Постанова

від 11.03.2024 по справі 120/7988/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2024 року

м. Київ

справа № 120/7988/21-а

адміністративне провадження № К/990/15602/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Мультян М.Б.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2022 року (колегія у складі суддів Драчук Т.О., Полотнянка Ю.П. Смілянця Е.С.)

у справі № 120/7988/21-а

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області

третя особа - Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації,

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (далі - Агрономічна сільська рада; відповідач), у якому просили:

- визнати протиправними та скасувати рішення 11 сесії 8 скликання Агрономічної сільської ради від 30.06.2021 № 598, № 600, № 587, № 595;

- зобов`язати Агрономічну сільську раду затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у їх власність та передати у власність земельні ділянки площею по 2,0000 га кожному окремо для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області за межами населеного пункту.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що громадяни ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 через свого представника 30.03.2021 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з колективним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею по 2 га для кожного окремо на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

3. Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області не було прийнято жодного рішення про надання чи відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

4. Застосовуючи принцип "мовчазної згоди", визначений абз. 3 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України(далі - ЗК України), позивачами розроблено проект землеустрою щодо відведення кожному окремо земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області.

5. 03.06.2021 на виконання вимог п. 24 Розділу X Перехідні положення ЗК України, позивачами подано до Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області розроблений проект землеустрою разом з клопотаннями про його затвердження.

6. Рішеннями Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області №598, №600, №587, №595 позивачам відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області. Підставою для прийняття зазначених рішень слугувало те, що вказані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

7. Позивачі з рішенням не погодилися, звернулися до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

8. Позивачі вважають рішення протиправним, оскільки вони виконали усі умови, визначені законом для прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема, подали усі документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів.

9. Відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що рішенням Агрономічної сільської ради від 21.08.2015 затверджено Генеральний план с. Агрономічне, який одночасно є містобудівною документацією на місцевому рівні та землевпорядною документацією, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Під час розробки генерального плану, було розроблено план зонування території (зонінг) села Агрономічне.

Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації листом №2826/02-25 від 15.05.2016 повідомило Агрономічну сільську раду про те, що на території Агрономічної сільської ради знаходиться пам`ятка археології - поселення скіфської культури VІІ-VІ ст. до н.е., до якої додано план розташування, на якому відображено місцезнаходження земель історико-культурного призначення, до плану зонування території були внесені відповідні відомості.

Земельні ділянки історико-культурного призначення співпадають з тими, які бажають отримати у власність позивачі.

IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 22.11.2021, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022, задовольнив позов.

11. Суди дійшли висновків, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельних ділянок на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до ст.ст. 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а тому підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою, передбачені ч. 9 ста.118 ЗК України, відсутні.

Суд першої інстанції не взяв до уваги доводи відповідача про знаходження земельних ділянок у зоні земель історико-культурного призначення, враховуючи покази свідка начальника відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 , який повідомив, що землі історико-культурного призначення на території Агрономічної сільської ради відсутні.

Також обставин, які б свідчили про наявність підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, відповідачем не наведено.

При цьому поведінка відповідача свідчить про створення штучних перешкод в реалізації конституційного права позивачів на отримання земельних ділянок у власність та вказує на фактичне ухилення відповідача від виконання ним вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України щодо прийняття рішення про затвердження такого проекту землеустрою.

Враховуючи те, що судами встановлено виконання усіх умов, визначених законом для прийняття відповідного рішення про затвердження проекту землеустрою, зокрема позивачами подано усі належні документи, між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів, та з огляду на відсутність передбачених законом підстав для відмови в затвердженні проекту землеустрою, належним способом захисту, суди вважали необхідним для поновлення прав позивачів зобов`язання відповідача затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передати у власність земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Агрономічної сільської ради.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22.11.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2022, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

13. Як на підставу касаційного оскарження відповідач покликається на відсутність висновку Верховного Суду зі схожим суб`єктним складом правовідносин та предметом позову. Позивачі розробили проект землеустрою за принципом "мовчазної згоди" при зверненні до неналежного розпорядника земельних ділянок. Відповідно до розширених меж населеного пункту спірні земельні ділянки входили до с. Агрономічне, а не перебували за його межами, тому розпорядником є Агрономічна сільська рада, а не Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

14. На плані зонування с. Агрономічне, затвердженому рішенням Агрономічної сільської ради від 18.05.2016 № 106, земельні ділянки, які позивачі просять передати їм у власність для ведення особистого селянського господарства, віднесені до ділянок історико-культурного призначення. Тому ця справа має особливе значення для Агрономічної сільської ради та мала розглядатися за правилами загального позовного провадження. Значний суспільний інтерес обґрунтовує тим, що Агрономічна сільська рада прийняла рішення № 2195, у п. 2 якого доручила відділу юридичного та організаційного забезпечення сільської ради підготувати касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Покликаючись на висновки, сформульовані у постанові Верховного Суду від 26.07.2019 у справі №815/5485/14, відповідач вважає, що суди у цій справі втрутилися в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень; Сьомий апеляційний адміністративний суд не дослідив документи, що подавалися з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, які ухвалою від 11.04.2022 витребував у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, проте не надійшли до суду та не містяться у матеріалах справи.

15. Ухвалою від 06.07.2022 Верховний Суд відкрив провадження у справі.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі є доводи скаржника щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права й наявність обставин, наведених у п. 3, 4 ч. 4 ст. 328 КАС України, пп. "в" п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

16. У відзиві позивачі покликаються на правомірність висновків судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на те, що спірні рішення було прийнято з порушенням законодавства. Cудами встановлено, що бажані земельні ділянки не відносяться до земель історико-культурного призначення, і на них відсутні об`єкти культурного чи археологічного значення.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та відзиву на неї, дійшов такого висновку.

18. Частинами 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України).

19. Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

20. Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

21. Частиною 7 ст. 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

22. Аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

23. Відмову в затверджені проекту землеустрою відповідач пояснив тим, що бажані земельні ділянки знаходяться у зоні земель історико-культурного призначення, тобто фактичне місце розташування земельних ділянок не відповідає вимогам законів, а також Генеральному плану населеного пункту с. Агрономічне.

24. 04.04.2022 відповідач надав відповідь Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №18-2-4.2-46/2-22 від 04.04.2022, до якого долучено копію листа Управління культури і мистецтв Вінницької обласної державної адміністрації від 17.05.2017 №2708/02-20, згідно з яким на земельних ділянках, дозвіл на оформлення яких бажали отримати позивачі в даній справі, наявна пам`ятка археології: поселення скіфської культури VII-VI ст. до н.е.

25. Водночас суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції начальник відділу охорони культурної спадщини Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації ОСОБА_5 як свідок надав пояснення, що на території Агрономічної сільської ради землі історико-культурного призначення відсутні. Крім того, згідно з довідками Управління культури і мистецтва Вінницької обласної державної адміністрації від 18.12.2020 №5834/02-20, 5833/02-20, 5831/02-20, 58/02-20 на бажаних позивачами земельних ділянках відсутні пам`ятки культурної спадщини та землі історико-культурного призначення.

26. Згідно зі ст. 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

27. Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.

28. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про землеустрій" документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

29. Частиною 3 ст.186-1 ЗК України передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території земель історико-культурного призначення, пам`яток культурної спадщини місцевого значення, їх охоронних зон, в історичних ареалах населених місць та інших землях історико-культурного призначення, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цієї частини, підлягає також погодженню з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони культурної спадщини, відповідним структурним підрозділом обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони культурної спадщини.

30. Відповідно до ч. 5 ст. 186-1 ЗК України зазначено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

31. Положеннями ч. 6 ст. 186-1 ЗК України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

32. Зі змісту статей 91, 96 ЗК України вбачається, що, виходячи з принципу використання земельних ділянок за цільовим призначенням, на землях історико-культурного призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню.

33. Згідно з ч. 3 ст. 37 Закону України "Про охорону культурної спадщини" з метою захисту об`єктів археології, у тому числі тих, що можуть бути виявлені, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених Земельним кодексом України, погоджуються органами охорони культурної спадщини.

34. Аналогічна норма міститься в абз. 6 ст. 7 Закону України "Про охорону археологічної спадщини".

35. За приписами статей 53, 54 ЗК України до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби. Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Навколо історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, музеїв просто неба, меморіальних музеїв-садиб, пам`яток культурної спадщини, їх комплексів (ансамблів) встановлюються зони охорони пам`яток із забороною діяльності, що шкідливо впливає або може вплинути на додержання режиму використання таких земель. Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини" землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

37. Отже, умовою належності земельної ділянки до цієї категорії земель є розташування на ній, об`єктів визначених статями 53, 54 ЗК України, статтею 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

38. Відповідно до ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини":

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

39. Положеннями ч. 5 ст. 20 ЗК України зазначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

40. З положень ЗК України слідує, що наміри щодо використання земельної ділянки в межах певної категорії земель мають відповідати містобудівній документації та документації із землеустрою.

41. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

42. У постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №813/4701/16, від 22.10.2021 у справі № 160/7922/20 сформовано правовий висновок про те, що, зважаючи на імперативність вимог частини першої статті 34 Закону України "Про охорону культурної спадщини", земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

43. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, варто з`ясувати факт розташування на спірних земельних ділянка об`єкта культурної спадщини, адже саме ця обставина є вирішальною для встановлення цільового призначення земельної ділянки.

44. Водночас у справі є докази, що суперечать одне одному, а тому суди попередніх інстанцій мали з`ясувати цю обставину.

45. Крім того, в рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що ухвалою суду від 11.04.2022 витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області належним чином завірені копії клопотань про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, поданих ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та наказів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області №699-УБД, №2-1361/15-21-СГ, №701-УБД, №700-УБД від 17.05.2021. Однак на час розгляду справи копії витребуваних документів не надходили на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду, у зв`язку з чим, розгляд справи здійснювався на підставі наявних матеріалів справи.

46. До касаційної скарги відповідач долучив лист Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 30.05.2022 №0-2-0.6-1685/2-22, зі змісту якого слідує, що ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2022 до нього не надходила.

47. Суд вважає ці обставини суттєвими для правильного вирішення справи, а тому вважає, що суду апеляційної інстанції треба належним чином дослідити наведені відповідачем аргументи на основі відповідних доказів.

48. Враховуючи вищенаведене та у зв`язку із неповним з`ясуванням всіх обставин справи, Суд не вбачає підстав для формування правової позиції, коли «мовчазна згода» територіального Головного управління Держгеокадастру кореспондується з обов`язком органу місцевого самоврядування затвердити розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу їх у власність.

49. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, закріплений ст. 9 КАС України, полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

50. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

51. Згідно з ч. 2 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

52. З огляду на те, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи внаслідок недослідження доказів у справі, що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

53. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області задовольнити частково.

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2022 року у справі № 120/7988/21-а скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Суддя В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб