Рішення

від 16.05.2022 по справі 467/931/21

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/931/21

Провадження № 2/467/16/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2022 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Кологривої Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Романенко Т.І.

прокурора Мокряка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, покладення обов`язку повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року керівник Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, покладення обов`язку повернути земельну ділянку, мотивуючи свої вимоги тим, що у ході проведення перевірки Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області виявлено порушення вимог законодавства при розпорядженні Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - ГУ ДГК в області) земельною ділянкою державною власності на території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області: встановлено, що наказом ГУ ДГК в області від 21 січня 2019 року № 309/0/14-19-СГ ОСОБА_1 передано у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1.9100 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Арбузинського району (за постановою Верховної Ради України № 807-1Х від 17 липня 2020 року такий район реорганізовано у Первомайський) Миколаївської області, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 23 січня 2019 року внесено відповідний запис за № 30022340. Згідно даних Публічної кадастрової карти України та карти «Google» вбачається, що зазначена земельна ділянка накладається безпосередньо на водний об`єкт балку Кам`яну та законодавчо визначену прибережну захисну смугу зазначеного водного об`єкту. За інформацією ГУ ДГК в області від 05 березня 2021 року помилки в геометрії у відомостях про земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 відсутні. Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів в області від 25 лютого 2021 року у безпосередній близькості від вказаної земельної ділянки знаходиться водний об`єкт балка Кам`яна, права притока річки Арбузинка, басейн річки Південний Буг. По класифікації згідно ст. 79 Водного кодексу України балка Кам`яна відноситься до малих річок загальнодержавного значення, має довжину 10 км та водозабірну площу 24.94 кв. км. Крім того, проведеним в межах кримінального провадження № 42021151300000006, розпочатого 04 березня 2021 року за ч.1 ст. 366 КК України оглядом місця події земельних ділянок, в т.ч. з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 із залученням спеціаліста-геодезиста встановлено, що спірна земельна ділянка розташована на частині водного об`єкту - мала річка балка Кам`яна (орієнтовна площа накладення ділянки на річку становить 0.7455 га) та у нормативно визначених межах прибережної захисної смуги зазначеного водного об`єкту. Посилаючись на те, що у відповідності до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються по берегам малих річок, струмків і потічків уздовж урізу води (у меженний період) шириною 25 метрів, при цьому землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування для цілей, визначених ЗК України, є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності, у межах якої забороняється розорювання земель, садівництво та городництво, при цьому проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі та межах, встановлених законодавством, відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води, при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з її нормативних розмірів, встановлених ст. 88 ВК України та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них», тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий статус захисної смуги, прокурор стверджує про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 знаходиться під річкою балка Кам`яна та входить у межі її прибережної захисної смуги, не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду та земель прибережних захисних смуг у власність громадян. З урахуванням того, що більша частина земельної ділянки відноситься до земель водного фонду державної форми власності, оскільки знаходиться під водним об`єктом за межами населеного пункту, то право розпоряджатися цими землями за приписами ч.5 ст. 122 ЗК України належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації, а не ГУ ДГК в області. Крім того, відведення у приватну власність земельної ділянки за рахунок земель водного фонду супроводжувалось фактичною незаконною зміною цільового призначення цієї ділянки всупереч вимог ч.ч.1, 2 ст. 20, ст. 122 Земельного кодексу України: з земель водного фонду земельна ділянка була передана у приватну власність для ведення особистого селянського господарства як землі сільськогосподарського призначення. На підставі викладеного прокурор прохав усунути перешкоди власнику Арбузинській селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 шляхом визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 січня 2019 року № 309/0/14-19-СГ про затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1.9100 га (з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116) із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Миколаївської області, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1751431048203), усунути перешкоди власнику Арбузинській селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1.9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Ухвалою від 04 жовтня 2021 року по справі відкрито провадження та призначено до розгляду у порядку позовного провадження.

Відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області подано відзив по справі, у якому представник відповідача прохав відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що на земельну ділянку площею 1.9100 га з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 зареєстровано право власності за ОСОБА_1 з 23 січня 2019 року, тобто фактично ця земельна ділянка не перебуває у державній чи комунальній власності, право власності на нерухоме майно не зареєстровано за дійсним власником, а за особою, яка набула це право у позадоговірний з власником спосіб, то у даному випадку належним способом звернення до суду буде звернення з віндикаційним позовом, а не негаторним, з яким прокурор звернувся до суду. У відповідності до вимог Закону України «Про землеустрій» та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376 саме розробник проектної документації виїздом на місце повинен встановити до якої саме категорії земель відноситься земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 та за наявності розташування цієї земельної ділянки неподалік від водного об`єкту визначити площу земельної ділянки з урахуванням прибережної захисної смуги у відповідності до вимог Земельного та Водного кодексів України. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 містить у собі відомості про те, що земельна ділянка площею 1.9100 га, розташована на території Арбузинської селищної ради (за межами населеного пункту) Арбузинського району Миколаївської області, має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарські угіддя пасовища. Зазначені у проекті відомості щодо категорії земель, на якій розташована земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 підтверджується наявністю в місцевому фонді документації із землеустрою, яка зберігається за обліковим номером 1993 МФ 23МКАР000001 «Техническая документація по формированию резервных територий для перспективного развития населенных пунктов пгт. Арбузинка и села Полянка Арбузинского поселкового Совета народных депутатов Арбузинского района Николаевской области», яка містить додаток у вигляді картографічних матеріалів (схема резервних територій), складена Миколаївським філіалом інституту землеустрою, де умовними позначеннями зазначені пасовища біля ПФ 12.3 загальною площею 7.2 га, умовні позначення на цій ділянці водного фонду або вирізка даної ділянки відсутня. Також у місцевому фонді документації із землеустрою зберігається за обліковим номером 1991 МФ 23МКАР000002 «Техническая документация по установлению границ территории населенных пунктов Арбузинского поселкового Совета народных депутатов Арбузинского района Николаевской области», яка містить додаток у вигляді картографічних матеріалів (Проект установления границ территории сельского Сонета с выделением особо ценных земель), складена Миколаївським філіалом інституту земелеустрою), де умовними позначеннями зазначені пасовища ПФ 12.3 загальною площею 7.2 га, умовні позначення на даній ділянці водного фонду або вирізка даної ділянки відсутня. Також наявні графічні матеріали «План землекористування колгоспу ім. ХХ з їзду КПРС» внутрішньогосподарський землеустрій, які містять аналогічні умовні позначення як пасовища щодо даної ділянки. До того ж проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 погоджено у відповідності до вимог «Тимчасового порядку взаємодії між територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на період реалізації пілотного проекту із запровадженням принципу екстериторіальності погодження документації із землеустрою територіальними органами Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру під час погодження документації із землеустрою», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 31 серпня 2016 року № 580. У зв`язку з чим та у відповідності до вимог ч. 9 ст. 118 ЗК України відповідачем було прийнято наказ про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 21 січня 2019 року. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту (позиція Верховного Суду у справі № 820/4852/17 від 30 жовтня 2018 року). На час прийняття відповідачем оспорюваного наказу земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 знаходилась за межами населеного пункту та відносилась до земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих в межах території Арбузинської селищної ради (Арбузинська ОТГ) Арбузинського району Миколаївської області. За такого, у відповідача були відсутні підстави для відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 у власність. Прийнятий відповідачем наказ вичерпав свою дію внаслідок вчиненням дій ОСОБА_1 , пов`язаних з набуттям права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності. При прийнятті наказу Головне управління не створило перешкод Арбузинській селищній раді у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, оскільки остання не була розпорядником земель, за рахунок яких ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку площею 1.9100 га. Крім того, за доданими до позовної заяви документами встановлено, що річка балка Кам`яна як об`єкт в Державному водному кадастрі не обліковується.

Первомайською окружною прокуратурою Миколаївської області подано відповідь на відзив, у якому прокурор наполягав на правильності обраного ним способу захисту зверненні до суду саме з негаторним позовом, а не віндикаційним, посилаючись на те, що дії ГУ Держгеокадастру в області та ОСОБА_1 щодо фактичного позбавлення власника правомочностями користування та розпорядження майном земельною ділянкою з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 перешкоджають реалізації відповідного права у обсязі, передбаченому таким правовим титулом, належним способом захисту порушених прав власника може бути лише усунення перешкод у користуванні та розпорядженні цією землею. Обставина проведення реєстрації за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку в силу положень ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України, ч.1 ст. 2, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», не може вказувати на вибуття з володіння належного власника такої землі, оскільки відповідна державна реєстрація є лише визнанням права, проте не є підставою його виникнення, а незаконність правової підстави для набуття речового права відповідного наказу Головного управління зумовлює автоматичне його скасування в Державному реєстрі речових прав та припинення речового права ОСОБА_1 з моменту його виникнення як такого, що не починало своє існування. Відповідно до п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Мінагрополітики № 333 від 29 вересня 2016 року до повноважень відповідача входить і погодження в межах повноважень, передбачених законом, документації із землеустрою, здійснення державного нагляду у сфері землеустрою, в т.ч. контролю за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі передачі у власність земельних ділянок та проведенням землеустрою. Обов`язок здійснювати виїзд на місце при проведенні робіт із землеустрою під час виготовлення проекту щодо відновлення земельної ділянки у власність покладено на розробника проектної документації. Втім, вказане не позбавляло відповідача права здійснити в межах наданим чинним законодавством повноважень контрольні заходи з перевірки додержання вимог законодавства під час виготовлення розробником проекту землеустрою і не обмежувало доступу Головного управління до даних Публічної кадастрової карти України (адміністратором якого являється відповідач) як під час погодження ним відповідного проекту на підставі ст. 186-1 ЗК України, так і в ході його затвердження. Посилання відповідача на картографічні матеріали «Техническая документація по формированию резервных територий для перспективного развития населенных пунктов пгт. Арбузинка и села Полянка Арбузинского поселкового Совета народных депутатов Арбузинского района Николаевской области», «Техническая документация по установлению границ территории населенных пунктов Арбузинского поселкового Совета народных депутатов Арбузинского района Николаевской области» є голослівними, оскільки відповідні картографічні матеріали відповідачем до відзиву не долучено. Графічні матеріали «План землекористування колгоспу ім. ХХ з їзду КПРС», долучені до позовної заяви, є нечіткими та містять виправлення щодо функціонального призначення начебто зони розташування спірної землі. Крім того, такі документи не можуть спростувати встановленого за допомогою проведення геодезичних робіт розташування спірної землі у межах території водного об`єкту.

У судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав.

Представник Арбузинської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про визнання позовних вимог та слухання справи у його відсутність.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем знаходження.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про його дату, час і місце повідомлявся шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та за адресою проживання, відомою суду.

Вислухавши прокурора, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9100 га, в тому числі пасовищ площею 1,9100 га, з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради (Арбузинська ОТГ) Арбузинського району Миколаївської області.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 257048148, сформованої 18 травня 2021 року (далі - Інформація з реєстрів), на підставі зазначеного вище наказу від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ, 23.01.2019 року зареєстровано право власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності 30022340.

Відповідно до листа Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області Державного агентства водних ресурсів України від 25.02.2021 року № 07/342 в безпосередній близькості, зокрема, від земельної ділянки кадастровий номер 4820355100:06:000:0116 Арбузинського району Миколаївської області, знаходиться балка Кам`яна, права притока р. Арбузинка, басейн річки Південний Буг. Відповідно до статті 79 Водного кодексу України по класифікації р. Арбузинка, права притока річки Мертвовод, відноситься до малих річок загальнодержавного значення, має довжину 55,70 км, водозабірну площу 388,00 км2. ОСОБА_2 відноситься до малих річок загальнодержавного значення, має довжину 10,00 км та водозабірну площу 24,94 км2.

Як повідомив Регіональний офіс водних ресурсів у Миколаївській області Державного агентства водних ресурсів України у листі від 10.06.2021 року № 979/07 Держводагентством здійснюється ведення геопорталу «Державний водний кадастр: облік поверхневих водних об`єктів». Геопортал було розроблено з урахуванням вимог директив ЄС. Забезпечено візуалізацію водних об`єктів України відповідно до критеріїв Водної Рамкової Директиви ЄС, зокрема, річок довжиною від 10 км. На сьогодні інших вимог щодо обліку поверхневих водних об`єктів не існує. ОСОБА_2 не обліковується на геопорталі, проте відсутність інформації про даний об`єкту геопорталі не означає його відсутність на місцевості. У офісу відсутні дані про розташування на балці Кам`яній гідротехнічних споруд та інших штучних водойм.

Згідно листа Миколаївської обласної державної адміністрації від 26.05.2021 року № 05-67/2150/5-21 головою Миколаївської обласної державної адміністрації протягом 2015-2020 років не видавались розпорядження про надання у власність або користування, зокрема, ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, а також щодо зміни її цільового призначення.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації у листі від 21.05.2021 року № 1212-01-21, зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, зазначено, що вона згідно генерального плану смт. Арбузинка (затверджений рішенням Арбузинської селищної ради від 19.04.2019 року № 7) розташована на території зелених насаджень загального користування за межами забудови (заказники, ліс, та інше). Відповідно до плану зонування території смт. Арбузинка, що є складовою генерального плану, зони для даної земельної ділянки не визначені. Згідно Публічної кадастрової карти України, межі смт. Арбузинка у відповідності до затвердженої містобудівної документації не встановлені, тому вважається, що, зокрема, зазначена земельна ділянка розташована за межами населеного пункту.

Відповідно до інформації, наданої Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації у листі від 09.06.2021 року № 1355-01-21 з додатками викопіюванням з генерального плану смт. Арбузинка (опорний план) та викопіюванням з генерального плану смт. Арбузинка (основне креслення), зокрема, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, зазначено, що новий генеральний план смт. Арбузинка затверджений рішенням Арбузинської селищної ради від 19.04.2019 року № 7, до його затвердження дана земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту, про що свідчить опорний план, який є складовим кресленням нового генерального плану. Відповідно до креслення Плану перспективного використання території нового генерального плану усі запитувані земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 4820355100:06:000:0115, розташовані в перспективних межах населеного пункту. Відповідно до нового генерального плану земельні ділянки, зокрема, ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, розташована в межах території зелених насаджень, без чітко визначеного функціонального використання, що знаходяться в 300,0 м санітарно-захисній зоні птахофабрики. Так як невідомо, чи була, або чи планувалась забудова на земельній ділянці на момент її відведення, неможливо визначити, чи відповідає надання даної земельної ділянки містобудівним нормам.

Аналогічну інформацію щодо спірної земельної ділянки надано Департаментом містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської обласної державної адміністрації у листі від 08.07.2021 року № 1599-01-21 з додатками викопіюванням з генерального плану смт. Арбузинка (опорний план), викопіюванням з генерального плану смт. Арбузинка (основне креслення), викопіюванням з плану зонування території смт. Арбузинка, викопіюванням із схеми планування території Арбузинського району, зокрема, що функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 на схемі планування району не визначено. До затвердження нового генерального плану смт. Арбузинка 19.04.2019 року дана земельна ділянка була розташована за межами населеного пункту. Відповідно до нового генерального плану вона розташована також за межами населеного пункту в межах території зелених насаджень, без чітко визначеного функціонального використання, що знаходяться в 300,0 м санітарно-захисній зоні птахофабрики.

Оглядом місця події у межах кримінального провадження № 420211513000000006, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України від 19.02.2019 року, проведеним слідчим за участі спеціаліста ОСОБА_3 із застосуванням геодезичного звіта, про що складено відповідний протокол від 11.04.2021 року з додатками, встановлено межу земельних ділянок, зокрема, ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, а також орієнтовну межу р. ОСОБА_2 та складено план-схему. Відповідно плану горизонтальної зйомки, виконаним спеціалістом-геодезистом, орієнтовна площа малої річки ОСОБА_2 на земельній ділянці з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 (а.с. 54) становить 0.7455 га та земельна ділянка входить в межі прибережної захисної смуги.

За даними Публічної кадастрової карти України (а.с. 55) , яка є загальнодоступною та інформація з якої відповідно до ст. 82 ЦПК України не потребує додаткового доведення, також вбачається, що зазначена земельна ділянка накладається безпосередньо на водний об`єкт та прибережну захисну смугу цього водного об`єкту.

За інформацією, наданою ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у листі від 05.03.2021 року № 10-14-0.32-1577/2-21 помилки геометрії у відомостях про земельні ділянки, зокрема, ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, відсутні.

До відзиву на позовні вимоги прокурора відповідачем ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, в обґрунтування правомірності своїх дій, надано копію проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства за адресою: Миколаївська область, Арбузинський район, Арбузинська селищна рада (за межами населеного пункту). Згідно пояснювальної записки до проекту землеустрою спірна земельна ділянка має цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, сільськогосподарські угіддя - пасовища. Обмеження та сервітути на земельну ділянку не встановлювались.

За висновком експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 08.01.2019 року № 216/82-18, даний проект землеустрою погоджено без зауважень.

Також відповідачем надано копію графічних матеріалів «План землекористування колгоспу ім. ХХ з`їзду КПРС» - внутрішньогосподарський землеустрій, які містять умовні позначення стосовно спірної ділянки саме як пасовища, позначення земель водного фонду відсутнє.

Згідно з частиною першою статті 58 ЗК України та статтею 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України також відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.

Згідно з частиною четвертою статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України, згідно з якими громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України, уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статями 60, 62 ЗК України та статями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів; для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер 100 метрів.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 (далі - Порядок визначення), передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з Мінприроди, Держводагенством і територіальними органами Держземагенствами. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України.

Згідно з пункту 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, у тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50, 54 Закону України «Про землеустрій».

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України). Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

До подібних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, провадження № 14-76цс18; від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, провадження № 14-95цс18; від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, провадження № 14-71цс18; від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, провадження № 14-208цс18; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, провадження № 14-452цс18.

Виходячи з викладеного, оскільки встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 накладається безпосередньо на водний об`єкт, малу річку балка Кам`яна та її прибережну захисну смугу, дана земельна ділянка відноситься до земель водного фонду в силу закону, незалежно від наявності відповідної землевпорядної документації.

За змістом ст. ст. 85, 88 ВК України, ст. ст. 59, 61, 84 ЗК України, землі водного фонду (окрім земельних ділянок з розташованими на них замкненими природними водоймами площею до 3 га) та земельні ділянки прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування для спеціально визначених цілей. Відтак, передача спірної земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 суперечить вимогам закону.

Розташування спірної земельної ділянки у межах земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, крім випадків, передбачених ч. 2 ст. 59 ЗК України, отже зайняття земельної ділянки з порушенням ЗК України та ВК України (відповідно до висновків ВП ВС від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17) треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Виходячи з викладеного, прийнятий відповідачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказ від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 не ґрунтується на нормах закону, а тому має бути скасований.

За приписами п. 1 ч. 1ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про зареєстровані права власності на об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав.

У постанові від 14 квітня 2021 року у справі № 629/1853/16-ц (провадження№ 61-2535св19) Верховний Суд звернув увагу на те, щопорядок скасування записів у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно передбаченийЗаконом України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(далі - Закон № 1952-IV), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою Кабінету міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141. Так, відповідно до частини першоїстатті 26 Закону № 1952-IVзаписи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав. Відповідно до частини третьоїстатті 26 Закону № 1952-IVу разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостоїстатті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За такого,суд приходитьдо висновкупро те,що скасуваннянаказу Головногоуправлінням Держгеокадаструу Миколаївськійобласті від21січня 2019року №308/0/14-19-СГ,яким затвердженопроект землеустроюта наданоу власністьвідповідачу ОСОБА_1 земельну ділянкуз кадастровимномером 4820355100:06:000:0116є підставоюдля припинення права власності останнього на земельну ділянку.

Вирішуючи вимогу про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради суд виходить з наступного.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України, кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у частині другій статті 16 ЦК України. Глава 29 ЦК України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Як вже зазначалось, власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).

Перелік способів захисту земельних прав викладений у частині третій статті 152 ЗК України. Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним вказаною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновок Великої Палати Верховного Суду, сформульований у постанові від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку необхідно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), пункт 96 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18), пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), пункт 97 постанови від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19)). Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (абзац п`ятий пункту 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов про повернення земельної ділянки, який може бути пред`явленим упродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року по справі № 469/1044/17 (провадження № 14-317цс19).

У цій справі прокурор заявив вимогу про зобов`язання відповідача повернути спірну земельну ділянку у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, тобто негаторний позов, що є належним способом відновлення порушеного права власності на землі водного фонду та дана позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно обґрунтованості прокурором підстав для представництва інтересів держави у суді, суд зазначає наступне.

Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача відповідно до ст. 56 ЦПК України.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та розташована на території Арбузинської селищної територіальної громади за межами населеного пункту.

Як визначалось ч. 4 ст. 122 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (ч. 5 ст. 122 ЗК України, в редакції, чинній на час прийняття наказу про передачу земельної ділянки).

Із зазначеного випливає, що на час прийняття наказу від 21.01.2019 року № 308/0/14-19-СГ законодавцем було розмежовано повноваження органів державної влади з питань розпорядження земельними ділянками державної форми власності, при цьому ГУ Держгеокадастру в області належали повноваження із розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення, а до компетенції облдержадміністрацій належали функції із передачі у власність та користування інших державних земель, зокрема земель водного фонду.

Так, як більша частина земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 відноситься до земель водного фонду державної форми власності, оскільки знаходиться під водним об`єктом за межами населеного пункту, то право розпоряджатися цією землею, за приписами ч. 5 ст. 122 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), належало до компетенції Миколаївської обласної державної адміністрації.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗК України у діючій редакції (зміни, внесені згідно із Законом № 1423-IX від 28.04.2021 року), до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, у тому числі, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад.

Пунктом 58 Закону України № 1423-IX від 28.04.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», який набрав чинності з 27.05.2021 року, доповнено розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України пунктом 24, яким передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відповідно до цього пункту, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Тобто, з 27.05.2021 року землі водного фонду за межами населених пунктів перейшли у комунальну власність та право розпорядження ними перейшло до повноважень відповідних сільських, селищних, міських рад.

Оскільки на час набуття чинності змінами у Перехідні положення Земельного кодексу України спірна земельна ділянка була передана у приватну власність, в силу чого речове право на неї за державою не було зареєстровано, то фактичним її розпорядником, повернути якому належить землю, є відповідна територіальна громада в особі Арбузинської селищної ради.

За такого, Арбузинська селищна рада має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель водного фонду. Однак, селищною радою, за наявного порушення інтересів держави, жодних заходів щодо визнання незаконним та скасування наказу, повернення земельної ділянки у комунальну власність не вжито.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 року у справі № 920/839/20 та від 26.05.2021 року у справі № 926/14/19 висловив позицію, за якою у разі свідчення попереднього листування прокурора з уповноваженим органом про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то, у такому випадку, наявні підстави для представництва передбачені абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Сам факт незвернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави (у даному випадку) свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У такому випадку несвоєчасне вжиття органами, уповноваженими на захист прав Українського народу, як власника земель в межах території держави, призводить до триваючих порушень вимог закону, а органи прокуратури, в свою чергу, є єдиним органом в державі, який спроможний вжити вичерпних заходів представницького характеру з метою захисту порушених інтересів держави, обравши при цьому один із способів захисту.

Аналогічна позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 року у справі № 903/129/18 та Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 року у справі № 926/1111/15.

Верховним судом України, зокрема у постановах від 16.12.2015 року (справа № 6-2510ц15), від 05.10.2016 року (справа № 916/2129/15), від 29.06.2016 року (справа № 6-1376ц16), зазначалось, що підставою для представництва інтересів держави прокурором визнано захист «суспільного», «публічного» інтересу, яким є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання.

При цьому, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний, публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає (правова позиція висловлена Верховним Судом України при розгляді справи № 6-157ц16 від 29.06.2016).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, преамбули Водного кодексу України, ст. 324 Цивільного кодексу України, водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу та його національним надбанням, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Незаконне надання у власність земельної ділянки водного фонду фактично з частиною водного об`єкту загальнодержавного значення - балка Кам`яна, порушує виключне право власності Українського народу як на земельні, так і на водні ресурси. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на водні об`єкти та земельні ділянки в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 13, 19 Конституції України).

На повідомлення прокурора про імовірне порушення законодавства під час передачі у власність громадян, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 в зв`язку із накладенням на водний об`єкт малу річку ОСОБА_2 та наявність підстав для представництва держави у суді від 17.06.2021 року № 54/1-1774 вих-21 Арбузинська селищна рада листом від 29.06.2021 року № 1699 повідомила, що не зверталася до суду з вимогою щодо скасування відповідних наказів ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області. Також листом від 12.07.2021 року № 1699 селищна рада повідомила, що запитувані земельні ділянки, в тому числі з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, розташовані в безпосередній близькості балки Кам`яної, правої притоки р. Арбузинка басейн річки Південний Буг. У зв`язку з відсутністю фінансування просить вжити заходи представницького характеру.

Згідно листа Миколаївської обласної державної адміністрації від 10.06.2021 року № 05-67/2396/5-21 інформація про видання Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області наказу від 21.01.2019 року № 308/0/14-19-СГ, на підставі якого земельну ділянку площею 1,9100 га з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, розташовану в межах території Арбузинської селищної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області, передано у приватну власність ОСОБА_1 до облдержадміністрації не надходила. Облдержадміністрацією позов щодо скасування зазначеного наказу та повернення земельної ділянки не пред`являвся. На даний час сума видатків, доведених у 2021 році на утримання облдержадміністрації не дозволяє здійснити видатки на сплату судового збору для звернення до суду з даним позовом. Проти пред`явлення позову прокурором не заперечує.

Отже, оскільки уповноваженим суб`єктом - Арбузинською селищною радою - не вжито заходів щодо повернення незаконно переданої земельної ділянки з земель водного фонду, суд вважає обґрунтованим представництво інтересів держави органами прокуратури.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При зверненні до суду з позовом Миколаївською обласною прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 4540 грн. Оскільки позов задоволено, згідно положень ст.141 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 19, 76-82, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Арбузинської селищної ради до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ОСОБА_1 про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасування наказу, покладення обов`язку повернути земельну ділянку задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення», яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,9100 га, в тому числі пасовищ площею 1,9100 га, з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради (Арбузинська ОТГ) Арбузинського району Миколаївської області.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1751431048203).

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстроване місцепроживання: АДРЕСА_1 ) повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради (ідентифікаційний код юридичної особи04376653, місцезнаходження юридичної особи: Миколаївська обл., Первомайський р-н, селище міського типу Арбузинка, пл.Центральна, буд. 18) земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1,9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнути зГоловного управлінняДержгеокадастру уМиколаївській області(ідентифікаційнийкод юридичноїособи39825404,місцезнаходження юридичноїособи:Миколаївська область,м.Миколаїв,пр-тМиру,буд.34)на користьМиколаївської обласноїпрокуратури (ідентифікаційнийкод юридичноїособи02910048,місцезнаходження юридичноїособи:Миколаївська обл.,м.Миколаїв,вул.Спаська,буд.28)витрати посплаті судовогозбору врозмірі 2270(двітисячі двістісімдесят)грн.

Стягнути зОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (ідентифікаційний код юридичної особи02910048, місцезнаходження юридичної особи: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.М.Кологрива