Рішення

від 13.02.2022 по справі 495/7889/19

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 495/7889/19

Номер провадження 2/495/453/2022

14 лютого 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого судді: Мишко В.В.

при секретарісудового засідання: Охримчук А.В.

за участю:

представника позивача: прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Колесніченко І.В.

представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Гербей А.А.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу 495/7889/19

за позовом керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратора Єреміївської сільської ради Раздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, знесення самочинного будівництва,

В С Т А Н О В И В:

29.08.2019року керівникБілгород-Дністровськоїмісцевої прокуратури,правонаступник якогоє Білгород-Дністровськаокружна прокуратурав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради(правонаступникКароліно-Бугазькасільська радаБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті), Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області (далі по тексту позивач) звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області із позовною заявою до ОСОБА_1 (далі по тексту відповідач-1), ОСОБА_2 (далі по тексту відповідач-2), державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаСергія Олександровича (далі по тексту відповідач-3) про визнання незаконнимта скасуваннярішення державногореєстратора,визнання недійснимдоговору дарування,знесення самочинногобудівництва (т.1 а.с.4-12).

Так, позивач просить суд:

-визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Єреміївської сільської ради Раздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича від 27.10.2017 індексний номер 37794856 на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю гаражу АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним договір дарування, укладений 06.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо будівлі гаражу АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 № 37953489;

-зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знести самочинно збудовану будівлю гаражу АДРЕСА_1 .

Ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 30.09.2019року відкритозагальне позовнепровадження поцивільній справі№ 495/7889/19за позовноюзаявою керівникаБілгород-Дністровськоїмісцевої прокуратури,правонаступник якогоє Білгород-Дністровськаокружна прокуратурав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради(правонаступникКароліно-Бугазькасільська радаБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті), Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаС.О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, знесення самочинного будівництва. По справі призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.88-89).

18.10.2019 року від представника Затоківської селищної ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого селищна рада вважає вимоги прокуратури обгрнутованними та такими, що грнутуються на діючому законодавстві України. Просить розглядати справу за відсутності представника Затоківської СР та винести рішення у відповідності діючого законодавства України (т.1 а.с.107-108).

28.04.2020 року від представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвоката Стрезєва А.І. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовної заяви, так як вважає її необгрунтованною з наступних підстав. Відповідно до договору оренди від 12.12.2005 року укладений між Затоківською селищною радою та гаражно-будівельним кооперативом «Райдужний» щодо земельної ділянки площею 0,904 га для будівництва гаражів у Центральному районі смт. Затока м.Білгород-Дністровський Одеської області, вказана земельна ділянка перебуває у користуванні гаражно-будівельного кооперативу «Райдужний». ОСОБА_1 , який є членом кооперативу «Райдужний» отримав від ГБК «Райдужний» у користування вказану земельну ділянку для будівництва та обслуговування на ній гаражу. Право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівля гаражу АДРЕСА_1 сторонами не оспорюється, вимоги щодо скасування реєстрації права власності на майно не ставляться та подання даного позову не є компетенцією прокурора. Дежгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Так, прдетавник відповідачів вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог (47-54).

27.05.2020 року від представника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури, правонаступник якої є Білгород-Дністровська окружна прокуратура подала відповідь на відзив відповідачів, відповідної до якої зазначили, що здійснення самочинного будівництва та самовільне заяйняття земельної ділянки, реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна без дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченного Конституцією України права власності на землю. Тягне нераціональне використання земель. Представник прокуратури зазначив, що позовні вимоги підтверджуються належними фактичними обставинами є законними, обгрунтованними та такими, що підлягають задоволенню (т.2 а.с.95-107).

Ухвалою Білгород-Дністровськогоміськрайонного судуОдеської областівід 05.10.2020року закритопідготовче провадженняпо цивільнійсправі №495/7889/19за позовноюзаявою керівникаБілгород-Дністровськоїмісцевої прокуратури,правонаступник якогоє Білгород-Дністровськаокружна прокуратурав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради(правонаступникКароліно-Бугазькасільська радаБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті), Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаС.О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, знесення самочинного будівництва. Справу призначено до судового розгляду (т.2 а.с.175-176).

Представник позивача Білгород-Дністровської окружної прокуратури прокурор Колесніченко І.В., в судовому засідання позовну заяву підтримала в повному обсязі та просила суд її задовольнити. Просила визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Єреміївської сільської ради Раздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича від 27.10.2017 індексний номер 37794856 на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю гаражу АДРЕСА_1 . Визнати недійсним договір дарування, укладений 06.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо будівлі гаражу АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 № 37953489. Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 знести самочинно збудовану будівлю гаражу АДРЕСА_1 .

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 адвокатГербей А.А. усудовому засіданніз позовноюзаявою непогодився вповному обсязіз підставвикладених увідзиві.Просив судвідмовити узадоволенні позовукерівника Білгород-Дністровськоїмісцевої прокуратури,правонаступник якогоє Білгород-Дністровськаокружна прокуратурав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради(правонаступникКароліно-Бугазькасільська радаБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті), Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаС.О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, знесення самочинного будівництва.

Інші учасники судового процесу у судове засідання не з`явилися, про день, час і місце судових розглядів справи неодноразово повідомлялись належним чином. Причини неявки суду невідомі.

Згідно із ч.3 ст.131 Цивільного процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч.1 ст.223 ЦПК України).

Розглянувши позовну заяву, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази та вислухавши представника позивача, представника відповідачів, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, Білгород-Дністровською місцевою прокуратурою (правонаступник якоїє Білгород-Дністровськаокружна прокуратура) вивчено питання законності набуття права власності на будівлю гаражу АДРЕСА_1 .

Так, встановлено, що ОСОБА_2 є влансиком будівлі гаражу АДРЕСА_1 на підставі договору дарування серії 3020, посвідченого 06.11.2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 року № 37953489.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об`єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об`єкта незавершеного будівництва.

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.07.2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , який складається з: гаражу літ. «А» площею 194, 5 кв.м., балкону літ «а» та балкону літ. «а1».

За твердженням представника позивача, будь-які відомості щодо наявності у відповідачів дозвільних документів на виконання будівельних робіт, введення спірного об`єкту нерухомості до експлуатації відсутні. Крім того, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що у відповідачів відсутнє право власності або користування на земельну ділянку під будівлею гаражу.

В подальшому рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 30.05.2018 року у справі № 495/4151/17 задоволено заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 04.07.2017 року у справі № 495/4151/17 скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 ОСОБА_2 про визнання об`єкта особистою власністю відмовлено.

Як вбачається з матеріалів даної цивільної справи у якості правовстановлюючого документа на земельну ділянку позивачем надано копію договору оренди, укладеного 12.12.2005 року між Затоківською селищною радою та гаражно-будівельним кооперативом «Райдужний» щодо земельної ділянки площею 0,904 га для будівництва гаражів у Центральному районі смт. Затока м. Білгород-Дністровського Одеської області.

Рішенням Білгород-Дністровськогоміськрайонного судувід 18.09.2012року усправі №1505/426/2012задоволено позовзаступника Білгород-Дністровськогоміжрайонного прокурорав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради,Головного управлінняДержкомзему уОдеській областідо ОСОБА_1 та зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0024 га, яка розташована території Затоківської селищної ради м. Білгород-Дністровського Одеської області, біля гаражного кооперативу «Райдужний». Вказане рішення суду прийнято щодо тієї ж ділянки на якій знаходиться спірна будівля гаражу.

Проте, незважаючи на те, що спірна будівля нерухомості не введена в експлуатацію та знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці, рішенням державного реєстратора Єреміївської сільської ради Роздільнянського району Одеської області від 27.10.2017 року № 37794856 проведено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на будівлю гаражу АДРЕСА_1 (РНОНМ 1390400451103, номер запису про право власності 23042304).

Далі, ОСОБА_1 на підставі договору дарування серії 3020, посвідченого 06.11.2017 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 року № 37953489, здійснено відчуження будівлі гаражу на користь ОСОБА_2 .

Представник позивача зазначив, що сторони в договорі дарування визначили будівлю, яка не є введеною в експлуатацію, зареєстровану в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно всупереч положенням законодавства, даний договір є недійсним з моменту його вчинення, у зв`язку із недодержанням в момент їх вчинення сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

Крім того, самочинним також вважається будівництво хоча і на підставі проекту, але за наявності істотних порушень зазначених норм та правил як у самому проекті, так і при будівництві, за наявності рішень спеціально уповноважених органів про усунення порушень.

Так як, відповідачами будівництво здійснено на самовільно зайнятій земельній ділянці за відсутності дозвільних документів на здійснення будівельних робіт є достатні підстави для прийняття рішення про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, визнання недійсним договору та знесення самочинного будівництва.

Здійснення самочинного будівництва та самовільне зайняття земельної ділянки, реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна без дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченного Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.

Вказане обумовлюється необхідність представництва прокурором інтересів держави в особі Затоківської селищної ради, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області.

Дані обставиниі сталипідставою длязвернення місцевоїпрокуратури,правонаступник якогоє Білгород-Дністровськаокружна прокуратурав інтересахдержави вособі Затоківськоїселищної ради(правонаступникКароліно-Бугазькасільська радаБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті), Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області із відповідною позовною заявою до суду.

Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку визначеному законом.

Відповідно до ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно із ч.ч. 2,3 ст.331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Статтею 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття в експлуатацію в установленому законодавством порядку.

Відповідно дочастини 4статті 15Закону України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень»,державній реєстраціїпідлягають виключнозаявлені правата їхобтяження заумови їхвідповідності законодавству поданим документам. Особливості процедури державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року.

Пунктом 40 вищевказаного Поряду передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 41 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ,що відповіднодо вимогзаконодавства засвідчуєприйняття вексплуатацію закінченогобудівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки); 4) письмова заява співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться, щодо майна, що перебуває у спільній частковій власності); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Згідно із пунктом 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків передбачених цим Порядком.

Таким чином, пунктом 41 Порядку визначено вичерпний перелік обов`язкових для подання документів та обставин, що мають бути ними підтверджені, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності на новозбудоване нерухоме майно, реєстрація якого здійснюється вперше, і з огляду на закріплені у статтях 9 та 15 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» положення, порядок державної реєстрації та коло повноважень державного реєстратора у ході її проведення останній приймає рішення про державну реєстрацію прав лише після перевірки наявності необхідних для цього документів та їх відповідності вимогам законодавства.

Відповідно до статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заявлене право не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, і посвідчують.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав нерухоме майно та їх обмежень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Таким чином, з наведеного вбачається, що державним реєстратором проведено державну реєстрацію прав на нерухоме майно без наявності усіх необхідних документів, саме документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою, документів, що підтверджують введення об`єкта в експлуатацію.

Крім того, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Враховуючи те, що сторони в договорі дарування визначили будівлю, яка є не зведеною в експлуатацію, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно всупереч положенням законодавства, даний договір є недійсним з моменту його вчинення, у зв`язку із недодержанням в момент їх вчинення сторонами вимог, які встановлені ч.1 ст.203 ЦК України.

Крім того, відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй земельній ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Згідно із вимогами ст.331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Положеннями ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно із ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.3 ст.131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено обов`язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно із ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обгрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 за №3-рп\99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з частковою державною власністю у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, екомічних, соціальних та інш.) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності України, гарантування її державної, економічної безпеки, захист прав суб`єктів права власності та господарювання.

Згідно із ст.7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, проектної документації.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну архітектурну будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294, Державна архітектурно-будівельна інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабін Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розві будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політи питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представля відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функі повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із ст.151 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земель відносин, належать: проведення, відповідно до законодавства, моніторингу земель та охорони земель, розпорядження землями державної власності в межах, визначених і Кодексом.

Здійснення самочинного будівництва та самовільне зайняття земельної ділянки, реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна без дозвільних документів на будівництво та введення в експлуатацію, за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченного Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будівництво здійснено на самовільно зайнятій земельній ділянці, за відсутності дозвільних документів на здійснення будівельних робіт, а їх твердження стосовно того, що право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме будівля гаражу АДРЕСА_1 сторонами не оспорюється, вимоги щодо скасування реєстрації права власності на майно не ставляться та подання даного позову не є компетенцією прокурора спростовані наявними доказами в матеріалах справи.

Між тим, позовні вимоги в частині зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 знести самочинно збудовану будівлю гаражу АДРЕСА_1 є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства з наступних підстав.

Відповідно до висновку експерта № 07/08 від 10.08.2020 року судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що знесення гаража № НОМЕР_1 , рохташованного за адресою: АДРЕСА_2 , який є частиною всієї будівлі, без порушення основних взаємно пов`язаних несучих конструктивних елементів всієї будівлв в цілому, технічно неможливе (т.2 а.с.136-154).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Згідно із ст.2 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ст.ст. 76-77 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладеніобставини танорми чинногозаконодавства,розглянувши справув межахзаявлених вимогта наданихсторонами доказів,які оціненісудом вїх сукупності,суд,за своїмвнутрішнім переконанням,дійшов довисновку прочасткову обґрунтованістьта правомірністьпозовних вимогкерівника Білгород-Дністровськоїокружної прокуратурив інтересахКароліно-Бугазькоїсільської радиБілгород-Дністровськогорайону Одеськоїобласті, Головногоуправління Держгеокадаструв Одеськійобласті,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаС.О. про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, визнання недійсним договору дарування, знесення самочинного будівництва, у зв`язку з чим такий позов підлягає частковому задоволенню.

У відповідності до ч.1 ст.141 ЦПК України,на користьпозивача підлягаєстягненню зОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сплачений позивачем судовий збір у розмірі 4 802,50 грн., тобто з кожного відповідача по 2401,25 грн. (4 802,50)

Керуючись Законом України«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень», Законом України«Про регулюваннямістобудівної діяльності», ч.2 ст.41, ч.3 ст.131-1 Конституції України, ст.203, ч.1 ст.202, ч.1 ст.215, ст.ст. 317, 328, 331, 375, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 122, 151 Земельного кодексу України, ст.ст. 258-259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в інтересах Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, Головного управлінняДержгеокадастру вОдеській області,департаменту Державноїархітектурно-будівельноїінспекції вОдеській області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,державного реєстратораЄреміївської сільськоїради Раздільнянськогорайону Одеськоїобласті ДемченкаСергія Олександровичапро визнаннянезаконним таскасування рішеннядержавного реєстратора,визнання недійснимдоговору дарування,знесення самочинногобудівництва - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора Єреміївської сільської ради Раздільнянського району Одеської області Демченка Сергія Олександровича від 27.10.2017 індексний номер 37794856 на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю гаражу АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним договір дарування, укладений 06.11.2017 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо будівлі гаражу АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Чухрай Т.Ю., зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.11.2017 № 37953489.

В іншій частині позовних вимог керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури - відмовити

Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 накористь прокуратуриОдеської області(р/р35213085000564в ДКСУм.Київ,МФО 820172,ЄДРПОУ 03528552,юридична тапоштова адреса:65026,м.Одеса,вул.Пушкінська,3,тел.731-98-00,неприбуткова організація)судові витрати усумі 4802 (чотири тисячі вісімсот дві) гривні 50 (п`ятдесят) копійок, а саме по 2 401 (дві тисячі чотириста одної) гривні 25 (двадцять пять) копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 24.02.2022 року.

Суддя В.В. Мишко