Постанова

від 10.05.2022 по справі 806/2591/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

м. Київ

справа № 806/2591/17

адміністративне провадження № К/9901/56729/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року у складі судді Попової О.Г. та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року у складі колегії суддів: Охрімчук І.Г. (головуючий), суддів: Капустинського М.М., Моніча Б.С. у справі за її позовом до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації, Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська холдингова лісопильна компанія" (далі - ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія"), про визнання неправомірними та скасування рішення і дозволу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

1. У вересні 2017 року позивач звернулася до суду з позовом у якому просила:

1.1 - визнати неправомірним та скасувати дозвіл Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" №1810700000-116 від 26 квітня 2017 року;

1.2 - визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області від 25 квітня 2017 року №05-02/1321 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія".

2. Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року відмовив у задоволенні позову.

2.1 Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що як Головне управління Держпродспоживслужби в Житомирській області при прийнятті рішення 25 квітня 2017 року №05-02/1321 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відокремленого виробничого підрозділу - деревообробного комбінату ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" так і Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації при наданні ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №1810700000-116 від 26 квітня 2017 року, діяли в межах, на підставах та у відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, із дотриманням вимог Порядку проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 13 березня 2002 року №302.

2.2 Крім того, суди зазначили, що заявлене у позовній заяві порушення прав та законних інтересів позивача ґрунтується лише на твердженнях про можливе недотримання суб`єктом господарювання умов використання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, недотримання граничних нормативів або можливим порушенням суб`єктом господарювання інших нормативно-правових актів та підзаконних нормативно-правових актів у сфері охорони навколишнього природного середовища.

2.3 Водночас, як оскаржувані рішення відповідачів, так і виключно надання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб`єкту господарювання, як самостійний юридичний факт, не порушують права та законні інтереси позивача.

3. Судами попередніх інстанцій встановлено що:

3.1 ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" (код ЄДРПОУ 39325379) як юридична особа зареєстроване 29 липня 2014 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 1 074 102 0000 050268. Основний вид економічної діяльності: 16.10 - лісопильне та стругальне виробництво.

3.2 ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації подало заяву із повним пакетом необхідних документів на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, що підтверджується наявною у матеріалах справи інформаційної картки адміністративної послуги.

3.3 Зокрема, ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" з метою отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації було надано обґрунтовуючі матеріали для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, а саме: генеральний план; відомості щодо санітарно-захисної зони, відомості щодо сировини, хімікатів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, що використовуються на підприємстві, їх зберігання та споживання; відомості про район, де розташовано підприємство, умови навколишнього середовища; відомості щодо стану забруднення атмосферного повітря, відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; оцінка впливу викидів забруднюючих речовин на стан забруднення атмосферного повітря здійснюється за даними результатів розрахунків розсіювання; аналіз відповідності фактичних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами до встановлених нормативів на викиди; пропозиції щодо дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; перелік заходів щодо скорочення викидів забруднюючих речовин; заходи щодо здійснення контролю за дотриманням затверджених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин; пропозиції на отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; відомості щодо сировини, хімікатів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, що використовуються на підприємстві, їх зберігання та споживання; пропозиції щодо дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; інформація про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості; відомості щодо сировини, хімікатів, паливно-мастильних матеріалів та інших матеріалів, що використовуються на підприємстві, їх зберігання та споживання; відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; відомості щодо виду та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; пропозиції щодо дозволених обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; повідомлення щодо внесення до Переліку СП "Клаксон"; виписка з ЄДРПОУ; публікація в ЗМІ; довідка від Коростенської міськдержадміністрації; фонові концентрації та коротка кліматична характеристика; розрахунок ЕОЛ; акту санітарно-епідеміологічного обстеження об`єкту ДПСС; протокол №81 від 7 квітня 2017 року дослідження повітря населених місць Коростенського міжрайонного відділу ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр ДСЕС України"; протокол №2 від 7 квітня 2017 року, проведення досліджень шумового навантаження Коростенського міжрайонного відділу ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр ДСЕС України"; висновок СЕС на препарат "Еконадін"; повідомлення про ідентифікацію об`єкту.

3.4 ТОВ на підтвердження вказаного факту долучено до матеріалів справи належним чином завірені копії: сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ №165170521474 від 21 лютого 2017 року ; сертифікату Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ №163171920848 від 11 липня 2017 року; дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на виконання будівельних робіт № ІУ 115160191278 від 19 січня 2016 року; експертного звіту щодо розгляду проектної документації ДП Державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "НДІПРОЕКТКОНСТРУКЦІЯ" №120/15 від 31 грудня 2015 року з додатками; висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 17 грудня 2015 року №05.03.02-04/55854.

3.5 ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області за результатами розгляду заяви від 21 квітня 2017 року та доданої до неї документів, враховуючи результати лабораторно-інструментальних вимірювань атмосферного повітря, проведених фахівцями Коростенського міжрайонного відділу ДУ "Житомирський обласний лабораторний центр МОЗ України" (протокол 7 квітня 2017 року №81) прийнято рішення від 25 квітня 2017 року №05-02/1321 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відокремленого виробничого підрозділу - деревообробного комбінату ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" за адресою: Житомирська область, м. Коростень, вул. Сергія Кемського, буд 11-Б.

3.6 26 квітня 2017 року Управлінням екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації на підставі рішення ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області від 25 квітня 2017 року №05-02/1321 видано ТОВ "Українська холдингова лісопильна компанія" дозвіл №1810700000-116 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Термін дії дозволу: 10 років, з 26 квітня 2017 року до 26 квітня 2027 року.

3.7 Не погоджуючись із діями відповідачів, уважаючи, що рішення ГУ Держпродспоживслужби в Житомирській області від 25 квітня 2017 року №05-02/1321 щодо можливості видачі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами та дозвіл Управління екології та природних ресурсів Житомирської обласної державної адміністрації №1810700000-116 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами від 26 квітня 2017 року прийняті суб`єктами владних повноважень в порушення норм чинного законодавства та підлягають скасуванню, вказуючи, що оскаржувані рішення порушують права та законні інтереси позивача, ОСОБА_1 звернулась із вказаним позовом до суду.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

4. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

4.1 На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статей 10, 11, 50 Закону України від 25 червня 1991 року №1264-XII «Про охорону навколишнього середовища» (далі - Закон №1264-XII), статей 20, 21, 23, 25 Закону України від 16 жовтня 1992 року №2707-XII (далі - Закон №2707-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Зазначає, зокрема, що видаючи погодження чи дозвіл відповідачі повинні були врахувати відсутність висновків екологічної та санітарно-гігієнічних експертиз, проведення яких, відповідно до статті 25 Закону №2707-XII є обов`язковим.

5. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу. Зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідає вимогам матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

6. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7. Перевіривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права судами попередніх інстанцій, Суд дійшов таких висновків.

8. Відповідно до статті 11 Закону №2707-XII викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб`єкту господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

9. Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності і встановлення порядку діяльності дозвільних органів, уповноважених видавати документи дозвільного характеру та державних адміністраторів визначає Закон України від 6 вересня 2005 року №2806-IV "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №2806-IV).

10. Частиною першою статті 4-1 вказаного Закону передбачено, що порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

11. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що суб`єкти господарювання, що здійснюють викиди забруднюючих речовин, які справляють негативний вплив на здоров`я людини та стан навколишнього природного середовища зобов`язані отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами. Тобто законодавець встановив обов`язок отримувати такий дозвіл тим підприємствам, які експлуатують об`єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.

12. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №302 затверджено Порядок проведення та оплати робіт, пов`язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи (далі - Порядок №302).

13. Відповідно до пункту 4 Порядку №302 для отримання дозволу суб`єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря, остаточного припинення діяльності, пов`язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов`язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

Суб`єкт господарювання для розроблення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, може залучати установи, організації та заклади, яким Мінприроди надає право на розроблення цих документів.

14. За змістом частини першої статті 1 Закону №2806-IV спеціально уповноважений орган з питань дозвільної системи у сфері господарської діяльності (далі - уповноважений орган) - це центральний орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України.

15. Відповідно до пункту 3 Порядку №302 дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п`ять років:

суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою;

суб`єкту господарювання, об`єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри

за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

16. Згідно з пунктом 5 Порядку №302 суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до першої групи, для отримання дозволу подає Мінприроди, а суб`єкт господарювання, об`єкт якого належить до другої або третьої групи, - дозвільному центру у письмовій та в електронній формі документи, підготовлені відповідно до затвердженої Мінприроди Інструкції про загальні вимоги до оформлення документів, у яких обґрунтовуються обсяги викидів, для отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, а також вміщує в місцевих друкованих засобах масової інформації повідомлення про намір отримати дозвіл із зазначенням адреси місцевої держадміністрації, до якої можуть надсилатися зауваження громадських організацій та окремих громадян.

17. Відповідно до пункту 6 Порядку №302 Мінприроди та дозвільні центри передають Держсанепідслужбі, її територіальним органам відповідно заяву та документи на отримання дозволу. Держсанепідслужба, її територіальні органи протягом 15 календарних днів з дати надходження документів приймають рішення щодо можливості/неможливості видачі дозволу, яке надсилається Мінприроди та дозвільним центрам відповідно. У разі прийняття рішення щодо неможливості видачі дозволу у ньому зазначається зміст зауважень.

18. Відповідно до пункту 8 Порядку №302 орган, який видав дозвіл, протягом 30 календарних днів розглядає заяву та документи на отримання дозволу і у разі відсутності зауважень видає дозвіл.

У разі наявності зауважень документи повертаються суб`єкту господарювання з викладом їх змісту та зазначенням терміну повторного подання.

Рішення про видачу дозволу надсилається органом, який видав дозвіл, суб`єкту господарювання та Держсанепідслужбі або її територіальним органам.

19. Згідно зі статтею 1 Закону №2806-IV державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

20. Заходи державного нагляду (контролю) - це планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

21. Водночас, правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря визначає Закон №2707-XII. Цей закон спрямований на збереження та відновлення природного стану атмосферного повітря, створення сприятливих умов для життєдіяльності, забезпечення екологічної безпеки та запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров`я людей та навколишнє природне середовище, а також визначає правові і організаційні основи та екологічні вимоги в галузі охорони атмосферного повітря.

22. У статті 10 Закону №2707-XII передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб`єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов`язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов`язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів. Виконання заходів щодо охорони атмосферного повітря не повинно призводити до забруднення ґрунтів, вод та інших природних об`єктів.

23. Згідно статті 25 Закону №2707-XII для визначення безпеки для здоров`я людини та екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об`єктів проводиться державна екологічна і санітарно-гігієнічна експертизи у порядку, визначеному законодавством.

24. Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачі при ухваленні рішення про можливість видачі дозволу так і при наданні дозволу на викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря діяли у межах повноважені та відповідно до вимог діючого законодавства.

25. Такий висновок судів попередніх інстанцій є передчасним з огляду на таке.

26. Згідно зі статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

27. Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

28. Згідно статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

29. Так, суди попередніх інстанцій не дослідили чи дотримані відповідачами при ухваленні рішення про можливість видачі дозволу та при видачі дозволу вимоги щодо обов`язковості проведення державної екологічної і санітарно-гігієнічної експертизи, для оцінки екологічних ризиків та екологічної небезпеки діяльності такого підприємства, як того вимагає стаття 25 Закону №2707-XII.

30. Щодо порушення відповідачами прав і законних інтересів позивача колегія суддів зазначає таке.

31. Відповідно до принципів Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (Орхуська Конвенція), яка була прийнята 25.06.1998 Європейською економічною комісією ООН і набрала чинності 30.10.2001:

- громадськість має бути поінформована щодо процедур участі в процесі прийняття рішень з питань, що стосуються навколишнього середовища, мати вільний доступ до цих механізмів і знати, як ними користуватися;

- адекватна охорона навколишнього середовища важлива для добробуту людини, дотримання основних прав людини, включаючи саме право на життя;

- кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, а також зобов`язана як індивідуально, так і спільно з іншими людьми захищати і покращувати навколишнє середовище на благо нинішнього та прийдешніх поколінь,

- для забезпечення можливості відстоювати це право та виконувати цей обов`язок, громадяни повинні мати доступ до інформації, право брати участь у процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, які стосуються навколишнього середовища і визнаючи при цьому, що громадяни можуть потребувати допомоги для здійснення своїх прав;

- в питаннях, які стосуються навколишнього середовища, удосконалення доступу до інформації та участь громадськості в процесі прийняття рішень підвищують якість рішень, які приймають, та процесу їх виконання, сприяють поліпшенню поінформованості громадськості щодо екологічних проблем, дають громадськості можливість висловлювати свою стурбованість, а державним органам - вести належний облік таких інтересів.

32. Відтак, наявність права звернення громадян та громадських організацій до місцевих органів влади з зауваженнями відносно діяльності суб`єкта господарювання, який має намір отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин та наявність обов`язку у суб`єкта владних повноважень щодо розгляду таких зауважень свідчить про те, що законодавством забезпечено можливість громадян відстоювати їх право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для їх здоров`я та добробуту, а також мати доступ до інформації та брати участь у процесі прийняття рішень, які стосуються навколишнього середовища.

33. Для забезпечення запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема, допустимого рівня безпеки населення та навколишнього природного середовища здійснюється державний нагляд (контроль) спеціально уповноваженими органами, яким делеговано повноваження здійснювати відповідні заходи державного нагляду (контролю).

34. Відповідно до статті 11 Закону №1264-XII місцеві ради, органи державної влади в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів зобов`язані подавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.

35. Колегія суддів касаційної інстанції зауважує, що на переконання позивачки діяльність підприємства, яке розташоване біля її будинку, завдає екологічну безпеку, порушує її права на безпечне для життя та здоров`я навколишнє середовище, умови проживання.

36. З урахуванням наведеного, суди попередніх інстанцій не перевірили чи забезпечили відповідачі видаючи дозвіл та приймаючи рішення право позивачки на належний захист, як громадянина, його життя і здоров`я, охорони навколишнього природного середовища від екологічно небезпечного об`єкта, екологічної небезпеки.

37. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі "Дземюк проти України" (Заява № 42488/02) від 04.12.2014 р., принципи, які застосовуються до оцінки відповідальності держави за статтею 8 Конвенції в екологічних справах, загалом схожі незалежно від того, чи має справа розглядатися з точки зору позитивного обов`язку держави щодо вжиття належних та відповідних заходів для гарантування прав заявника за пунктом 1 статті 8 Конвенції або у контексті виправданого відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції "втручання органів державної влади". Більше того, процесуальні гарантії, доступні заявникові згідно зі статтею 8 Конвенції, можуть стати недієвими, а державу може бути визнано відповідальною за Конвенцією, якщо судове рішення, яким органи влади зобов`язано діяти певним чином в екологічних питаннях, ігнорується органами влади або залишається невиконаним протягом значного періоду часу (mutatis mutandis, рішення у справі "Ташкін та інші проти Туреччини", заява № 46117/99, пп. 124-125, ECHR 2004-X) (п. 89).

38. Як свідчить позиція Європейського Суду з прав людини у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

39. Відповідно до пункту 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

40. Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

41. Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

42. Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

43. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

44. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

45. Отже, Верховний Суд вважає, що для правильного вирішення цього спору суду необхідно встановити всі обставини, покладені в основу оскарженого позивачем рішення. З цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про відповідність або невідповідність оскарженого рішення відповідача вимогам Законів №1264-XII, №2707-XII, №2806-IV іншим нормативним актам.

46. За наведених обставин суди попередніх інстанцій не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до частини другої статті 353 КАС України (у редакції до 8 лютого 2020 року) є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2018 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач В.М. Шарапа

Судді: А.А. Єзеров

С.М. Чиркін