Рішення

від 10.05.2022 по справі 420/20061/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/20061/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень (від 04.01.2022 р. вхід.№72/22), просить суд визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, щодо не розгляду клопотання ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області; зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. На думку позивача, законодавством не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, як рішення органу місцевого самоврядування про призупинення надання дозволів на розробку проекту землеустрою. Більш того, чинним законодавством не передбачено право органу місцевого самоврядування своїм рішенням призупиняти надання дозволів на розробку проектів землеустрою.

26.01.2022 року до суду від відповідача Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№ЕП/2842/22), в якому останній позовні вимоги не визнає, та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що оскільки земельна ділянка, про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої, позивач звернувся до Саратської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту, та у зв`язку з цим до 27.05.2021, тобто до набрання чинності Законом України від 28.04.2021 №1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким ч.2 ст.83 ЗК України було доповнено пунктом «в», не перебувала у комунальній власності Саратської селищної ради, у відповідача були відсутні повноваження щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.10.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/20061/21 за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 28.12.2021 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - залишено без руху, шляхом приведення змісту позовних вимог у відповідність з приписами чинного процесуального законодавства.

Ухвалою суду від 13.01.2022 р. продовжено розгляд справи №420/20061/21 за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до ч.14 ст.171 КАС України.

Ухвалою суду від 14 січня 2022 р. розгляд справи №420/20061/21 за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання на 22 лютого 2022 р. о 12 год. 20 хв.

Ухвалою суду від 11.03.2022 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі №420/20061/21 за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - на тридцять днів.

Ухвалою суду від 01 квітня 2022 року закрито підготовче провадження по справі №420/20061/21 та призначено справу №420/20061/21 за позовом ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, до судового розгляду по суті на 13.04.2022 - 14 год. 40 хв.

13.04.2022 року від представника позивача Ставніченко М.В. до суду надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 29.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області з відповідною заявою, в якій просив надати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2 га, в межах с.Зоря, Білгород-Дністровського району, Одеської області та відповідно до ч.2 ст.118 ЗК України надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. До вищевказаної заяви додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу (ідентифікаційний код та паспорт).

11.05.2021 Саратською селищною радою Білгород Дністровського району Одеської області (вих.793-02-14), за наслідками розгляду вказаної заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Саратської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), складено Лист, в якому зазначено, що Саратська селищна рада інформує заявника про те, що на сесії Саратської селищної ради, яка відбулася 23 квітня 2021 року, було прийняте рішення № 258-VIII «Про зупинення надання дозволів на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства», згідно з яким надання таких дозволів призупинено за період проведення аудиту з використання земель сільськогосподарського призначення.

Вищеозначена позиція суб`єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення ОСОБА_2 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, позовні вимоги ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, яка проявляється у не розгляді клопотання ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області; зобов`язання Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області розглянути клопотання ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до положень частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 цієї ж статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини першої статті 123 зазначеного Кодексу, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Аналіз наведених норм права доводить, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки розглядаються уповноваженим органом у місячний строк (ст. 118 Земельного кодексу України) та за результатами розгляду приймається рішення або про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про надання мотивованої відмови у його наданні.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР (надалі - № 280/97-ВР), сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ч.ч. 1-2 статті 59 Закону № 280/97-ВР, рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Згідно з частини п`ятої статті 46 Закону № 280/97-ВР, сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Таким чином, аналіз наведених законодавчих норм свідчить, що за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, має прийматись відповідне рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Крім того, ухвалення такого рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Отже, всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права була висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19.

За приписами ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховним Судом у Постанові від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19 акцентовано, що обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

Так, частиною 8 статті 118 Земельного Кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що 29.03.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Саратської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області з відповідною заявою, в якій просив надати у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею до 2 га, в межах с.Зоря, Білгород-Дністровського району, Одеської області та відповідно до ч.2 ст.118 ЗК України надати дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки. До вищевказаної заяви додано: графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу (ідентифікаційний код та паспорт).

Листом від 11.05.2021 року вих.793-02-14 Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області, за наслідками розгляду означеної заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Саратської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), Саратська селищна рада зазначила, що інформує заявника про те, що на сесії Саратської селищної ради, яка відбулася 23 квітня 2021 року, було прийняте рішення № 258-VIII «Про зупинення надання дозволів на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства», згідно з яким надання таких дозволів призупинено за період проведення аудиту з використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області не було розглянуто у законодавчо визначений порядок та спосіб заяву позивача у місячний строк на пленарному засіданні ради, що відповідно є порушенням пункту 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР, адже наданий відповідачем за наслідками розгляду заяви позивача, Лист від 11.05.2021 р. (вих. №793-02-14), не може вважатись належною відмовою у наданні такого дозволу, оскільки питання не було вирішене у встановленому законом порядку.

Таким чином, Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності стосовно не розгляду поданої позивачем заяви.

Окрім того, як з`ясовано судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2021 року у справі № 420/14659/21, котре набрало законної сили 24 січня 2022 р., задоволено частково позовну заяву ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379189, місцезнаходження: 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Вернера Крістіана, б. 84) про визнання протиправним та нечинним рішення ради № 258- VIII, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та нечинним пункт 1 рішення № 258-VIII від 23.04.2021 року Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області Про призупинення надання дозволів на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства. Визнано протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379189), щодо розгляду клопотання від 10.06.2021 року ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (в межах населеного пункту). Зобов`язано Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379189, місцезнаходження: 68200, Одеська обл., смт. Сарата, вул. Вернера Крістіана, б. 84) на найближчому пленарному засіданні сесії розглянути клопотання ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 10.06.2021 року та прийняти відповідне рішення.

Зокрема, у вказаному судовому рішення судом встановлено, що Саратською селищною радою Білгород-Дністровського району Одеської області було прийнято рішення від 23 квітня 2021 року №258-УІІІ Про призупинення надання дозволів на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства, пунктом 1 якого вирішено призупинити надання дозволів на розробку проектів землеустрою для ведення особистого селянського господарства та їх затвердження на період проведення аудиту з використання земель сільськогосподарського призначення.

Вказане рішення прийнято керуючись ст.ст. 12, 118 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні.

Відповідно до п. 34 частини першої статті 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 12 Земельного кодексу України перелічені повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, до яких відносяться: а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок комунальної власності із постійного користування відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать: 1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону; 2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Таким чином, наведений перелік повноважень не містить повноважень на зупинення надання дозволів на розробку проектів землеустрою. Такі повноваження не передбачені ст. 118 Земельного кодексу України.

Таким чином, аналіз наведених норм права, доводить, що відповідач, приймаючи п. 1 рішення від 23.04.2021 року № 258-УІІІ, діяв не в межах наданих законом повноважень.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що Саратська селищна рада Білгород-Дністровського району Одеської області діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, що свідчить про допущення відповідачем як суб`єктом владних повноважень протиправної бездіяльності з розгляду у належний спосіб заяви ОСОБА_2 від 29.03.2021 року про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га на території с. Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області, яка викладена у листі від 11.05.2021 року № 793-02-14.

Згідно з п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення. Обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд акцентує увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, зважаючи, що орган місцевого самоврядування в межах спірних правовідносин протиправно не прийняв жодного з визначених законодавством рішень на етапі надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути подану позивачем заяву від 29.03.2021року про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га на території с. Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області, яка викладена у Листі від 11.05.2021 року № 793-02-14, з урахуванням окреслених у даному судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що «принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відтак, зважаючи на вище окреслене, позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Саратської селищної ради Білгород Дністровського району Одеської області щодо не розгляду у законодавчо визначеному порядку заяви ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області; зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 березня 2021року № С-237 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), та прийняти відповідне рішення, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.

Щодо викладеного позивачем у позовній заяві клопотання про стягнення судових витрат з відповідача за надання правничої допомоги у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 11.10.2021 року між адвокатським об`єднанням «Лєгіст» в особі підписанта Черепанова Олександра Вікторовича та позивачем (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 11/10/21-10, відповідно до п.1 якого є надання Адвокатським об`єднанням (в особі адвокатів), правової допомоги клієнту щодо отримання клієнтом у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної та/або комунальної власності.

При вирішенні питання щодо витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн., суд враховує, що факт оплати таких послуг не є обов`язковою передумовою можливості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у разі якщо стороною, на користь якої ухвалено рішення суду, подано необхідні докази, які підтверджують надання відповідних послуг щодо розгляду конкретної судової справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 вересня 2021 року по справі № 160/12268/19.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспізмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відтак, з урахуванням наведеного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши матеріали справи, надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. не є співмірними із складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг).

Відтак, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, їх співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, враховуючи також, що дана справа, не належить до категорії складних справ, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 2000,00 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір правничої допомоги, на думку суду, є справедливим, розумним, та співмірним.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо не розгляду у законодавчо визначеному порядку заяви ОСОБА_2 від 29.03.2021 р. №С-237 про надання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, та надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2.0000 га на території села Зоря Білгород-Дністровського району Одеської області.

3. Зобов`язати Саратську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 29 березня 2021року № С-237 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га на території Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (за межами населеного пункту), та прийняти відповідне рішення, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду).

4. Стягнути з Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області (68200, Одеська область, Саратський район, смт. Сарата, вул. Вернера Крістіана, буд.84, код ЄДРПОУ 04379189) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.00 коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Саратської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити

11.05.2022р.