Постанова

від 11.05.2022 по справі 910/8731/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р. Справа№ 910/8731/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Разіної Т.І.

Михальської Ю.Б.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021

у справі №910/8731/21 (суддя Усатенко І.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Санжури Олени Віталіївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24»

про стягнення 134 367,89 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі № 910/8731/21 позов задоволено в повному обсязі; вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» на користь фізичної особи-підприємця Санжури Олени Віталіївни суму основного боргу в розмірі 66 887, 10 грн., суму пені в розмірі 1 271, 03 грн., суму 3% річних у розмірі 268, 97 грн., штраф в розмірі 40 000,00 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. та суму судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі № 910/8731/21 скасувати, постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року фізична особа-підприємець Санжура Олена Віталіївна (надалі ФОП Санжура О.В., позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» (надалі ТОВ «Ресурс 24», відповідач) 134 367, 89 грн. заборгованості, з яких основна заборгованість 93 500,00 грн., 3% річних 129, 74 грн., пеня 638, 15 грн., штраф 40 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №1 від 05.01.2021.

Справу розглянуто з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, згідно з якою позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 108 458, 54 грн., з яких основна заборгованість 66 887, 10 грн., 3% річних 268, 97 грн., пеня 1 271, 03 грн., штраф 40 000,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі № 910/8731/21 позов задоволено в повному обсязі.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач є таким, що прострочив своє зобов`язання з оплати орендної плати з 11.04.2021, внаслідок чого наявні підстави для стягнення основної заборгованості з оплати орендної плати в сумі 66 887,10 грн. та нарахованих відповідно до умов договору штрафних санкцій, пені та 3% річних.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

В апеляційній скарзі скаржник із винесеним рішенням не погоджується та вважає його постановленим із порушенням норм процесуального та матеріального права, незаконним і необґрунтованим у зв`язку із неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

Згідно доводів апеляційної скарги:

- ТОВ «Ресурс 24» взагалі не було відомо про наявність позовної заяви позивача та про наявність даної справи та її розгляд судом першої інстанції; неповідомлення скаржника про наявність справи та її розгляд в суді першої інстанції є порушенням норм процесуального права;

- в орендованому, згідно договору оренди № 1 від 05.01.2021 приміщенні в період дії карантину та заборони на роботу закладів громадського харчування в період з 23 березня 2021 по 01 травня 2021 ресторан скаржника не працював;

- листом № 64/04 від 26.04.2021 скаржник встановив, що на період дії карантину не нараховувати орендну плату згідно договору оренди № 1 від 05.01.2021 в період із 20.03.2021 по 01.05.2021 відповідно до п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України;

- судом першої інстанції неправомірно нараховано суму орендної плати в період дії карантину «червоного рівня», а саме з 23 березня 2021 по 01 травня 2021, в зв`язку із неповним встановленням обставин справи, та відповідно визначена неправильна сума із орендної плати в розмірі 166 888, 10 грн., яка підлягала сплаті за користування приміщенням, а отже не з`ясовано обставини, що мають значення для справи;

- розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є необґрунтованим, оскільки відсутня заборгованість зі сплати орендної плати скаржника перед позивачем;

- скаржник не мав сплачувати орендну плату в квітні 2021 за квітень, оскільки з 23 березня 2021 по 01 травня 2021 діяв карантин і орендна плата за вказаний період (квітень 2021) не нараховуються і не підлягає сплаті; відповідно стягнення штрафу за прострочення орендної плати за квітень 2021 є незаконним та безпідставним;

- судом встановлено, що 17.05.2021 скаржник сплатив 100 000,00 грн. позивачу, в тому числі плату за користування приміщенням за травень 2021, тобто менше ніж 10 днів від дати коли мав би сплатити (10 травня 2021), а отже суд першої інстанції безпідставно нарахував штраф за прострочення орендної плати за травень 2021 більш ніж на місяць;

- суд в рішенні визначив суму боргу з орендної плати в розмірі 66 887, 10 грн., а розмір тільки штрафу (без пені та 3% річних) в сумі 40 000,00 грн., що близько 70% суми боргу, визначеної судом, і враховуючи той факт, що жодних збитків позивач не поніс у зв`язку із начебто несвоєчасною сплатою суми заборгованості, то очевидно, що суд мав би взагалі відмовити в задоволенні вимоги про стягнення штрафу;

- скаржник вважає, що вартість послуг адвоката у 20 000,00 грн. є безпідставною та необґрунтованою і суд першої інстанції, задовольнивши вартість послуг адвоката, прийняв необґрунтоване рішення;

- скаржник фактично передав орендоване приміщення позивачу в кінці травня 2021 і не користувався орендованим приміщенням; сторони домовились, що скаржник до 20.05.2021 вивезе своє майно та передасть приміщення позивачу; скаржник передав приміщення 20.05.2021 позивачу, проте під час передачі позивач взяв акт повернення приміщення і не надав підписаний примірник представнику скаржника, а повернув лише через місяць, датувавши його не 20.05.2021, а 16.06.2021.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/8731/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/8731/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

08.11.2021 матеріали справи №910/8731/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко А.І. на лікарняному з 01.11.2021 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2021 залишено апеляційну скаргу без руху з огляду на неподання належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк не більше семи днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.

24.11.2021 за підписом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» надійшов лист, до якого додано квитанцію №1-1543К від 23.11.2021 про оплату 3 405,00 грн. судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.11.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі 910/8731/21, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

До справи під час апеляційного провадження позивачем подано відзив на апеляційну скаргу (одержаний судом 09.12.2022), в якому останній просив апеляційну скаргу ТОВ «Ресурс 24» залишити без задоволення, а рішення першої інстанції без змін, стягнути з ТОВ «Ресурс 24» на користь ФОП Санжури О.В. витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

05.01.2021 між Фізичною особою-підприємцем Санжурою Оленою Віталіївною (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» (орендар) укладено договір № 1 оренди нежилого приміщення.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що орендодавець передає в тимчасове оплатне володіння і користування, а орендар приймає по акту приймання-передачі нежиле приміщення № 22 (в літ. А) загальною площею 152,0 кв.м., що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Княжий Затон, 11, іменоване надалі - «ОБ`ЄКТ», для розміщення офісу, об`єкту надання послуг, об`єктів торгівлі.

Пунктом 3.2.8. договору передбачено, що орендар зобов`язується оплачувати орендну плату у встановлені договором терміни.

Пунктами 4.1.-4.3., 4.5.-4.6. визначено, що орендна плата за використання об`єкту складає 55 000,00 грн. В орендну плату включена плата за користування об`єктом та плата за використання земельної ділянки, на якій розташований об`єкт, та яка необхідна для його обслуговування. Вартість наданих комунальних послуг (електропостачання, комунально-експлуатаційні послуги, водопостачання та водовідведення) не входить у розмір орендної плати. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунковий рахунок орендодавця. У зв`язку з проведенням ремонтних робіт, пов`язаних з необхідністю пристосування об`єкту для потреб господарської діяльності орендаря, орендна плата протягом 2 (двох) місяців (з 06.01.2021 по 06.03.2021) з моменту підписання договору становить 1 гривню. Орендна плата сплачується у безготівковій формі. Орендар щомісяця перераховує орендну плату в сумі 55.000,00 грн., на рахунок орендодавця, який вказаний у договорі. Сплата орендної плати здійснюється згідно договору та не потребує виписування рахунків. Орендар протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору перераховує передплату за перший та останній місяць оренди в сумі 100000,00 грн., на рахунок орендодавця, вказаний у договорі.

Пунктом 2.5. визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань за ним. Строк оренди 2 роки одинадцять місяців - до 05 грудня 2023 року.

До матеріалів справи долучено акт приймання-передачі приміщення від 05.01.2021, яким підтверджено передачу об`єкта оренди орендарю.

В матеріалах справи наявний лист позивача від 27.04.2021, в якому відповідачу запропоновано з 05 квітня 2021 року по 04 травня 2021 року встановити розмір орендної плати на рівні 70% від суми встановленої договором оренди № 1 від 05.01.2021, а саме 38 500,00 грн.

Оцінка зазначеного листа судом першої інстанції, у контексті спірних відносин, є правильною, оскільки ним підтверджено погодження позивача на зменшення орендної плати у періоді з 05 квітня 2021 року по 04 травня 2021 року встановленої договором сторін.

В оскаржуваному рішенні судом зазначено, що до справи долучено банківську виписку від 17.05.2021, згідно з якою відповідач перерахував на рахунок позивача оплату гарантійного платежу згідно договору оренди нежитлового приміщення № 1 від 05.01.2021 у розмірі 100 000,00 грн.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що 17.05.2021 є датою формування банківської виписки, а не датою оплати вказаної суми коштів, яка проведена 11.01.2021, у зв`язку з чим посилання скаржника в апеляційній скарзі на відсутність у зв`язку з цим прострочення на 10 календарних днів по сплаті оренди за травень не беруться до уваги.

Орендоване нежиле приміщення № 22 (в літ. А) загальною площею 152,0 кв.м., що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Княжий Затон, 11 повернуто позивачу, на підтвердження чого останнім долучено до заяви про зменшення позовних вимог копію акту приймання-передачі приміщення (повернення) від 16.06.2021.

На підставі наявних у справі актів приймання-передачі майна суд першої інстанції встановив, що орендар використовував орендоване майно позивача з 05.01.2021 по 16.06.2021 включно.

Проаналізувавши умови договору сторін, при встановлених обставинах справи, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за договором в період з 06.01.2021 по 06.03.2021 становила 1 гривню, орендна плата за березень згідно п. 4.6 договору визначена у розмірі 50 000,00 грн., в період з 05.04.2021 по 04.05.2021 погоджено розмір орендної плати 38 500,00 грн.; за травень орендна плата згідно п. 4.6 договору становить 50 000,00 грн.; за червень орендна плата пропорційно кількості днів користування становить 28 387,10 грн. Отже, за період користування нерухомими майном з січня 2021 по 16.06.2021 відповідач мав сплатити орендну плату у розмірі 166 888,10 грн.

Врахувавши здійснення часткової сплати оренди на суму 100 000,00 грн., суд першої інстанції вказав, що сума заборгованості відповідача перед позивачем по орендній платі становить 66 888,10 грн., що відповідно є очевидною арифметичною помилкою, оскільки 38 500,00 грн. + 28 387, 10 грн. = 66 887, 10 грн., і саме вказана сума основного боргу заявлена позивачем до стягнення.

Згідно п. 4.2 договору орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 10 числа поточного місяця, шляхом перерахування грошових коштів на рахунковий рахунок орендодавця.

З урахуванням наведеного, відповідач є таким, що прострочив своє зобов`язання з оплати орендної плати з 11.04.2021.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 66 887, 10 грн. боргу по орендній платі суд першої інстанції визнав обґрунтованими та задовольнив.

Вимоги про стягнення нарахованих 3% річних у розмірі 268,97 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, штрафу 40 000,00 грн. та пені в розмірі 1271,03 грн., обумовлених п. 5.1 договору у вигляді відповідальності за прострочення виконання зобов`язання по строку сплати (пеня) та прострочення в оплаті понад 10 календарних днів (штраф) суд першої інстанції визнав обгрунтованими, зазначивши, що за перерахунками 3% річних та пені у заявленому позивачем періоді прострочення суми є більшими.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення 66 887, 10 грн. боргу по орендній платі за період з 05.04.2021 по 04.05.2021 в сумі 38 500 грн., за червень по 16.06.2021 в сумі 28 387,10 грн., а також вимоги про стягнення нарахованих 3% річних у розмірі 268,97 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, штрафу 40 000,00 грн. та пені в розмірі 1271,03 грн., обумовлених п. 5.1 договору у вигляді відповідальності через наявне прострочення в періоді станом на 06.07.2021.

Щодо застосування у спірних відносинах ч. 4 ст. 762 ЦК України апеляційний господарський суд звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20, згідно з якими:

«В частині шостій статті 762 ЦК України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 ЦК України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №№ 914/1248/18, 914/2264/17.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.»

Законом від 30.03.2020 №540-IX, в редакції Законів № 553-IX від 13.04.2020, № 692-IX від 16.06.2020 (чинній на час виникнення спірних відносин), розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п.14 такого змісту: « 14. Установити, що з моменту встановлення карантину, введеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), і до його відміни (скасування) в установленому законом порядку, плата за користування нерухомим майном (його частиною) підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони.».

18.03.2021 Постійною комісією з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних заходів з метою запобігання поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» був прийнятий протокол № 20, згідно якого на території міста Києва у період з 00:00 год. 20.03.2021 до 24:00 год. 09.04.2021 заборонено приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які проводять діяльність у сфері громадського харчування. Вказані обмеження було продовжено Протоколами комісії № 29 від 01.04.2021 та № 34 від 14.04.2021 до 16.04.2021 та до 30.04.2021 відповідно.

З 01.05.2021 протоколом вказаної Постійної комісії № 36 від 28.04.2021 була відновлена робота закладів громадського харчування.

Спірний період, щодо якого заявлені вимоги про стягнення боргу стосується оплати орендної плати за період з 05.04.2021 по 04.05.2021, а також за червень по 16.06.2021.

Таким чином, встановлені карантинні обмеження для роботи закладів громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо) підлягають оцінці у даному спорі в частині вимог по сумі стягнення орендної плати 38 500,00 грн. і не стосуються періоду червня 2021 (по 16.06.2021), оскільки вже з 01.05.2021 робота закладів громадського харчування була відновлена.

Згідно з п. 3-5 Постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»:

« 3-5. На території регіонів, на яких установлений «червоний» рівень епідемічної небезпеки, додатково до обмежувальних протиепідемічних заходів, передбачених пунктом 3 цієї постанови, забороняється:

1) приймання відвідувачів суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері громадського харчування (барів, ресторанів, кафе тощо), крім діяльності з надання послуг громадського харчування із здійсненням адресної доставки замовлень та замовлень на винос і закладів громадського харчування в аеропортах;…»

Таким чином, запровадження Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину (у тому числі заборона роботи, яка передбачає приймання відвідувачів) само по собі не свідчить про принципову неможливість використання відповідачем орендованого приміщення у розумінні ч.6 ст.762 ЦК України; відповідач не довів повного припинення ним господарської діяльності у період карантину, у тому числі внаслідок відсутності доступу до майна.

Відповідачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.

При цьому, зменшення орендної плати за квітень до 38 500,00 грн. відповідає вимогам п. 14 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, що відповідно свідчить про обґрунтованість позовних вимог та правомірне стягнення основного боргу по орендній платі за квітень 2021 у сумі 38 500,00 грн.

Виходячи з умов договору сторін, який укладений 05.01.2021, строк оплати за повний місяць оренди розпочинається з 06 числа поточного місяця, що, зокрема підтверджено у п. 4.3 договору, згідно з яким: у зв`язку з проведенням ремонтних робіт, пов`язаних з необхідністю пристосування об`єкту для потреб господарської діяльності орендаря, орендна плата протягом 2 місяців (з 06.01.2021 по 06.03.2021) з моменту підписання договору становить 1 гривню.

У п. 4.6 договору передбачено, що орендар протягом 2-х банківських днів з моменту підписання договору перераховує передплату за перший та останній місяць оренди в сумі 100 000 грн. на рахунок орендодавця вказаний в договорі.

Враховуючи, що акт повернення майна підписаний сторонами 16.06.2021, плата за перший та останній (повний) місяці користування орендованим приміщенням зараховані як орендні платежі за період з 06.03.2021 по 05.04.2021 (включно), з 06.05.2021 по 05.06.2021 (включно), заборгованість, що залишилась несплаченою, включає орендні платежі за квітень у зменшеній сумі 38 500,00 грн., а також за червень 2021, саме з 06.06.2021 по 15.06.2021, що складає 10 днів.

Орендна плата встановлена договором (п. 4.5) в розмірі 55 000,00 грн., відповідно за період з 06.06.2021 по 15.06.2021 підлягає сплаті в розмірі 18 333, 33 грн. (55 000 грн. : 30 днів у місяці х 10 днів користування), а не по сумі, заявленій позивачем у розрахунку, поданому до заяви про зменшення позовних вимог (28 387, 10 грн.), чого не враховано та не перевірено судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного у справі судового рішення.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних згідно положень ст. 625 ЦК України та пені, встановленої п. 5.1 договору №1 від 05.01.2021.

Нарахування пені у розмірі 1 271, 03 грн. та 3% річних у розмірі 268, 97 грн. здійснено у відношенні простроченого платежу оренди за квітень 2021 (38 500,00 грн.), по періоду з 11.04.2021 станом на 06.07.2021.

В частині стягнення штрафу у розмірі 40 000,00 грн., передбаченого п. 5.1 договору оренди (20 000,00 грн. за кожний випадок), судом апеляційної інстанції враховується наступне.

За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК України кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У п. 40 постанови Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 915/2222/19 Верховний Суд зауважує, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи. Зменшення розміру штрафу, пені, річних відсотків є правом суду і може бути реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.

Натомість, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, об`єктивно оцінюючи неможливість впливу сторін на обмеження в господарській діяльності, спричинені введенням на державному рівні карантинних заходів, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини невиконання зобов`язання пов`язані з неможливістю спланувати відповідний дохід та рентабельність бізнесу в умовах, що склалися, незначності прострочення виконання та наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафу (40 000,00 грн.) таким наслідкам (неспівмірність суми штрафних санкцій у відношенні загальної суми основного боргу 56 833, 33 грн.) тощо, апеляційний господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, що є підставою для скасування в цій частині рішення суду та прийняття нового про часткове задоволення позову щодо стягнення штрафу у відповідності з визначеними умовами договору по сумі 4 000,00 грн.

В іншій частині доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного у справі судового рішення, оскільки такі не спростовують вимог позивача про стягнення орендних платежів, пені, штрафу та 3% річних на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України. За таких обставин, оскаржуване у справі судове рішення підлягає частковому скасуванню внаслідок неправильності визначення суми основного боргу, яка складає 56 833, 33 грн., і саме в такому розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову, а також при зменшенні штрафу, нарахованого відповідно до п. 5.1 договору, до суми в розмірі 4 000,00 грн.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено, що позивач у позовній заяві навів попередній орієнтований розрахунок суми витрат на правову допомогу у розмірі 28 050 грн., до позову долучив виписку по рахунку на підтвердження сплати суми гонорару в розмірі 20 000,00 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, до матеріалів справи долучено договір №05/21 про надання правової допомоги від 21.05.2021, укладений між фізичною особою-підприємцем Санжурою Оленою Віталіївною та адвокатським бюро «Балашов та партнери» в особі керуючого бюро Балашова Юрія Вячеславовича, відповідно до пункту 1.1. якого бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов`язання надати клієнту правову допомогу щодо, претензійної, позовної роботи направленої на стягнення заборгованості за договором № 1 від 05.01.2021, щодо оренди нежилого приміщення № 22 (в літ. А), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Княжий затон, 11, шляхом:

- Надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань.

- Складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру.

- Складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства).

- Представництва та захисту інтересів клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України, Державної виконавчої служби та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Пунктом 2.2. договору визначено, зокрема, що безпосереднє представництво інтересів клієнта від імені бюро за цим договором здійснює адвокат Балашов Юрій Вячеславович.

Пунктом 5.2. договору, сторони погодили зокрема, що клієнт сплачує бюро гонорар за надану в межах цього договору правову допомогу, а саме за: претензійну, позовну роботу та представлення клієнта у Господарському суді м. Києва становить 20 000,00 гривень.

Адвокат Балашов Юрій Вячеславович діє на підставі ордеру серії АА № 112596 від 26.05.2021 та свідоцтва серії № 4367 від 20.06.2012.

Відповідно до пункту 5.4. договору, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу за вищезазначеним договором до матеріалів справи долучено банківську виписку, відповідно до якої 26.05.2021 клієнт перерахував бюро кошти в сумі 20 000,00 грн. з призначенням платежу «за супровід справи у Господар. Суді м. Києва, щодо стягнення заборгов. з ТОВ «Ресурс 24» зг дог№05/21 від 21.05.21, рах №11 від 26.05.21 без ПДВ.

За змістом частин другої, третьої, четвертої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина п`ята статті 126 ГПК України).

Частиною шостою статті 126 ГПК України встановлено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

В апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що дана справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у судове засідання; жодних корисних документів, окрім позовної заяви та заяви про забезпечення позову (яка не була задоволена судом) адвокатом не було складено; адвокат також виправляв свої особисті помилки в зв`язку з якими позовну заяву спочатку було залишено без руху; адвокат не виконував свою роботу по представництву позивача в судовому засіданні, оскільки справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без виклику сторін тощо.

Враховуючи наведені доводи апеляційної скарги відповідача, в яких зазначені об`єктивні обставини, що приймаються до уваги судом, витрати позивача на професійну правничу допомогу, виходячи з наданих адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру та підлягають задоволенню по сумі 5 000,00 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати по сплаті судового збору, в розмірі пропорційно задоволених вимог 1 293, 90 грн.

У свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем також було заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000,00 грн., на підтвердження понесення яких надано суду платіжне доручення №318 від 06.12.2021 (призначення платежу: супровід справи № 910/8731/21 у Північному Апеляц.Господар.Суді, зг дог № 05/21 від 21.05.2021, рах № 27 від 06.12.21 без ПДВ».

Враховуючи викладене, оцінивши надані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, з урахуванням критерію співмірності понесених витрат зі складністю справи (яка не є складною, розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження) та витраченого адвокатом часу на підготовку лише відзиву на апеляційну скаргу, відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Відповідно до положень ст.129 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати останнього на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 464, 15 грн. (пропорційно задоволених вимог); в порядку нового розподілу судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, на користь позивача підлягають стягненню 1 293, 90 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276 ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі № 910/8731/21 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/8731/21 скасувати в частині задоволення вимог про стягнення суми 10 053, 77 грн. основного боргу та 36 000,00 грн. штрафу.

3. Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, в решті рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/8731/21 залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2021 у справі №910/8731/21 наступним чином:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, б. 23/25, ідентифікаційний код 43910275) на користь фізичної особи-підприємця Санжури Олени Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) суму основної заборгованості по орендній платі у розмірі 56 833, 33 грн. (п`ятдесят шість тисяч вісімсот тридцять три гривні 33 копійки), пені в сумі 1 271, 03 грн. (одну тисячу двісті сімдесят одну гривню 03 копійки), штрафу у розмірі 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень), 3% річних у розмірі 268, 97 грн. (двісті шістдесят вісім гривень 97 копійок), витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 293, 90 грн. (одну тисячу двісті дев`яносто три гривні 90 копійок), витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень).

В іншій частині в позові відмовити.»

4. Стягнути з фізичної особи-підприємця Санжури Олени Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, б. 23/25, ідентифікаційний код 43910275) 1 464, 15 грн. (одну тисячу чотириста шістдесят чотири гривні 15 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс 24» (03115, м. Київ, вул. Феодори Пушиної, б. 23/25, ідентифікаційний код 43910275) на користь фізичної особи-підприємця Санжури Олени Віталіївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1 000,00 грн. (одну тисячу гривень) витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

7. Матеріали справи №910/8731/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Постанова підписана 12.05.2022 після виходу судді Разіної Т.І. з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Т.І. Разіна

Ю.Б. Михальська