Постанова

від 04.05.2022 по справі 907/29/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2022 р. Справа №907/29/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Марка Р.І.,

Суддів:Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова Фінансова компанія б/н від 04.02.2022 (вх. № 01-04/561/22 від 21.02.2022)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2022, повний текст рішення складено 19.01.2021

у справі № 907/29/22 (суддя Лучко Р.М.)

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний інвестиційний банк, м. Ужгород

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова фінансова компанія, м. Ужгород,

про: розірвання договору фінансово лізингу та зобов`язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фінансова компанія» про розірвання договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 та зобов`язання відповідача повернути позивачу згідно договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 предмет лізингу: нерухоме майно, що розташоване за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 7Ф.Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що залишок ціни земельної ділянки (за договором купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:23:001:0057) від 29.11.2018) в розмірі 749 161, 75 грн, покупець мав сплатити покупцю 8-ма щомісячними платежами з врахуванням індексу інфляції, який, при сплаті основних платежів за графіком, він не оплатив.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2022 у справі №907/29/22 передано матеріали справи № 907/29/22 за позовом: Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова фінансова компанія» про: розірвання договору фінансово лізингу та зобов`язання повернути майно за територіальною юрисдикцією (виключною підсудністю) до Господарського суду Тернопільської області (46001, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14-а).

Рішення місцевого господарського суду мотивоване ст. 27, 30 ГПК України. Місцевий господарський суд, встановивши, що в даному випадку позов Акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» про розірвання договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 та зобов`язання відповідача повернути позивачу згідно договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 року предмет лізингу, відповідно до ч. 3 ст. 30 ГПК України підпадає під виключну підсудність Господарського суду Тернопільської області, оскільки місцезнаходженням предмета лізингу, який є нерухомим майном та з приводу наявності чи відсутності підстав для користування яким виник спір, є Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 7Ф.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-промислова Фінансова компанія» оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, відповідач зазначає, відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.Посилаючись на відомості ЄДРПОУ, скаржник зазначає, що його місцезнаходження, як юридичної особи є Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Івана Франка, буд. 1Б/6. Оскільки позивач обгрунтовуючи підстави для подання позову та розірвання договору фінансового лізингу № 50.00.0000000074 від 31.03.2021 АТ «КОМІНВЕСБАНК» посилалось на неналежне виконання ТОВ «ТПФК» своїх договірних зобов`язань, то на думку апелянта така позовна заява повинна бути розглянута Господарським судом закарпатської області відповідно до вимог ч. 1 ст. 27 ГПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Комінвестбанк» не погоджується з доводами апеляційної скарги ТОВ «Торгово-промислова фінансова компанія» і вважає, що така не підлягає до задоволення, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін. Позивач вважає вірними висновки суду першої інстанції про те, що з врахуванням місцязнаходження нерухомого майна, з приводу якого виник спір, є смт. Дружба Тернопільської області, за правилами виключної підсудності вирішення даного спору відноситься до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2021 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Матущака О.І., Скрипчук О.С.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Торгово-промислова Фінансова компанія б/н від 04.02.2022 (вх. № 01-04/561/22 від 21.02.2022) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2022 у справі № 907/29/22 та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

За змістом ч. 2 ст. 271 ГПК України, апеляційні скарги апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ухвала про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 8 ч. 1 ст. 255) та положення ч. 2 ст. 271 ГПК України, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Предмет спору даної справи є вимога про розірвання договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 року та зобов`язання ТОВ «Торгово-промислова фінансова компанія» повернути АТ «комерційний інвестиційний банк» згідно договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 предмет лізингу: нерухоме майно, що розташоване за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, буд. 7Ф.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу №50.00.0000000074 від 31.03.2021 в частині своєчасної та повної сплати лізингових платежів, у зв`язку з чим Акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк» просить розірвати вказаний договір та зобов`язати ТОВ «Торгово-промислова фінансова компанія» повернути предмет лізингу позивачу.

Дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частинами 1, 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Положеннями ГПК України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів (ст.ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст.ст. 24-26 ГПК України) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст.ст. 27-31 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої ст. 30 цього Кодексу.

Статтею 30 ГПК України встановлено правила виключної підсудності справ.

Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

Згідно із ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, основним критерієм віднесення речей до нерухомих є фізична прив`язка об`єктів, розташованих на земельній ділянці, переміщення яких неможливо без їх знецінення. Вказані ознаки є основними і їх розглядати необхідно у сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 №911/2390/18 висловила такі правові висновки щодо територіальної підсудності:

«У чинній редакції ГПК України ч. 3 ст. 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту ч. 1 ст. 30 ЦПК України.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв`язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майно або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, необхідно дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 910/10647/18.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Зважаючи на те, що предметом договору лізингу, про розірвання якого заявлено позов у даній справі є нерухоме майно (яке знаходиться в межах території Тернопільської області), яке теж позивач просить відповідача повернути, беручи до уваги приписи закону ( ч. 3 ст. 30 ГПК України) та правові позиції Великої Палати Верховного Суду, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо застосування правила визначення виключної підсудності та передачу справи №907/29/22 для розгляду до Господарського суду Тернопільської області.

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Скаржниками не доведено наявності підстав, визначених ст.277 ГПК України, для скасування рішення та для задоволення апеляційних скарг. Таких підстав апеляційним судом також не встановлено.

Отже, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Торгово-промислова Фінансова компанія б/н від 04.02.2022 (вх. № 01-04/561/22 від 21.02.2022) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2022 справі № 907/29/22 залишити без змін. Матеріали справи надіслати до Господарського суду Тернопільської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя Марко Р.І.

Суддя Матущак О.І.

Суддя Скрипчук О.С.