Постанова

від 11.05.2022 по справі 145/1753/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 145/1753/21

Провадження № 22-ц/801/843/2022

Категорія: 19

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вальчук В. В.

Доповідач:Шемета Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 рокуСправа № 145/1753/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

секретар судового засідання Француз М. Г.

учасники справи:

позивач Агрофірма «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

відповідач (особа яка подала апеляційну скаргу) Міністерство юстиції України;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Селянське (фермерське) господарство «Терра», державний реєстратор Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмила Михайлівна, ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2022 року про забезпечення позову, постановлену у складі судді Вальчука В. В. в смт. Тиврів, дата складення повного тексту ухвали відповідає даті її постановлення, -

в с т а н о в и в:

У листопаді 2021 року Агрофірма «Хлібороб» у формі ТОВ звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Селянське (фермерське) господарство «Терра», державний реєстратор Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Л. М., ОСОБА_1 , за яким просила:

-скасувати наказ Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3582/5 «Про задоволення скарги»;

-зобов`язати Міністерство юстиції України вчинити дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав, які були скасовані наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3582/5, зокрема рішення № 53475263 від 05 серпня 2020 року та рішення № 53489155 від 06 серпня 2020 року.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просив до моменту набрання судовим рішенням законної сили забезпечити позов шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим суб`єктам державної реєстрації прав, що визначені ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії/вносити записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією іншого речового права щодо земельних ділянок 0524585300:02:001:0083, площею 5,2240 га та 0524585300:02:001:0084, площею 5,0764 га, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності.

На обґрунтування заяви зазначив, що станом до дати винесення спірного наказу, за позивачем на підставі договору оренди землі від 27 липня 2020 року, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване інше речове право (право оренди) земельних ділянок кадастрові номери 0524585300:02:001:0083 площею 5,2240 га та 0524585300:02:001:0084 площею 5,0764 га строком дії до 31 грудня 2030 року. 22 жовтня 2021 року позивач довідався, що його право оренди на вищезазначені земельні ділянки скасоване 11 жовтня 2021 року на підставі наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3582/5.

Оскільки предметом позову є вирішення питання щодо законності прийняття наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3582/5, позивач вважає, що існує очевидна небезпека, що під час розгляду цього позову, Селянське (фермерське) господарство «Терра» або будь-яка інша особа, зможе зареєструвати інше речове право (право оренди) на земельні ділянки, право на які було зареєстровано позивачем до моменту прийняття протиправного наказу.

Окрім того, невжиття заходів забезпечення позову, може ускладнити або привести до неможливості виконання рішення суду, так як вже буде відсутня можливість вчиняти дії щодо поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів стосовно рішень про державну реєстрацію прав, які були скасовані наказом № 3582/5, зокрема рішення № 53475263 від 05 серпня 2020 року та рішення № 53489155 від 06 серпня 2020 року. З підстав існування інших рішень про реєстрацію права оренди за іншою юридичною чи фізичною особою.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 11 березня 2022 року заяву АФ«Хлібороб» уформі ТОВпро забезпеченняпозову задоволено. Забезпечено позов, шляхом заборони Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим суб`єктам державної реєстрації прав, що визначені ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», нотаріусам та іншим органам чи особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії/вносити записи в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією іншого речового права щодо земельних ділянок 0524585300:02:001:0083, площею 5,2240 га та 0524585300:02:001:0084, площею 5,0764 га, що належить гр. ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Не погодившисьіз цієюухвалою Міністерствоюстиції Україниподало апеляційнускаргу за наслідками розгляду якої просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволені заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржувана ухвала суду є невмотивованою, необґрунтованою та за змістом не відповідає вимогам ЦПК України. Суд першої інстанції належним чином не дослідив та не зазначив чим обумовлена загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, якими доказами та обставинами керувався суд постановляючи цю ухвалу та чим обґрунтована оскаржувана ухвала. Заходи забезпечення позову, визначені ухвалою, незаконно та безпідставно обмежують права власника земельних ділянок ОСОБА_1 , позбавляють його права розпоряджатись майном на власний розсуд.

03 травня 2022 року від позивача Агрофірми «Хлібороб» у формі ТОВ надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає про законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому просить відмовити в задоволенні поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду представник Міністерства юстиції України Іванов Ю. В. подану апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній підстав. Представник АФ «Хлібороб» у формі ТОВ адвокат Сердюк В. О. заперечив проти апеляційної скарги, підтримав викладене у відзиві. Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору СФГ «Терра» Муравель Г. Г. вважає апеляційну скаргу обґрунтованою і такою що підлягає до задоволення. Третя особи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися. Про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

На підставі частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Підстави длязабезпечення позовує оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що заходизабезпечення позовузастосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. При вирішенні питання прозабезпечення позовусуд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодозабезпечення позову;забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходомзабезпечення позовуі предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Суд першої інстанції, розглядаючи справу, віднісся до вирішення питання забезпечення позову формально, обмежився загальною фразою, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання ухваленого у справі рішення, проте не навів жодного аргументу. Відтак доводи апеляційної скарги про те, що хвала суду не містить мотивувальної частини, - є вірними.

Законом, який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, є ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у пункті 1 частини 1 статті 2 якого зазначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В справі що розглядається предметом позову є законність наказу Міністерства юстиції України від 08 жовтня 2021 року № 3582/5, «Про задоволення скарги», яким були скасовані рішення, прийняті державним реєстратором в ході реєстрації іншого речового права (права оренди) за АФ «Хлібороб» у формі ТОВ.

Реєстраційні дії носять індивідуальний характер, рішення про державну реєстрацію приймається в кожному конкретному випадку з дотриманням вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відтак апеляційний суд вважає недоведеним з боку позивача твердження про те, що відсутність заборони особам, які виступають державними реєстраторами, вчиняти реєстраційні дії щодо конкретних земельних ділянок, належних ОСОБА_1 , - перешкоджатиме чи утруднюватиме виконання рішення суду, прийнятого за результатами розгляду позовної заяви.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Отже, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала суду першої інстанції скасуванню як така що постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, які мали значення для правильного вирішення питання забезпечення позову, порушенням норм процесуального щодо вмотивованості та обґрунтованості судового рішення. А в задоволенні поданої АФ «Хлібороб» ТОВ заяви про забезпечення позову слід відмовити, оскільки доводи заявника щодо необхідності вжиття визначених ним заходів забезпечення позову є необґрунтованими, відсутній зв`язок між запропонованим позивачем заходомзабезпечення позовуі предметом позовної вимоги.

На підставівикладеного,керуючись статтями367,374,376,382 384,389,390ЦПК України,суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Тиврівського районногосуду Вінницькоїобласті від11березня 2022року скасуватита постановитинову:відмовити взадоволенні заяви Агрофірми «Хлібороб» у формі товариства з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Т. М. Шемета

Судді О. Ю. Береговий

О. В. Ковальчук