, а посилання митного органу на виявлені під час перевірки поданих документів розбіжності є безпідставними.

Ухвалою суду від 20.12.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

04.01.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому висловлює незгоду із заявленими позовними вимогами та зазначає, що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, виявлено розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що розмір гонорару адвоката є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих адвокатом послуг. Також, відповідач посилався на те, що представником позивача не надано доказів про відсутність в штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката та потреби у професійній правничій допомозі адвоката, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) щодо взаємодії з адвокатським об`єднанням. Звертає увагу, що з наданих до суду документів не вбачається ніякої згоди сторін щодо визначеного розміру та порядку обчислення конкретної послуги окремо з врахуванням часу. Отже, документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. Також вважає необґрунтованим заявлений розмір витрат 4500 грн. Просить в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 05.01.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.05.2022 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення розгляду справи.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

Між позивачем (Покупець) та ООО «ЧЕТРА» (Російська Федерація) (Постачальник) укладено контракт № UKR/40/19 від 06.02.2019, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (запасні частини до тракторів) в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом. Найменування продукції, кількість ціна, сума, умови, строки поставки та оплати, а також інші умови не зазначені в контракті, обумовлюються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного контракту (а.с54-57).

Згідно зі Специфікацією №68 від 20.07.2021 сторони узгодили поставку товару Гусениця в зборі з деталями з`єднання ЧД-50-22-9СБ загальною вартістю 3302960,00 руб. (а.с.61).

Для здійснення митного оформлення товару 16.09.2021 позивач подав до митного органу митну декларацію №UA112100/2021/000203 (а.с.27-30), у якій задекларував товар: «Запасні частини для ходової системи тракторів/бульдозерів. ГУСЕНИЦЯ В ЗБОРІ З ДЕТАЛЯМИ З`ЄДНАННЯ. Кат.номер-ЧД-50-22-9СБ. Кіл-ть-14 шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора/бульдозера Т-170/Т-130. Встановлюється в ходовій частині трактора/бульдозера. Складається з 38 ланок. Призначена для пересування трактора/ бульдозера по ґрунту. Гусениця складається з лівої і правої ланки, втулок, пальців, башмаків. Ланки з`єднуються між собою в ланцюг шарнірно за допомогою втулок і пальців і утворюють у результаті зборки гусеничну полотнину на яку кріпиться башмак».

Відповідно до митної декларації митна вартість імпортованого товару заявлена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару надано пакет документів, а саме (графа 44): Пакувальний лист №5856 від 07.09.2021; Рахунок-фактура (інвойс) №10570 від 07.09.2021; Автотранспортна накладна №5856 від 07.09.2021; Заявка на трансп.№03/09/2021 від 03.09.2021; Платіжні доручення №40 від 21.07.2021, №47 від 26.08.2021; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №13/09/21 від 13.09.2021; Платіжне доручення №6774 від 13.09.2021; Довідка про трансп. витрати №1050 від 08.09.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №UKR/40/19 від 06.02.2019; Додаткові угоди б/н від 12.11.2019, від 03.08.2020, від 30.11.2020; Специфікація №68 від 20.07.2021; Договір (контракт) про перевезення №15/12/2020 від 15.12.2020; Лист №728.2/179 від 26.08.2021; Копія митної декларації країни відправлення № 10418010/070921/0271045 від 07.09.2021. (а.с.54-81).

16.09.2021 Митниця направила повідомлення від митниці декларанту (а.с.33), в якому вказано, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості: Згідно Специфікації №68 від 20.07.2021: «Срок поставки: В течении 30 календарных дней с момента зачисления 60% предоплаты на счет «Поставщика»». За результатами перевірки поданих до оформлення документів виявлено розбіжності недотримання умов Специфікації №68 від 20.07.2021, а саме строків поставки товару. Предоплата за платіжним дорученням в іноземній валюті № 40 від 21.07.2021 року, лист №728.2/179 про готовність відвантаження від 26.08.2021 року, що перевищує умови строка поставки за специфікацією №68 від 20.07.2021 30 календарних днів з момента зачислення предоплати. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.

Також зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України) декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

24.09.2021 декларантом надано лист №ВЕД-1843 в якому повідомлено, що надані документи є остаточними, інші документи надаватись не будуть (а.с.53).

За результатами розгляду додатково поданих документів Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021 (а.с.20-21), відповідно до якого митна вартість імпортованого товару визначена за резервним методом згідно наявної у митного органу інформації за МД від 14.04.2021 № UA110240/2021/001332, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2021/00004 (а.с.25-26).

Оформлення товару декларантом здійснено та випущено його у вільний обіг за митною декларацією №UA112100/2021/000214 від 28.09.2021 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112100/2021/000003/2 від 24.09.2021. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МК України (відстрочення платежів до 16.01.2022).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, Митного кодексу України, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 Митного кодексу України, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності (постанова ВС від 05.12.2019 у справі № 826/3120/16, від 14.11.2019 у справі № 814/264/16 тощо).

Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів декларантом, митним органом виявлено такі розбіжності: «Згідно Специфікації №68 від 20.07.2021: «Срок поставки: В течении 30 календарных дней с момента зачисления 60% предоплаты на счет «Поставщика»». За результатами перевірки поданих до оформлення документів виявлено розбіжності недотримання умов Специфікації №68 від 20.07.2021, а саме строків поставки товару. Предоплата за платіжним дорученням в іноземній валюті № 40 від 21.07.2021 року, лист №728.2/179 про готовність відвантаження від 26.08.2021 року, що перевищує умови строка поставки за специфікацією №68 від 20.07.2021 30 календарних днів з момента зачислення предоплати».

Щодо наведених розбіжностей, суд зазначає, що митний орган не уповноважений під час митного оформлення товару здійснювати перевірку виконання сторонами умов зовнішньоекономічного договору, крім того, наведені розбіжності не стосуються числових складових митної вартості товару.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи, на думку контролюючого органу не підтверджували вартості, так як не містили всіх відомостей щодо складових вартості імпортованого товару, суд відхиляє, оскільки такі доводи є безпідставними, суперечать положенням МК України та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами, які були надані відповідачу під час проведення митних процедур.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для витребування додаткових документів у декларанта.

Проте, на підставі ч.3 статті 53 МК України, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Також відповідно до частини 6 статті 53 МК України декларанту було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Слід зазначити, що з наявністю у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим митниця може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі можливі документи, передбачені у статті 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зауважує, що витребовуючи додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, митний орган не обґрунтував яким чином кожен з витребуваних документів може усунути виявлену розбіжність або підтвердити заявлену мину вартість товару.

Частиною 6 статті 53 МК України передбачено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (частина 12 статті 264 МК України).

Відповідно до частини 5 статті 55 МК України декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Також згідно з ч.4 статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Як зазначено митницею в оскаржуваному рішенні, в порядку проведення консультацій повідомлено про неможливість застосування основного та другорядних методів визначення митної вартості товару, окрім резервного методу, який і був застосований згідно наявної у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за МД від 14.04.2021 № UA110240/2021/001332.

Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 27 липня 2018 року по справі № 809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Між тим, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про наявність у митниці інформації щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

Отже, суд відхиляє посилання митниці на відомості спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України щодо іншої вартості подібних товарів, оскільки самі по собі відомості даної системи не є достатньою підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості за умови відсутності сумнівів у достовірності наданих декларантом документів та їх повноти.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені чинним законодавством документи на підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а митним органом безпідставно витребувано у позивача додаткові документи та необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки причини відмови, викладені в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є аналогічними причинам, викладеним в рішенні про коригування митної вартості товарів, вона також мають протиправний характер та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням з`ясованих обставин та досліджених письмових доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 10381,93 грн., отже у зв`язку із задоволенням позову зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Крім того, позивач просить стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом п.1 ч.3 ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною 4 ст.134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст.134 КАС України).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

В обґрунтування заявлених витрат в розмірі 4500,00 грн. позивач надав до суду такі письмові докази:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021 (далі - Договір від 01.10.2021), за умовами якого Клієнт (Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «АССОЛЬ») доручає, а Адвокат (Супрун Артем Валентинович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002493, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №02 від 12.02.2020) приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Відповідно до п. 5.1 Договору від 18.10.2021 правову (правничу) допомогу, що надається адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу винагороди за надану правову (правничу) допомогу в розмірі, згідно додаткової угоди Сторін. Пунктом 5.2 визначено, що за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової (правничої) допомоги і її вартість. Пунктом 5.4 передбачено, що в Акті, зазначеному в п.4.3 Договору, сторони можуть визначати інший порядок оплати гонорару адвоката. В цьому випадку сторони керуються умовами акту;

- Додаткова угода №2 від 06.10.2021 до Договору від 01.10.2021, відповідно до якої сторони узгодили, що Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта у адміністративній справі за позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021 р. Запорізької митниці Державної митної служби України; та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00004 від 24.09.2021 р. Запорізької митниці Державної митної служби України. Відповідно до умов п.2 Додаткової угоди Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвоката, який визначений у фіксованій формі, в розмірі 4500 грн. в тридцяти денний строк з дня підписання даної Додаткової угоди;

- рахунок на оплату №0710 від 07.10.2021 на суму 4500, 00 грн. за послуги з надання правової (правничої) допомоги за Додатковою угодою №2 від 06.10.2021 Договору про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021;

- платіжне доручення №7065 від 16.11.2021, відповідно до якого Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «АССОЛЬ» сплатило ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 500,00 грн за призначенням платежу: «оплата за надання правничої допомоги за Дод.угодою №2 від 06.10.2021 Договору №011021 від 01.10.2021 зг.рах.№0710 від 07.10.2021»;

- акт про прийняття-передачі наданих послуг №б/н від 09.02.2022, відповідно до якого виконавець з 6 жовтня 2021 року по 09 лютого 2022 року надав Замовнику послуги з правничої допомоги та представництва інтересів Клієнта в суді відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021 та Додаткової угоди №2 від 06.10.2021 в справі за адміністративним позовом Замовника до Запорізької митниці Держимтслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (справа № 280/12375/21), а Замовник прийняв надані послуги, а саме: 1. 15.10.2021 ознайомлення з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження ішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у судовому порядку; 2. 15.10.2021 формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, та їх збір; 17.11.2021 підготування позовної заяви.

Аналіз наведених доказів у сукупності та взаємозв`язку дозволяє дійти висновку, що позивачем понесені витрати у розмірі 4500,00 грн., пов`язані з наданням правової допомоги у даній справі №280/12375/21 за позовом до Митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021 та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00004 від 24.09.2021.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Суд зазначає, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а.

У заявах по суті справи відповідач зазначає, що розмір гонорару адвоката є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих адвокатом послуг. Посилається на те, що представником позивача не надано доказів про відсутність в штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката та потреби у професійній правничій допомозі адвоката, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) щодо взаємодії з адвокатським об`єднанням. Звертає увагу, що з наданих до суду документів не вбачається ніякої згоди сторін щодо визначеного розміру та порядку обчислення конкретної послуги окремо з врахуванням часу. Отже, документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги. Також вважає необґрунтованим заявлений розмір витрат 4500 грн.

Оцінивши наведені доводи, суд зазначає, що відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У Договорі від 01.10.2021 сторони погодили оплату послуг адвоката у фіксованому розмірі, незалежно від часу, витраченого на надання відповідних послуг, їх кількості та змісту.

Таким чином, посилання відповідача на необґрунтованість заявлених витрат є безпідставними.

Крім того не можуть бути прийняті до уваги послання представника відповідача на не доведеність потреби у професійній правничій допомозі адвоката, оскільки учасник справи (в даному випадку юридична особа) має право на професійну правничу допомогу в незалежності від того, чи є у штаті юридичної особи працівник, який виконує відповідні функції за посадою.

З огляду на обсяг наданих адвокатом послуг та їх значення для розгляду справи, враховуючи фактично надані адвокатом послуги, оплата яких підтверджена документально, а також складність справи, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. є розумним та справедливим, доказів його неспівмірності до суду не надано, а тому відповідні витрати підлягають відшкодуванню позивачу з відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Запорізької митниці про коригування митної вартості товарів №UА112100/2021/000003/2 від 24 вересня 2021 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA12100/2021/00004 від 24 вересня 2021 року.

Стягнути на користь Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «АССОЛЬ» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 10381,93 грн. (десять тисяч триста вісімдесят одна гривня 93 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «АССОЛЬ», місцезнаходження: 71603, Запорізька область, Василівський район, м.Василівка, бул.Центральний, буд.43, код ЄДРПОУ 20470908.

Відповідач Запорізька митниця, місцезнаходження: 69041, м.Запоріжжя, вул.Сергія Синенка, буд.12; код ЄДРПОУ ВП 44005647.

Повне судове рішення складено 10.05.2022.

Суддя М.О. Семененко