Рішення

від 21.02.2022 по справі 910/10479/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2022Справа № 910/10479/21

За позовом Громадської спілки "Український музичний альянс";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжишен Україна"</a>;

про виплату відрахувань 835 253,97 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Секретар судового засідання Дюбко С.П.

Представники:

Від позивача: Неволіна А. Ю., адвокат, довіреність № б/н від 01.06.2021;

Від відповідача: Косенко О. А., адвокат, ордер серії АІ № 1137583 від 29.07.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Громадська спілка "Українскьий музичний альянс" звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжишен України" про стягнення 835 253,97 грн відрахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку зі сплати позивачеві, як уповноваженій організації колективного управління, відрахувань від вартості іпмпортованих товарів, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року належать до переліку обладнання/матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/10479/21 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання, розгляд справи призначено на 17.08.2021.

Через відділ діловодства суду 02.08.2021 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній заперечував проти позовних вимог.

Через відділ діловодства суду 13.08.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом яких позивач заперечував проти обставин, викладених відповідачем у своїх відзивах.

09.09.2021 від представника відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.

Через відділ діловодства господарського суду 18.10.2021 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги, що вищевказана заява позивача не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне прийняти її до розгляду, у зв`язку з чим спір у даній справі вирішується виходячи з нової ціни позову.

Через канцелярію суду 03.12.2011 представником позивача була подана заява про часткове залишення позову без розгляду в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Також через канцелярію суду 03.12.2011 представником позивача була подана заява про зміну підстав позову.

Відповідно до ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Оскільки заяви про зміну (доповнення) підстав позову позивач заявив в установленому законодавством порядку з дотриманням процесуальних вимог, такі заяви були прийнята до розгляду судом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу № 910/10479/21 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 08.02.2022 оголошувалась перерва в слуханні справи суті.

Під час розгляду спору по суті 22.02.2022 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували, у задоволенні позову просили відмовити з підстав, викладених у своїх письмових запереченнях.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об`єднанню підприємств "Український музичний альянс", правонаступником якого є позивач, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Чжишен Україна"</a> у період з 14.05.2020 по 07.06.2021 імпортувало на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, передбачені Законом, а саме: радіотелефони системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 954 523 165,03 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом № 13-05/02/21 від 05.02.2021, в якому просив відповідача протягом 10 (днів) днів з дня отримання цього листа сплатити Громадській спілці "Український музичний альянс" відрахування (відсотки) за ввезення на митну територію України товарів, із застосуванням яких можливо здійснити передбачене ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" відтворення, шляхом перерахування коштів на рахунок Громадської спілки "Український музичний альянс", що підтверджується описом вкладення у цінний лист та накладною АТ Укрпошта від 05.02.2021.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, суму відрахувань позивачу не сплатив.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав зобов`язання щодо оплати відрахувань з вартості імпортованого обладнання та матеріальних носіїв, розмір якого становить 1 431 784,75 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 9 ч. 1, ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", відтворення - виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Частиною 2-5 статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

Передбачене частинами першою і другою цієї статті використання об`єктів суміжних прав без згоди суб`єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси

виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

Виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 затверджено Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок).

Пунктом 5 Порядку визначено, що розмір відрахувань застосовується до обладнання та матеріальних носіїв (без податку на додану вартість), зазначених у додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення у домашніх умовах творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 N 992):

- для імпортерів - у відсотках їх вартості, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті);

- для виробників - у відсотках їх відпускної ціни.

Відповідно до п. 7 Порядку, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року N 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З метою отримання інформації щодо митного оформлення ввезення на митну територію України товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Чжишен Україна", судом було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та ухвалою суду від 14.09.2021 зобов`язано Державну фіскальну службу України у строк до 08.09.2021 надати господарському суду відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Чжишен Україна» (код ЄДРПОУ 42916339) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, а саме радіотелефонів системи стільникового зв`язку із кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00, ввезених Товариством з обмеженою відповідальністю «Чжишен Україна» на митну територію України у митному режимі імпорту у період з 14.05.2020 по 07.06.2021, із зазначенням: - номеру, типу і дати митної декларації; - дати ввезення товару на митну територію України; - коду товару згідно з УКТЗЕД; - назви (опису) товару; - вартості товару, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Чжишен Україна» (фактурної вартості).

На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 14.09.2021 року Державна митна служба України листом № 19-19/19-02-04/8.19/1754 від 06.10.2021 року надала суду в електронному вигляді інформацію про факти імпорту Відповідачем у період з 14.05.2020 року по 07.06.2021 року товарів, перелік яких визначений додатком до Постанови Кабінету Міністрів України «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах» № 992 від 27.06.2003 року (надалі - Постанова № 992).

Таким чином, факт ввезення відповідачем товарів, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, а саме: радіотелефонів системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартістю 954 523 165, 03 грн. вбачається з інформації, наданої Державної фіскальної служби України у період з 14.05.2020 по 07.06.2021 із зазначенням номеру, типу і дати митної декларації, дати ввезення товару на митну територію України, коду товару згідно з УКТЗЕД, назви (опису) товару, вартості товару заявленої відповідачем.

Позивачем було долучено до матеріалів справи висновок № 9860 Комп`ютерно-технічної експертизи технічних характеристик терміналів рухомого зв`язку від 23.11.2021, складений Незалежним інститутом судових експертиз на замовлення Громадської спілки "Український музичний альянс.

У вказаному вище висновку експертом було встановлено наступне:

- із застосуванням мобільних телефонів торговельної марки ОРРО моделей А12, А15, A15s, АЗІ, А52, А53, А54, A5S, А72, А73, А74, А9 2020, А91, Find Х2, Reno2 Z, Reno3, Reno3 Pro, Reno4 Lite, Reno4 Pro, Reno5 Lite можливо виготовляти примірники інформаційних об`єктів, зокрема відеограм, фонограм та відеофонограм на сумісних з ними носіях;

- із застосуванням мобільних телефонів торговельної марки ОРРОмоделей А12, А15, A15s, АЗІ, А52, А53, А54, A5S, А72, А73, А74, А9 2020, А91, Find Х2, Reno2 Z, Reno3, Reno3 Pro, Reno4 Lite, Reno4 Pro, Reno5 Lite можливо здійснити запис певного твору, відеограми, фонограми для їх тимчасового чи постійного зберігання на сумісні з ними носії, які може зчитувати комп`ютер;

- мобільні телефони торговельної марки ОРРО моделей А12, А15, A 15s, АЗ 1, А52, А53, А54, A5S, А72, А73, А74, А9 2020, А91, Find Х2, Reno2 Z, Reno3, Reno3 Pro, Reno4 Lite, Reno4 Pro, Reno5 Lite придатні для використання в домашніх умовах і в особистих цілях;

- з точки зору можливостей аудіо- та відеофіксації мобільні телефони торговельної марки ОРРО моделей А12, А15, A 15s, АЗ 1, А52, А53, А54, A5S, А72, А73, А74, А9 2020, А91, Find Х2, Reno2 Z, Reno3, Reno3 Pro, Reno4 Lite, Reno4 Pro, Reno5 Lite не належать до категорій професійного обладнання.

Судом на підставі оцінки зібраних доказів встановлено, що обладнання, ввезене відповідачем на територію України, є обладнанням, із застосуванням якого у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, у розумінні статті 1 Закону, згідно з якою відтворення - це виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп`ютер.

Згідно п. 27 Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2003 р. N 992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах", розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах становить: радіотелефон системи стільникового зв`язку (мобільний телефон) - 0,15%;

Таким чином, відповідач зобов`язаний був сплатити позивачеві 1 431 784, 75 грн. відрахувань за імпортовані товари за період з 14.05.2020 по 07.06.2021 під час розмитнення останніх. При цьому розрахунок проведений судом наступним чином:

- радіотелефон системи стільникового зв`язку (мобільні телефони) з кодом згідно з УКТЗЕД 8517 1200 00 вартість 954 523 165, 03 грн, сума відрахувань становить 1 431 784, 75 грн. (954 523 165, 03 грн * 0, 15%).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд зазначає, що зобов`язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов`язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов`язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є Товариство з обмеженою відповідальністю "Чжишен Україна"</a>;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань. Законодавством України передбачена можливість існування необмеженого кола таких організацій. В даному випадку такою уповноваженою організацією колективного управління є позивач.

Змістом зобов`язання, про яке йдеться, є взаємні права і обов`язки, що виникають між боржником і кредитором безпосередньо із статті 42 Закону № 3792:

- обов`язок боржника полягає у перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992;

- кредитор, у свою чергу, має право вимагати від боржника виконання зобов`язання, яке має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Зобов`язання, суб`єктом якого є позивач, виникло безпосередньо з актів цивільного законодавства і полягає саме в перерахуванні суми відрахувань уповноваженим організаціям під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортерами відповідно до встановленого розміру.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/17375/16.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Проте, станом на час вирішення спору відповідач визначену суму відрахувань не сплатив, в результаті чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 1 382 712, 97 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В той же, час суд не приймає до уваги твердження відповідача стосовно того, що позивач не є акредитованою організацією на здійснення збирання і розподілу між суб`єктами авторського і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, з огляду на наступне.

У даному випадку в обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, залишену без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МТІ" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21.12.2019 про акредитацію організації колективного управління "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 "Про акредитацію організації колективного управління".

Зокрема, судом у справі № 640/7679/20 встановлено, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України після затвердження Положення № 375, зобов`язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, визначеного ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав". Натомість Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було оголошено про зміну дати і часу проведення засідання Комісії з акредитації організацій колективного управління та продовжено розгляд заяв, що були подані в рамках раніше оголошеного відкритого конкурсу, вже за новими правилами, визначеними Положенням № 375.

Враховуючи, що рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління ГС "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", суд у справі № 640/7679/20 дійшов висновку про те, що наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яким затверджено вказане рішення, також є протиправним і підлягає скасуванню.

Тож, наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 18.02.2020 № 267 про акредитацію позивача був скасований постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 03.07.2020 у справі № 640/7679/20, внаслідок чого рішення Комісії з акредитації організацій колективного управління від 21 грудня 2019 року про акредитацію організації колективного управління ГС "Український музичний альянс" у сфері обов`язкового колективного управління - відтворення в домашніх умовах і в особистих цілях творів, виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах, їх примірниках, а також аудіовізуальних творів та їх примірників було прийняте без додержання вимог ст. 16 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Разом з тим, як зазначено судом вище Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом від 20.12.2007 № 2/У, виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України - Об`єднанню підприємств "Український музичний альянс".

Суд зазначає, що 18.12.2018 проведено державну реєстрацію припинення юридичної особи Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383), шляхом реорганізації в нову юридичну особу - Громадська спілка "Український музичний альянс" (код ЄДРПОУ 31815383).

Як вбачається з наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого Громадська спілка "Український музичний альянс" є правонаступником Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" (утвореним шляхом реорганізації, а саме перетворення).

Суд зазначає, що питання правонаступництва та утворення ГС "Український музичний альянс" шляхом перетворення Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" встановлено у постанові Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 58/505.

При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", свідоцтва про облік організацій колективного управління, про визначення організацій колективного управління уповноваженими, про уповноваження організацій колективного управління, видані до набрання чинності цим Законом, втрачають чинність через дев`ять місяців з дня набрання чинності цим Законом, а у сферах, щодо яких Закон передбачає здійснення розширеного та обов`язкового колективного управління, - з оголошеної Установою відповідно до частини четвертої статті 16 цього Закону дати закінчення прийому заяв на участь в конкурсі на акредитацію у відповідній сфері.

Таким чином, з наведеного вище вбачається, що до закінчення відповідного конкурсу, збирати та розподіляти відрахування (відсотки) продовжують уповноважені організації , а після проведення конкурсу - акредитовані організації.

Разом з тим, оскільки Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України зобов`язане було затвердити новий склад Комісії з акредитації організацій колективного управління, оголосити про початок відкритого конкурсу не пізніше ніж за 30 календарних днів до дня закінчення прийому заяв, встановити строк для подачі таких заяв та визначити організацій колективного управління з повним дотриманням публічного порядку, проте Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України цього виконано не було, тож Свідоцтво позивача від 20.12.2007 № 2/У у даному випадку не втратило чинність, у зв`язку з порушенням порядку проведення конкурсу.

Отже, Громадська спілка "Український музичний альянс" є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб`єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, на підставі свідоцтва від 20.12.2007 № 2/У.

Крім того, за змістом частин 1, 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

У пунктах 8.15- 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке: "8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Релізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2021 № 910/8861/20.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

У даному випадку, виходячи з принципу змагальності сторін, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження своїх заперечень, а саме відповідний висновок експерта, складений на замовлення відповідача щодо відповідності спірного обладнання та матеріалів носіїв критеріям визначений ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", як і не надано власний контр розрахунок.

Відповідно до ч.ч. 4-5 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд звертає увагу, що обов`язок надання доказів, на підтвердження своїх вимог та заперечень покладений на сторін, збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено положення ч. 5 статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 431 784 (один мільйон чотириста тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп. відрахувань.

Тож, позовні вимоги Громадської спілки "Український музичний альянс" підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Чжишен Україна"</a> (03037, м. Київ, просп. Валерія Лобановського, буд. 56Б, 56/21, поверх 3, код ЄДРПОУ 42916339) на користь Громадської спілки "Український музичний альянс" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 10, офіс 28, код ЄДРПОУ 31815383) 1 431 784 (один мільйон чотириста тридцять одну тисячу сімсот вісімдесят чотири) грн. 75 коп. заборгованості з відрахувань та 21 476 (двадцять одну тисячу чотириста сімдесят шість) грн. 78 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 12.05.2022.

Суддя О.В. Мандриченко