Рішення

від 10.05.2022 по справі 569/13233/21

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13233/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Кучиної Н.Г.,

при секретарі судового засідання Добровчан К.Ю.,

з участю:

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 01 січня 2019 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого він передав у власність відповідачу грошові кошти у сумі 24000 доларів США, які ОСОБА_3 зобов`язався повернути позивачу до 31.12.2019 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язання за Договором позики від

01.01.2019 року сторони уклали Договір застави майна від 14 липня 2019 року.

Згідно п. 1 Договору застави майна від 14.07.2019 р. відповідач передав у

заставу позивачу належне йому на праві власності майно, а саме: будівлю

модульну в кількості 3 шт., як забезпечення повернення позики в сумі, виданої за договором позики від 01.01.2019 року, а також відшкодування витрат зі звернення стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Заставлене майно залишилось у володінні відповідача та розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

21 листопада 2019 року ОСОБА_2 передав у

позику ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 3000 доларів США. На підтвердження цього факту відповідач написав розписку, в якій вказав, що кошти зобов`язується повернути в строк, визначений в розписці, а саме - до 03.12.2019 року.

Однак, кошти у визначені у договорі позики та в розписці в строк та станом на день подання позовної заяви до суду відповідачем позивачу не повернуто. Просить стягнути з відповідача на його користь суму боргу за договором позики та за розпискою у розмірі 27 000 доларів США та у зв`язку із невиконанням відповідачем свого зобов`язання - три відсотки річних у розмірі 32846,03 грн. та судові витрати по справі.

Ухвалою суду від 07 липня 2021 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, з викликом сторін. Перше судове засідання призначене по суті на 26 липня 2021 року.

В судове засідання призначене на 26 липня 2021 року з"явився представник позивача, відповідач не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте розгляд справи був відкладений, оскільки відповідач не повідомив суд про причини своєї неявки, клопотань не подав.

Розгляд справи відкладений на 17 вересня 2021 року.

В судове засідання призначене на 17 вересня 2021 року з`явився представник позивача, відповідач не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання повістки, проте розгляд справи був відкладений, оскільки відповідач не повідомив суд про причини своєї неявки, клопотань не подав.

Ухвалою суду від 17 вересня 2021 року здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче судове засідання на 30 вересня 2021 року.

В судове засідання призначене на 30 вересня 2021 року учасники процесу про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про розгляд судового засідання без його участі, а від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням, на підтвердження якого суду доказів не надано.

Розгляд справи відкладений на 13 жовтня 2021 року.

В судове засідання призначене на 13 жовтня 2021 року учасники процесу про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, проте в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшло клопотання про закриття підготовчого судового засідання без його участі, а від відповідача надійшло повторне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з відрядженням, на підтвердження якого суду доказів знову не надано.

Ухвалою суду від 13 жовтня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10 листопада 2021 року.

В судове засідання призначене на 10 листопада 2021 року з`явився представник позивача, відповідач не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з матеріалами справи.

З урахуванням клопотання представника відповідача, розгляд справи відкладено на 02 грудня 2021 року.

В судове засідання 02 грудня 2021 року з`явилися представники сторін, однак судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача для подачі клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи, про що не заперечив представник позивача.

Розгляд справи відкладений на 17 грудня 2021 року.

В судове засідання 17 грудня 2021 року з"явилися відповідач та його представник. Ухвалою суду від 17 грудня 2021 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

Ухвалою суду від 06 квітня 2022 року відновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 27 квітня 2022 року.

В судове засідання призначене на 27 квітня 2022 року з`явився представник позивача, відповідач та його представник в судове засідання не з"явилися, в матеріалах справи відсутні відомості щодо належного повідомлення відповідача та його представника про розгляд справи.

Розгляд справи відкладений на 29 квітня 2022 року.

В судове засідання призначене на 29 квітня 2022 року з`явився представник позивача, від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з розірванням договору про надання правничої допомоги з його довірителем ОСОБА_3 .

Розгляд справи відкладений на 11 травня 2022 року.

В судове засідання призначене на 11 травня 2022 року відповідач не з`явився, знову подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю скористатися правовою допомогою іншого адвоката, оскільки з адвокатом Домецьким О.І. розірвано договір.

Суд, враховуючи неодноразове відкладення судових засідань за клопотанням відповідача, враховуючи строки розгляду справи встановлені ЦПК України, розцінює клопотання про відкладення від 10.05.2022 року як зловживання процесуальними правами відповідачем, що має на меті затягування строків розгляду справи. У відповідача було достатньо часу для звернення за правовою допомогою, проте він не скористався такою можливістю.

Згідно ч.1ст.44 ЦПК Україниучасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Вимога про розумний строк покладає на суд обов`язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів. Строк розгляду і вирішення справи може вважатися розумним, якщо судовий захист правам особи надано своєчасно. Важливою гарантією права на справедливий судовий розгляд є розгляд справи упродовж «розумного строку», що гарантує ст. 6 Європейської конвенції. Вказана гарантія підкреслює важливість того, що правосуддя повинно здійснюватися без затримок, які можуть підірвати його ефективність та довіру до нього.

Приймаючи до уваги ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободРади Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, враховуючи, що відповідач, зловживає своїми правами на подання клопотань про відкладення розгляду справи, суд вважає можливим проводити розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові.

Заслухавши думку представника позивача та дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 01 січня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір позики, згідно якого позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти у сумі 24000 дол. США.

Згідно п. 3 Договору позики від 01.01.2019 року ОСОБА_3 зобов`язався повернути позику у строк до 31.12.2019 року.

В якості забезпечення виконання зобов`язання за Договором позики від

01.01.2019 року сторони уклали Договір застави майна від 14 липня 2019 року.

Згідно п. 1 Договору застави майна від 14.07.2019 р. відповідач передав у

заставу позивачу належне йому на праві власності майно, а саме: будівлю

модульну в кількості 3 шт., як забезпечення повернення позики в сумі, виданої за договором позики від 01.01.2019 року, а також відшкодування витрат зі звернення стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог. Заставлене майно залишилось у володінні відповідача та розташоване за адресою АДРЕСА_1 .

Судом встановлено, що згідно з розпискою від 21 листопада 2019 року позивач позичив ОСОБА_3 ще грошові кошти в сумі 3000,00 доларів США, які він зобов`язався повернути позивачу до 03.12.2019 року.

Поняття договору позики визначеностаттею 1046 ЦК України, згідно з якою одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК Українипередбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Відповідно до ч.ч. 1, 2ст. 207ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно дост. 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно дост. 1049 ЦК Українипозичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За такого, укладені сторонами договір позики та розписка є правомірними за презумпцією, яку достатніми належними та допустимими доказами має спростувати відповідач.

Натомість відповідно до висновку експерта № СЕ 19/118-22/526 ПЧ від 25.03.2022 року за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, який складений на виконання ухвали суду від 17 грудня 2021 року, підпис в графі «Підписи: Позичальник» навпроти рукописних записів ОСОБА_3 в Договорі позиви від 01 січня 2019 року виконаний ОСОБА_3 .

Таким чином, презумпція правомірності укладеного між сторонами договору позики від 01 січня 2019 року нічим не спростована, що є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу за вказаним договором.

Як встановлено в судовому засіданні відповідач відповідно до договору позики від 01.01.2019 року зобов`язався повернути кошти в розмірі 24000 дол. США в термін до 31.12.2019 року та відповідно до розписки від 21.11.2019 року зобов`язався повернути кошти в розмірі 3000 дол. США в термін до 31.12.2019 року, однак грошові кошти не повернув.

Таким чином, оскільки відповідач на час написання договору позики та розписки мав в користуванні грошові кошти, належні позивачу, та сторони дійшли обопільної згоди про те, що такі кошти будуть перебувати у користуванні відповідача певний час, про що склали відповідний договір та розписку. З матеріалів справи вбачається, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав в повному обсязі, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 27000 доларів США відповідно до договору позики від 01.01.2019 року та розписки від 21.11.2019 року.

Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає обґрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача в користь позивача 3 % річних від простроченої суми зобов`язання, які виникли між сторонами на підставі договору позики від 01 січня 2019 року та розписки від 21.11.2019 року, у розмірі 32846,03 грн. та приходить до висновку про задоволення такої вимоги.

Щодо стягнення судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, то суд вказав на таке.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами у порядку, визначеному статтею 137 ЦПК України. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов"язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено у ч.4-6 вказаної статті розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зробленим у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Крім того, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. (Правова позиція Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду згідно з Постановою від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 Щодо витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ).

Так, на підтвердження своїх витрат на правову допомогу позивачем та його представником долучено до матеріалів справи: копії договору про надання правової допомоги № 18/06/2021 від 18.06.2021 та додатковий договір до договору № 18/06/2021 про надання правової допомоги адвокатом від 18.06.2021 року; розрахунок № 1 суми судових витрат пов`язаних з наданням послуг, що становить 7700,82 грн. судового збору та 10000 грн. за надання правової допомоги, та прибутковий касовий ордер №18/06/2021 від 18.06.2021 га суму 10 000,00 грн.

Суд зазначає, що позивачем надано суду достатньо доказів на підтвердження витрат на правову допомогу та доказів щодо співмірності розміру витрат на оплату послуг зі складністю справи та виконаними роботами.

Таким чином судом встановлено, що позивач отримав правничу допомогу і поніс витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн.

Також необхідне зазначити, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн.

Крім того, відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 7700,82 грн.

Керуючись ст.ст.10,12,81,89,258-259,263-265,268,280-284 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргуза договоромпозики задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в розмірі 27 000 доларів США та 3% річних від простроченої суми зобов`язання, що становить 32 846 грн. 03 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 700 грн. 82 коп.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Рівненського міського суду Н.Г.Кучина