Постанова

від 09.05.2022 по справі 163/2262/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2022 року

м. Київ

справа № 163/2262/16-а

касаційне провадження № К/9901/19090/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 (головуючий суддя - Матковська З.М., судді - Затолочний В.С., Каралюс В.М.) у справі № 163/2262/16-а за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_1 , позивач) до Волинської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач), про скасування постанови про порушення митних правил від 17.06.2016 № 1066/20502/2016,

УСТАНОВИВ:

06.09.2016 ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил від 17.06.2016 №1066/20502/2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка не ввозила на митну територію України автомобіль марки «BMW 325», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина), оскільки, 10.12.2015 вона взагалі не перетинала державний кордон України в якості водія будь-якого транспортного засобу, так як не володіє навиками водіння транспортними засобами, не має посвідчення водія, під час поїздки слідувала в якості пасажира та під час проходження митного контролю передала водію свій закордонний паспорт. У зв`язку із цим, позивач просила суд скасувати постанову від 17.06.2016 №1066/20502/2016.

Заперечуючи проти позову відповідач вказав у своїх письмових запереченнях, що посадові особи Волинської митниці ДФС при винесенні оскаржуваної постанови діяли у межах та у спосіб, визначений чинним законодавством, тому просив в задоволенні позову відмовити.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 24.01.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позов задоволено: визнано протиправною та скасовано постанову у справі про порушення митних правил від 17.06.2016 №1066/20502/2016.

Задовольняючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки у матеріалах адміністративної справи відсутня митна декларація, а також відсутнє посилання на її реквізити в протоколі та оскаржуваній постанові, враховуючи пояснення позивача та надані ним письмові докази, зокрема копію закордонного паспорту, відповідно до якої не зафіксовано перетин кордону позивачем, апеляційний суд критично віднісся до тверджень відповідача щодо факту ввезення автомобілю на митну територію України саме позивачем.

Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та залишити в силі постанову Любомльського районного суду Волинської області від 24.01.2017.

На обґрунтування касаційної скарги Митниця зазначає, що під час прийняття рішення суд апеляційної інстанції не у повній мірі дослідив надані відповідачем докази щодо ввезення 10.12.2015 у митному режимі "транзит" саме позивачкою автомобіля марки «ВМW-325», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина), який станом на 13.05.2016 не вивезено і в інший митний режим не заявлено. Вважає, що ТЗ був оформлений у режимі транзиту на особу, яка пред`являла цей транспортний засіб для митного контролю, декларувала (у даному випадку усно) транспортний засіб та подавала відповідні документи, у яких була зазначена власником чи уповноваженою особою, тому позивачка умисно вводить в оману суд з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 470 Митного кодексу України та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500, 00 грн.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.04.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначила, що доводи скаржника є безпідставними, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм законодавства, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 13.05.2016 державний інспектор Волинської митниці ДФС Олексюк С.Ф. за ознаками ч. 3 ст.470 МК України склала щодо позивача протокол про те, що остання 10 грудня 2015 року о 04 год. 52 хв. через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ввезла на митну територію України в режимі «транзит» автомобіль марки «BMW 325» реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина), номер кузова НОМЕР_2 , станом на 13.05.2016 за межі України його не вивезла і в інший митний режим не заявила, тим самим більше ніж на 10 діб перевищила строк транзиту, який закінчився 20.12.2015 року.

Під час здійснення пропуску на митну територію України вказаного транспортного засобу ОСОБА_1 було роз`яснено положення ст. 95 МК України щодо строків транзитних перевезень, що підтверджується протоколом опитування в справі про ПМП №1066/20502/2016.

Протокол про порушення митних правил від 13.05.2016 №1066/20502/2016 16.05.2016 за вих.2641/03-70-20-03-16 був направлений позивачці поштовим зв`язком. В останньому було зазначено, що розгляд справи відбудеться 08.06.2016 у приміщенні Волинської митниці ДФС за адресою: Волинська область, Любомльський район, село Римачі.

Листом Холохаєва С.В. від 06.06.2016 повідомила Волинській митниці ДФС, що вищезазначений протокол був нею отриманий 01.06.2016 та просила розгляд справи перенести на іншу дату у зв`язку із зайнятістю її захисника Омелянюка М.В.

За результатами розгляду вказаного протоколу, 17.06.2016 заступником начальника Волинської митниці ДФС, винесено постанову в справі про порушення митних правил №1066/20502/2016, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України та накладено на неї стягнення у виді штрафу розміром п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 грн. При цьому вказано, що позивач не зверталась до митниці із заявами про неможливість вивезення транспортного засобу за межі України, про аварію чи дії обставин непереборної сили, про обставини ввезення автомобіля та його місцезнаходження і документи з цих питань не подавала.

Матеріали справи не містять доказів належного повідомлення позивачки про місце та дату розгляду справи 17.06.2016, однак не заперечується сторонами, що під час розгляду справи про порушення митних правил гр. ОСОБА_1 17.06.2016 був присутній її захисник - адвокат Омелянюк М.В., який і отримав винесену постанову, про що свідчить його підпис на ній.

Крім того, судами встановлено та не заперечувалось і самою позивачкою те, що вона слідувала у якості пасажира автомобіля марки «BMW 325», реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина), та під час проходження митного контролю передавала водію свій закордонний паспорт.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції обґрунтовував своє рішення тим, що оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутня декларація, а також відсутнє посилання на її реквізити в протоколі та оскаржуваній постанові, враховуючи пояснення позивача та надані ним письмові докази, зокрема копію закордонного паспорту, відповідно до якої не зафіксовано перетин кордону позивачем, суд критично віднісся до тверджень відповідача щодо факту ввезення автомобілю на митну територію України саме позивачем, тим самим вважаючи наявну у базі даних АСМО «Інспектор», ЄАІС ДФС інформацію про те, що 10.12.2015 о 04 год. 52 хв. на митну територію України через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС, громадянкою України ОСОБА_1 , в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «BMW 325» реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина) суперечливим доказом.

Дослідивши матеріали справи, Верховний Суд не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанцій зважаючи на таке.

Статтею 90 МК України передбачено, що транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

За змістом частин 1, 4 та 8 статті 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом. Митний режим транзиту також припиняється у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

В пункті 57 частини 1 статті 4 МК України закріплено визначення поняття «товари», якими є будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі.

Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 95 МК України строк транзитних перевезень для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

При цьому, згідно з частиною другою цієї статті, до цього строку не включаються: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України, поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим та/або у разі конфіскації товарів, їх повної втрати внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили, а підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачене частиною 3 статті 470 МК України, є, окрім підтвердження обставин аварії/непереборної сили відповідними документами, вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) повідомлення митного органу про обставини події, місцезнаходження транспортного засобу, а також надання інформації, яка надає можливість ідентифікувати такий транспортний засіб.

Відповідно до пункту 7 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України затвердженого наказом Державної митної служби України №1118 від 17.11.2005 власник транспортного засобу або вповноважена особа, який переміщує транспортний засіб через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження). Згідно з пунктом 9 Правил не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).

Таким чином, при ввезені транспортного засобу посадовими особами митного органу перевіряються документи особи, якою ввозиться транспортний засіб. Ненадання документів для проведення вказаних дій (чи надання документів іншої особи) виключає можливість внесення в бази даних митного органу інформації щодо позивача як особи, яка ввезла ТЗ у відповідному режимі «транзит».

Проте судом першої інстанції не встановлені обставини здійснення митного оформлення транспортного засобу. Колегія суддів звертає увагу на те, що саме факт ненадання документів для проведення вказаних дій виключає можливість внесення в бази даних митного органу інформації щодо відповідної особи, яка ввезла ТЗ.

З огляду на викладене, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням викладених обставин, оцінці судами підлягали питання правомірності ввезення транспортного засобу: тобто хто і які документи на володіння, користування або право власності на легковий автомобіль марки «BMW 325» реєстраційний номер НОМЕР_1 (країна реєстрації Німеччина) надав під час митного оформлення та чи надавались вони взагалі, не з`ясовано судами і з якою метою позивачкою було передано закордонний паспорт сторонній особі, в тому числі і у разі відсутності у неї необхідності здійснювати перетин державного кордону за закордонним паспортом, при можливості здійснювати перетин на підставі діючого дозволу на перетин кордону в рамках місцевого прикордонного руху (строк дії з 06.09.2012 до 22.03.2016). Також суду апеляційної інстанції у разі посилання на відсутність митної декларації, як доказу неправомірності дій відповідача, слід було дослідити обставини та встановити яким чином ввезено на митну територію України даний ТЗ та ким саме, в тому числі з або без письмового декларування та сплати всіх митних платежів, які відповідно до закону підлягають сплаті при імпорті транспортних засобів.

Водночас, без належного встановлення зазначених фактів неможливим є встановлення правильності визначення правомірності винесення відповідачем оскаржуваної постанови від 17.06.2016 № 1066/20502/2016.

Принцип всебічності з`ясування обставин вимагає від суду надати правову оцінку кожному доводу, а у випадку неприйняття - навести відповідні аргументи.

З урахуванням наведеного касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а ухвалені у даній справі судові рішення підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а постанова Любомльського районного суду Волинської області від 24.01.2017 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись пунктом 2 частини 1 статті 349, пунктом 1 частини 2 статті 353, частиною 1, частиною 5 статті 355, статті 356, статті 359, частиною 3 статті 375, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 та Любомльського районного суду Волинської області від 24.01.2017 у справі №163/2262/16-а скасувати.

Направити справу №163/2262/16-а на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова