Рішення

від 22.11.2021 по справі 760/20309/20

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 760/20309/20

Провадження №2/760/1161/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва

у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

представника позивача - адвоката Бердила О.М.,

представника відповідача - Прокопенко К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «НАДІЯ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору та стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Бердило О.М. звернувся від її імені до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія», в якому просить визнати недійсним договір №24787 про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів допоміжних репродуктивних технологій за програмою «Запліднення ін. вітро: повний цикл, з ІКСІ», укладений 17 грудня 2018 року між громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_1 та ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» та стягнути з відповідача на користь позивача понесені матеріальні збитки в подвійному розмірі, що складають суму в розмірі 476981,26 гривень.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що у вересні 2018 року позивач звернулась до ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» з пропозицією надання клінікою медичних послуг по набуттю нею стану вагітності шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій. При цьому ОСОБА_1 повідомила клініку, що причиною неможливості набуття нею стану вагітності звичайним шляхом є вроджена фізіологічна особливість матки - дворога матка, наявність внутрішньо маткової перетинки. Для підтвердження свого діагнозу ОСОБА_1 надала клініці медичні документи: консультативний медичний висновок Медичного центру «Медея» від 11.09.2018, результат ультразвукової діагностики від 21.06.2016, протокол лапароскопії №165 від 21.07.2016, виписний епікриз про стаціонарне лікування в ГУЗ «Гомельська міська клінічна лікарня №1» в період з 20.07.2016 по 27.07.2016 та з 21.08.2017 по 04.09.2017, виписку з історії хвороби №1748, виписку з медичних документів ОДО «Беливпул» ЦВР «Ембріо». 27 жовтня 2018 року ОСОБА_1 пройшла обстеження у клініці під керівництвом лікаря ОСОБА_3 . Володіючи інформацією щодо діагнозу та фізіологічних даних ОСОБА_1 , клініка запевнила її в успішності проведення репродуктивних заходів. 14 грудня 2018 року між клінікою та ОСОБА_1 був укладений договір №24787 про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів Допоміжних Репродуктивних Технологій. 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 оплатила медичні послуги клініки на суму 190353,87 грн. згідно рахунку №247061. Крім того, ОСОБА_1 оплатила ще декілька рахунків клініки на суму 32588,36 грн. за медичні послуги та медичні препарати, зокрема: рахунок № НОМЕР_1 від 29.09.2018 на суму 2200 грн., рахунок № НОМЕР_2 від 29.09.2018 на суму 993,86 грн., чек №47109 від 21.11.2018 на суму 2041,00 грн., чек №49593 від 07.12.2018 на суму 15078,00 грн., чек №50613 від 14.12.2018 на суму 12275,50 грн, що разом складає 222943,23 грн. Також ОСОБА_1 понесла затрати на проживання в готелі в сумі 8233,05 грн, транспорт з Гомеля до Києва та з Києва до ОСОБА_4 в сумі 585,23 білоруських рублів (за офіційним курсом НБУ складає 7315,35 грн). Загальна сума понесених ОСОБА_1 матеріальних затрат складає 238490,63 грн.

Однак, 16 січня 2019 року лікар клініки ОСОБА_3 зробив висновок про те, що досягнення ОСОБА_1 стану вагітності та досягнення строку вагітності восьми календарних тижнів від першого дня останніх місячних шляхом проведення переносу ембріонів у матку пацієнтки не є можливим, оскільки пацієнтка має діагноз аномалія матки, наявність перетинки. Пацієнтці рекомендовано здійснити гістерорезектоскопію, а потім по її результатах визначитись з можливістю проведення переносу ембріонів, або змінити тактику на використання допоміжного материнства.

П.3.1. Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України №787 від 09.09.2013 передбачає показання для проведення запліднення in vitro: відсутність маткових труб, непрохідність маткових труб, виражений спаййковий процес органів малого таза, порушення росту фолікулів та овуляції, синдром лютеїнізації фолікула, ендометріоз, неодноразові невдалі спроби внутрішньоматкової інсемінації, неодноразові невдалі спроби стимуляції фолікулогенезу, безпліддя, пов`язане з віком (після 36 років) та передчасним виснаженням яєчників, безпліддя, що не піддається лікуванню іншими методами. Серед перелічених Порядком показників відсутній такий показник як дворога матка.

Таким чином, позивач вважає, що клініка вчинила відносно неї обман, а саме уклала договір, знаючи наперед про неможливість досягнення нею стану вагітності та досягнення строку вагітності восьми календарних тижнів від першого дня останніх місячних через її діагноз та фізіологічні особливості. А тому наявні підстави для визнання недійсним договору на підставі ст.229 ЦК України, а також стягнення з відповідача подвійного розміру понесених ОСОБА_1 матеріальних збитків в розмірі 476981,26 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 вересня 2020 року справу розподілено судді Жовноватюк В.С.

Ухвалою від 08 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду.

30 листопада 2020 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки відсутні будь-які підстави для визнання договору недійсним.

В обґрунтування заперечення проти позову вказала, що договір про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів допоміжних репродуктивних технологій за програмою «Запліднення ін. вітро: повний цикл, з ІКСІ» №24787 від 17 грудня 2018 року був укладений між ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» з одного боку та ОСОБА_1 (жінка) та ОСОБА_2 (чоловік) з додержанням всіх вимог, передбачених ст.203 ЦК України, а відтак відсутні підстави для визнання його недійсним та відповідно відшкодування збитків на підставі ст.230 ЦК України.

Позивачу було надано клінікою медичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених Договором, у відповідності до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України № 787 від 09.09.2013 року, Порядку контрольованої стмуляції яєчників при заплідненні «ін. вітро» у жінок з безпліддям, затвердженого наказом МОЗ України від 02.04.2014 №232 та Клінічного протоколу акушерської та гінекологічної допомоги в частині «Тактика ведення жінок з безпліддям», а саме здійснено моніторинг циклу позивача; контрольоване стимулювання яєчників (моніторинг); фолікулометрію; аналіз крові на визначення рівня гормона Естрадіол; трансвагінальне ультразвукове обстеження; консультацію гінеколога; отримано біологічний матеріал чоловіка та проведено дослідження сперматозоїдів, здійснено їх морфологічний відбір; пункцію фолікулів; запліднення з проведенням ІКСІ та культивування свіжих ембріонів; вітріфікацію ембріонів (надшвидке заморожування (кріоконсервування) ембріонів); порівняльну геномну гібридизацію, а також зберігання кріоконсервованого матеріалу.

Клінікою було отримано два здорових ембріона з восьми отриманих, які наразі зберігаються у клініці, та які можна перенести позивачу у разі її звернення до клініки з метою набуття нею вагітності та народження здорової дитини (за умови отримання згоди від її чоловіка, який є стороною договору). Тому договір є дійсним, однак призупиненим виключно з підстав настання у позивача самостійної вагітності в процесі лікування.

Вказала, що твердження позивача про те, що вона повідомила відповідача про причину неможливості набуття нею стану вагітності звичайним шляхом через вроджену фізіологічну особливість матки (дворога матка, наявність внутрішньоматкової перетинки) не відповідає дійсності.

На момент звернення до клініки, позивач мала в анамнезі шість самостійних вагітностей після самостійного природного запліднення, з яких - два медичних аборти і чотири завмерлі вагітності, кожна з них переривалася в різний термін, що, зокрема, має своє підтвердження навіть в наявних в матеріалах справи документах, поданих позивачем - виписці з медичних документів, виданої ОДО «Беливпул» ЦВР «Ембріо». Тому твердження про неможливість набуття позивачем вагітності звичайним шляхом є таким, що не відповідає дійсності. Також, представник відповідача зазначила, що позивачем при візиті до клініки було надано інформацію лише про чотири свої попередні вагітності, що за умовами п. 5.2.3.3. договору про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів допоміжних репродуктивних технологій за програмою «Запліднення ін вітро: повний цикл, з ІКСІ» №24787 укладеному між позивачем, відповідачем та ОСОБА_2 14.12.2018 року, взагалі надає відповідачу право припинити лікувальний цикл.

Окрім того, наявність у позивача дворогої матки не є протипоказанням для настання вагітності, а також не є протипоказанням для проведення лікування методом допоміжних репродуктивних технологій.

При зверненні до клініки 29 вересня 2018 року, що передувало укладенню договору, лікар у своєму консультативному висновку зазначив про зацікавленість позивача в отриманні перевірених ембріонів та в спробі їх переносу в порожнину матки заради виключення ембріонального фактору, оскільки дослідження каріотипу плодів при попередніх вагітностях здійснено не було, а отже не було виключено можливість хромосомних аномалій плодів.

Саме тому і постала потреба відокремити анатомічні особливості матки від можливих порушень будови ембріона як причину відсутності народження живої дитини при наявності самостійних вагітностей та оцінити можливості репродуктивної медицини по збільшенню шансів народження позивачем живої дитини. Адже серед причин переривання вагітності малого терміну домінують ембріональні фактори - порушення структури та функції ембріонів, в першу чергу їх хромосомної структури. Ці зміни залежать від власного хромосомного набору, віку пацієнта та характеристик спермограми чоловіка.

З віком відмічається поступове зменшення питомої ваги здорових ембріонів серед усіх наявних. В тому віці, в якому до клініки звернулась позивач, частка здорових ембріонів серед усіх, яка вона могла б отримати природнім шляхом вже становила лише 40-50%.

Це дозволило клініці припустити ембріональний фактор, тобто порушення будови ембріонів відіграє важливу роль в тому, що вагітності у позивача настають, але не виношуються, і не закінчуються народженням дитини, тому у клініки було обґрунтування виключити такий можливий істотний фактор ризику невиношуваності.

Клініка запропонувала позивачу дослідження її ембріонів до їх потрапляння в матку щоб відокремити цей фактор від анатомічних особливостей. Оцінка хромосомної цілісності ембріонів позивача з`ясувала, що навіть при очікуваній частці здорових ембріонів 46-50% у позивача було їх вдвічі менше - лише два здорових ембріона з восьми отриманих. Цей результат довів обґрунтованість припущення клініки про значущість впливу хромосомних аномалій у позивача на переривання попередніх вагітностей.

З практичної точки зору отримання відомостей про наявність лише двох здорових ембріонів з восьми дозволили позивачу уникнути відповідної кількості вагітностей, приречених на переривання шляхом завмирання або викидня навіть при відсутності у позивача анатомічних вад розвитку. Лише запропонована стратегія з виключенням порушення будови ембріонів дозволяє оцінити подальшу доцільність хірургічної корекції анатомічних особливостей матки.

При зверненні до клініки 27.10.2018 року, що також передує укладенню договору, лікарем було узгоджено з позивачем проведення ЕКЗ, отримання еуплоідних ембріонів, здійснення спроби переносу, а вже при невдалому переносі - вважати матковий фактор таким, що доведений та провести програму сурогатного материнства.

Крім того, вказала, що лише одна з послуг за договором, а саме перенос ембріонів, залишилася ненаданою позивачу, оскільки була призупинена у зв`язку з самостійною черговою вагітністю, яка настала в лютому 2019 року, майже через три тижні після отримання яйцеклітин, про що пацієнтка письмово сповістила клініку шляхом направлення електронного листа на електронну адресу її лікаря - ОСОБА_3 від 09.02.2020 року. При зверненні позивача до клініки перенос ембріонів буде продовжено.

Також зауважила, що відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки від 03.09.2020 року встановлено, що медична допомога ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» надана у відповідності до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 09.09.2013 №787, Порядку контрольованої стимуляції яєчників при заплідненні «ін вітро» у жінок із безпліддям, затвердженого наказом МОЗ України від 02.04.2014 № 232 та Клінічного протоколу акушерської та гінекологічної допомоги в частині «Тактика ведення жінок з безпліддям», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582. Медична документація ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 03 лютого 2021 року визначено для розгляду цієї справи головуючого суддю Аксьонову Н.М.

Ухвалою від 10 лютого 2021 року цивільну справу прийнято до свого провадження в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 01 квітня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2

18 червня 2021 року адвокат Бердило О.М. долучив нотаріально посвідчену заяву третьої особи, в якій третя особа ОСОБА_2 вказав, що повністю підтримує позовні вимоги позивача ОСОБА_1 та просить їх задовольнити, а справу розглядати без його участі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року вказану позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі, а позивачу був наданий строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду.

Представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Бердило О.М., 20 вересня 2021 року на виконання ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 16 вересня 2021 року було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21 вересня 2021 року судом було продовжено розгляд справи.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити, покликаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити, з підстав наведених у відзиві. Вказала також, що клінікою було надано медичні послуги належним чином, в належному обсязі та належної якості, у відповідності до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 09.09.2013 № 787, Порядку контрольованої стимуляції яєчників при заплідненні «ін вітро» у жінок із безпліддям, затвердженого наказом МОЗ України від 02.04.2014 № 232 та Клінічного протоколу акушерської та гінекологічної допомоги в частині «Тактика ведення жінок з безпліддям», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582, що, зокрема, підтверджується, висновком Клініко-експертної комісії МОЗ України. Лікарем було надано варіанти проведення лікування позивача шляхом застосування допоміжних репродуктивних технологій, один з яких обрано пацієнтом самостійно, враховуючи відмову позивача від другого запропонованого варіанту (використання сурогатного материнства) з економічних міркувань. Тобто, твердження позивача про те, що її начебто ввели в оману є такими, що не відповідають дійсності. Варіант лікування, що був обраний позивачем та, відповідно, призначений лікарем, був узгоджений з позивачем, оскільки для встановлення маткового фактору невиношуваності потрібно було спочатку виключити ембріональний фактор.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, в своїй заяві від 25 травня 2021 року, яка була подана до суду 18 червня 2021 року адвокатом Бердило О.М., вказав, що позовні вимоги підтримує, а справу просить розглядати без його участі.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що у позові необхідно відмовити з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як зазначено у ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

14 грудня 2018 року між ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» з одного боку та ОСОБА_1 (жінка) та ОСОБА_2 (чоловік) було укладено договір № 24787 про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів Допоміжних Репродуктивних технологій за програмою «Запліднення ін вітро: повний цикл, з ІКСІ» (надалі - «Договір»).

Також ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписано заяву пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій, що є додатком №1 до Договору № 24787 від 14.12.2018 року, та заяву на кріоконсервацію ембріонів, що є додатком №2 до вищевказаного Договору.

21 грудня 2018 року ОСОБА_1 оплатила медичні послуги клініки на суму 190353,87 грн., що підтверджується копією рахунку № НОМЕР_3 від 21.12.2018 року.

Відповідно до п.1.4 договору, допоміжні репродуктивні технології - це сукупність клінічних та лабораторних заходів, спрямованих на досягнення вагітності, при яких окремі чи всі етапи зачаття і раннього розвитку ембріонів здійснюються поза організмом. ДРТ включають: запліднення ін вітро (ЗІВ) та перенесення ембріонів (ПЕ) у порожнину матки (маткові труби), ін`єкцію сперматозоїда в цитоплазму яйцеклітини (IСSI), донорство яйцеклітин, сурогатне материнство, преімплантаційну діагностику спадкових хвороб.

Запліднення ін вітро (ЗІВ) - комплекс медичних процедур, спрямованих на запліднення яйцеклітини пацієнтки спермою її чоловіка/партнера, що здійснюється поза тілом пацієнтки, та подальше перенесення (імплантацію) ембріона з дотриманням порядку і умов, затверджених МОЗ України №787 від 09.09.2013 року (п.1.5 Договору).

Повний лікувальний цикл - розпочатий цикл ДРТ, що завершився перенесенням ембріонів у порожнину матки (маткової труби) (п.1.7 Договору).

ІКСІ/ІСSI - інтрацитоплазматичне введення сперматозоїда в яйцеклітину: введення одиничного сперматозоїда в яйцеклітину з метою її запліднення.

Згідно п.2.1. Договору, предметом цього договору є надання клінікою платних медичних послуг з лікування безпліддя за Програмою "Запліднення ін. вітро: повний цикл, а ІКСІ».

Відповідно до п.2.2. Договору, метою укладення договору є досягнення пацієнткою стану вагітності та досягнення строку вагітності 8 (восьми) календарних тижнів від першого дня останніх місячних.

Пунктом 4.3 Договору визначено такий перелік та кількість послуг за договором:

1) контрольоване стимулювання яєчників (моніторинг) - 1 раз;

- фолікулометрія - в необхідній кількості (визначається лікарем);

- аналіз крові на визначення рівня гормона Естрадіол - в необхідній кількості (визначається лікарем);

- трансвагінальне ультразвукове обстеження - 1 раз;

- консультація гінеколога - 1 раз;

2) пункція фолікулів - 1 раз;

3) запліднення з проведенням ІКСІ та культивування свіжих ембріонів до 3-ї доби - 1 раз;

4) перенос ембріонів - 1 рар;

5) дослідження після переносу ембріонів - один раз;

- аналіз крові на визначення рівня гормона хоріонічного гонадотропіну - 1 раз;

- трансвагінальне ультразвукове обстеження - 1 раз.

Також, п. 4.11.6. Договору передбачено, що пацієнтка інформована про те, що при проведенні програми ЗІВ та ПЕ може виникнути необхідність в додаткових послугах/процедурах, необхідних для проходження лікувального циклу конкретного пацієнта.

Згідно п.4.24 Договору послуги вважаються наданими, а Договір - виконаним у повному обсязі з моменту надання клінікою пацієнтам всіх послуг, передбачених п.4.3 Договору (у випадку ненастання вагітності пацієнтки) або досягнення мети Договору відповідно до п.2.2 Договору.

Як встановлено п.8.1-8.2 Договору, даний Договір набирає чинності після підписання його сторонами, сплати авансу та надання клініці заяви пацієнтів щодо застосування допоміжних репродуктивних технологій. Дата події, що трапиться останньою є датою набрання чинності Договору. Термін дії Договору закінчується у момент досягнення мети Договору у випадках настання вагітності пацієнтки та датою аналізу крові пацієнтки на рівень гормону хоріонічного гонадотропіну у випадку, коли зазначений аналіз крові виявив відсутність вагітності.

Відповідно до положень ст. 204 ЦК України правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Згідно положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а сааме зміст правочину не може суперечити ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вичинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; не може суперечити правам та інтересам осіб. Правочин може визнаватись недійсним за наявності дефектів у будь-якому елементі правочину.

Представник позивача, звернувшись до суду з вимогою про визнання недійсним вищезазначеного договору, посилається на положення статті 230 ЦК України, мотивуючи тим, що клініка вчинила щодо позивача обман. Тобто, достовірно знаючи наперед про неможливість досягнення мети договору (досягнення стану вагітності та досягнення строку вагітності восьми календарних тижнів від першого дня останніх місячних) через діагноз ОСОБА_1 , клініка навмисно ввела її в оману, запевнивши, що з наявними у неї фізіологічними відхиленнями вона зможе набути вагітності та виносити дитину шляхом штучного запліднення.

Відповідно до положень ст.230 Цивільного кодексу України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 19, 20 постанови від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Тлумачення статті 230 ЦК України дає підстави для висновку про те, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення; тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні помилкових відомостей, надання підроблених документів тощо); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які вона повинна була зробити (зокрема умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення тощо).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

Такі правові висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 серпня 2018 року у справі № 445/1011/17.

Відповідно до ч.1,ч.5-6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1, ч.2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, позивач, пред`явивши позов про визнання недійсним договору з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України, не наддала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що клініка навмисно ввела її в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Як встановлено судом з наданих представником відповідача пояснень та консультативного висновку ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» від 29 вересня 2018 року, при первинному зверненні позивача до клініки 29 вересня 2018 року лікарем ОСОБА_3 було встановлено, що в ОСОБА_1 в анамнезі чотири вагітності, завмерлі в терміні 20, 13 та двічі в терміні шість тижнів, від різних чоловіків; в 2018 році МРТ - повне подвоєння матки; не обстежена; зацікавлена в отриманні перевірених ембріонів та в спробі переносу їх в порожнину матки заради виключення ембріонального фактору; за умов відсутності вагітності після переносу власних еуплоїдних (хромосомно нормальних) ембріонів, або її переривання, планує скористатися сурогатним материнством. Було проведено бесіду про ПГС (преімплантаційний генетичний скринінг), ризики та ускладнення ЕТ (ембріотрансфер, перенесення ембріонів у порожнину матки) та вагітності при подвоєнні матки, про порядок використання CM (сурогатного материнства). Перебуваючи в шлюбі, цікавилась можливістю використання сперми іншого чоловіка. Також було надано рекомендації: УЗД (ультразвукове дослідження), АМГ (аналіз на Антимюллерів гормон), спермограма, кріоконсервація сперми та каріотипи (а.с.83).

Як пояснила представник відповідача, при перериванні попередніх завмерлих вагітностей позивача, жодного разу не було зроблено каріотипування загиблих ембріонів, а саме, дослідження хромосомної будови тканини загиблих плодів, тобто, взагалі не було розглянуто ембріональний (спадковий, хромосомний та генний) фактор, як причину попередніх репродуктивних втрат, а відтак, без виключення ембріонального фактору невиношуваності вагітності, не можна було вважати причиною невиношуваності матковий фактор.

Під час наступного візиту позивача до клініки 27 жовтня 2018 року після проходження позивачем та її чоловіком обстежень, рекомендованих лікарем на попередньому візиті, лікарем встановлено діагноз: астенотератоспермія (ослаблення та низька активність сперматозоїдів), каріотипи в нормі, непліддя II, жіноче безпліддя, пов`язане з чоловічим фактором (звичне невиношування, аномалія матки, тератоспермія). Від запропонованого сурматеринства утримується з економічних міркувань. Узгоджено: провести ЕКЗ, отримати еуплоїдні ембріони, спробувати переніс. При невдалому переносі еуплоїдних ембріонів вважати матковий фактор тим, що доведений, і провести програму CM (сурогатного материнства). Також позивачу були надані рекомендації: 1) виключити ембріональний фактор (загальне обстеження, огляд терапевта, маммолога, кольпоскопія, довгий лютеїновий протокол + ЕКЗ + ICSI + IMSI + NGS + Ембріоскопія + eSET + відкладений ПЕ); 2) у разі невдалих спроб переносу матковий фактор вважати тим, що доведений та використати сурматеринство з приводу аномалії матки (а.с.84).

Тобто, виходячи з вищевикладеного, при перших двох візитах позивача до клініки лікарем було спочатку призначено позивачу та її чоловіку обстеження, потім встановлено діагноз, надано варіанти лікування, після чого позивачем було погоджено отримання власних еуплоїдних ембріонів та перенесення їх у порожнину матки або використання методики сурогатного материнства та роз`яснено їх можливі ризики та ускладнення. Після цього вже саме позивачем із запропонованих варіантів лікування було обрано отримати власні еуплоїдні ембріони та спробувати спочатку перенести їх у свою порожнину матки, адже від сурогатного материнства позивач відмовилась з економічних міркувань.

Відповідно до п.3.1 Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України № 787 від 09.09.2013 року є: показання для проведення запліднення іn vitro (далі - ЗІВ): жіноче безпліддя: відсутність маткових труб; непрохідність маткових труб; виражений спайковий процес органів малого таза; порушення росту фолікулів та овуляції; лютеїнізації фолікула; ендометріоз; невдалі спроби внутрішньоматкової інсемінації; неодноразові невдалі спроби стимуляції фолікулогенезу; безпліддя, пов`язане з віком (після 36 років) та передчасним виснаженням яєчників; безпліддя, що не піддається лікуванню іншими методами (п.1).

Згідно п.3.2 цього ж порядку протипоказаннями для проведення ЗІВ є соматичні та психічні захворювання, які є протипоказанням для виношування вагітності та пологів; довжина тіла матки менше ніж 35 мм; гострі запальні захворювання будь-якої локалізації на початок лікувальної програми ДРТ; уроджені вади розвитку або набуті деформації порожнини матки, за яких неможлива імплантація ембріона(ів) та виношування вагітності; доброякісні пухлини матки, що деформують порожнину матки та (або) вимагають оперативного лікування; новоутворення будь-якої локалізації (дозволяється отримання гамет з метою збереження репродуктивного потенціалу).

Таким чином, показаннями для проведення клінікою лікування позивача з переліку показань, визначених Порядком застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України № 787 від 09.09.2013 року є: безпліддя, що не піддається лікуванням іншими методами, зокрема звичне невиношування та чоловічий фактор. Такі показання позивача передбачають лікування методом допоміжних репродуктивних технологій з першочерговим завданням визначення наявності у пари здорових ембріонів, як складової станів безпліддя, що не піддаються лікуванню іншими методами.

При цьому дворогу матку не віднесено до протипоказань для запліднення ін вітро, визначених п.3.2. Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України № 787 від 09.09.2013 року.

Відтак, встановивши діагноз та узгодивши план лікування, 14 грудня 2018 року було укладено договір № 24787 про надання медичних послуг з лікування безпліддя з використанням методів Допоміжних Репродуктивних технологій за програмою «Запліднення ін вітро: повний цикл, з ІКСІ».

Позивачу було надано клінікою медичні послуги в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а саме: здійснено моніторинг циклу позивача; здійснено контрольоване стимулювання яєчників (моніторинг); фолікулометрію - метод УЗД, що дозволяє в динаміці оцінити процес зростання і розвитку фолікулів в яєчниках протягом менструального циклу і підтвердити факт овуляції; зроблено аналіз крові на визначення рівня гормона Естрадіол; проведено трансвагінальне ультразвукове обстеження; проведено консультацію гінеколога; отримано біологічний матеріал чоловіка та проведено дослідження сперматозоїдів, здійснено їх морфологічний відбір; здійснено пункцію фолікулів; проведено запліднення з проведенням ІКСІ та культивування свіжих ембріонів; здійснено вітріфікацію ембріонів (надшвидке заморожування (кріоконсервування) ембріонів); здійснено порівняльну геномну гібридизацію (потужний інструмент медичної генетики, що дозволяє скринувати весь геном людини одномоментно на предмет мікроструктурних хромосомних аномалій, недоступних для рутинної детекції); а також здійснюється зберігання кріоконсервованого матеріалу - ембріонів. Зазначені обставини під час судового розгляду позивачем та її представником не заперечувалися.

При проведенні клінікою дослідження отриманих ембріонів методом порівняльної геномної гібридизації 26 грудня 2018 року було встановлено, що до ембріотрансферу можуть бути рекомендовані лише два здорових ембріона з восьми отриманих (а.с.86), що на думку клініки, довело припущення про значущість впливу хромосомних аномалій у позивача на переривання попередніх вагітностей. Відтак, запропонована стратегія з виключенням порушення будови ембріонів дозволяла оцінити подальшу доцільність хірургічної корекції анатомічних особливостей матки.

Відповідно до консультативного висновку ТОВ «Кілініка репродиктивної медицини «Надія» від 16 січня 2019 року встановлено діагноз - аномалія матки (подвоєння тіла - перетинка) та рекомендовано провести гістерорезектоскопію, а після її результатів визначитися з можливістю проведення переносу ембріонів або змінити тактику на використання допоміжного материнства (а.с.31).

При цьому, відповідно до умов п. 4.11.6 Договору ОСОБА_1 була проінформована про те, що при проведенні програми ЗІВ та ПЕ може виникнути необхідність в додаткових послугах/процедурах, необхідних для проходження лікувального циклу.

Тобто, у процесі проведення лікування ОСОБА_1 виникла необхідність у проведенні додаткової процедури, у зв`язку з чим їй було рекомендовано провести видалення внутрішньо маткової перетинки, щоб у подальшому у разі переносу ембріону розташувати його у тих частинах матки, які збільшують імовірність розвитку вагітності та народження здорової дитини.

Таким чином, про наявність внутрішньоматкової перетинки у позивача ОСОБА_1 , стало відомо лише у процесі виконання Договору, а не перед його укладенням, що підтверджується консультативним висновком ТОВ «Кілініка репродиктивної медицини «Надія» від 16 січня 2019 року.

Однак, як стверджує позивач, на підтвердження свого діагнозу вона надавала клініці діагностичні висновки та виписки з місць попереднього лікування, які вказували на те, що причиною передчасного припинення вагітності є її вроджені особливості матки (дворогість матки та наявність перетинки матки) і з метою досягнення результатів вагітності ставилось питання про гістерорезектоскопію перетинки матки, а саме консультативний медичний висновок Медичного центру «МЕДЕЯ» від 11.09.2018, результат ультразвукової діагностики від 21.06.2016, протокол лапароскопії №165 від 21.07.2016, виписний епікриз про стаціонарне лікування в ТУЗ «Гомельська міська клінічна лікарня №1» в період з 20.07.2016 по 27.07.2016 та з 21.08.2017 по 04.09.2017, виписку з історії хвороби №1748, виписку з медичних документів ОДО «Беливпул» ЦВР «Ембріо». Проте, якими доказами підтверджується факт надання відповідачу саме цих медичних документів, позивачем не зазначено та не додано таких доказів суду.

Крім того, із досліджених судом вищезазначених медичних документів, які додано позивачем до позовної заяви, не вбачається, що ОСОБА_1 було встановлено наявність перетинки матки. У всіх цих медичних документах містилися лише відомості про діагноз дворога матка.

В епікризі про стаціонарне лікування в ТУЗ «Гомельська міська клінічна лікарня №1» в період з 20.07.2016 по 27.07.2016 лише міститься рекомендація проведення гістероскопії з метою діагностики внутрішньоматкової перетинки та при необхідності її роз`єднання, проте наявність такої перетинки не було встановлено (а.с.25).

Таким чином, позивачем не доведено жодними доказами, що лікар клініки до моменту укладення договору знав про те, що ОСОБА_1 має діагноз дворога матка, наявність перетинки матки.

При цьому суд також зауважує, що наявність внутрішньоматкової перетинки також не входить до переліку протипоказань для запліднення ін-вітро, визначених п.3.2. Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України № 787 від 09.09.2013 року.

Також відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки від 03.09.2020 року встановлено, що медична допомога ОСОБА_1 в умовах ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» надана у відповідності до Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом МОЗ України від 09.09.2013 №787, Порядку контрольованої стимуляції яєчників при заплідненні «ін вітро» у жінок із безпліддям, затвердженого наказом МОЗ України від 02.04.2014 № 232 та Клінічного протоколу акушерської та гінекологічної допомоги в частині «Тактика ведення жінок з безпліддям», затвердженого наказом МОЗ України від 15.12.2003 №582. Медична документація ТОВ «Клініка репродуктивної медицини «Надія» ведеться у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що договір був укладений сторонами з додержанням всіх вимог, передбачених ст.203 ЦК України, волевиявлення учасників договору було вільним та відповідало їх внутрішній волі, при підписанні договору позивач погодилась з умовами цього договору, вчинила дії, пов`язані з виконанням зобов`язань по договору, що вказує на усвідомлення позивачем на момент укладення правочину його правової природи та юридичних наслідків.

Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що оспорюваний договір вчинявся позивачем під впливом обману з боку відповідача, а саме, що клініка, достовірно знаючи наперед про неможливість досягнення мети договору (досягнення стану вагітності та досягнення строку вагітності восьми календарних тижнів від першого дня останніх місячних) через діагноз ОСОБА_1 , навмисно ввела її в оману, запевнивши, що з наявними у неї фізіологічними відхиленнями вона зможе набути вагітності та виносити дитину шляхом штучного запліднення. Адже як встановлено судом, діагноз - дворога матка, наявність перетинки став відомий клініці у результаті проведення обстеження позивача та після укладення оспорюваного договору. Крім цього такий діагноз не віднесено до переліку протипоказань для запліднення ін вітро, а рекомендація лікаря з проведення видалення внутрішньоматкової перетинки (гістерорезектоскопії) є додатковою процедурою, необхідною для проходження лікувального циклу, яка виявлена при проведенні лікування в процесі договору, про що позивач була попереджена умовами договору.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав, передбачених ст.230 ЦК України, для визнання недійсним оспорюваного договору, а тому у задоволенні позову в частині визнання недійсним договору необхідно відмовити.

Відповідно не підлягають до задоволення і вимоги про стягнення з відповідача збитків у подвійному розмірі на підставі ч.2 ст.230 ЦК України, оскільки позивачем не доведено застосування до неї обману зі сторони відповідача.

Керуючись ст.10, 12, 89, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «НАДІЯ»</a>, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , про визнання недійсним договору та стягнення збитків - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Центральним РОВД м. Гомеля 11.07.2014 року;

відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Клініка репродуктивної медицини «НАДІЯ»</a>, місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. М.Кривоноса, 19 А, ЄДРПОУ 33548263;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_5 , виданий Желєзнодорожним РОВД м. Гомеля 06.04.2011 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_6 .

Суддя Солом`янського районного

суду міста Києва Н.М. Аксьонова