Постанова

від 12.05.2022 по справі 640/19427/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/19427/20 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Сорочка Є.О. та Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" про застосування заходів реагування, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Держпраці у Київській області (далі - позивач, ГУ Держпраці у Київській області) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промтехгруп» (далі - відповідач, ТОВ «НВП «Промтехгруп»), у якому просив суд прийняти рішення, яким застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, а саме: зупинення робіт з технічного обслуговування устаткування напругою понад 1000 В, які знаходяться за адресою виконання робіт: м. Київ, вул. Козелецька, 24-А.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не зазначено обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення тощо. Позиція відповідача по справі щодо позовних вимог ніяким чином не висвітлена і його аргументам не надана мотивована оцінка. Вони не прийняті судом першої інстанції до уваги та не спростовані.

Так, апелянт стверджує, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Крім того, на його переконання, позов подано за відсутності обґрунтованості його предмету, що свідчить про його незаконність.

Також, апелянт вказує про розбіжність предмета позову із наявним на підприємстві устаткуванням.

Згідно п.3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі наказу Держпраці від 24.01.2020 №339 «Про проведення планового заходу ТОВ «НВП «ПРОМТЕХГРУП» та направлення на проведення перевірки №5.2/76 від 24.01.2020 була проведена планова перевірка дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки ТОВ «НВП «ПРОМТЕХГРУП», вул. Новокостянтинівська, 22/15, м. Київ, 04080.

За результатами вказаної перевірки позивачем складено акт від 07.02.2020 №5.2/430/85А.

Вказаним актом встановлені порушення нормативно - правових актів з охорони праці, які створюють загрозу життю та здоров`ю людини, які зафіксовано у V розділі таблиці акта.

Приписом № 5.2/430/85П від 07.02.2020 встановлено терміни для усунення відповідачем виявлених порушень вимог діючого законодавства України.

Наказом Держпраці від 20.07.2020 №2163 «Про проведення позапланового заходу ТОВ «НВП «ПРОМТЕХГРУП» та направлення на проведення перевірки №5.2/304 від 20.07.2020 було направлено посадову особу позивача для проведення позапланової перевірки позивача. Як на підставу для її проведення вказано: перевірка виконання суб`єктом господарювання припису, щодо усунення порушень вимог законодавства виданих за результатом проведення попереднього заходу органом державного нагляду (припис від 07.02.2020 №5.2/430/85.

Як вбачається з матеріалів справи, підприємством не було допущено посадову особу позивача до проведення позапланового заходу, про що складено акт №27 від 22.07.2020 про недопуск до здійснення перевірки.

На підставі викладеного, враховуючи недопуск посадових осіб позивач, не маючи змоги з`ясувати факт усунення відповідачем порушень, які були зафіксовані в акті перевірки від 07.02.2020 позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що дотримання законодавства про охорону праці під час виконання важких робіт із шкідливими чи небезпечними умовами праці є одним із першочергових завдань роботодавця.

В свою чергу відповідачем не було долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження усунення встановлених позивачем порушень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до першого речення ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Слід зазначити, що це зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі - Закон № 877-V) визначені правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю.)

Відповідно до абз. 2 ст. 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

В силу частини 1 статті 3 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров`я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності.

Частиною 7 статті 7 Закону №877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначено Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 року № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII).

Положеннями ст. 38 вищевказаного Закону передбачено, що державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці (далі - Положення №96).

Відповідно до п. 1 вищевказаного Положення, Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно п. 7 Положення №96, Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

В силу ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Положеннями пп. 16 п. 4 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань.

У відповідності до пп. 5 п. 6 Положення №96, Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Державна служба України з питань праці.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону № 2694-XII, посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, зокрема, мають право видавати в установленому порядку роботодавцям, керівникам та іншим посадовим особам юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та органам місцевого самоврядування обов`язкові для виконання приписи (розпорядження) про усунення порушень і недоліків в галузі охорони праці, охорони надр, безпечної експлуатації об`єктів підвищеної небезпеки, а також забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень, випуск та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів праці, виконання певних робіт, застосування нових небезпечних речовин, реалізацію продукції, а також скасовувати або припиняти дію виданих ними дозволів і ліцензій до усунення порушень, які створюють загрозу життю працюючих.

Нормами ч. 5 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.

В силу ч. 7 ст. 7 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем встановлено наступні порушення відповідачем:

1. не забезпечено функціонування системи управління охороною праці, а саме - роботодавцем не організовано проведення аудиту охорони праці, чим порушено вимоги ст.13 Закону України №2694;

2. роботодавець здійснює виконання робіт, що виконуються на висоті понад 1,3м без подання декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, чим порушено вимоги Порядку видачі дозволів виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, затвердженого постановою КМУ від 26.10.2011 № 1107;

3. керівники підприємства, головні спеціалісти, керівники основних виробничих та технічних служб підприємства не пройшли навчання і перевірку знань з питань охорони праці, чим порушено ст.18 Закону України №2694, п.5.1 НПАОП 0.00-4.12-05 «Типове положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці»;

4-5 роботодавець не організував здійснення навчання та перевірку знань працівників з питань охорони праці, але допускає їх до виконання робіт;

6. на підприємстві не виконуються правила безпеки під час виконання окремих видів робіт в електроустановках загального призначення, а саме - керівником підприємства не забезпечено проведення періодичної перевірки електроінструменту в терміни не рідше як 1 раз на 6 місяців.

7. керівник підприємства не забезпечив проведення профілактичних випробувань та вимірювань електроустановок згідно з правилами і нормами (ПТЕЕС) мереж до 1000 В, чим порушено пункт 1.3.1. НПАОП 40,1-1,21-98 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 09.01.1998 № 4;

8. роботодавець не забезпечив функціонування системи управління охороною праці, а саме: попередній (при прийнятті на роботу) та періодичні (протягом трудової діяльності) медичні огляди працівників, зайнятих на важких роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці не проведено, що є порушенням наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 № 246.

Разом з тим, позивач звертаючись з позовом до суду просить застосувати до відповідача заходи реагування у сфері державного нагляду у вигляді зупинки робіт, а саме: зупинення робіт з технічного обслуговування устаткування напругою понад 1000 В, які знаходяться за адресою виконання робіт: м. Київ, вул. Козелецька, 24 А.

При цьому, відповідач заперечує наявність у орендованих ним приміщеннях електроустановок напругою понад 1000 В.

В контексті наведеного колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та не досліджено вищевказане питання.

Так, зі змісту акту перевірки не вбачається, що позивачем встановлено порушення питань охорони праці при експлуатації чи обслуговуванні устаткування напругою понад 1000 В, як і не встановлено взагалі наявність такого устаткування у ТОВ «НВП «ПРОМТЕХГРУП».

При цьому, позивачем не надано жодних доказів наявності підстав для зупинення робіт з технічного обслуговування устаткування напругою понад 1000 В, які на його переконання, знаходяться за адресою виконання робіт: м. Київ, вул. Козелецька, 24 А.

Таким чином, вищевказана вимога позивача є безпідставною та не може бути задоволена в межах даного позову виходячи з порушень, що були встановлені самим позивачем в акті перевірки та приписі.

Щодо посилання апелянта на пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів зауважує наступне.

Відповідно до статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 123 КАС України, згідно з частиною третьою якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону №877-V заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Згідно з частинами шостою та сьомою статті 7 Закону №877-V за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Частиною восьмої цієї ж статті передбачено, що припис - це обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

У разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються (частина одинадцята статті 7 Закону №877-V).

Як було встановлено судом апеляційної інстанції вище, позивачем було проведено планову перевірку, за результатами якої складено акт від 07.02.2020 №5.2/430/85А.

Колегія суддів зауважує, що перебіг тримісячного строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень починається з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог.

У силу приписів частини сьомої статті 7 Закону №877-V документом, який дає право позивачу звернутись з відповідним позовом про застосування заходів реагування, є акт перевірки.

Таким чином, враховуючи, що у даному випадку, позапланової перевірки на виконання припису не відбулося, в результаті чого позивачем з об`єктивних підстав не встановлено виконання чи не виконання норм припису від 07.02.2020, фактично підставою для звернення позивача до суду з цим позовом є результати планової перевірки, які зафіксовані в акті від 07.02.2020 №5.2/430/85А та приписі про усунення порушень, отже, строк звернення до суду слід обчислювати з 07.02.2020 (кінцевий строк звернення до суду 07.05.2020).

Однак, позивач звернувся з даним позовом 18.08.2020.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що на усій території України згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) було встановлено карантин.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02 квітня 2020 року, розділ«Прикінцеві положення» КАС України було доповнено абзацом третім такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину».

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» у редакції від 18.06.2020 № 731-ІХ, який набув чинності 17.07.2020, визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, набрання чинності Законом №731-ІХ, яким були відмінені встановлені Законом №540- IX правила щодо обчислення процесуальних строків на період дії карантину, не може відміняти тієї обставини, що починаючи з 12.03.2020 (дата початку дії карантину) та до 17.07.2020 (дата набрання чинності Законом №731-ІХ) обчислення процесуального строку, визначеного ст. 363 КАС України, здійснювалось за правилами, встановленими Законом №540-ІХ, тобто зупинялось.

У свою чергу набрання чинності Законом №731-ІХ, фактично є правовою підставою для продовження перебігу процесуальних строків, перебіг яких був зупинений Законом №540-ІХ.

Отже, з аналізу вищенаведених норм закону вбачається, що позивач мав право на звернення з позовом до 30.09.2020 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не залишив позовну заяву позивача без руху з наданням можливості надати обґрунтовані пояснення щодо причин пропуску строку звернення до суду відповідно до норм ст.122 КАС України.

Разом з тим, запровадження карантину на всій території України слід розцінювати як вагому причину для поновлення строку звернення, в тому числі до суду, на підставі вищенаведеного.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 1, 315, 317, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" задовольнити, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2021 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову Головного управління Держпраці у Київській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промтехгруп" про застосування заходів реагування відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя: І.В. Федотов

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку