Постанова

від 12.05.2022 по справі 120/7988/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7988/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян М.Б.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

13 травня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2021 року позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, в якому просили:

-визнати протиправними та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 від 30.06.2021;

-зобов`язати Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та передати у власність земельні ділянки площею по 2,0000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №600 від 30.06.2021 про відмову ОСОБА_2 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_2 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_2 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №595 від 30.06.2021, про відмову ОСОБА_4 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_4 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Визнано протиправним та скасовано рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №587 від 30.06.2021, яким відмовлено ОСОБА_3 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для ведення особистого селянського господарства, площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Зобов`язано Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_3 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати ОСОБА_3 у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Стягнуто на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що під час розробки генерального плану було розроблено план зонування території (зонінг) села Агрономічне, з урахуванням того, що управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації №2826/0225 від 15.05.2016 повідомлено Агрономічну сільську раду про те, що на території Агрономічної сільської ради знаходиться пам`ятка археології поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е., до якої додано план розташування, на якому відображено місцезнаходження земель історико-культурного призначення, які й бажають отримати у власність позивачі з порушенням вимог Земельного кодексу Укарїни.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що на плані зонування с. Агрономічне чітко визначені земельні ділянки історико-культурного призначення, тоді як зміни до відповідного плану зонування не вносились.

Відповідно до п.1 ч.1ст.311 КАС Українисуд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції нормматеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду -без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 через свого представника, 30.03.2021 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із колективним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Проте, Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було прийнято жодного рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Тому, застосовуючи принцип мовчазної згоди, що визначений абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України, позивачами розроблено проект землеустрою щодо відведення кожному окремо земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

03.06.2021 на виконання вимог пункту 24 Розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України, позивачами подано до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області розроблений проект землеустрою разом із клопотаннями про його затвердження.

Рішеннями 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало те, що вказані земельні ділянки знаходиться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

Позивачі, не погоджуючись з рішеннями Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 від 30.06.2021 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернулись з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельних ділянок на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України Про Державний земельний кадастр свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а тому підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачені частиною дев`ятою статті 118 ЗК України, відсутні.

Щодо знаходження бажаних земельних ділянок позивачів у зоні земель історико-культурного призначення, суд першої інстанції не взяв до уваги вказані доводи відповідача, враховуючи покази свідка начальника відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 , який повідомив, що землі історико-культурного призначення на території Агрономічної сільської ради відсутні.

Також, обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем не наведено.

При цьому, поведінка відповідача свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права позивачів на отримання земельних ділянок у власність та вказує на фактичне ухилення відповідача від виконання ним вимог частини 9 статті 118 ЗК України щодо прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою.

Стосовно наявності підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та надати позивачам відповідні земельні ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав, захист законних інтересів і, у випадку задоволення судом його вимог, рішення повинно мати наслідком реальне відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

За таких обставин та враховуючи те, що судом встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема позивачами подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, та з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, суд першої інстанції прийшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивачів, є саме зобов`язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістомстатті 3 ЗК Україниземельні відносини в Україні регулюютьсяКонституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною другоюстатті 4 ЗК Українизавданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пункту «а» частини третьоїстатті 22 ЗК Україниземлі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користуваннягромадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із пунктом «б» частини першоїстатті 121 ЗК Українигромадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Частина 4статті 122 ЗК Українипередбачає, щоцентральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно достатті 81 ЗК Українигромадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Приписамистатті 118 ЗК Українивстановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, які є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування, що передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або з дня повідомлення особою, зацікавленою в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, про замовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у порядку, передбаченому цією частиною, відобразити на картографічній основі Державного земельного кадастру орієнтовне місце розташування земельної ділянки, зазначити дату та номер відповідного рішення, а також майбутнє цільове призначення земельної ділянки. Зазначена інформація оприлюднюється на безоплатній основі на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ятастатті 118 ЗК України).

У свою чергу, відповідно достатті 25 Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій»документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Згідно зістаттею 30 цього Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

Порядок погодження і затвердження документації із землеустрою визначено ст. 186 Земельного кодексу України.

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частини 6 - 9 ст.186 Кодексу передбачають, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії таких висновків є необмеженим.

Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

При цьому, визначена законом процедура є способом дій відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у відповідь на звернення громадян щодо того чи іншого «земельного» питання. У світлі вимог частини другоїстатті 19 Конституції Українидотримання відповідним органом встановленої законом процедури є обов`язковим.

Отже чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положеньстатті 118 ЗК України.

Водночас єдиною підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно з ч.1 ст.122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

З матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що рішеннями 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 позивачам було відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Підставою для прийняття оскаржуваних рішень слугувало те, що вказана земельна ділянка знаходиться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельної ділянки не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

Разом з тим, досліджуючи матеріали справи та проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, судом встановлено, що на затвердження до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області представником позивачів подано погоджений Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок та складений висновок про розгляд документації із землеустрою від 12.05.2021 №9809/80-21, який підписано експертом державної експертизи (т. 1 а.с. 120).

Таким чином, аналізуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельних ділянок на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України Про Державний земельний кадастр свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, у зв`язку з чим відсутні підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, згідно ч. 7 ст. 186 ЗК України.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що під час розробки генерального плану було розроблено план зонування території (зонінг) села Агрономічне, з урахуванням того, що управлінням культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації №2826/0225 від 15.05.2016 повідомлено Агрономічну сільську раду про те, що на території Агрономічної сільської ради знаходиться пам`ятка археології поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е., до якої додано план розташування, на якому відображено місцезнаходження земель історико-культурного призначення, які й бажають отримати у власність позивачі з порушенням вимог Земельного кодексу України.

Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що на плані зонування с. Агрономічне чітко визначені земельні ділянки історико-культурного призначення, тоді як зміни до відповідного плану зонування не вносились.

Також, 04.04.2022 відповідачем до матеріалів справи долучено відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №18-2-4.2-46/2-22 від 04.04.2022, до якого долучено копію листа Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 17.05.2017 №2708/02-20, згідно якого, на земельних ділянках, дозвіл на оформлення яких бажали отримати позивачі в даній справі, наявна пам`ятка археології: поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

Разом з тим, надаючи оцінку викладеним доводам апелянта, колегія суддів зазначає, що вищевказане спростовується довідками Управління культури і мистецтва Вінницької обласної державної адміністрації від 18.12.2020 №5834/02-20, 5833/02-20, 5831/02-20, 58/02-20, зі змісту яких вбачається, що на бажаних позивачами земельних ділянках відсутні пам`ятки культурної спадщини та землі історико-культурного призначення.

Суд також зауважує, що вищевказані довідки видані пізніше в часі, ніж ті документи, на які апелянт посилається як на підставу для скасування рішення суду першої інстанції та відмову в адміністративному позову.

Крім того, під час розгляду справи в суді першої інстанції начальником відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації Потупчиком Михайлом Валентиновичем, який виступав в якості свідка, надано пояснення та повідомлено, що на території Агрономічної сільської ради землі історико-культурного призначення відсутні.

Отже, інших доказів, які б спростовували вищевказані обставини, судом апеляційної інстанції не здобуто, а відповідачем до матеріалів справи не надано.

Також, 04.04.2022 від Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області до суду надійшло клопотання про долучення нових доказів у справі, а саме відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №18-2-4.2-46/2-22 від 04.04.2022 з додатками на 2 аркушах.

Так, зі змісту вказаної відповіді вбачається, що за результатами розгляду клопотань громадян ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області були прийняті рішення у формі наказів про відмову надання дозволів на розроблення документації із землеустрою №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021.

Разом з тим, матеріали справи не містять копій поданих позивачами клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та відповідно копій наказів №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021 про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, посилання на які містяться у відповіді Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №18-2-4.2-46/2-22 від 04.04.2022.

У зв`язку з викладеним, з метою повного та всебічного з`ясування обставин у справі, ухвалою суду від 11.04.2022 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином завірені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021.

Однак, станом на момент розгляду справи, копії витребуваних документів не надходили на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з чим, розгляд справи здійснювався на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Враховуючи встановлені в ході розгляду обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 від 30.06.2021 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню, у зв`язку з чим правомірнім є задоволення судом першої інстанції похідної вимоги про зобов`язання Агрономічну сільську раду Вінницького району Вінницької області прийняти рішення, яким затвердити розроблений ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передати позивачам у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.