Постанова

від 10.05.2022 по справі 705/548/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2022 року

м. Черкаси

Справа № 705/548/22Провадження № 22-ц/821/582/22Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Нерушак Л.В.

за участю секретаря: Винник І.М.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: відділ державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Шульгою Павлом Миколайовичем на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року (постановлену під головуванням судді Гудзенко В.Л. в приміщенні Уманського міськрайонного суду Черкаської області), якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, поданим представником ОСОБА_1 адвокатом Шульгою Павлом Миколайовичем до відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна, -

в с т а н о в и в :

27 січня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Шульга П.М. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна.

Позов обґрунтовано тим, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 288641421 від 06 грудня 2021 року, накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 7120685000:03:001:0959, площею 1,9347 га, реєстраційний номер обтяження 11450183, зареєстровано 30 липня 2011 року на підставі постанови про арешт майна від 29 липня 2011 року № 27480634 Уманського МВДВС, власником якого є ОСОБА_1 .

Згідно відповіді відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за № 44574-9 від 30 грудня 2021 року, судовий наказ № 2-Н-6207 Івано-Франківського міськрайонного суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Плюс Банк» боргу в сумі 7520,98 грн. 29 жовтня 2014 року повернутий стягувачу відповідно до п.5 ч1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», арешт не знято.

Також в позові зазначено, що повторно виконавчий документ до примусового виконання з 2014 року до виконавчої служби не пред`являвся. Виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 відсутні.

У зв`язку з тим, що арешт майна ОСОБА_1 порушує його права власності, представник ОСОБА_1 адвокат Шульга П.М. звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області із даним позовом та просив постановити рішення, яким зняти арешт з нерухомого майна, об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, в межах суми боргу, реєстраційний номер обтяження 11450183, зареєстровано 30 липня 2011 року на підставі постанови про арешт майна від 29 липня 2011 року № 27480634 Уманським МВДВС, обтяжував: Уманський МВДВС Уманського міськрайонного управління юстиції Черкаської області, власник: ОСОБА_1 . Виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис номер обтяження 11450183 від 30 липня 2011 року.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року у відкритті провадження за вказаним позовом відмовлено.

Ухвала судупершої інстанції,зокрема,мотивована тим, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, а тому для нього встановлений інший порядок захисту порушеного права шляхом звернення до суду із скаргою в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, а не у порядку позовного провадження.

В апеляційнійскарзі,поданій 22лютого 2022року, представник ОСОБА_1 адвокат Шульга П.М., вважаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необґрунтованою, постановленою при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для правильного вирішення вказаного питання по суті, винесеною із порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року та направити матеріали справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не надав належної уваги тому, що підставою для скасування арешту є факт завершення виконавчого провадження відносно позивача.

Крім того, зазначено в скарзі, судом не звернуто уваги на те, що відносно ОСОБА_1 у відділі ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відсутні будь-які відкриті виконавчі провадження.

Таким чином, на думку особи, що подала апеляційну скаргу, ОСОБА_1 вірно використав своє право на звернення до суду за захистом свого порушеного права в порядку позовного провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку,що апеляційнаскарга,подана представником ОСОБА_1 адвокатомШульгою П.М.не підлягає дозадоволення, виходячи з наступного.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, а саме листа відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) за № 44574-9 від 30 грудня 2021 року (а.с. 7), 22 червня 2011 року Івано - Франківським міськрайонним судом було винесено судовий наказ № 2-Н-6207 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Плюс Банк» боргу в сумі 7520,98 грн., відповідно до якого державним виконавцем відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 07 липня 2011 року було відкрито виконавче провадження.

29 липня 2011 року постановою державного виконавця було винесено постанову № 27480634, якою накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1

29 жовтня 2014 року виконавчий документ відповідно до п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» повернутий стягувачу.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 288641421 від 06 грудня 2021 року, накладено арешт на нерухоме майно, а саме земельну ділянку, кадастровий номер 7120685000:03:001:0959, площею 1,9347 га, реєстраційний номер обтяження 11450183, зареєстровано 30 липня 2011 року на підставі постанови про арешт майна від 29 липня 2011 року № 27480634 Уманського МВДВС, власником якого є ОСОБА_1 (а.с. 5-6)

Як на підставу вимог позовної заяви про зняття арешту з майна, представник ОСОБА_1 адвокат Шульга П.М. посилався на те, що виконавче провадження з виконання судового наказу № 2-Н-6207, де ОСОБА_1 єборжником,завершено напідставі п.2ч.1ст.47ЗУ «Провиконавче провадження»,що всвою чергує підставоюдля зняттяарешту змайна, якенакладено напідставі постанови державного виконавця 29 липня 2011 року.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягаютьпримусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядкусудового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовомпро визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Встановивши, що позивач ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вінне може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадкупередбачений інший спосіб судовогозахисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.

У разі пред`явлення до суду такого позову в порядку цивільного судочинства суддя має відмовити у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, а, помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що 29 жовтня 2014 року державним виконавцем було винесено постанову про завершення виконавчого провадження відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) виконавчий документ,на підставіякого відкритовиконавче провадження,за якимвиконання нездійснювалося абоздійснено частково,повертається стягувачуу разі,якщоу результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані за безпосередньої участі боржника)

Крім того, статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Судом встановлено, що зобов`язання за судовим наказом № 2-Н-6207 Івано -Франківського міськрайонного суду від 22 червня 2011 року ОСОБА_1 не виконані, борг не погашено, в примусовому порядку судовий наказ виконано не було, а виконавче провадження було завершене, а не закінчене.

Колегія суддів також звертає увагу, що поняття «повернення виконавчого документа стягувачу» і «закінчення виконавчого провадження», регулюються різними статтямиЗакону України «Про виконавче провадження»і мають різні юридичні наслідки.

Зважаючи на викладене, судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не свідчать про неправильне встановлення судом обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, або порушення норм процесуального права.

Аргументи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Шульги П.М. не спростовуютьвисновків судупершої інстанції,обґрунтовано викладениху мотивувальнійчастині оскаржуваної ухвали.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року без змін, а апеляційної скарги, поданої представником ОСОБА_1 адвокатом Шульгою П.М. без задоволення.

Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу, подану представником ОСОБА_1 адвокатом Шульгою Павлом Миколайовичем залишити без задоволення.

Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 04 лютого 2022 року, якою відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом, поданим представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Шульгою Павлом Миколайовичем до відділу державної виконавчої служби у місті Умані Уманського району Черкаської області Центрального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про зняття арешту з майна залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.В. Нерушак

/текст постановисуду виготовлений11травня 2022року/