Ухвала

від 11.05.2022 по справі 480/10730/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2022 року Справа № 480/10730/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Бондаря С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми клопотання представника Липоводолинської селищної ради про закриття провадження у справі №480/11572/21 за позовом ОСОБА_1 до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області (далі - відповідач) в якій просить:

- визнати протиправною відмову Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області, викладену у рішенні другого пленарного засідання четвертої сесії восьмого скликання від 10.08.21, щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Кімличанської сільської ради Роменського району (колишнього Липоводолинського) Сумської області, та зобов`язати затвердити проект землеустрою з метою передачі у власність земельної ділянки.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження у справі без виклику сторін.

Від Липоводолинської селищної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі. Клопотання мотивоване тим, що враховуючи, що рішення про передачу земельної ділянки у власність фізичній особі (як наслідок затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки) стосується цивільного права - спір щодо такого рішення належить до цивільної юрисдикції, а тому справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Нормами Земельного кодексу України встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та визначені органи, уповноважені розглядати ці питання.

Згідно частин 8-10 статті 118 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно із ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Справою адміністративної юрисдикції в розумінні пункту 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження .

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 ч.1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на розгляд до адміністративного суду спір, який виник між конкретними суб`єктами відносно їх прав та обов`язків в конкретних публічно-правових відносинах, в яких один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою інших суб`єктів.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В обґрунтування клопотання про закриття провадження у справі, представник відповідача зазначив, що цей спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а стосується права на земельну ділянку.

З таким висновком відповідача суд не погоджується, виходячи із наступного.

Предметом спору в цій справі є рішення Липоводолинської селищної ради в частині відмови у затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області (на даний час - Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області).

Питання, пов`язаного з визнанням права власності на земельну ділянку та оспорюванням права власності інших осіб, у позивачів не виникало.

Якщо ж особа звертається до відповідного органу із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого цей орган приймає відповідне рішення, то в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю.

З огляду на те, що у третіх осіб в результаті реалізації рішення суб`єкта владних повноважень не виникло речового права на землю, а Липоводолинська селищна рада під час прийняття спірного рішення здійснювала владні управлінські функції, суд доходить висновку, що у цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Аналогічна правова позиція, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 536/233/16-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, від 23 січня 2019 року у справі № 308/10112/16-а, та Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2020 року у справі № 340/1999/19.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що клопотання представника Липоводолинської селищної ради про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Липоводолинської селищної ради Роменського району Сумської області про закриття провадження у справі № 480/10730/21 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Бондар