Постанова

від 11.05.2022 по справі 914/632/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2022 р. Справа №914/632/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Малех І.Б.,

Марко Р.І.,

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.,

явка учасників справи:

від позивача: ОСОБА_4 - керівник, Лопушанський І.Б. представник (адвокат);

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи з боку відповідача: не з`явився;

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІНЕ" б/н від 10.01.2022

на рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2021, головуючий суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено - 20.12.2021

та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021, головуючий суддя Запотічняк О.Д., м. Львів, повний текст рішення складено - 23.12.2021

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Орант", м.Стрий,

до відповідача-1 Реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко Івана Івановича, м.Миколаїв,

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІНЕ", м.Стрий,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1

про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ "ТИПЕРІС", оформлених протоколом №1 від 29.10.2019;

визнання недійсним правочину оформленого актом приймання-передачі від 30.10.2019, щодо передачі нежитлових приміщень та земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "ТИПЕРІС";

скасування рішень державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилко Івана Івановича від 05.11.2019 про державну реєстрацію за ТОВ "ТИПЕРІС" нежитлових приміщень та земельних ділянок;

витребування у ТОВ"ДАІНЕ" на користь ТОВ "ОРАНТ" відповідних нежитлових приміщень та земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У березні 2020 року товариство з обмеженою відповідальністю "Орант" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до відповідача-1 реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко Івана Івановича, до відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІНЕ" про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ "ТИПЕРІС", оформлених протоколом №1 від 29.10.2019; визнання недійсним правочину оформленого актом приймання-передачі від 30.10.2019, щодо передачі нежитлових приміщень та земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ "ТИПЕРІС ; скасування рішень державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилка І.І. від 05.11.2019 про державну реєстрацію за товариством з обмеженого відповідальністю "ТИПЕРІС" нежитлових приміщень та земельних ділянок; витребування у ТОВ "ДАІНЕ" на користь ТОВ "ОРАНТ" відповідних нежитлових приміщень та земельних ділянок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно із положеннями Статуту позивача участь ТОВ «Орант» у створенні ТОВ «Типеріс», та внесення до статутного капіталу останнього майна ТОВ «Орант» потребувало схвалення загальними зборами учасників ТОВ «Орант». Таких рішень загальні збори ТОВ «Орант» не приймали.

Отже, рішення загальних зборів засновників ТОВ«ТИПЕРІС», оформлене протоколом № 1 від 29.10.2019 та правочин щодо відчуження спірного майна, оформлений актом приймання-передачі від 30.10.2019, є недійсними.

Крім того, рішення державного реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилка І.І. про державну реєстрацію нерухомого майна за ТОВ «Типеріс» суперечать вимогам п. 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, оскільки реєстратору не надано рішення загальних зборів ТОВ «Орант» про передачу належного йому нерухомого майна у власність ТОВ «Типеріс».

Враховуючи, що спірне майно вибуло з володіння ТОВ «Орант» не з його волі, таке майно підлягає витребуванню у добросовісного набувача ТОВ «Даіне».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 10.12.2021 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилко І.І. від 05.11.2019 за індексними номерами: 49519743 про державну реєстрацію за ТОВ "ТИПЕРІС" (код ЄДРПОУ 43317044) на об`єкт нерухомого майна, нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 117,8 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803860846112); 49520926, загальною площею 125 м2, вул. Успенська, 36а/9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803885746112); 49521959, загальною площею 129 м2, вул. Успенська, 36а/9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803807746112); 49523602, загальною площею 332,6 м2, вул. Успенська, 36а/6, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803792546112); 49524591; загальною площею 278,8 м2, вул. Успенська, 36а/4, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803706046112); 49525276, загальною площею 70,9 м2, вул. Успенська, 36а/3, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803636446112); 49525890, загальною площею 146,3 м2, вул. Успенська, 36а/2, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809109546112); 49526478, загальною площею 116,7 м2, вул. Успенська, 36а/1, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809124446112); 49530365 загальною площею 372,1 м2, вул. Успенська, 36В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803539046112); 49531168, загальною площею 437,1 м2, вул. Успенська, 36Б, (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803524746112);

Скасовано рішення державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилко І.І. від 05.11.2019 індексний номер: 49533019 про державну реєстрацію за ТОВ "ТИПЕРІС" (код ЄДРПОУ 43317044) на об`єкти нерухомого майна, земельні ділянки за кадастровими номерами: 4611200000:06:033:0028, площею 0,0278 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783194546112); індексний номер 49532256 земельна ділянка за кадастровим номером 4611200000:06:033:0029, площею 0,0512 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783184946112); 49533692 земельна ділянка за кадастровим номером 4611200000:06:033:0030, площею 0,0287 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783176946112); 49534337, земельна ділянка за кадастровим номером 4611200000:06:033:0031, площею 0,0078 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783214846112).

Витребувано у ТОВ "ДАІНЕ" на користь ТОВ "ОРАНТ" об`єкти нерухомого майна, а саме:

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 117,8 м2 за адресою: Львівська обл, м. Стрий, вул. Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803860846112, запис про право власності № 34666376);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 125 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/9 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803885746112, запис про право власності № 34666912);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 129 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803807746112, запис про право власності № 34668949);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 332,6 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803792546112, запис про право власності № 34669251);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 278,8 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803706046112, запис про право власності № 34669511);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 70,9 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803636446112, запис про право власності № 34670263);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 146,3 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809109546112, запис про право власності № 34670014);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі), загальною площею 116,7 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська, 36а/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809124446112, запис про право власності № 34670786);

- нежитлова будівля (Автомийка), загальною площею 372,1 м2 за адресою: Львівська обл., м. Стрий, вул. Успенська. 36В (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803539046112, запис про право власності № 34671080);

- нежитлова будівля, загальною площею 437,1 м2 за адресою: Львівська обл.. м.Стрий, вул. Успенська, 36Б (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803524746112, запис про право власності № 34672258)

та земельні ділянки, а саме:

- земельна ділянка за кадастровим номер 4611200000:06:033:0028, площею 0,0278 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783194546112, запис про право власності № 34672499);

- земельна ділянка за кадастровим номер 4611200000:06:033:0029, площею 0,0512 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783184946112, запис про право власності № 34672709);

- земельна ділянка з кадастровим номер 4611200000:06:033:0030, площею 0,0287 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783176946112, запис про право власності № 34672931):

- земельна ділянка з кадастровим номер 461 1200000:06:033:0031, площею 0,0078 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783214846112, запис про право власності № 34673131).

Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Типеріс», оформлених протоколом № 1 від 29.10.2019 у зв`язку з їх необгрунтованістю та визнання недійсним правочину оформленого актом приймання-передачі від 30.10.2019 у зв`язку з неефективним способом захисту порушеного права.

Стягнуто судові витрати.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 заяву ТОВ «Орант» задоволено частково. Стягнуто з реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилка І.І. на користь ТОВ "ОРАНТ" 22 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ТОВ «Даіне» на користь ТОВ "ОРАНТ" 22 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати на правову допомогу задоволено пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі на рішення відповідач-2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог, а також скасувати додаткове рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу на рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач-2 зазначає, що:

висновок експертизи № 1885/21-34/1886/21-33/26072/26073/26074/21-34/26075/21-33, складений 01 вересня.2021 року за результатами проведення судово-технічної експертизи документів є неналежним доказом.

Зазначає, що експертиза, стосується рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ОРАНТ» оформленого протоколом № 3 від 23.10.2019 та протоколом №4 від 31.10.2019. Проте, рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ОРАНТ» оформлені протоколом № 3 від 23.10.2019 та протоколом №4 від 31.10.2019, є дійсними, їх ніхто не оскаржував, підписані всіма учасниками ТОВ «Орант», що позивачем не оспорюється.

Вважає, що місцевим господарським судом не враховано, що загальні збори учасників (засновників) ТОВ «Орант» надали згоду на відчуження майна товариства.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви ТОВ «Даіне» про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 914/3001/21 за позовом ТОВ «Даіне» до ТОВ «Орант» про визнання добросовісним набувачем нежитлових приміщень та земельних ділянок, а також визнання права власності на нежитлові приміщення і земельні ділянки.

Вважає, що Реєстратор Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко І.І. не може бути належним відповідачем у даній справі.

Посилається на те, що розмір витрат на правову допомогу не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а наявні в матеріалах справи докази щодо обсягу наданих послуг не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Узагальнені доводи та заперечення позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені в оскаржуваному рішенні.

27.04.2022 на адресу суду від апелянта (ТОВ «Даіне») та третьої особи ( ОСОБА_1 ) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши доводи і міркування присутніх у судовому засіданні представників позивача, апеляційний суд протокольною ухвалою від 28.04.2022 відмовив в задоволенні поданих клопотань з підстав викладених в протокольній ухвалі суду.

У судове засідання 28.04.2022 з`явилися представники позивача, представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з`явились, а тому враховуючи строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду визначені ч. 2 ст. 273 ГПК України та в порядку п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за їх відсутності.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, що не з`явилися повторно за наявними в справі доказами.

У судовому засіданні представники позивача заперечили проти доводів апеляційної скарги зазначивши аргументи аналогічні відзиву.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, що з`явилися, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

29.10.2019 відбулися загальні збори учасників (засновників) ТОВ «ТИПЕРІС», за участі ОСОБА_2 та ТОВ «ОРАНТ» в особі директора ОСОБА_1 (оформлені протоколом №1).

На цих зборах, окрім іншого, були прийняті рішення про:

створення ТОВ «ТИПЕРІС» за адресою: 82400, Львівська область, м. Стрий, вул. Незалежності, 39 (друге питання порядку денного);

формування статутного капіталу ТОВ «ТИПЕРІС» у розмірі 1 086 428, 02 грн. у грошовій та майновій формах, розподіливши його між учасниками таким чином (третє питання порядку денного): де частка ОСОБА_2 становить 554 078,29 грн. або 51% статутного капіталу Товариства.

Вкладом ОСОБА_2 до статутного капіталу Товариства є грошові кошти на суму 554 078,29 грн.

Частка ТОВ «ОРАНТ» становить 532 349,73 грн. або 49% статутного капіталу Товариства.

Вкладом ТОВ "ОРАНТ" до статутного капіталу Товариства є нерухоме майно, а саме:

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 117,8 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803860846112, запис про право власності № 31042026);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 125,0 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803885746112, запис про право власності № 31042549);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 129,0 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803807746112, запис про право власності № 31041283);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 332,6 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803792546112, запис про право власності № 31040677);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 278,8 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803706046112, запис про право власності № 31039259);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 70,9 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803636446112, запис про право власності № 31037886);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 146,3 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809109546112, запис про право власності № 31145740);

- нежитлове приміщення (в торгово-побутовому комплексі Літ. «С-2»), загальною площею 116,7 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1809124446112, запис про право власності № 31145998);

- нежитлове приміщення (Автомийка Літ. «Т-2»), загальною площею 372,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803539046112, запис про право власності № 31036289);

- нежитлове приміщення (Склад Літ. "С-1"), загальною площею 437,1 м2 за адресою: Львівська область, місто Стрий, вулиця Успенська, 36а/8 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1803524746112, запис про право власності № 31035982);

та земельні ділянки, а саме:

- земельна ділянка з кадастровим № 4611200000:06:033:0028, площею 0,0278 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783194546112, запис про право власності № 30639510);

- земельна ділянка з кадастровим № 4611200000:06:033:0029, площею 0,0512 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783184946112, запис про право власності № 30639320);

- земельна ділянка з кадастровим № 4611200000:06:033:0030, площею 0,0287 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783176946112, запис про право власності № 30639188);

- земельна ділянка з кадастровим № 4611200000:06:033:0031, площею 0,0078 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1783214846112, запис про право власності № 30639876);

Керівником ТОВ «Типеріс» обрано ОСОБА_2 (п`яте питання порядку денного).

Як зазначено у протоколі № 1 від 29.10.2019, згідно з довідкою № 23 х.з./т.м. від 23.10.2019, балансова вартість нежитлових приміщень становить 508 825,88 грн., а земельних ділянок - 23 523,85 грн.

Судами встановлено, що 30.10.2019 між ТОВ «Орант» в особі директора ОСОБА_1 та ТОВ «Типеріс» в особі директора ОСОБА_2 , на підставі рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Типеріс», оформленого протоколом № 1 від 29.10.2019, складено акт приймання-передачі. Відповідно до цього акту, ТОВ «Орант» передало, а ТОВ «Типеріс» прийняло до статутного капіталу товариства в рахунок частини внеску ТОВ «Орант» спірні об`єкти нерухомого майна.

05.11.2021 державним реєстратором прав на нерухоме майно Миколаївської державної адміністрації Львівської області Данилком Іваном Івановичем проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Типеріс» на спірні об`єкти нерухомого майна, а саме:

- рішення № 49519743 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803860846112;

- рішення № 49520926 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803885746112;

- рішення № 49521959 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803807746112;

- рішення № 49523602 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803792546112;

- рішення № 49524591 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803706046112;

- рішення № 49525276 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803636446112;

- рішення № 49525890 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1809109546112;

- рішення № 49526478 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1809124446112;

- рішення № 49530365 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803539046112;

- рішення № 49531168 про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення за реєстраційним номер 1803524746112;

- рішення № 49533019 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:06:033:0028;

- рішення № 49532256 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:06:033:0029;

- рішення № 49533692 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:06:033:0030;

- рішення № 49534337 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:06:033:0031;

06.11.2019 відбулися загальні збори учасників ТОВ «ТИПЕРІС», рішення яких оформлене протоколом № 2, за участі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також ТОВ «ОРАНТ» в особі директора ОСОБА_1 . На цих загальних зборах, вирішено про відступлення належної частки ТОВ «Орант» в статутному капіталі ТОВ «Типеріс» у розмірі 49 %, що становить 532 349, 73 грн. шляхом продажу за номінальною вартістю ОСОБА_3 на підставі договору відчуження частки у статутному капіталі товариства № 01/11 від 06.11.2019 (друге питання порядку денного);

- надано дозвіл на вихід ТОВ «Орант» зі складу учасників ТОВ «Типеріс» (третє питання порядку денного);

- надано дозвіл на вступ ОСОБА_3 до складу учасників ТОВ «Типеріс» (четверте питання порядку денного);

- затверджено новий склад учасників ТОВ «Типеріс» з наступним розподілом часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 -51%; ОСОБА_3 -49% (п`яте питання порядку денного).

06.11.2019 складено акт приймання-передачі частки, відповідно до якого ТОВ «Орант» в особі директора ОСОБА_1 передало, а ОСОБА_3 прийняв частку ТОВ «Орант» у статутному капіталі ТОВ «Типеріс» у розмірі 49 %, що становить 532 349,73 грн.

12.11.2019 відбулися загальні збори учасників ТОВ «Типеріс», рішення яких оформлено протоколом № 3, за участі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . На цих загальних зборах, вирішено виключити ОСОБА_3 зі складу учасників ТОВ «Типеріс» та передати йому при виході його частку, що складається з спірного нерухомого майна (друге питання порядку денного).

12.11.2019 складено акт приймання-передачі, згідно з яким ТОВ «Типеріс» передало, а ОСОБА_3 прийняв спірне майно.

20.11.2019 відповідно до рішення учасника ТОВ «Типеріс» № 4, вирішено припинити ТОВ «Типеріс» шляхом ліквідації.

22.01.2020 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ «Типеріс» в результаті ліквідації, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Водночас, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 25.11.2019 проведено державну реєстрацію створення товариства з обмеженою відповідальністю «Даіне», єдиним учасником якого є ОСОБА_3

04.12.2019 складено акт приймання-передачі, відповідно до якого ОСОБА_3 передав, а ТОВ «Даіне» прийняло до статутного капіталу товариства в рахунок частини внеску ОСОБА_3 спірні об`єкти нерухомого майна.

10.12.2019, на підставі вказаного вище акту, здійснено державну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ «Даіне».

Положеннями Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України), а ч. 1 ст. 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів закріплені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам необхідно зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Рішення суду першої інстанції щодо неефективного способу захисту стосується щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТзОВ "ТИПЕРІС", оформлених протоколом №1 від 29.10.2019 (що є предметом спору), а тому спросовуються доводи апеляційної скарги в цій частині.

Щодо витребування майна з чужого незаконного володіння.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, ст.1 Першого протоколу до неї (1952) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватись своїм майно, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користування майно відповідно до загальних інтересів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317, ч. 1, 2 ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Одним із таких засобів захисту порушеного права є витребування майна із чужого незаконного володіння.

Предметом доказування у справах за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача не з їхньої волі, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Судами встановлено, що спірне майно належало на праві власності ТОВ «Орант» і вибуло з володіння власника не з їхньої волі, на підставі рішень загальних зборів, що оформлені протоколами № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019.

Відповідно до протоколу Загальних зборів "Орант" № 3 від 23.10.2019 учасники ТОВ «Орант» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 одноголосно вирішили:

- стати учасником ТОВ «Типеріс»;

- передати до статутного капіталу ТОВ «Типеріс» належне ТОВ «Орант» на праві власності спірне нерухоме майно;

- уповноважити ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ «Орант» на загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «Типеріс» з визначеного у протоколі переліку питань.

Відповідно до протоколу № 4 від 31.10.2019 учасники ТОВ «Орант» ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 одноголосно вирішили:

- затвердити відступлення належної ТОВ «Орант» частки у статутному капіталі ТОВ «Типеріс» в розмірі 49%;

- надати дозвіл на вихід ТОВ «Орант» зі складу учасників ТОВ «Типеріс»;

- уповноважити ОСОБА_1 представляти інтереси ТОВ «Орант» на загальних зборах учасників (засновників) ТОВ «Типеріс» з визначеного у протоколі переліку питань.

Протоколи № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019 підписані усіма учасниками ТОВ «Орант».

Судами встановлені обставини відсутності волі позивача на вибуття з його власності майна, що йому належало на праві приватної власності на підставі доказів по справі. Так, згідно з висновком експертів № 18885/21-34/18886/21-33/26072/26073/26074/21-34/26075/21-33 від 01.09.2021, що у Протоколі № 3 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 23.10.2019, на четвертому аркуші, спочатку виконувався підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Учасник», потім був надрукований текст, що починається словами «- земельна ділянка з кадастровим №…» і закінчується словами «Учасник», після чого нанесений відтиск печатки від імені ТОВ «Орант»;

- у Протоколі № 4 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 31.10.2019, спочатку виконувався підпис від імені ОСОБА_4 , що міститься у графі «Учасник», потім був надрукований текст, що починається словами ««Проти» - немає «Утримались» - немає По четвертому питанню:…» і закінчується словами «Учасник», після чого нанесений відтиск печатки від імені ТОВ «Орант»;

- у досліджуваному Протоколі № 3 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 23.10.2019, та Протоколі № 4 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 31.10.2019, остання сторінка була виконана за допомогою монтажу, шляхом друкування тексту, на чистих аркушах паперу, що містив лише підпис від імені ОСОБА_4 . Після чого були виконані підписи від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_1 та проставлені відтиски печатки від імені ТОВ «Орант»;

- текст на четвертому аркуші Протоколу № 3 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 23.10.2019 та на третьому аркуші Протоколу № 4 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 31.10.2019, за визначеними показниками надрукований на однакових аркушах паперу, але відрізняється від усіх інших аркушів вказаних документів. Аркуші паперу для Протоколу № 3 Загальних зборів учасників (засновників) Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 23.10.2019 та № 4 Загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «ОРАНТ» (код ЄДРПОУ 31973007), датований 31.10.2019 відрізняються між собою.

Крім цього, судом першої інстанції в судовому засіданні допитувалися судові експерти ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які повністю підтримали свої висновки, викладенні в експертизі № 18885/21-34/18886/21-33/26072/26073/26074/21-34/26075/21-33 від 01.09.2021.

Отже, наведеним висновком експерта підтверджуються факт підробки протоколів № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019, оскільки підписи від імені ОСОБА_10 були виконані на чистих аркушах паперу і тільки після того був нанесений текст.

Відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що висновок експертизи № 1885/21-34/1886/21-33/26072/26073/26074/21-34/26075/21-33, складений 01 вересня 2021 року за результатами проведення судово-технічної експертизи документів є неналежним доказом, апеляційний суд зазначає, що апелянтом не наведено аргументів на підтвердження своїх тверджень. Саме лише посилання на те, що висновок експертизи є неналежним доказом не спростовує висновків місцевого господарського суду, оскільки такий висновок оцінений судом разом із іншими доказами у справі за правилами встановленими ст. 86 ГПК України.

Посилання апелянта на те, що позивач не просить визнати недійсними протоколи зборів ТОВ «Орант» № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019, а відтак висновки експертизи не повинні братися до уваги спростовуються тим, що до предмету доказування про витребування майна входить дослідження та документальне підтвердження правомірність вибуття майна із володіння власника. Оскільки відвовідач та третя особа покликаються на протоколи загальних зборів ТОВ "Орант" № 3 та 4, а позивач заперечував свою присутність на зборах та стверджував, що жодних протоколів не підписував тому без висновку експертизи неможливо встановити чи майно вибуло із володіння власника поза його волею.

При цьому, висновок експертизи № 18885/21-34/18886/21-33/26072/26073/26074/21-34/26075/21-33 від 01.09.2021 підтверджує факт підробки протоколів загальних зборів ТОВ «Орант» № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019, а тому майно вибуло із володіння власника поза його волею оскільки сторони не надали інших доказів правомірності вибуття майна, а встановити правомірність вибуття майна крім як проведення експертизи ненадається можливим.

Інших доказів, окрім протоколів № 3 від 23.10.2019 та № 4 від 31.10.2019, які б підтверджували факт проведення ТОВ «Орант» загальних зборів учасників (засновників) та прийняття на них рішення про надання директорові дозволу на відчуження майна товариства, учасниками справи не надано.

За таких обставин, апеляційни суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем-2 не доведено належними та допустимими доказами наявності згоди загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Орант» на відчуження майна товариства.

Відтак доводи апеляційної скарги про те, що місцевим господарським судом не враховано, що загальні збори учасників (засновників) ТОВ «Орант» надали згоду на відчуження майна товариства є помилковими.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до пп. 142, 146, 147 постанови Великої Палати ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16-ц зроблено висновок, що «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів стст.387 і 388 ЦК, є неефективними. Власник з дотриманням вимог стст.387 і 388 ЦК може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Враховуючи те, що, як встановлено судами і підтверджено висновком експерта, загальні збори учасників (засновників) від 29.10.2019 позивача не схвалювали правочину про передачу спірного майна товариства до статутного капіталу іншої юридичної особи, таке майно вибуло з його володіння не з його волі.

А тому наступні збори, на яких відбувалася передача майна не визнаються в судовому порядку недійсними, а ефектим способов захисту є його витребування від кінцевого набувача.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово- правових відносин до таких відносин не застосовується зобов`язальний спосіб захисту. У зобов`язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що майно вибуло із законного володіння не з волі власника, а тому потребує захисту. Відтак місцевим господарським судом правомірно задоволено вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння.

А тому доводи апеляційної скарги , про те, що предметом оскарження не були наступні збори, не змінюють правильного висновку суду першої інстанції про витребування майна з чужого незаконного володіння, в порядку ст.387, 388 ЦК України.

Щодо скасування рішень державного реєстратора.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Крім того, частина 4 статті 15 цього Закону передбачає, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Повноваження державного реєстратора при проведенні державної реєстрації речових прав на нерухоме майно визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Зокрема, відповідно до частини 2 статті 9 зазначеного Закону державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та обтяжень;

8-1) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

За змістом наведеної правової норми, зокрема пункту 1 частини 2 статті 9 державний реєстратор повинен встановити наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав. Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.

Частиною 6 цієї ж статті передбачено, що перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності.

Пунктом 48 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, визначено перелік документів, які повинні бути надані державному реєстратору для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо):

1) документ, що посвідчує право власності особи на майно, що передається у власність юридичної особи (крім випадку, коли право власності на таке майно вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

2) акт приймання-передачі майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна.

3) рішення органу або особи, уповноважених установчими документами юридичної особи або законом (у разі, коли передача майна здійснюється іншою юридичною особою);

4) письмова згода всіх співвласників (у разі, коли передача здійснюється щодо майна, що перебуває у спільній власності).

Враховуючи те, що спірне нерухоме майно вносилось до статутного капіталу ТОВ «Типеріс» іншою юридичною особою, а саме ТОВ «Орант», наявність рішення останнього було обов`язковим для проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Типеріс» на таке нерухоме майно.

Із реєстраційних справ вбачається, що відповідачем-1 (Реєстратором Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко Іваном вановичем) оскаржувані рішення від 05.11.2019 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ТОВ «Типеріс» прийняті на підставі двох документів:

- протоколу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Типеріс» №1 від 29.10.2019 про створення ТОВ «Типеріс» та формування його статутного капіталу за рахунок майна ТОВ «Орант»;

- акта від 30.10.2019 приймання-передачі спірного нерухомого майна між ТОВ «Орант» та ТОВ «Типеріс».

З огляду на викладене, реєстратор зобов`язаний був перевірити обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав, чого останнім зроблено не було.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає обгрунтованими висновки місцевого господарського суду про те, що оскаржувані рішення державного реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко І.І. від 05.11.2019 року підлягають скасуванню.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на те, що Реєстратор Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко І.І. не може бути належним відповідачем у даній справі, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи

По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Крім того суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.

Як вбачається позов у цій справі поданий товариством з обмеженою відповідальністю "Орант", зокрема, до Реєстратора Миколаївської районної адміністрації Львівської області Данилко Івана Івановича про скасування рішень державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилко І.І. від 05.11.2019 про державну реєстрацію за ТОВ "ТИПЕРІС" нежитлових приміщень та земельних ділянок. .

Отже спірні правовідносини склалися між ТОВ «Орант» та державним реєстратором щодо скасування його рішень.

Процедура оскарження реєстраційних дій, відмови в державній реєстрації, бездіяльності державного реєстратора, умови відповідальності у сфері державної реєстрації визначені у розділі V Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації встановлений у статті 34 цього Закону, відповідно до частини першої якої рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.

Отже зазначена норма Закону визначає осіб, які можуть бути відповідачами у такому спорі, та передбачає можливість оскарження до суду рішення, дій або бездіяльності, зокрема і державного реєстратора.

З огляду на викладене державний реєстратор у разі оскарження його рішень, дій або бездіяльності є належним відповідачем у таких спорах, оскільки відповідно до частини 1 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» він є відповідальною особою за пред`явленими до нього позовними вимогами про скасування проведених ним реєстраційних дій.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні заяви ТОВ «Даіне» про зупинення провадження у справі до вирішення справи № 914/3001/21 спростовуються тим, що судом не встановлено обставин, які б підтверджували неможливість розгляду даної справи № 914/632/20 до результатів розгляду справи №914/3001/21, оскільки у даній справі щодо визнання недійсним рішення загальних зборів засновників ТОВ «ТИПЕРІС», оформлених протоколом №1 від 20.10.2019; визнання недійсним правочину оформленого актом приймання-передачі від 30.10.2019, щодо передачі нежитлових приміщень та земельних ділянок до статутного капіталу ТОВ «ТИПЕРІС»; скасування рішень державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Львівської обласної ради Данилко Івана Івановича від 05.11.2019 про державну реєстрацію за ТОВ «ТИПЕРІС» нежитлових приміщень та земельних ділянок; витребування у ТОВ «ДАІНЕ» на користь ТОВ «ОРАНТ» відповідних нежитлових приміщень та земельних ділянок, суд не позбавлений права в цьому судовому провадженні самостійно дослідити підставність набуття спірних нежитлових приміщень та земельних ділянок ТОВ "ДАІНЕ" та їх реєстрацію у відповідності до норм чинного законодавства, яке діяло на момент вчинення дій.

Відтак, суд першої інстанції з врахуванням п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України дійшов обгрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем - 2 не наведено обґрунтованих підстав неможливості повного та об`єктивного дослідження обставин справи і вирішення спору в даній справі без результатів вирішення іншої справи № 914/3001/21.

З огляду на викладене апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правильними висновки місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог.

Апеляційним господарським судом встановлено, що в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України відповідачем до закінчення судових дебатів (а саме у позовній зачві) зазначено про попередні судові витрати щодо гонорару адвоката.

В п`ятиденний строк, після ухвалення рішення суду, позивачем подано докази, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача у даній справі були адвокати Бердар С.В., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 05/03 від 05.03.2020 та ордеру серія ВС №1018773 від 11.03.2020 та Лопушанський І.Б., який діяв на підставі договору про надання правової допомоги № 05/03 від 05.03.2020 та ордеру серія ВС №1059967 від 01.02.2021.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу додано:

1)копію договору про надання правової допомоги № 05/03 від 05.03.2020,

2)копію акту наданої правової допомоги № 1 від 10.12.2021,

3)копію рахунку № 01 від 10.12.2021

4) копію платіжного доручення про сплати судових витрат № 1918 від 13.12.2021.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 129 ГПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ГПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

ГПК України визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції враховано співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи та зазначені вимоги відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру.

Разом з тим, судами враховано, що було проведено шістнадцять судових засідань, призначались дві експертизи, подавалось ряд клопотань та заяв, позовні вимоги задоволено частково, відтак витрати позивача на професійну правничу допомогу слід стягнути частково, пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 44 000,00 грн. Витрати стягнути з відповідачів порівну. В задоволенні решти витрат відмовлено за безпідставністю.

З врахуванням наведеного спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що розмір витрат на правову допомогу не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт та відсутні докази, які бспростовували правильні і в цій частині висновки суду першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Заперечення позивача відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Натомість апелянтом не доведено обґрунтованості доводів, які заявлені в апеляційній скарзі, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга відповідача-2 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - залишенню без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишене без змін, то судовий збір у розмірі 28 059,94 грн. сплачений апелянтом за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДАІНЕ" б/н від 10.01.2022 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 10.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 21.12.2021 у справі № 914/632/20 - залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

Судді І.Б. Малех

Р.І. Марко

Повний текст постанови складено 12.05.2022.