Ухвала

від 11.05.2022 по справі 753/4314/22

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4314/22

провадження № 1-кс/753/789/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2022 р. слідчий суддя Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Дарницької окружноїпрокуратури м.Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Магдалинівка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, працюючого директором ТОВ «ВПК-АГРО», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальномупровадженні №12022100020000511 відомості про яке внесено до ЄРДР 01.02.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 149 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києва ОСОБА_7 , за погодженням з процесуальним керівником - прокурором Дарницької окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 , звернулась до суду з клопотанням, у якому зазначає, що Дарницьке управління поліції ГУНП у м. Києві здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄДРДР за №12022100020000511 від 01.02.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 149 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , який працює директором ТзОВ "ВПК-АГРО", ідентифікаційний код юридичної особи: 34229691, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 51107, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Вишневе, вул. Гагаріна, 4/1) у невстановлений досудовим розслідуванням день час та місці, вступив у змову із ОСОБА_8 , який працює директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОФІЛД", ідентифікаційний код юридичної особи: 32839929, місцезнаходження юридичної особи: Україна, 51820, Дніпропетровська обл., Петриківський р-н, село Чаплинка, пров. Тихий, будинок 8), вирішивши джерелом отримання доходів і засобів для існування на постійній основі обрати злочинний шлях та грубо порушуючи конституційні права та свободи громадян, посягаючи на їх волю, честь та гідність, використовуючи обман та уразливий стан людей, здійснювати їх трудову експлуатацію на території вказаних підприємств та полях.

Усвідомлюючи, що зайняття таким видом злочинної діяльності самотужки не принесе бажаного злочинного результату та кримінальних прибутків, оскільки потребуватиме підшукання осіб, які були безробітні, перебували у скрутному матеріальному становищі та потребували роботи, їх схиляння до нібито високооплачуваної роботи, перевезення з місць постійного проживання на територію сіл в Дніпропетровській області, зокрема с. Чаплинка, с. Улянівка Петриківського району, с. Шевченківка, с. Приют, с. Новоспаське Магдалинівського району, трудову безоплатну експлуатацію, організацію їх діяльності, постійний контроль та нагляд за ними, їх переховування, у невстановлений досудовим розслідуванням день, місяць та рік, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою спільно із ОСОБА_4 залучили до своєї незаконної діяльності ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,, ОСОБА_14 та вчиняти злочини, пов`язані з вербуванням, переміщенням, переховуванням людей з метою трудової експлуатації з використанням обману та уразливого стану.

Таким чином, отримавши згоду учасників на участь в спільній протиправній діяльності, за вказівками керівників підприємств - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , за попередньою змовою з ОСОБА_15 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , перебуваючи на території залізничних вокзалів м. Києва, Одеси та Дніпра повинні були здійснювати пошук осіб без постійного місця проживання, які займалися жебрацтвом, зловживали спиртними напоями, не мали постійного місця роботи, були матеріально незабезпеченими, перебували в уразливому стані, викликаному певними зовнішніми факторами, обманним шляхом, повідомляючи неправдиві відомості про вигідні умови праці і щомісячну заробітну плату, в окремих випадках повідомляючи неправдиві відомості про вид діяльності та її оплату, замовчуючи дійсні умови праці та її характер, який полягав у безоплатній понаднормовій трудовій експлуатації на полях агропромислових підприємств, що знаходиться на території Дніпропетровської області, а навпаки, пропонуючи нібито легальну роботу в цих агропідприємствах, або ж добре оплачувану та неважку роботу на полях, обіцяючи при цьому вигідні умови праці і високі заробітки, використовуючи уразливий стан вказаних осіб, зумовлений скрутним матеріальним становищем, збігом тяжких особистих, сімейних та інших обставин, схиляти їх до поїздки на територію сіл в Дніпропетровській області, зокрема с.Чаплинка, с. Улянівка Петриківського району, с. Шевченківка, с. Приют, с. Новоспаське Магдалинівського району та шляхом оплати власними коштами проїзду до місця роботи, вводити людей у боргову кабалу, таким чином ставлячи їх в положення неможливості відмови від примусової праці на полях. Домігшись згоди таких людей, ОСОБА_9 спільно із ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , як окремо так і разом, повинні переміщати їх до вищевказаних сіл, де в подальшому вони всі разом мали переховувати їх, шляхом обмеження фізичних контактів потерпілих з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролювати їх дії та спілкування під час виконання роботи і вільного часу, обмежувати свободу пересування цих осіб, а також надавати приміщення для їх перебування (переховування) та організовувати безоплатну працю людей на полях, що перебували у користуванні агопромислових підприємств, що на їх думку, мало приносити значні кримінальні прибутки. Крім того, ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 було прийнято рішення систематично споювати підшуканих та залучених до примусової праці осіб, дешевими алкогольними напоями, що на їх думку повинно було призвести до психологічного злому особистості потерпілих та подоланні у них будь-якого опору та супротиву до їх трудової безоплатної експлуатації, понаднормово та за будь-яких погодних умов.

Усі співучасники усвідомлювали суспільно-небезпечний характер своїх протиправних діянь, передбачали настання наслідків і бажали досягнення єдиного злочинного результату, тобто діяли з прямим умислом.

Таким чином, в період 2019 2021 років, реалізовуючи єдиний злочинний умисел, за попередньою змовою ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 здійснили вербування та переміщення щодо ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ОСОБА_31 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ОСОБА_34 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_18 , ОСОБА_36 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_20 , ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , ОСОБА_40 , ІНФОРМАЦІЯ_22 , ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_23 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_24 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_25 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_26 , ОСОБА_45 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ОСОБА_46 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_47 , ІНФОРМАЦІЯ_27 , ОСОБА_48 , ІНФОРМАЦІЯ_28 , ОСОБА_49 , ІНФОРМАЦІЯ_29 та інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, з метою їх експлуатації (примусової праці), з використанням обману та уразливого стану цих осіб, щодо кількох осіб, особами від якої потерпілі були у матеріальній залежності, поєднані з погрозою застосування насильства, небезпечного для здоров`я потерпілих.

Зокрема, у червні 2019 року, ОСОБА_14 , за попередньою змовою спільно із ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , з корисливих мотивів і керуючись метою незаконного збагачення, перебуваючи на центральному залізничному вокзалі м. Києва за адресою: м. Київ, Вокзальна площа, 1, підшукала та обрала предметом злочинного посягання громадянина ОСОБА_24 , знаючи про те, що останній ніде не працював і не має постійного джерела отримання доходів для належного існування, тобто був матеріально незабезпеченою, не мав власного місця проживання у вказаному населеному пункті, у зв`язку із втратою документів та відсутністю коштів змушений був безоплатно працювати на на ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

Після цього, реалізовуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_14 , з відома і згоди, шляхом обману, що полягав у переконані вигідності пропозиції праці на полях, що знаходиться на території Дніпропетровської області, обіцяючи хороші умови проживання та харчування, виплату щомісячної заробітної плати та можливість скорого повернення до його місця постійної реєстрації, створюючи при цьому хибне уявлення про умови праці та використовуючи уразливий стан, зумовлений тяжким матеріальним становищем ОСОБА_24 , домоглась його згоди на вказану роботу, чим здійснила вербування з використанням обману та уразливого стану громадянина ОСОБА_24 , з метою його трудової експлуатації.

Схиливши ОСОБА_24 до поїздки в село Приют, Магдалинівського району, Дніпропетровської області, ОСОБА_14 , за власні кошти, на легковому автомобілі білого кольору марки «Hyundai», де знаходились ще близько 7 осіб, завербованих ОСОБА_14 , перемістили ОСОБА_24 , до приватного одноповерхового будинку, який знаходиться у с. Чаплинка, Петриківського району, Дніпропетровської області, де переховували ОСОБА_24 , що виразилося у обмеженні фізичних контактів його з іншими особами, в тому числі представниками правоохоронних органів, контролі дій та спілкування під час виконання роботи та вільного часу, обмеженні свободи пересування, а також наданні приміщення для перебування (переховування), та використовуючи погрози застосування фізичного насильства, які протягом тривалого часу виражалися в усній формі, з метою трудової експлуатації, з червня 2019 року до вересня 2019, використовуючи факт відсутності у останнього документів та грошових коштів та не даючи можливості в будь-який час повернутися додому, систематично споюючи дешевими алкогольними напоями, що призвело до злому особистості потерпілого та пригнічення його волі до опору, примушував останнього за будь-яких погодних умов безоплатно працювати на полях, на території агропромислового підприємства ТОВ "ВПК-АГРО", місцезнаходження юридичної особи: Україна, 51107, Дніпропетровська обл., Магдалинівський р-н, село Вишневе, вул. Гагаріна, 4/1, керівником якого являється ОСОБА_4 . Отримані від примусової праці ОСОБА_24 та інших осіб грошові кошти привласнювались ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 та в подальшому розподілялися між ними.

У вчиненні даного кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_4 за ч.2 ст. 149 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 280 КПК України якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.

На підставі ч. 3 ст. 280 КПК України прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва було прийнято рішення про виділення матеріалів кримінального провадження №12021100020000761 від 11.03.2021 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.12.2021 року по вищевказаному кримінальному провадженні строк досудового розслідування продовжено до 09.03.2022 року.

У зв`язку із відмовою ОСОБА_4 прибувати для отримання повідомлення про підозру та вручення клопотання про обрання міри запобіжного заходу 11.01.2022 року останньому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, шляхом здійснення поштових відправлень відповідних листів.

В ході проведення досудового розслідування Дарницьким УП ГУНП у м. Києві в порядку ст. 40 КПК України надавалося доручення з метою встановлення та забезпечення участі у слідчих діях підозрюваного ОСОБА_4 .

Відповідно до наданого доручення та проведених заходів направлених на встановлення місця знаходження ОСОБА_4 , позитивного результату досягти не вдалось.

В рамках даного доручення було перевірено місця можливого проживання (перебування) ОСОБА_4 в тому числі здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_4 , проте жодної інформації про його місце знаходження встановити не виявилось можливим.

06 травня 2022 року Дарницьким районний судом м. Києва винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Зважаючи на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України слідчий просить застосувати заробіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у максимальному розмірі.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що надають право слідчому судді на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України: 1) переховування від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до дванадцяти років, й вказана обставина може спонукати підозрюваного до переховування з метою уникнення покарання, адже підозрюваний вже перебував у розшуку з 02.02.2022 року, він протягом тривалого часу ігнорував отримання (виклики) слідчого для проведення слідчих дій та у визначений ним спосіб уникав органу досудового розслудвання, будучи обізнаним про кримінальне провадження щодо нього, 2) незаконний вплив на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з метою їх примушування до зміни показів, що може вплинути на об"єктивність досудового розслування, оскільки ряд потерпілих повідомили про побоювання щодо їх життя та здоров"я, у зв"язку із чим вони були допитані слідчим суддею та дали свідчення про незаконну (злочинну) діяльність підозрюваного, що у своїй сукупності підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого злочину, тому з метою уникнення відповідальності, або її пом`якшення, може здійснювати незаконний вплив на них, 3) перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а саме підшуковування осіб з числа "завербованих" з метою схилити таких осіб до дачі позаків на його користь, 4) вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення у якому підозрюється, оскільки він продовжував злочинну діяльністі на протязі останніх років та наразі продовжує зайняття господарською діяльністю, що може спонукати до нових здочинів пов"язаних із торгівлею людьми, окрім того він є підозрюваним у іншому кримінальному правопорушенні, що також свідчить про систематичність його дій.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу, посилаючись на необгруновансть такого клопотання, недоведеність існування ризиків, на які посилається прокурор, ставлячи під сумнів підозру та докази про вчинення підозрюваним злочину, правильність кваліфікації злочину, вбачаючи частково цивільно-правові відносини, а також закінчення строку досудового розслідування.

Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до клопотання, з`ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, думку підозрюваного, його захисників, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.

Встановлено, що Дарницьке управління поліції ГУНП у м. Києві здійснює досудове розслідування в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до ЄДРДР за №12022100020000511 від 01.02.2022 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 149 КК України.

У вчиненні даного кримінального правопорушення обгрунтовано підозрюється ОСОБА_4 за ч.2ст.149КК України.

Ч. 3 ст. 280 КПК України передбачено, якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.

На підставі ч. 3 ст. 280 КПК України прокурором Дарницької окружної прокуратури міста Києва прийнято рішення про виділення матеріалів кримінального провадження №12021100020000761 від 11.03.2021 року відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_13 .

29.12.2021 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, шляхом здійснення поштових відправлень відповідних листів.

Ухвалою слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва від 07.12.2021 року по вищевказаному кримінальному провадженні строк досудового розслідування продовжено до 09.03.2022 року.

У зв`язку із відмовою ОСОБА_4 прибувати для отримання повідомлення про підозру та вручення клопотання про обрання міри запобіжного заходу 11.01.2022 року останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, шляхом здійснення поштових відправлень відповідних листів.

В ході проведення досудового розслідування Дарницьким УП ГУНП у м. Києві в порядку ст. 40 КПК України надавалося доручення з метою встановлення та забезпечення участі у слідчих діях підозрюваного ОСОБА_4 .

Відповідно до наданого доручення та проведених заходів, направлених на встановлення місця знаходження ОСОБА_4 , позитивного результату досягти не вдалось.

Так, в рамках даного доручення було перевірено місця можливого проживання (перебування) ОСОБА_4 в тому числі здійснено виїзд за місцем здійснення господарської діяльності ОСОБА_4 , проте жодної інформації про його місце знаходження встановити не виявилось можливим.

У зв`язку із чим 02.02.2022 року ОСОБА_4 було оголошено у розшук.

06.05.2022 року слідчим суддею Дарницького районного суду м. Києва винесено ухвалу про дозвіл на затримання з метою приводу відносно підозрюваного ОСОБА_4

10.05.2021 року о 09 год. 55 хв. ОСОБА_4 затримано.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом допиту потерпілих ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 ;

-протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками ОСОБА_19 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 ;

- протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій;

- протоколом проведення слідчого експерименту;

- протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_12 ;

- протоколом обшуку;

- іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 149 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, що згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.

Наявність обґрунтованоїпідозри танаявність ризиків,передбачених п.п.1,3,4,5ч.1ст.177КПК України,надають підставидля обраннязапобіжного заходувідносно такогопідозрюваного,оскільки існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, адже судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, що є частиною національного законодавства України відповідно до Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини», тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції» (Letellier v France), 12369/86, 26 червня 1991 року).

Практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.

При цьому слідчий суддя враховує те, що відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вичерпний перелік підстав застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначено у ч. 2 ст. 183 КПК України та розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання, розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа та інші.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені в п.п.1, 3, 4, 5 ч. 1 цієї статті, що є підставою для застосування до нього запобіжного заходу.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду й розуміння наслідків покарання може вплинути на зміну його процесуальної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зазначені обставини у їх сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років, й вказана обставина може спонукати підозрюваного до переховування з метою уникнення покарання, адже підозрюваний вже перебував у розшуку з 02.02.2022 року, він протягом тривалого часу ігнорував отримання (виклики) слідчого для проведення слідчих дій та у визначений ним спосіб уникав орган досудового розслудвання, будучи обізнаним про кримінальне провадження щодо нього, також він може незаконно впливати на потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з метою їх примушування до зміни показів, що може вплинути на об"єктивність досудового розслування, оскільки ряд потерпілих повідомили про побоювання щодо їх життя та здоров"я, у зв"язку із чим вони були допитані слідчим суддею та дали свідчення про незаконну (злочинну) діяльність підозрюваного, що у своїй сукупності підтверджують його вину у вчиненні інкримінованого злочину, тому з метою уникнення відповідальності, або її пом`якшення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме підшуковування осіб з числа "завербованих" з метою схилити таких осіб до дачі позаків на його користь, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється, оскільки він продовжував злочинну діяльністі на протязі останніх років та наразі продовжує здійснення господарської діяльності, що може спонукати до нових здочинів пов"язаних із торгівлею людьми, окрім того він є підозрюваним у іншому кримінальному правопорушенні, що також свідчить про систематичність його дій.

Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув`язнення за станом здоров`я, відсутні.

Практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, тому саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним у цьому кримінальному провадженні.

Тримання під вартою є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто утримання під вартою відповідає критерію розумності.

Враховуючи вищевикладене,а такожте,що заявленіризики прокуроромдоведені тавони існують,менш суворізапобіжні заходине зможутьзабезпечити їхуникнення тазабезпечення покладенихна підозрюваногообов`язків.

Щодо питання уникнення наявних ризиків шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням особи під вартою, то у світлі факторів пов`язаних з особою підозрюваного, його моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками, недобросовісною процесуальною поведінкою, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вказаним ризикам.

Позиція підозрюваного щодо застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, жодним чином вказані висновки не спростовують.

З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, злочину, який ним вчинений, в силу характеру вчиненого діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що прокурор довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме - тримання під вартою, й слідчий суддя вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний мав недобросовісну процесуальну поведінку на час досудового розслідування, вживав заходів для відмови від отримання підозри, ігнорував виклику слідчого, наявсість ризиків, що є підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою з правом внесення застави, у розмірі, який визначений слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, й з урахуванням того, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, визначити розмір застави у мінімальному розмірі, визначеному п.3 ч.5 ст. 182 КПК України - вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 198 480 грн. 00 коп. (2481 х 80 = 198 480), яка буде достатньою для виконання покладених на нього обов`язків.

В свою чергу при вирішенні питання щодо обчислення строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею враховано дію строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, на який і має застосовуватися запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений ухвалою слідчого судді від 06.12.2021 року до 09.03.2022 року, зупинення якого мало місце з 02.02.2022 року по 09.03.2022 року, тобто на 36 днів.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Розмір застави визначається у таких межах: щодо особи,підозрюваного чиобвинуваченого увчиненні особливотяжкого злочину,від вісімдесятидо трьохсотрозмірів прожитковогомінімуму дляпрацездатних осіб(п.3 ч.5 ст. 182 КПК України).

Норма статті 194 КПК України передбачає необхідність визначення обов`язків, з передбачених цією статтею, які будуть покладені на підозрюваного.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 183, 182, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене з прокурором Дарницької окружноїпрокуратури м.Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Магдалинівка Дніпропетровської області, українця, громадянина України, працюючого директором ТОВ «ВПК-АГРО», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , у кримінальномупровадженні №12022100020000511 від 01.02.2022 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 3 ст. 149 КК України - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 36 (тридцять шість) днів із визначенням розміру застави (правом внесення застави) в сумі 198480 (сто дев`яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят) грн. 00 (нуль) коп., що становить вісімдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

У випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

-прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду, а також виконувати наступні обов`язки терміном 36 (тридцять шість) днів:

-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну,

-утриматись від спілування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному наслідки невиконання вказаних обов`язків, а саме: у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя вирішує питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Строк дії ухвали слідчого судді становить 36 (тридцять шість) днів і обчислюється з часу фактичного затримання, тобто з 10 травня 2022 року 09 години 55 хвилин.

Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 15 червня 2022 року о 09 годині 55 хвилин.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

СЛІДЧИЙ СУДДЯ: