Постанова

від 11.05.2022 по справі 320/1590/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/1590/21 Головуючий у 1-й інстанції: Дудін С.О.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 у справі за адміністративним фермерського господарства «Березна» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ФГ «Березна» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 28.12.2020 № 1171 «Про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)» відносно ліцензії ФГ «Березна» № 10200414202000647 від 16.03.2020;

- зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ФГ «Березна» № 102004142000647 від 16.03.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та відновити дію цієї ліцензії.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Київській області від 28.12.2020 №1171 про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) № 1020041420200647 від 16.03.2020; зобов`язано Головне управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії фермерського господарства "Березна" на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної податкової служби у Київській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

З метою повного та всебічного встановлення обставин справи, колегією суддів ухвалено рішення про продовження апеляційного розгляду даної справи на розумний строк.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ "Березна" (ідентифікаційний код 31890078, місцезнаходження: 09034, Київська обл., Сквирський р-н., с. Шамраївка, вул. Городище, буд. 26) зареєстровано як юридична особа 19.07.2002, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДПС у Київській області видано позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020. Термін дії ліцензії з 16.03.2020 до 16.03.2025.

У вказаній ліцензії зазначено адресу місця зберігання: Київська обл., Сквирський р-н., с. Руда, вул. Польова, буд. 9. Загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального - 60000,00 літрів (а.с.16).

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.12.2020 по 03.12.2020 Головним управлінням ДПС у Київській області було проведено фактичну перевірку ФГ "Березна" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань виробництва, зберігання та обігу пального, контроль за виконанням якого покладений на органи ДПС, за результатами якої складено акт № 00055 (а.с.89-90).

У вказаному акті зазначено, що перевірка була проведена за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Руда, вул. Польова, буд. 9.

Контролюючий орган зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено, що ФГ "Березна" використовує резервуар № 5, який має номінальну місткість 49317,00 літрів та з`єднаний безпосередньо лише з резервуаром № 6, який має номінальну місткість 71135,00 літрів та з`єднаний з паливно-роздавальною колонкою, через яку здійснюється відпуск пального для потреб власного споживання.

Відповідач дійшов висновку про встановлення факту подання ФГ "Березна" недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії для зберігання пального (виключно для потреб власного споживання), чим порушено вимоги частини 43 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального".

Також, в акті перевірки контролюючий орган вказав на те, що відповідно до документів та пояснень головного бухгалтера Клочан Л.С., наданих до перевірки (договору поставки нафтопродуктів №05092018-23 від 05.09.2018, видаткових накладних та товарно-транспортних накладних №60705 та №211012 від 06.07.2020 та від 21.10.2020 відповідно і акцизних накладних №127 та №214 від 06.07.2020 та 21.10.2020 відповідно) на адресу ФГ "Березна" реалізовано ТОВ "Компанія Європа" дизельне паливо в кількості 62731,77 літрів (пункт розвантаження: Київська обл., Сквирський р-н., с. Шамраївка, вл. Городище, 26) автотранспортними засобами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Відповідач дійшов висновку, що позивач здійснює зберігання пального за відсутності діючої ліцензії за вищевказаною адресою, чим порушено частину 1 статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального"

У вказаному акті зазначено, що до акта додаються: пояснення головного бухгалтера ОСОБА_1 ; фотофіксація; довідка про залишок дизельного пального станом на 03.12.2020; копії договору поставки, видаткових та товарно-транспортних накладних.

На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області були складені такі документи:

- податкове повідомлення-рішення від 24.12.2020 № 8143/0901, яким позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 500 000, 00 грн. (а.с. 93);

- розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 28.12.2020 №1171, яким позивачу анульовано його ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний номер 10200414202000647 від 16.03.2020 (а.с. 95).

Вважаючи розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 28.12.2020 № 1171 «Про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки)» відносно ліцензії ФГ «Березна» № 10200414202000647 від 16.03.2020, позивач звернувся до суду першої інстанції за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскаржуване розпорядження є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не наведено наявності правових підстав для призначення фактичної перевірки ФГ «Березна». Також, суд першої інстанції зазначив, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, оскільки матеріалами справи підтверджується, що подані ФГ «Березна» для отримання ліцензії на право зберігання пального документи містять достовірну інформацію. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та їх задоволення. При цьому, підлягають задоволенню і позовні вимоги стосовно зобов`язання Головного управління Державної податкової служби у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ФГ «Березна» № 102004142000647 від 16.03.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), оскільки це буле належним способом захисту прав та інтересів позивача. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача відновити дію такої ліцензії, суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку ефективними способом захисту прав та інтересів позивача є саме скасування спірного розпорядження, що як наслідок зумовлює відновлення дії відповідної ліцензії.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт в частині процедури проведення фактичної перевірки зазначає, що документи для проведення такої перевірки були оформлені контролюючим органом у повній відповідності до вимог податкового законодавства за наявності обумовлених причин і підстав для проведення перевірки. Щодо суті виявлених порушень апелянт зазначає, що підставою для прийняття спірного розпорядження є встановлення контролюючим органом факту подання позивачем заяви на одержання ліцензії з недостовірними даними в частині зазначення загальної місткості резервуарів для зберігання нафтопродуктів. Посилання позивача на договір оренди обладнання, ємності та земельної ділянки № 01/02/2020 від 01.02.2020, як на доказ фактичного використання ФГ "Березна" лише двох цистерн (резервуарів), загальною місткістю 60 000,00 літрів, є безпідставним, оскільки у вказаному договорі не визначено ціну оренди, а позивачем не надано докази фактичної оплати оренди відповідних об`єктів. Крім того, відповідач зауважив, що у актах списання не вказується літраж, тип палива, відсутня ідентифікація техніки та відсутні докази щодо працевлаштування позивачем відповідних працівників, яким було видано паливо.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки апелянт у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13 - 19-1.1.17, 19-1.1.54 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.

Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (підпункт 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України).

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Головне управління ДПС у Київській області як контролюючий орган, - уповноважено на здійснення перевірок суб`єктів господарювання щодо наявності ліцензій на право виробництва, зберігання, здійснення оптової та роздрібної торгівлі пальним, реєстрації акцизних складів, обладнання та реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

За приписами пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Порядок проведення фактичних перевірок, в тому числі й підстав їх призначення, регламентовано статтею 80 ПК України.

Так, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Відповідно до абз. 2 ст. 81.1 ст. 81 ПК України у наказі на проведення перевірки серед іншого повинно бути зазначено мету та підстави для проведення такої перевірки.

Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що у якості підстави для призначення фактичної перевірки у ньому наведено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. У наказі зазначено, що перевірка проводитиметься з метою здійснення контролю за дотриманням норм законодавства щодо виробництва, обліку та обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального.

Відповідно до п.п. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відтак, підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, містить дві окремі підстави для проведення фактичної перевірки:

- першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки:

- в першому у випадку за наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- в другому випадку на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 19-1 Податкового кодексу України та статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» покладені на відповідача.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у спірному наказі відповідач жодним чином не обґрунтував, з якої із перелічених двох підстав для перевірки, передбачених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України призначено таку перевірку, зокрема щодо отримання контролюючим органом в установленому порядку інформації про порушення платником податків тих вимог чинного законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки чи у випадку виключного виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством.

Доводи апелянта про те, що підставою проведення фактичної перевірки слугувала не податкова інформація, наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку про ймовірні порушення платника податків, а реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства, жодним чином не підтверджується, оскільки у спірному наказі (з урахуванням додатку), який став підставою проведення перевірки, в результаті якої прийнято оскаржуване розпорядження не відображено в рамках, яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача та не конкретизовано, що саме вказана в наказі перевірка здійснюється з метою реалізації функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства.

При цьому, наказ (з урахуванням додатку) взагалі не містить обґрунтування жодної з можливих підстав перевірки, визначеної підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку доводам апелянта, які стосуються суперечливої практики застосування Верховним Судом положень пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, серед якої, зокрема:

- у постановах Верховного Суду від 02.09.2020 у справі № 821/1828/16, від 09.09.2020 у справі № 640/21536/19, від 22.09.2020 у справі № 520/1304/2020, від 19.11.2020 у справі № 160/7971/19, від 17.12.2020 у справі № 520/12028/18, висловлена позиція, що для проведення перевірки недостатньо лише повноважень контролюючого органу, але і необхідне отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

- у постановах Верховного Суду, зокрема, від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 та від 21.08.2021 у справі № 140/14625/20 висловлена позиція, що незазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом, адже достатньо факту покладення на контролюючий орган функцій здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального), то суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як вірно зазначено апелянтом, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 вирішений порядок застосування правових позицій Верховного Суду, відповідно до якого, у випадку якщо у різних постановах Верховного Суду викладені різні правові висновки з цього питання, то суд керується позицію, викладеною у постанові, яка зводиться до того, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Колегія суддів зауважує, що після зазначених апелянтом правових позицій Верховного Суду (викладених у постановах від 04.03.2021 у справі № 803/1171/17 та від 21.08.2021 у справі № 140/14625/20), Верховним Судом надано у постановах від 16.09.2021 у справі № 120/1431/20-а, від 28.10.2021 у справі №520/10214/2020, від 12.10.2021 у справі № 120/5229/20-а іншу правову оцінку порядку застосування пп. 80.2.5 пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України, відповідно до якої передумовою призначення фактичної перевірки у контролюючого органу повинна бути наявна інформація про порушення вимог законодавства платника податків, окрім того наказ на проведення фактичної перевірки повинен містити посилання на фактичні підстави (обставини), що зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Відтак, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суд апеляційної інстанції під час вирішення тотожних спорів має враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова позиція Верховного Суду буде незмінною.

Вирішуючи вказану колізію, колегія суддів приходить до висновку, що наявність різних позицій Верховного Суду вказує на множинне трактування та застосування конкретної норми права в частині призначення фактичної перевірки.

Відповідно до п.4.1.4 ст. 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Підпунктом 56.21 ст. 56 ПК України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Положення вказаного законодавства узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, що сформувалася з питань імперативності правил прийняття рішень на користь платника податків. Зокрема ЄСПЛ у своїх рішеннях (від 14.10.2010року «Щокін проти України» та від 07.07.2011 «Серков проти України») наголосив, що у випадку існування неоднозначності в тлумаченнях прав та /чи обов`язків платників податків необхідно віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків. Національне законодавство має відповідати вимозі «якості» закону, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у правозастосуванні.

Як наслідок, наявності різного правозастосування положень пп. 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, суд апеляційної інстанції з урахуванням ч. 2 ст. 6 КАС України приходить до висновку про необхідність надання переваги у найбільш сприятливому тлумаченню законодавства на користь платника податків.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано висновок Верховного Суду відображений у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Отже, наявність порушення при призначенні та/або проведенні перевірки може бути покладено в підстави позову про скасування податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення, якщо таке було прийнято за результатами перевірки.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність в оскаржуваному наказі будь-яких посилань на конкретні фактичні підстави призначення перевірки, крім посилання на норми, що їх регулюють, також колегія суддів погоджується з тим, що в наказі не відображено, у рамках яких заходів відповідач встановив невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені такі факти.

Більше того, колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 04 березня 2021 року в справі № 803/1171/17, як на підставу правомірності призначення фактичної перевірки, оскільки Верховний Суд вказаною постановою вказав, що при винесенні оскаржуваних наказів контролюючий орган діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, такі накази винесені з порушенням вимог пункту 80.2 статті 80 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, що має наслідки їх скасування. Відтак, касаційну скаргу контролюючого органу в даній справі залишено без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо самих порушень, встановлених під час перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 481 у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- анулювання ліцензії - позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії;

- місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Частиною 5 статті 3 Закону №481 встановлено, що ліцензії на право виробництва пального видаються, призупиняються та анулюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Відповідно до частин 38-40 статті 15 Закону № 481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Згідно з частиною 43 статті 15 Закону № 481 суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Відповідно до частини 44 статті 15 Закону № 481 після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла.

Частиною 46 статті 15 Закону № 481 встановлено, що ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Відповідно до частини 49 статті 15 Закону № 481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі:

- заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

- несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;

- рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

- рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

- рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

- порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

- отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися / не погоджувалися такими органами;

- встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Як вже було зазначено вище, спірним розпорядженням анульовано ФГ "Березна" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10200414202000647 від 16.03.2020 у зв`язку з встановленням факту зазначення позивачем недостовірних даних у заяві на одержання ліцензії на право зберігання пального, в частині зазначення місткості резервуарів для зберігання пального.

Так, в заяві ФГ "Березна" на одержання ліцензії на право зберігання пального від 19.02.2020 позивач просив контролюючий орган надати відповідну ліцензію загальною місткістю 60000,00 літрів (а.с.14).

В акті фактичної перевірки контролюючий орган дійшов висновку про те, що ФГ "Березна" використовує резервуар № 5, який має номінальну місткість 49317,00 літрів та з`єднаний безпосередньо лише з резервуаром №6, який має номінальну місткість 71135,00 літрів та з`єднаний з поливно-роздавальною колонкою, через яку здійснюється відпуск пального для потреб власного споживання.

Як було встановлено судом першої інстанції, 01.02.2020 між ПрАТ "Шамраївське" (орендодавець) та ФГ "Березна" (Орендар) було укладено договір оренди обладнання, ємності та земельної ділянки № 01/02/2020, за умовами якого орендодавець зобов`язався надати орендарю у строкове платне використання майно, що належить орендарю та розташоване за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Руда, вул. Польова, буд. 9, а саме:

- цистерну 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120;

- цистерну 10 м. куб., інвентарний №1000119;

- бензоколонку;

- 1/3 частину земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

Згідно з пунктом 3.1 договору строк оренди складає 1 календарний рік з моменту прийняття об`єктів оренди згідно з актами приймання-передачі.

Пунктами 4.1-4.2 договору передбачено, що розмір орендної плати за використання об`єктів оренди в цілому визначається у відповідних актах наданих послуг, які підписуються та скріплюються печаткам сторін один раз на місяць.

Орендна плата виплачується орендарем щомісячно в безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 29 числа кожного місяця.

Відповідно до пункту 5.1 договору передача майна в оренду здійснюється відповідними фахівцями сторін за актом приймання-передачі.

Об`єкти оренди вважаються переданими орендодавцем та прийнятими орендарем з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі об`єктів оренди (пункт 5.2 договору) (а.с.7-9).

З метою виконання умов вказаного договору ПрАТ "Шамраївське" були передані, а ФГ "Березна" прийняті у строкове платне користування об`єкти оренди (цистерна 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120; цистерна 10 м. куб., інвентарний №1000119; бензоколонка; 1/3 частина земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу), про що між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі від 01.02.2020 (а.с. 10).

Доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів оплати вартості оренди за вказаним договором, а у самому договорі не визначено вартість оренди, що свідчить про недотримання істотних умов договору, колегія суддів не бере до уваги, оскільки сторони договору, керуюсь принципом свободи договору, передбаченим ст. 627 Цивільного кодексу України, вправі самостійно визначати умови договору, а тому в даному випадку незазначення сторонами у договорі оренди обладнання, ємності та земельної ділянки №01/02/2020 від 01.02.2020, суми орендних платежів, не є підставою для висновків щодо ненадання ПрАТ "Шамраївське" в оренду позивачу цистерн місткістю 60 000,00 літрів.

При цьому, як вже було зазначено вище, дана обставина підтверджується актом приймання-передачі від 01.02.2020.

Крім того, як вірно було встановлено судом першої інстанції, ПрАТ "Шамраївське" у відповідь на адвокатський запит представника позивача, адвоката Дубовика В.В., листом від 26.04.2021 вих.№26/04 підтвердило, що на підставі договору № 01/02/2020 від 01.02.2020 було передано позивачу в оренду: цистерну 50 м. куб. для зберігання палива, інвентарний №1000120; цистерну 10 м. куб., інвентарний №1000119; бензоколонку; 1/3 частину земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

ПрАТ "Шамраївське" повідомило, що у період з 01.02.2020 по 28.12.2020 документи, що свідчать про припинення договірних відносин між ФГ "Березна" та ПрАТ "Шамраївське" не підписувалися, а перелічені об`єкти продовжують перебувати у користуванні позивача.

У вказаному листі ПрАТ "Шамраївське" зазначило, що цистерна (резервуар), номінальною вартістю 71 135, 00 літрів, що розташована за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Рудна, вул. Польова, буд. 9, перебуває у власності товариства та знаходиться на його балансі. У період з 01.02.2020 по 28.12.2020 вказана цистерна в оренду/суборенду ФГ "Березна" не передавалась.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ПрАТ "Шамраївське" на підставі договору оренди обладнання, ємності та земельної ділянки № 01/02/2020 від 01.02.2020 було надано в оренду позивачу цистерни, загальною місткістю 60 м. куб (60 000 літрам), бензоколонку та 1/3 частина земельної ділянки під обслуговування автозаправочного комплексу.

Щодо доводів апелянта про те, що ТОВ "Компанія Європа" було реалізовано позивачу дизельне паливо в кількості понад 60 000,00 літрів, що свідчить про неможливість зберігання позивачем у цистернах, місткістю 60000,00 літрів більшої кількості палива та підтверджують висновки щодо того, що позивачем разом із заявою про видачу ліцензії подано документи з недостовірними відомостями, колегія суддів зазначає наступне.

05.09.2018 між ТОВ "Компанія Європа" (постачальник) та фермерським господарством "Березна" (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №05092018-23, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити вартість нафтопродуктів (а.с. 18-21).

ТОВ "Компанія Європа" по видатковій накладній від 06.11.2020 № 60705 було постановлено позивачу дизельна паливо ДП-З-Євро 5-ВО у кількості 24,613 тон на загальну суму 476 857, 87 грн. (а.с. 26). Перевезення товару було оформлено товарно-транспортною накладною від 06.07.2020 № РН-0607005, в якій казано, що маса нафтопродукту 24 613,00 кг еквівалентно 30 200, 00 літрам (а.с.27).

Також, ТОВ "Компанія Європа" по видатковій накладній від 21.10.2020 №211012 було постановлено позивачу дизельна паливо ДП-З-Євро 5-ВО у кількості 32 835, 00 літрів на загальну суму 551 233, 98 грн. (а.с. 24). Перевезення товару було оформлено товарно-транспортною накладною від 21.10.2020 № РН-2110012 (а.с.25).

Отже, загальна кількість отриманих позивачем від вказаного контрагента нафтопродуктів становить 63 035,00 літри.

В той же час, позивач зазначив, що отримані від ТОВ "Компанія Європи" нафтопродукти були оприбутковані та списані ФГ "Березна" на безпосереднє заправлення баків автотранспорту та сільськогосподарської техніки та частково переміщене у цистерни за адресою: Київська обл., Сквирський р-н., с. Руда, вул. Польова, буд. 9.

Так, на підтвердження вказаного позивачем додано до матеріалів справи акти списання та відомості видачі паливно-мастильних матеріалів (а.с. 30-88).

Дослідивши вказані документи, колегія суддів зазначає, що СФ "Березна" за 2020 рік (включно) було видано для заправлення сільськогосподарської техніки нафтопродукти у наступній кількості:

- за лютий 2020 року - 1223,40 літрів (акт списання від 28.02.2020 №СпТ-00002 та відомості №1- №4);

- за березень 2020 року - 9646,00 літрів (акт списання від 31.03.2020 №СпТ-000015 та відомості №1- №5);

- за квітень 2020 року - 20586,00 літрів (акт списання від 30.04.2020 №СпТ-000020 та відомості №1- №5);

- за травень 2020 року - 4204,00 літрів (акт списання від 31.05.2020 №СпТ-000037 та відомості №1- №5);

- за червень 2020 року - 2903,90 літрів (акт списання від 30.06.2020 №СпТ-000049 та відомості б/н);

- за липень 2020 року - 19040,00 літрів (акт списання від 31.12.2020 №СпТ-000051 та відомості №1-№6);

- за серпень 2020 року - 9435,00 літрів (акт списання від 31.08.2020 №СпТ-000056 та відомості №1- №4);

- за вересень 2020 року - 19563,00 літрів (акт списання від 30.09.2020 №СпТ-000085 та відомості №1- №5);

- за жовтень 2020 року - 25614,00 літрів (акт списання від 31.10.2020 №СпТ-000087 та відомості №1- №4);

- за листопад 2020 року - 27640,00 літрів (акт списання від 30.11.2020 №СпТ-000111 та відомості № 1- №5);

- за грудень 2020 року - 270,00 літрів (акт списання від 31.12.2020 №СпТ-000125 та відомості №1- №2).

У вищевказаних відомостях зазначено про прийняття нафтопродуктів шоферами тракторів, комбайнів, навантажувачів та обприскувачів.

Отже, матеріалами справи підтверджується списання позивачем отриманих від ТОВ "Компанія Європа" нафтопродуктів внаслідок їх безпосередньої видачі для заправлення сільськогосподарської техніки.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що матеріали справи підтверджують, що у користуванні позивача перебували дві цистерни для зберігання пального, загальною місткістю 60 000,00 літрів, що відповідає загальній місткості резервуарів, яка була вказана у заяві про надання ліцензії на зберігання пального від 19.02.2020 та у ліцензії № 10200414202000647 від 16.03.2020, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що подані ФГ "Березна" для отримання ліцензії на право зберігання пального документи містять достовірну інформацію.

Отже, оскільки, як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження висновків щодо подання позивачем разом із заявою про видачу ліцензії документів з недостовірними даними, то спірне розпорядження прийнято відповідачем протиправно, у зв`язку із чим наявні правові підстави для його скасування та задоволення позовних вимог в цій частині, що правильно було здійснено судом першої інстанції.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДПС у Київській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії ФГ "Березна" № 102004142000647 від 16.03.2020 на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та відновити дію цієї ліцензії, то колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для її задоволення, оскільки відповідач протиправно прийняв розпорядження про анулювання ліцензії позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), а це буде належним способом захисту прав та інтересів позивача.

При цьому, вказані вище та всі інші аргументи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах закону та спростовуються матеріалами справи. Крім того, апеляційна скарга не містить посилань на обставини, передбачені статтями 317-319 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року).

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Мельничук В.П.