Рішення

від 15.02.2022 по справі 910/9196/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2022Справа № 910/9196/21Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 143524006)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія термінал" (73000, м. Херсон, вул. Робоча, 52, офіс 1, код ЄДРПОУ 41867265)

про стягнення 3 630 575,40 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Дудник О.Г.

Від відповідача: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк Кредит Дніпро" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення за договором № 181120-О від 18.11.2020 про надання кредитної лінії в режимі овердрафту суми у розмірі 3 630 575,40 грн, з яких: 3 008 128,75 грн заборгованість за простроченим кредитом, 110 757,68 грн заборгованість за простроченими відсотками, 159 896,94 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 749,69 грн пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом, 349 647,79 грн інфляційні втрати за простроченим кредитом та 394,55 грн інфляційні втрати за простроченими відсотками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2021 залишено позов без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб.

06.07.2021 до суду від позивача засобами поштового зв`язку надійшли матеріали на виконання вимог ухвали суду.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем у даній справі є фізична особа, що не є підприємцем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 постановлено звернутися до Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, зобов`язано Відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ); звернутися до Голопристанської міської територіальної громади із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, зобов`язано Голопристанську міську територіальну громаду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).

22.07.2021 та 23.07.2021 через відділ діловодства суду від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради надійшла інформація на запит суду стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено про неможливість надати запитувану інформацію через відсутність у запиті точної дати народження запитуваної особи.

Разом з тим, 22.07.2021 через відділ діловодства суду від Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради надійшла інформація на запит суду стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено, що у Реєстрі територіальної громади міста Херсона інформація щодо зареєстрованого місця проживання зазначених у запиті осіб відсутня.

Крім того, 18.08.2021 на адресу Господарського суд міста Києва від Голопристанської міської територіальної громади повернувся конверт з довідкою про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень Господарським судом міста Києва було зупинено відправку кореспонденції засобами поштового зв`язку, з огляду на що повторний запит Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та запит від 04.10.2021 було надіслано Голопристанській міській територіальній громаді та Голопристанській міській об`єднаній територіальній громаді 07.10.2021, про що свідчить відмітка канцелярії на звороті запитів Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 та від 04.10.2021.

Голопристанська міська об`єднана територіальна громада, згідно з рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477556295 отримала 13.10.2021 запит у справі № 910/9196/21 від 04.10.2021.

Крім того, 17.11.2021 на адресу Господарського суд міста Києва від Голопристанської міської територіальної громади повернувся конверт з довідкою про причини повернення: "за закінченням терміну зберігання".

23.11.2021 через відділ діловодства суду від Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Голопристанської міської ради надійшла інформація на запит суду стосовно зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , зокрема, повідомлено, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/9196/21, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія термінал"; підготовче засідання призначено на 15.12.2021.

29.11.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2021 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

14.12.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У засідання суду 15.12.2021 з`явився представник позивача.

Суд на місці ухвалив залучити подану представником позивача відповідь на відзив до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 15.12.2021 не забезпечили, про дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2021 відкладено підготовче засідання на 12.01.2022.

16.12.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначає, що банк передчасно звернувся до поручителя з вимогою про погашення боргу та безпідставно вимагав повернення суми заборгованості за договором поруки. Також відповідач зазначає, що позивач заявив однакову вимогу до боржника та поручителя про стягнення заборгованості за одним і тим самим кредитним договором .

Також 20.12.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що поручитель ОСОБА_1 , як керівник ТОВ «Нафтова компанія Термінал», підписав кредитний договір, отримував кредитні кошти та спрямовував їх у своїй господарській діяльності, та, вочевидь, повністю володіє інформацією про наявність та розмір заборгованості ТОВ «Нафтова компанія Термінал» перед AT «Банк Кредит Дніпро» по договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 181 120-0 від 18.11.2020. Також позивач зазначає, що не відповідає дійсності твердження представника відповідача, що начебто позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя. Договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 181120-0 від 18.11.2020 укладений строком до 17.11.2021.

У підготовчому засіданні 12.01.2022 присутнім представником позивача надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 12.01.2022 не забезпечили, про дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.02.2022.

21.01.2022 на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2022 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відмовлено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2022 відкладено розгляд справи на 16.02.2022.

Представник позивача у судовому засіданні 16.02.2022 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 16.02.2022 не забезпечили, про дату судового засідання були повідомлені належним чином.

16.02.2022 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2020 між Акціонерним товариством "Банк Кредит Дніпро" (далі - банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Термінал" (далі - клієнт, відповідач) укладено договір про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 181120-О, відповідно до умов якого банк, починаючи з 18 листопада 2020 року, надає позичальнику кредитну лінію в режимі овердрафт для поповнення обігових коштів (в тому числі для ведення господарської діяльності, крім погашення банківських кредитів, придбання основних засобів, видачі та погашення фінансової допомоги, виплати дивідендів, розміщення депозитів), тощо з лімітом кредитування у сумі 3 200 000,00 грн. Позичальник та/або третя особа зобов`язаний здійснювати погашення кожної заборгованості за овердрафтом у розмірі фактичного дебетового залишку за поточним рахунком, вказаним в п. 1.6 цього договору, не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів з дня виникнення такої заборгованості, але по 17 листопада 2021 року включно та сплатити банку нараховані проценти за цим договором, на умовах, передбачених цим договором. Сторони погодилися, що днем початку користування кредитними коштами за рахунок овердрафту в межах строку дії договору є перший день утворення дебетового сальдо на поточному рахунку, вказаному в п. 1.6. цього договору, починаючи з якого та включаючи який безперервно існує дебетове сальдо на поточному рахунку на кінець операційного дня. а днем закінчення - день, в який заборгованість за овердрафтом сплачено в повному обсязі і дебетове сальдо відсутнє на кінець операційного дня.

Відповідно до п. 1.3. договору процентна ставка за користуванням овердрафтом є фіксована. Плата за користування овердрафтом встановлюється в залежності від строку погашення і складає: строк повернення кредитних ресурсів, днів - від 1 до 45 включно, процентна ставка, % річних - 17,0%.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту встановлюється в розмірі 22,0% проценти річних за користування кредитними ресурсами. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору.

Відповідно до п. 1.6. договору розрахунки між банком та позичальником обліковуються за наступними рахунками: НОМЕР_2 - поточний рахунок позичальника за наданим овердрафтом.

Перерахування коштів з поточного рахунку, зазначеного в п. 1.6. цього договору, у відповідності до платіжних документів позичальника за рахунок овердрафту проводиться в автоматичному режимі в момент, коли на поточному рахунку позичальника вже існує або виникає залишок в межах суми встановленого ліміту, згідно до пункту 1.1. цього договору. Погашення овердрафту проходить автоматично в момент зарахування грошових коштів, що надійшли па поточний рахунок позичальника та одночасно зменшили його активний залишок. Сума заборгованості за овердрафтом, що не сплачена позичальником у визначений цим договором строк, наступного робочого дня вважається простроченою та відображається па рахунку простроченої заборгованості по овердрафту автоматично (пункти 2.1. - 2.3. договору).

Відповідно до умов п.3.1., 3.2. договору банк зобов`язується надати позичальнику овердрафт на його поточний рахунок, який вказаний в п. 1.6. цього договору, відкритий в банку, і понад наявного залишку на цьому рахунку проводити платежі позичальника в межах вказаної у пункті 1.1. цього договору суми ліміту, за умови сплати позичальником комісії, зазначеної в пункті 1.8. цього договору та зобов`язується поновлювати ліміт овердрафту при погашенні позичальником раніше отриманих в межах ліміту, зазначеного в пункті 1.1. цього договору, кредитів.

Пункт 4.5. договору передбачає, що в разі неналежного виконання взятих па себе зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язується протягом 30 робочих днів з дня пред`явлення банком письмової вимоги, сплатити банку штрафні санкції у випадках та розмірі, передбачених цим договором, повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання в повному обсязі. Під «пред`явленням вимоги» сторони розуміють направлення банком вимоги на адресу позичальника (зазначену у цьому договорі, або ту, що буде повідомлена самим позичальником) рекомендованим листом поштою.

Відповідно до п.5.3. договору банк має право здійснювати договірне списання коштів з відкритих в банку поточних рахунків позичальника та при необхідності із конвертацією коштів в валюту наданого кредиту для погашення заборгованості за цим договором відповідно до пункту 7.5. цього договору.

Згідно з п. 5.8. договору банк при настанні будь-яких з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, а також несвоєчасного повернення кредиту та сплати процентів за його користування; порушенні заставодавцями/іпотекодавцями/

поручителями зобов`язань за договорами застави/іпотеки/поруки, укладеними у забезпечення виконання зобов`язань за цим договором; тощо, має право вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, сплати процентів за його використання, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом пред`явлення вимоги, відповідно до п. 4.5. цього договору. Позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту в повному обсязі, проценти за фактичний термін його використання, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за користування овердрафтом позичальник зобов`язаний сплачувати на користь банку проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі, що визначений в п.1.3. договору. Проценти за весь фактичний строк користування овердрафтом розраховуються на щоденній основі на фактичну суму заборгованості за основною сумою овердрафту та нараховуються банком щомісячно в останній банківський день місяця. При розрахунку процентів за користування кредитними ресурсами приймається метод «факт/факт», при якому, до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та році та фактична заборгованість за овердрафтом. При розрахунку процентів враховується перший день користування кредитними ресурсами за наявності дебетового сальдо на кінець операційного дня та не враховується останній день користування кредитними ресурсами (день погашення кредитної заборгованості).

Позичальник зобов`язаний щомісячно до 10 (десятого) числа (включно) поточного місяця строку користування овердрафтом сплачувати проценти за користування Овердрафтом за попередній період користування овердрафтом (пункт 7.2. договору).

Пунктом 8.1. передбачено, що за несвоєчасне погашення одержаних кредитів, а також процентів за користування кредитом. Позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості но кредиту та процентам.

В якості забезпечення виконання умов договору 18.11.2020 між AT «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №181120-11 нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О.С., зареєстровано в реєстрі за № 2176 (надалі - договір поруки).

Пунктами 1.1., 1.2. 1.5. договору поруки передбачено, що за цим договором поручитель поручається і солідарно відповідає перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов`язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню, на рахунки кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п. 5.10. цього договору (п.2.1.1. договору поруки).

Поручитель відповідає солідарно за зобов`язаннями боржника перед кредитором, що виникають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов`язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість за основними зобов`язаннями по кредитному договору, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник (п.3.4. договору поруки).

Пунктом 6.2. договору поруки передбачено, що сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 (десять) календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основних зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п`ятнадцять) календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов`язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язання боржником на вимогу кредитора; в разі повного виконання основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням кредитного договору, зокрема, несвоєчасного здійснення погашення, 02.02.2021 року позивачем на адресу позичальника та поручителя направлені листи з вимогою про погашення заборгованості. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

Направлену позивачем на адресу відповідача вимогу про погашення заборгованості останній не задовольнив.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що позичальником виконуються умови, несвоєчасно здійснюється погашення, у зв`язку з цим відповідач має заборгованість у розмірі 3 630 575,40 грн за договором № 181120-О від 18.11.2020 про надання кредитної лінії в режимі овердрафту, з яких: 3 008 128,75 грн заборгованість за простроченим кредитом, 110 757,68 грн заборгованість за простроченими відсотками, 159 896,94 грн пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 1 749,69 грн пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом, 349 647,79 грн інфляційні втрати за простроченим кредитом та 394,55 грн інфляційні втрати за простроченими відсотками.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 4.5. договору передбачає, що в разі неналежного виконання взятих па себе зобов`язань за цим договором, позичальник зобов`язується протягом 30 робочих днів з дня пред`явлення банком письмової вимоги, сплатити банку штрафні санкції у випадках та розмірі, передбачених цим договором, повернути кредит, сплатити проценти за його використання, виконати інші зобов`язання в повному обсязі. Під «пред`явленням вимоги» сторони розуміють направлення банком вимоги на адресу позичальника (зазначену у цьому договорі, або ту, що буде повідомлена самим позичальником) рекомендованим листом поштою.

Судом встановлено, що позивачем 02.02.2021 на адресу позичальника та поручителя направлені повідомлення з вимогою про погашення заборгованості. Докази надсилання містяться в матеріалах справи.

Таким чином, у відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, умов договору та змісту досудової вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія термінал" зобов`язане було погасити заборгованість за банківською послугою овердрафт у строк не пізніше, ніж 30 робочих днів з моменту отримання пред`явленої даної вимоги банком.

Однак, зазначене боргове зобов`язання позичальником не було виконане у встановлений банком строк, у зв`язку з чим заборгованість Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія термінал" за основною сумою овердрафту є простроченою у повному обсязі.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту досудової вимоги, строк виконання грошового зобов`язання з повернення кредитних коштів, отриманих за договором про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 181120-О від 18.11.2020 та погоджених в ньому умов надання овердрафту на момент розгляду справи настав.

Однак, як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтова компанія Термінал" погашення заборгованості за договором не здійснило.

Разом з цим, у відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України до зобов`язань позичальника за кредитним договором належить і сплата процентів.

Статтею 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що за користування овердрафтом позичальник зобов`язаний сплачувати на користь банку проценти за фіксованою процентною ставкою в розмірі, що визначений в п.1.3. договору. Проценти за весь фактичний строк користування овердрафтом розраховуються на щоденній основі на фактичну суму заборгованості за основною сумою овердрафту та нараховуються банком щомісячно в останній банківський день місяця. При розрахунку процентів за користування кредитними ресурсами приймається метод «факт/факт», при якому, до розрахунку приймається фактична кількість днів у місяці та році та фактична заборгованість за овердрафтом. При розрахунку процентів враховується перший день користування кредитними ресурсами за наявності дебетового сальдо на кінець операційного дня та не враховується останній день користування кредитними ресурсами (день погашення кредитної заборгованості).

Відповідно до п. 1.3. договору процентна ставка за користуванням овердрафтом є фіксована. Плата за користування овердрафтом встановлюється в залежності від строку погашення і складає: строк повернення кредитних ресурсів, днів - від 1 до 45 включно, процентна ставка, % річних - 17,0%.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що у випадку прострочення повернення кредиту встановлюється в розмірі 22,0% проценти річних за користування кредитними ресурсами. Сторони підтверджують, що встановлення банком вказаної процентної ставки не є односторонньою зміною умов цього договору.

Відтак, у відповідності до умов договору, позивачем нараховано відсотки за користування овердрафтом згідно з пунктами 1.3., 1.4. договору.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок процентів, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, у зв`язку з цим позовна вимога позивача про стягнення 110 757,68 грн заборгованості за простроченими відсотками підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягнуть за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності, зокрема, сплати пені.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що за несвоєчасне погашення одержаних кредитів, а також процентів за користування кредитом. Позичальник сплачує банку за кожен день прострочення пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період такого прострочення, від суми простроченої заборгованості по кредиту та процентам.

Відтак, оскільки позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.1. договору, банком нарахована пеня за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 159 896,94 грн та пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у розмірі 1 749,69 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку, суд дійшов висновку, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем 349 647,79 грн інфляційних втрат за простроченим кредитом та 394,55 грн інфляційних втрат за простроченими відсотками, суд зазначає наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Перевіривши наданий банком розрахунок інфляційних, суд дійшов висновку про його часткову обґрунтованість, оскільки позивачем допущено арифметичну помилку в розрахунку інфляційних втрат за простроченим кредитом. Зокрема, позивач помилково зазначив завищенні індекси інфляції за відповідні місяці.

Згідно з розрахунком суду, сума втрат від інфляції за простроченим кредитом, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 144 035,87 грн.

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних за простроченими відсотками, нарахованих за час прострочення позичальником виконання вказаних зобов`язань, вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, належно доведеною є заборгованість за простроченим кредитом в сумі 3 008 128,75 грн, заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 110 757,68 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 159 896,94 грн, пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у розмірі 1 749,69 грн, інфляційних втрат за простроченим кредитом в сумі 144 035,87 грн та інфляційні втрати за простроченими відсотками в розмірі 394,55 грн.

За умовами ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку і відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Пунктами 1.1., 1.2. 1.5. договору поруки № 181120-П від 18.11.2020 передбачено, що за цим договором, поручитель поручається і солідарно відповідає перед кредитором боржника за виконання боржником у повному обсязі усіх своїх основних зобов`язань за кредитним договором, який було укладено між кредитором та боржником та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основних зобов`язань за кредитним договором, на підставі письмової вимоги кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню, на рахунки кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п. 5.10. цього договору (п.2.1.1. договору поруки).

Поручитель відповідає солідарно за зобов`язаннями боржника перед кредитором, що виникають з кредитного договору, а саме: у разі невиконання боржником вказаних зобов`язань, поручитель повинен повністю погасити наявну заборгованість за основними зобов`язаннями по кредитному договору, на тих же умовах та в ті ж терміни, що і боржник (п.3.4. договору поруки).

Пунктом 6.2. договору поруки передбачено, що сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 (десять) календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання або неповного/неналежного виконання основних зобов`язань у строки, визначені кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п`ятнадцять) календарних років з моменту настання строку виконання основних зобов`язань за кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язання боржником на вимогу кредитора; в разі повного виконання основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється.

Однак, ОСОБА_1 , як поручитель, погашення заборгованості за договором не здійснив.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що ані позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, ані поручителем своїх зобов`язань за договором поруки не виконано, доказів зворотного суду під час розгляду справи не надано, суд дійшов висновку про наявність у відповідача, як солідарного боржника, обов`язку сплатити боргові зобов`язання позичальника.

Твердження відповідача стосовно того, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом до поручителя, суд визнає необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що ОСОБА_1 є керівником ТОВ «Нафтова компанія Термінал» та одноосібним засновником цієї компанії. Отже, поручитель ОСОБА_1 , як керівник ТОВ «Нафтова компанія Термінал», підписав кредитний договір, отримував кредитні кошти та спрямовував їх у своїй господарській діяльності та повинен повністю володіти інформацією про наявність та розмір заборгованості ТОВ «Нафтова компанія Термінал» перед AT «Банк Кредит Дніпро» по договору про надання кредитної лінії в режимі овердрафт № 181 120-0 від 18.11.2020.

Також твердження відповідача щодо того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя, суд визнає помилковим з огляду на наступне.

У зв`язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору 02.02.2021 року на адресу позичальника та поручителя позивачем направлені листи з вимогою про погашення заборгованості №53/3-26/72 та №53/3-26/71.

В зазначених листах позивач просив позичальника та поручителя у строк, не пізніше, ніж 30 робочих днів з моменту отримання цього повідомлення погасити загальну суму простроченої заборгованості.

Однак, станом на момент направлення позовної заяви до суду вимоги про погашення заборгованості по кредитному договору не виконані.

В якості забезпечення виконання умов договору 18.11.2020 між AT «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір поруки №181120-П, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швсцовою О.С., зареєстровано в реєстрі за № 2176.

Пунктом 6.2. договору поруки передбачено, що сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим договором діє 10 (десять) календарних років з дати підписання цього договору; в разі невиконання або неповного/неналежного виконання Основних зобов`язань у строки, визначені Кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п`ятнадцять) календарних років з моменту настання строку виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконав зобов`язання Боржником на вимогу Кредитора; в разі повного виконання Основних зобов`язань, які забезпечені цією порукою, така порука припиняється.

Частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки.

Отже, сторони погодили в договорі строк дії поруки 10 календарних років, а вразі неналежного виконання зобов`язань по кредитному договору порука додатково діє ще 15 років.

Відповідно до ч. 1ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно з ч. 1ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Таким чином, представником відповідача не доведено пропуск позивачем строку позовної давності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за простроченим кредитом в сумі 3 008 128,75 грн, заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 110 757,68 грн, пеня за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 159 896,94 грн, пеня за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом у розмірі 1 749,69 грн, інфляційних втрат за простроченим кредитом в сумі 144 035,87 грн та інфляційні втрати за простроченими відсотками в розмірі 394,55 грн.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 143524006) заборгованість за простроченим кредитом у розмірі 3 008 128 (три мільйони вісім тисяч сто двадцять вісім) грн 75 коп., заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 110 757 (сто десять тисяч сімсот п`ятдесят сім) грн 68 коп., пеню за несвоєчасне погашення кредиту у розмірі 159 896 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн 94 коп., пеню за несвоєчасне погашення відсотків за кредитом в розмірі 1 749 (одна тисяча сімсот сорок дев`ять) грн 69 коп., інфляційні втрати за простроченим кредитом в розмірі 144 035 (сто сорок чотири тисячі тридцять п`ять) 87 коп., інфляційні втрати за простроченими відсотками у розмірі 394 (триста дев`яносто чотири) 55 коп. та судовий збір в розмірі 51 374 (п`ятдесят одна тисяча триста сімдесят чотири) грн 45 коп.

У решті позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 27.04.2022

Суддя І.О. Андреїшина