Постанова

від 01.02.2022 по справі 923/48/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2022 року

м. Київ

cправа № 923/48/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора України - Круш Т.О.,

Великокопанівської сільської ради Олешківського району

Херсонської області - Паламарчука В.В.,

Олешківської районної державної адміністрації - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства "ЕКО СНЕК ЛІДЕР"- Іванюти О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЕКО СНЕК ЛІДЕР"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (у складі колегії суддів: Головей В.М. (головуючий), Колоколов С.І., Разюк Г.П.)

у справі № 923/48/20

за позовом Заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області, Олешківської районної державної адміністрації

до Приватного акціонерного товариства "ЕКО СНЕК ЛІДЕР"

про розірвання договору оренди і повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2020 року заступник прокурора Херсонської області (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом в інтересах держави в особі Великокопанівської сільської ради (далі - Сільська рада, Позивач-1) та Олешківської районної державної адміністрації (далі - Олешківська РДА, Позивач-2) до Приватного акціонерного товариства "ЕКО СНЕК ЛІДЕР" (далі - ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР", Відповідач) в якому просить суд розірвати Договір оренди земельної ділянки від 26.01.2008 за № 0408729000003 та зобов`язати Відповідача повернути Сільській раді спірну земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач в порушення вимог законодавства та судового рішення, яким змінено розмір орендної плати у Договорі оренди, не виконує зобов`язання з повної сплати орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, та до подачі позову продовжував декларувати і сплачувати орендну плату в розмірі 0,1 та 0,03% від нормативної грошової оцінки землі, внаслідок чого до бюджету упродовж 4 років не надходять кошти у визначеному розмірі, що свідчить про систематичну несплату орендної плати та є підставою для розірвання Договору оренди.

13.11.2020 Прокурор подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій зазначив кадастрові номери земельних ділянок у кількості 110 шт., які необхідно повернути Сільській раді, у разі розірвання Договору оренди.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.06.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 скасовано рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2021 та ухвалено нове рішення. Позов задоволено. Розірвано Договір оренди земельної ділянки площею 2 692,5 га, нормативною грошовою вартістю 52 254 809,81 грн, укладений 26.01.2008 між Цюрупинською (Олешківською) РДА та ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР", який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.01.2008 за № 0408729000003. Зобов`язано ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР" повернути Великокопанівській сільській раді земельні ділянки за Договором оренди від 26.01.2008, загальною площею 2 692,4552 га, що знаходяться в адміністративних межах Великокопанівської сільської ради Олешківського району Херсонської області та складаються з 110 земельних ділянок. Судові витрати покладено на Відповідача.

Постанову мотивовано тим, що систематичне невиконання умов Договору оренди земельної ділянки щодо внесення орендної плати є порушенням, яке дає право орендодавцю на розірвання такого договору та повернення переданих в оренду земельних ділянок.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанцій, ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, а рішення Господарського суду Херсонської області від 15.06.2021 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 923/48/20 за касаційною скаргою ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР" з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 02.02.2022; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 19.01.2022.

20.01.2022 Херсонська обласна прокуратура направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про необґрунтованість доводів касаційної скарги, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін. Водночас, відзив подано з пропуском строку, встановленого ухвалою суду від 09.12.2021, тому відповідно до положень статті 118 ГПК України вказаний відзив слід залишити без розгляду.

Інші учасники справи не скористалися наданим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Олешківська РДА в судове засідання своїх представників не направила, хоча була повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їхніх представників у судове засідання або з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до частини 4 статті 197 ГПК України не зверталась.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників учасників справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.01.2008 між Цюрупинською (на сьогодні - Олешківською) РДА (Орендар) та Публічним акціонерним товариством "Ім. Фрунзе" (правонаступником якого є ПрАТ "Еко Снек Лідер") (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди), який зареєстровано у Цюрупинському районному відділі Херсонської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28.01.2008 за № 0408729000003.

До складу земельної ділянки увійшли, крім іншого, сільськогосподарські землі - 1869,10 га, сільськогосподарські угіддя - 1678,90 га: рілля - 134,00 га, сади - 319,00 га, виноградники - 829,60 га, інші тутові - 4,80 га, пасовища - 391,50 га; господарські двори - 6,30 га, господарські шляхи - 183,90 га, ліси та інші лісовкриті площі 689,3 га: ліси - 557 га, полезахисні лісосмуги - 125,00 га, чагарники - 7,30 га; відкриті землі 134,00 га: піски - 121,90 га, вали - 0,50 га, інші - 11,60 га (пункт 2 Договору оренди).

Відповідно до пункту 5 Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки складає 52 254 809,81 грн, в тому числі багаторічні насадження - 37 965 039,70 грн.

Договір укладено на 49 років (пункт 8 Договору оренди).

За умовами пункту 9 Договору оренди орендна плата, на перші три роки використання земельної ділянки, вноситься Орендарем в розмірі земельного податку: (0,1 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, багаторічні насадження - 0,03 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки), що у грошовій формі становить 14 289,77 + 11 389,51=25 679,28 грн кожного року.

Згідно з пунктом 10 Договору оренди, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

Разом з тим, рішенням Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 у справі № 923/1289/15, яке набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2015, внесено зміни до вказаного Договору оренди шляхом викладення пункту 9 цього Договору у наступній редакції: "пункт 9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік".

Розмір орендної плати у грошовій формі не визначений.

При цьому, передана в оренду за Договором оренди від 26.01.2008 земельна ділянка не була сформована (відсутній кадастровий номер та технічна документація).

Разом з тим, Великокопанівська сільська рада як правонаступник Цюрупинської (Олешківської) РДА, враховуючи судове рішення від 17.09.2015 у справі № 923/1289/15, прийняла рішення № 1317 від 06.12.2019, яким вирішено внести зміни до Договору оренди від 26.01.2008.

03.01.2020 Великокопанівська сільська рада та ПрАТ "Еко Снек Лідер" уклали Додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 26.01.2008, в якій крім іншого, пункти 2, 5 та 9 Договору оренди виклали в наступній редакції:

- в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 2692,4552 га у кількості 110 самостійних земельних ділянок (кадастрові номери з вказаними площами і нормативними оцінками в додатку №1);

- нормативна грошова оцінка 110 земельних ділянок становить 52 584 392,26 грн;

- орендну плату встановити на три наступні (2020-2022) роки диференційно по угіддям:

рілля, сади, пасовища, землі у стадії меліоративного відновлення у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік;

господарські шляхи, прогони, лісові землі у розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки комунальної власності здійснювати з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (якщо у 2020 році буде визначено коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки за 2019 рік, то сплату здійснювати з урахуванням цього коефіцієнту).

Прокурор звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що усупереч вимог статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 629, 651 Цивільного кодексу України, статей 93, 96, 122, 141 Земельного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі" та умов Договору оренди, в редакції, викладеній у рішенні Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 у справі № 923/1289/15, Відповідач за період з 2017 по 2019 роки не сплачував орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, що є підставою для припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання Договору оренди.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що Прокурором, в порушення вимог частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі", статті 141 Земельного кодексу України, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, не доведено факт систематичної несплати Відповідачем орендної плати протягом дії Договору оренди землі, враховуючи те, що розмір орендної плати за землю встановлюється виключно на підставі нормативної грошової оцінки землі, проведеної з урахуванням положень Методики, уповноваженим на це органом зі складанням відповідної технічної документації, яка повинна бути затверджена органом місцевого самоврядування, а розмір такої оцінки зазначається у витягу з технічної документації, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

У листі Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі від 18.11.2019 № 3436/9/21-22-04-04-07 вказано про відсутність технічної документації на більшу частину площ земельних ділянок, які перебувають у оренді Відповідача, у зв`язку з чим недоведеним є розмір заборгованості з орендної плати, який повинен ґрунтуватися на нормативно грошовій оцінці земель, що затверджена відповідним органом місцевого самоврядування.

Таким чином, відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення Орендодавцем мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував Орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов Договору оренди.

Суд апеляційної інстанції, не погодився з такими висновками суду першої інстанції, вказавши на те, що предметом позову у даній справі є розірвання Договору оренди, а не стягнення орендної плати, тому не є обов`язковим доведення розміру несплаченої орендної плати.

Разом з тим, вказано на те, що Прокурором надано належні докази, зокрема, рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 у справі № 923/1289/15 та документи первинної податкової звітності, які підтверджують, що Відповідач систематично з 2017 по 2019 роки не сплачував оренду плату в належному розмірі 3% від нормативно грошової оцінки, що є достатньою підставою для розірвання Договору оренди земельної ділянки.

У зв`язку із наявністю підстав для розірвання Договору оренди земельної ділянки, відповідно до статті 34 Закону України "Про оренду землі", задоволенню підлягає і вимога про зобов`язання Відповідача повернути спірні земельні ділянки Сільській раді, оскільки така вимога є похідною від вимоги про розірвання Договору оренди земельної ділянки.

У поданій касаційній скарзі ПрАТ "ЕКО СНЕК ЛІДЕР", обґрунтовуючи наявність передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження судового рішення, посилається на те, що постанову суду апеляційної інстанції прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема, частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статей 15, 21 Закону України "Про оренду землі", статей 14, 271, 288 Податкового кодексу України, статей 1, 13, 18, 20 Закону України "Про оцінку земель", без урахування висновку щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 923/267/20, від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, від 11.08.2021 у справі № 923/840/20, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, від 31.10.2018 у справі № 916/170/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржену постанову суду апеляційної інстанції, враховуючи встановлені ГПК України межі такого перегляду, виходить із такого.

Предметом спору у цій справі є вимога про дострокове розірвання укладеного між Позивачем-2 та Відповідачем договору оренди у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за землю, що є істотним порушенням умов договору оренди.

Положеннями частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини 1 статті 93 Земельного кодексу України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У частині 2 статті 15 Закону України "Про оренду землі" визначено істотні умови договору оренди, якими, зокрема, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а положення статей 24, 25 цього Закону визначають права та обов`язки орендодавця та орендаря, зокрема, право орендодавця вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди і своєчасного внесення орендної плати, а також право орендаря самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями пункту "д" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Систематичність передбачає два та більше випадки несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди (постанова Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 904/23/18, постанови Верховного Суду України від 12.12.2012 у справі № 6-146цс12 та від 28.09.2016 у справі № 6-977цс16).

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом із тим згідно із частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У розумінні наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення Цивільного кодексу України, слід дійти висновку, що під час вирішення судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки через порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17, на яку посилається скаржник, в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Прокурор, посилаючись на неналежне виконання Орендарем умов спірного Договору оренди землі щодо сплати орендної плати, що, на його думку, мало систематичний характер, звернувся до суду у цій справі з вимогою до Відповідача про дострокове розірвання договору оренди землі, та, відповідно, зобов`язання Відповідача повернути Позивачу-1 орендовані земельні ділянки.

Враховуючи вищенаведені законодавчі положення, вирішуючи цей спір, суд мав достеменно встановити обставини як щодо наявності/відсутності факту порушення Відповідачем умов Договору оренди землі у виді систематичного невнесення орендної плати (у тому числі дослідити питання щодо існування заборгованості з орендної плати, її розмір, період, за який вона виникла/упродовж якого не сплачувалась), так і щодо наявності/відсутності критерію істотності цього порушення договору у розумінні частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/526/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі.

Проте суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що систематична несплата орендної плати у період з 2017 по 2019 роки підтверджується невиконанням рішення Господарського суду Херсонської області від 17.09.2015 у справі № 923/1289/15, яким визначено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, та документами первинної податкової звітності, не врахував та не надав оцінки доводам Відповідача щодо відсутності заборгованості із орендної плати; належним чином не дослідив питання наявності заборгованості з орендної плати за спірними договором, яка не може визначатися самостійно іншим шляхом, без проведення нормативної грошової оцінки землі; не застосував до спірних правовідносин положення частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України щодо істотності порушення умов договору, реальної шкоди, завданої другій стороні договору, за якої така сторона позбавлена можливості отримати очікуване під час укладення договору.

Таким чином, не з`ясувавши відповідних обставин та не дослідивши пов`язані з ними докази, суд апеляційної інстанції допустив не лише неправильне застосування норм матеріального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, але й порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, 269, частини 5 статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що входять у предмет доказування в спірних правовідносинах та мають значення для правильного вирішення спору по суті.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції наведеним вимогам не відповідає.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні справи було неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, що підлягають застосуванню, та порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову прокурора.

Разом з тим, порушення судом норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України), у зв`язку з чим постанову суду апеляційної інстанцій не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин 3 та 4 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ЕКО СНЕК ЛІДЕР" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 у справі № 923/48/20 скасувати.

3. Справу № 923/48/20 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко