Постанова

від 29.09.2022 по справі 280/12375/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 вересня 2022 року м. Дніпросправа № 280/12375/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Запорізької митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби) на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року (суддя Семененко М.О.) в адміністративній справі за позовом Приватного малого виробничо-комерційного підприємства «Ассоль» до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне мале виробниче-комерційне підприємство «АССОЛЬ» звернулось до суду з позовом до Запорізької митниці, в якому просило визнати протиправними та скасувати:

1) рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 24.09.2021 за №UА112100/2021/000003/2;

2) картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA12100/2021/00004 від 24.09.2021.

Крім того, просино стягнути на користь позивача сплачений судовій збір в сумі 10381,93 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10.05.2022 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, митним органом подано апеляційну скаргу, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсягу.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник вказує на те, що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, виявлено розбіжності, які мали вплив на правильність визначення митної вартості товару, у зв`язку з чим витребувано додаткові документи. Однак декларант відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість. Враховуючи, що позивачем не підтверджено заявлену митну вартості імпортованого товару, підстави для оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю були відсутні, що зумовило прийняття Митницею оскаржуваних рішень. Щодо задоволених витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що розмір гонорару адвоката є неспівмірним із складністю справи, витраченим адвокатом часом та обсягом наданих адвокатом послуг. Також, скаржник посилався на те, що представником позивача не надано доказів про відсутність в штаті позивача юрисконсульта та/або адвоката та потреби у професійній правничій допомозі адвоката, не надано доказів розумної економічної причини (ділової мети) щодо взаємодії з адвокатським об`єднанням. Звертає увагу, що з наданих до суду документів не вбачається ніякої згоди сторін щодо визначеного розміру та порядку обчислення конкретної послуги окремо з врахуванням часу. Отже, документально та нормативно не обґрунтовано кількість витраченого часу щодо надання професійної правничої допомоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між позивачем (Покупець) та ООО «ЧЕТРА» (Російська Федерація) (Постачальник) укладено контракт № UKR/40/19 від 06.02.2019, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію (запасні частини до тракторів) в порядку та на умовах, визначених даним Контрактом. Найменування продукції, кількість ціна, сума, умови, строки поставки та оплати, а також інші умови не зазначені в контракті, обумовлюються в специфікаціях, що є невід`ємною частиною даного контракту.

Згідно зі Специфікацією №68 від 20.07.2021 сторони узгодили поставку товару Гусениця в зборі з деталями з`єднання ЧД-50-22-9СБ загальною вартістю 3302960,00 руб..

Для здійснення митного оформлення товару 16.09.2021 позивач подав до митного органу митну декларацію №UA112100/2021/000203, у якій задекларував товар: «Запасні частини для ходової системи тракторів/бульдозерів. ГУСЕНИЦЯ В ЗБОРІ З ДЕТАЛЯМИ З`ЄДНАННЯ. Кат.номер-ЧД-50-22-9СБ. Кіл-ть-14 шт. Сталева механічно оброблена деталь трактора/бульдозера Т-170/Т-130. Встановлюється в ходовій частині трактора/бульдозера. Складається з 38 ланок. Призначена для пересування трактора/ бульдозера по ґрунту. Гусениця складається з лівої і правої ланки, втулок, пальців, башмаків. Ланки з`єднуються між собою в ланцюг шарнірно за допомогою втулок і пальців і утворюють у результаті зборки гусеничну полотнину на яку кріпиться башмак».

Відповідно до митної декларації митна вартість імпортованого товару заявлена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).

Разом з митною декларацією позивачем для митного оформлення товару надано пакет документів, а саме (графа 44): Пакувальний лист №5856 від 07.09.2021; Рахунок-фактура (інвойс) №10570 від 07.09.2021; Автотранспортна накладна №5856 від 07.09.2021; Заявка на трансп.№03/09/2021 від 03.09.2021; Платіжні доручення №40 від 21.07.2021, №47 від 26.08.2021; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №13/09/21 від 13.09.2021; Платіжне доручення №6774 від 13.09.2021; Довідка про трансп. витрати №1050 від 08.09.2021; Зовнішньоекономічний договір (контракт) №UKR/40/19 від 06.02.2019; Додаткові угоди б/н від 12.11.2019, від 03.08.2020, від 30.11.2020; Специфікація №68 від 20.07.2021; Договір (контракт) про перевезення №15/12/2020 від 15.12.2020; Лист №728.2/179 від 26.08.2021; Копія митної декларації країни відправлення № 10418010/070921/0271045 від 07.09.2021.

16.09.2021 Митниця направила повідомлення від митниці декларанту, в якому вказано, що за результатами опрацювання документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості встановлено розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості: Згідно Специфікації №68 від 20.07.2021: «Строк поставки: продовж 30 календарних днів с моменту зарахування 60% передоплата на рахунок «Постачальника»». За результатами перевірки поданих до оформлення документів виявлено розбіжності недотримання умов Специфікації №68 від 20.07.2021, а саме строків поставки товару. Передоплата за платіжним дорученням в іноземній валюті № 40 від 21.07.2021 року, лист №728.2/179 про готовність відвантаження від 26.08.2021 року, що перевищує умови строку поставки за специфікацією №68 від 20.07.2021 30 календарних днів з моменту зачислення передоплати. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.

Також зазначено про необхідність надання митниці (за наявності) додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару та обраний метод її визначення згідно з вимогами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту). Повідомлено, що згідно ч. 6 ст.53 Митного кодексу України (далі МК України) декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

24.09.2021 декларантом надано лист №ВЕД-1843 в якому повідомлено, що надані документи є остаточними, інші документи надаватись не будуть.

За результатами розгляду додатково поданих документів Митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021, відповідно до якого митна вартість імпортованого товару визначена за резервним методом згідно наявної у митного органу інформації за МД від 14.04.2021 № UA110240/2021/001332, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112100/2021/00004.

Оформлення товару декларантом здійснено та випущено його у вільний обіг за митною декларацією №UA112100/2021/000214 від 28.09.2021 з урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів №UA112100/2021/000003/2 від 24.09.2021. Випуск товарів у вільний обіг здійснено шляхом надання гарантій відповідно розділу Х МК України (відстрочення платежів до 16.01.2022).

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним відносинам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 814/1996/15, від 19.06.2018 у справі № 826/6346/16.

Як слідує з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем спірних рішень про коригування митної вартості були висновки про те, що: Згідно Специфікації №68 від 20.07.2021: «Строк поставки: продовж 30 календарних днів с моменту зарахування 60% передоплата на рахунок «Постачальника»». За результатами перевірки поданих до оформлення документів виявлено розбіжності недотримання умов Специфікації №68 від 20.07.2021, а саме строків поставки товару. Передоплата за платіжним дорученням в іноземній валюті № 40 від 21.07.2021 року, лист №728.2/179 про готовність відвантаження від 26.08.2021 року, що перевищує умови строку поставки за специфікацією №68 від 20.07.2021 30 календарних днів з моменту зачислення передоплати. Враховуючи зазначене, у митниці є сумніви, що заявлена митна вартість товарів не ґрунтується на «дійсній вартості» та відповідно, що надані до митного оформлення документи не містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів містять розбіжності та суперечливі відомості.

Проте, як правильно зазначено судом першої інстанції, митний орган не уповноважений під час митного оформлення товару здійснювати перевірку виконання сторонами умов зовнішньоекономічного договору до яких відноситься й дотримання строків поставки.

Крім того, наведені розбіжності не стосуються числових складових митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товарів, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що у відповідача були в наявності документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товарів за ціною контракту.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Колегія суддів звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції вказує, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Згідно з ч.3 ст.58 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідач не довів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні, відповідно до приписів ч.2 ст. 58 Митного кодексу України. Відтак, правомірність переходу до другорядних методів визначення митної вартості товарів з огляду на приписи п.2 ч.1 ст.57 Митного кодексу України відповідачем не доведено.

Разом з цим, відповідачем не доведено, що подані позивачем для визначення митної вартості товару документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З огляду на викладені обставини та досліджені докази у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів від 24.09.2021 за №UА112100/2021/000003/2.

Щодо прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову (п.7.2 Розділу VІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа ).

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA12100/2021/00004 від 24.09.2021 містить зазначені причини відмови, які аналогічні викладеним у Рішенні про коригування митної вартості товарів від 24.09.2021 за №UА112100/2021/000003/2.

За вказаних обставин, відповідачем не доведено наявність обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої позивачем митної вартості товару після отримання від позивача документів та необґрунтовано витребувано у позивача додаткові документи. При цьому, отримавши від декларанта документи, які, на думку суду, підтверджують правильність задекларованої митної вартості товару за основним методом, відповідач з порушенням норм права здійснив застосування другорядних методів.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

В обґрунтування заявлених витрат в розмірі 4500,00 грн. позивач надав до суду такі письмові докази:

- Договір про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021 (далі - Договір від 01.10.2021), за умовами якого Клієнт (Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «АССОЛЬ») доручає, а Адвокат (Супрун Артем Валентинович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП №002493, видане на підставі рішення Ради адвокатів Запорізької області №02 від 12.02.2020) приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Відповідно до п. 5.1 Договору від 18.10.2021 правову (правничу) допомогу, що надається адвокатом, Клієнт оплачує в гривнях шляхом переказу винагороди за надану правову (правничу) допомогу в розмірі, згідно додаткової угоди Сторін. Пунктом 5.2 визначено, що за результатами надання правової (правничої) допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом правової (правничої) допомоги і її вартість. Пунктом 5.4 передбачено, що в Акті, зазначеному в п.4.3 Договору, сторони можуть визначати інший порядок оплати гонорару адвоката. В цьому випадку сторони керуються умовами акту;

- Додаткова угода №2 від 06.10.2021 до Договору від 01.10.2021, відповідно до якої сторони узгодили, що Адвокат зобов`язується надати правничу допомогу та представляти інтереси Клієнта у адміністративній справі за позовом до Запорізької митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021 р. Запорізької митниці Державної митної служби України; та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00004 від 24.09.2021 р. Запорізької митниці Державної митної служби України. Відповідно до умов п.2 Додаткової угоди Клієнт зобов`язаний сплатити гонорар Адвоката, який визначений у фіксованій формі, в розмірі 4500 грн. в тридцяти денний строк з дня підписання даної Додаткової угоди;

- рахунок на оплату №0710 від 07.10.2021 на суму 4500, 00 грн. за послуги з надання правової (правничої) допомоги за Додатковою угодою №2 від 06.10.2021 Договору про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021;

- платіжне доручення №7065 від 16.11.2021, відповідно до якого Приватне мале виробничо-комерційне підприємство «АССОЛЬ» сплатило грошові кошти в сумі 4 500,00 грн за призначенням платежу: «оплата за надання правничої допомоги за Дод.угодою №2 від 06.10.2021 Договору №011021 від 01.10.2021 зг.рах.№0710 від 07.10.2021»;

- акт про прийняття-передачі наданих послуг №б/н від 09.02.2022, відповідно до якого виконавець з 6 жовтня 2021 року по 09 лютого 2022 року надав Замовнику послуги з правничої допомоги та представництва інтересів Клієнта в суді відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №011021 від 01.10.2021 та Додаткової угоди №2 від 06.10.2021 в справі за адміністративним позовом Замовника до Запорізької митниці Держимтслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (справа № 280/12375/21), а Замовник прийняв надані послуги, а саме: 1. 15.10.2021 ознайомлення з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, юридичний аналіз підстав його прийняття та формування правової позиції Клієнта щодо оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови у судовому порядку; 2. 15.10.2021 формування переліку доказів, необхідних для підготовки позовної заяви Клієнта до суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови, та їх збір; 17.11.2021 підготування позовної заяви.

Скаржник заперечує проти заявленого до стягнення розміру судових витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що розмір витрат є безпідставним та необґрунтованим, заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи та участі адвоката на стадії апеляційного розгляду.

Частиною дев`ятою статті 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищевикладених доказів у сукупності та взаємозв`язку дозволив суду першої інстанції зробити обґрунтований висновок, що позивачем понесені витрати у розмірі 4500,00 грн., пов`язані з наданням правової допомоги у даній справі №280/12375/21 за позовом до Митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UА112100/2021/000003/2 від 24.09.2021 та картки відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA112100/2021/00004 від 24.09.2021.

Крім того не можуть бути прийняті до уваги посилання скаржника на недоведеність потреби у професійній правничій допомозі адвоката, оскільки учасник справи має право на професійну правничу допомогу в незалежності від того, чи є у штаті юридичної особи працівник, який виконує відповідні функції за посадою.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 травня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко