Рішення

від 11.05.2022 по справі 480/10730/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2022 року Справа № 480/10730/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бондаря С.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10730/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області (далі - відповідач) в якій просить:

- визнати протиправною відмову Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, викладену у рішенні другого пленарного засідання четвертої сесії восьмого скликання від 10.08.21, щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Кімличанської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського) Сумської області, та зобов`язати затвердити проект землеустрою з метою передачі у власність земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 18.10.2019 №18-13194/16-19-СГ позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території кімличинської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовним розміром 2,0 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. На підставі цього наказу розроблено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності. Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою, проте рішенням Липоводолинської селищної ради від 10.08.2021 вирішено не затверджувати вказаний проект землеустрою, чим допущено порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження у справі без виклику сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову та зазначає, що вся процедура отримання безоплатно у власність земельної ділянки позивачем розпочиналась з наміром отримати у приватну власність землі державної форми власності, а в процесі приватизації позивач вже має намір приватизації землі комунальної форми власності. У даний час законодавчо не урегульовано можливість заміни розпорядника земель, або можливість зміни форми власності під час процесу отримання земельних ділянок у приватну власність у межах норм, визначених ст. 121 Земельного кодексу України. Липоводолинська селищна рада не надавала дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності. Дозвіл позивачем було отримано для виготовлення проекту землеустрою саме за рахунок земель державної власності, але проект ним було виготовлено вже за рахунок земель комунальної форми власності, при чому без погодження та навіть без повідомлення Липоводолинської селищної ради про намір отримати у власність земельну ділянку саме з комунальної власності. Тобто, по суті, позивач за власним розсудом лише замінив розпорядника земель в ході процесу приватизації за власним розумінням та у особистих цілях.

Крім того, частина території, яка вказується позивачем як майбутня земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, відноситься до земель, які знаходяться в умовній прибережній захисній смузі. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Водного Кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами. Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду. Статтею 59 Земельного кодексу України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 83 Земельного кодексу України землі водного фонду, що належать до комунальної власності, взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством і ця обставина була врахована як одна з головних під час прийняття депутатами Липоводолинської селищної ради рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність позивачу земельної ділянки та передачі земельної ділянки у власність.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, представник відповідача у відзиві вказав, що заявлений позивачем через його представника розмір судових витрат у декілька разів перевищує розмір оплати аналогічних послуг, які здійснюються державою на постійній основі і є загальноприйнятою та співмірною як для адвокатів, що надають аналогічні послуги за цю оплату, так і для державних органів.

Крім того, у відзиві заявив клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області видано наказ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" від 18.10.2019 №18-13194/16-19-СГ, яким позивачу, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, орієнтовним розміром 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області, кадастровий номер: 5923282200:01:003:0550.

ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області проект землеустрою був погоджений, про що зазначено в п. 10 Висновку про розгляд документації із землеустрою від 07.07.2020 № 6266/82-20.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Липоводолинської селищної ради та надання земельної ділянки площею 2,0 га у власність.

Пунктом 38 рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 10.08.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Кімличанської сільської ради, Липоводолинського району, Сумської області.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями комунальної власності територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За приписами ч. 10 ст. 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" свідчить про те, що рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність повинно бути прийняте саме на пленарному засіданні ради.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач, маючи право безоплатно набути у власність земельну ділянку за рахунок земель державної власності, отримав відповідний дозвіл та дотрималась визначеної законодавством процедури виготовлення та погодження проекту землеустрою. Так, позивач отримав дозвіл на розроблення проекту землеустрою на відведення земельної ділянки, замовив проектну документацію, яка була розроблена та погоджена в установленому порядку.

Відповідно до пункту 3 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З копії витягу з рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 10.08.2021 "Про затвердження проектів землеустрою", яким вирішено не затверджувати проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачу для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області, вбачається, що воно не містить жодних обґрунтувань такої відмови.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Посилання представника відповідача у відзиві на те, що бажана для позивача земельна ділянка частково розміщена на землях водного фонду не є підставною для відмови у задоволенні позову, оскільки дані доводи не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, суд наголошує, що проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області без зауважень та в ньому зазначено, що даний проект відповідає земельному законодавству та прийнятих відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Враховуючи встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу в задоволенні заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не дотримався вимог Земельного кодексу України, тому суд вбачає необхідним визнати таке рішення протиправним та скасувати його.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

Вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.

Оскільки за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки відповідачем не було прийнято мотивованого рішення, суд з урахуванням вимог ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає необхідним вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути таку заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням висновків суду.

А відтак, позовні вимоги про зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою з метою передачі у власність земельної ділянки не підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Частинами 1, 2 ст. 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. При цьому даною статтею передбачено цілі розподілу, визначення розміру та розмір судових витрат.

Так, згідно з ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами 4, 5 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні докази, а саме: копію договору про надання юридичних послуг від 08.10.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Коваленком Вадимом Миколайовичем, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 13.10.2021.

Суд відмічає, що перераховані в Акті приймання-передачі наданих послуг такі види послуг, як вивчення наданих документів (проект землеустрою, рішення про відмову у затверджені проекту, рішення селищної ради); вивчення аналогічної судової практики при розгляді судових справ про визнання відмови незаконною та зобов`язання вчинити дії не дають змоги визначити об`єм та кількість опрацьованих матеріалів, їх відношення до предмету спору, ступінь впливу на кінцевий результат, якого прагне досягти сторона при розгляді даної справи, та кількість витраченого часу на кожен вид робіт, при цьому даний вид послуг, може бути складовою витрат понесених під час складання позову, відповіді на відзив, тощо.

Щодо такого виду виконаних робіт, зазначених в Акті приймання-передачі наданих послуг як представництво клієнта в суді, суд зазначає, що розгляд даної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та представництво інтересів позивача в суді адвокатом не здійснювалося.

Дослідивши надані представником позивача документи, суд враховує ту обставину, що справа є не складною, а спірні правовідносини не новими у судовій практиці. Отже, підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала значних витрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, про що свідчать зміст та обсяг позовної заяви.

З урахуванням досліджених судом доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає заявлені витрати неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи критерії необхідності та доцільності понесених витрат, обсяг наданих послуг, а також значення справи для позивача, суд дійшов висновку про можливість відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 800,00 грн.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати в розмірі 908, 00 грн., сплачені за квитанцією від 13.10.2021.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 4 сесії 8 скликання Липоводолинської селищної ради від 10.08.2021 "Про затвердження проектів землеустрою" в частині відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованої на території Кімличанської сільської ради Липоводолинського району Сумської області.

Зобов`язати Липоводолинську селищну раду (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, загальною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Кімличанської сільської ради Роменського району Сумської області та прийняти рішення за наслідками розгляду вказаної заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Липоводолинської селищної ради (вул. Роменська, 10, смт. Липова Долина, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 04390972) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 800 грн. 00 коп.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар