Постанова

від 14.12.2022 по справі 467/931/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

14.12.22

22-ц/812/1046/22

Провадження № 22-ц/812/1046/22 Головуючий суду першої інстанції Кірімова О.М.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2022 року м. Миколаїв Справа № 467/931/21

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Лівшенку О.С.,

за участю прокурора Волкожа С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року, постановлену під головуванням судді Кірімової О.М., в залі судового засідання в смт. Арбузинка, повний текст якої складено 28 жовтня 2022 року, за скаргою заступника керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Сілецької О. про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій Мирослави Анатоліївни та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

12 жовтня 2022 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Сілецька О. звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дерій М.А. (далі головний державний виконавець Арбузинського ВДВС) та скасування постанови.

Доводи скарги обґрунтовував тим, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2022 року позовну заяву керівника Первомайської окружної прокуратури задоволено та зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116, площею 1 9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

На виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, який прийнято до виконання головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС 26 вересня 2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69932459.

Проте, 28 вересня 2022 року головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М.А. винесено постанову про передачу вищезазначеного виконавчого провадження у Южноукраїнський відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на підставі статті Закону України «Про виконавче провадження», оскільки останнім відкрито виконавче провадження у якому боржником є ОСОБА_1 .

Однак, дії та постанова головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М.А. про передачу виконавчого провадження суперечать вимогам закону, тобто є неправомірними.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Крім того, відповідно до пункту 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень (далі Інструкція), затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 5122 від 02 квітня 2012 року, у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито декілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень, у зведене, державний виконавець виносить постанову.

Отже, за змістом вказаних нормативних актів об`єднанню підлягають виконавчі провадження, які передбачають саме стягнення коштів з одного боржника.

Проте, рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2022 року у справі № 467/931/21 передбачено не стягнення коштів з ОСОБА_1 , а зобов`язання останнього повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1,9100 га розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Таким чином, виконання вказаного судового рішення має відбутись у порядку встановленому розділом VIII Закону «Виконання рішень немайнового характеру» та безпосередньо статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», якою встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії.

Також, згідно з частиною 3 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Не врахувавши вказані положення законодавства, головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС прийнято неправомірне рішення про передачу виконавчого провадження.

Внаслідок дій головного державного виконавця Арбузинського ВДВС, прийняття рішення з порушенням вимог законодавства, зазначене судове рішення залишається невиконаним, що порушує інтереси держави, принципи державної політики у сфері судочинства, адже виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду і забезпечується державою.

Посилаючись на зазначене, заявник просив суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М.А. щодо винесення постанови від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № 69932459 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Скасувати постанову від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № 69932459 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південнного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28жовтня 2022 року скаргу задоволено.

Визнано дії головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М.А. щодо винесення постанови від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № 69932459 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неправомірними.

Скасовано постанову головного державного виконавця Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Дерій М.А. від 28 вересня 2022 року про передачу виконавчого провадження № 69932459 на виконання до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Ухвала суду мотивована тим, що об`єднанню підлягають виконавчі провадження, які передбачають стягнення коштів з одного боржника.

Однак, відповідно до виконавчого документа, виданого на підставі рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2022 року, боржника ОСОБА_1 зобов`язано повернути земельну ділянку у власність територіальної громади, тобто зобов`язано вчинити певні дії, порядок виконання яких визначено статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження», а тому головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М.А. було прийнято помилкове рішення про передачу вказаного вище виконавчого документа до іншого відділу державної виконавчої служби.

Не погодившись з ухвалою суду, Арбузинський відділ державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та ухвали у справі нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим згідно із пунктом 1 розділу 1 Інструкції № 512/5 вона розроблена відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 14 розділу III Інструкції № 512/5 регламентує дії державного виконавця у випадках, якщо відкрито декілька виконавчих проваджень відносно одного боржника, та встановлює обов`язок перевірити наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника за даними автоматизованої системи виконавчого провадження при відкритті виконавчого провадження.

У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника виявлено в іншому органі державної виконавчої служби, таке виконавче провадження передається на виконання іншому органі державної виконавчої служби таке виконавче провадження передається на виконання до органу державної виконавчої служби, державним виконавцем якого відкрито перше виконавче провадження, або в порядку, визначеному розділом V інструкції № 512/5. У разі якщо виконавче провадження щодо одного й того самого боржника перебуває на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень або відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавче провадження передається на виконання до цих відділів.

Закони України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», «Про виконавче провадження» та Інструкція № 512/5 фактично визначають 3 ключові процедури (механізми), пов`язані з рухом виконавчого документа та виконавчого провадження між приватними виконавцями та/або органами державної виконавчої служби, а саме «об`єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження», «передача виконавчого документа» та «передача виконавчого провадження».

Так, механізм об`єднання та приєднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження передбачений статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» та після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом може здійснюватися:

- органом державної виконавчої служби згідно з абзацом першим частини 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 14 розділу III Інструкції № 512/5 (державна виконавча служба має визначений законом та підзаконними нормативними актами порядок взаємодії своїх органів: державний виконавець може сам сформувати зведене провадження за наявності у нього декількох виконавчих документів або формування такого провадження може відбуватися у межах державної виконавчої служби шляхом передачі всіх виконавчих проваджень щодо одного боржника державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження);

- приватним виконавцем згідно з абзацом другим частини 1 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 15 розділу III Інструкції № 512/5 (формування зведеного виконавчого провадження та приєднання до нього наступних проваджень у випадку звернення до цього ж приватного виконавця стягувача чи стягувачів з виконавчими документами щодо одного й того ж боржника).

Такої правової позиції дотримується і Верховний суд у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа № 904/7326/17.

Вказані норми Інструкції № 512/5 не розмежовують ні категорії стягнення (характер зобов`язання), суб`єкта видачі виконавчого документа, ні будь-що інше, вони чітко носять зобов`язальний характер, а саме щодо обов`язку державного виконавця вести виконавчі провадження щодо одного боржника лише державним виконавцем, який першим відкрив виконавче провадження.

Виходячи з викладеного, за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє дії щодо виконання усіх судових рішень за всіма категоріями та категорією стягнення (характером зобов`язання), незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені. Розмежування, поділ та розпорошення виконавчих проваджень між різними органами виконавчої служби не допускається взагалі, та не передбачено діючим законодавством. Законодавець передбачає лише дотримання принципу єдності виконавчих проваджень, щодо одного й того самого боржника.

Підпунктами 2, 3, 5, 6 пункту 14 Розділу III Інструкції № 512/5 детально врегульовуються дії виконавця на час вчинення виконавчих дій щодо одного боржника.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року по справі № 660/612/16-ц постановила що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та незалежно від кількості стягувачів, аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13.

З врахуванням вищевказаного можна дійти висновку, що винесена державним виконавцем Арбузинського ВДВС постанова про передачу виконавчого провадження від 28 вересня 2022 року у виконавчому провадженні за № 69932459 в автоматизованій системі виконавчого провадження, повністю відповідає вимогам закону.

Під час винесення постанови про передачу виконавчого провадження від 28 вересня 2022 року державний виконавець в першу чергу переймався дотриманням засад виконавчого провадження, а саме законності, верховенства права, справедливості, неупередженості та об`єктивності тощо.

Державним виконавцем не було порушено основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах наданих йому законом повноважень.

Від Первомайської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, де прокуратура доводи апеляційної скарги не визнала та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Відзив мотивовано тим, що положення статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 14 розділу III Інструкції з організації примусового виконання рішень, вважає, що об`єднанню підлягають виконавчі провадження, які передбачають стягнення коштів з одного боржника.

Тому, посилання в апеляційній скарзі на те, що норми Інструкції з організації примусового виконання рішень не розмежовують категорію стягнень, як на обґрунтування правомірності дій та рішення державним виконавцем Арбузинського ВДВС щодо винесення постанови про передачу виконавчого провадження є невірними, оскільки суперечать пункту 14 вказаної інструкції та статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

На день слухання справи від інших учасників справи відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Прокурор, який приймав участь у судовому засіданні апеляційного суду не визнала доводи апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Решта учасників справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Арбузинський ВДВС направив до суду заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

З врахуванням наведеного, в силу приписів частини 2 статті 372 ЦПК України справу розглянуто за відсутності осіб, які не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2 статті 367 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів апеляційного суду оскаржене судове рішення таким вимогам відповідає.

Судом та матеріалами справи встановлено, що рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2022 року визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миклаївській області від 21 січня 2019 року № 308/0/14-19-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.9100 га, в тому числі пасовищ площею 1,9100 га, з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Припинено право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1, 9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

28 червня 2022 року прокурору Арбузинського відділу Первомайської окружної прокуратури на виконання зазначеного судового рішення було видано виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь прокуратури судового збору та виконавчий лист про зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку.

26 вересня 2022 року постановою головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М.А. відкрито виконавче провадження № 69932459 за виконавчим листом № 467/931/21, виданому Арбузинським районним судом Миколаївської області 28 червня 2022 року, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:06:000:0116 площею 1, 9100 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

28 вересня 2022 року головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М.А. винесено постанову про передачу виконавчого провадження № 69932459 до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Постанова мотивована тим, що відповідно до даних автоматизованої системи виконавчого провадження в Южноукраїнському відділі державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження, боржником за яким визначено ОСОБА_1 .

Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції дійшов висновку, що при примусовому виконанні виконавчого листа, виданного на підставі судового рішення, виконанню боржником ОСОБА_1 підлягала вимога немайнового характеру щодо повернення у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельної ділянки, розташованої в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, головний державний виконавець Арбузинського ВДВС Дерій М.А. безпідставно виніс постанову про передачу цього виконавчого провадження до іншого відділу виконавчої служби, де було відкрито виконавче провадження стосовно цього ж боржника ОСОБА_1 на виконання виконавчого документа про стягнення грошових сум.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій (частина 5 статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

За змістом статей 1, 5 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

За приписами частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Закон України «Про виконавче провадження» (далі Закон) визначає, що виконання рішення здійснюється за місцем знаходження (проживання) боржника чи його майна або за місцем його роботи. При цьому право вибору місця виконання належить стягувачу.

Виконавче провадження допускає наявність кількох виконавчих документів щодо одного боржника.

У зв`язку з цим законодавець створив правило зведеного виконавчого провадження, відповідно до якого виконавчі провадження про стягнення з одного й того ж боржника повинні бути об`єднані у зведене.

Зведеним виконавчимпровадженням є виконавче провадження з присвоєним Автоматизованою системою виконавчих проваджень номером зведеного виконавчого провадження до складу якого входять виконавчі провадження про стягнення з одного боржника.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», виконання кількох рішень про стягненнякоштів зодного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадженнящодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження.

Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову, в якій зазначаються всі відкриті на момент об`єднання виконавчі провадження про стягнення з одного боржника.

Отже, приписи статті 30 Закону передбачають об`єднання виконавчих проваджень, коли виконуються кілька рішень саме про стягнення коштів з одного боржника.

Аналогічні приписи передбачено пунктом 14 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 ( з відповідними змінами до зазначеного наказу на час виконання рішення) (далі- Інструкція) визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження. Про об`єднання виконавчих проваджень у зведене державний виконавець виносить постанову.

У разі відкриття виконавчого провадження щодо боржника, стосовно якого здійснюється зведене виконавче провадження, воно приєднується до зведеного виконавчого провадження, про що державним виконавцем виноситься постанова.

Відповідно до пункта 15 розділу ІІІ Інструкції об`єднання виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника у зведене виконавче провадження та приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження здійснюється приватним виконавцем у порядку, визначеному пунктом 14 цього розділу.

Законодавець при цьому виходив з того, що виконання декількох рішень про стягнення з одного боржника є найбільш оптимальним, не створює необхідності вчиняти одну і ту саму виконавчу дію декілька разів.

Так, порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника встановлений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження». Цей порядок є єдиним як при виконанні одного виконавчого провадження, так і при виконанні декількох виконавчих проваджень в рамках зведеного виконавчого провадження,зокрема, в першу чергу, стягнення звертається на кошти боржника в національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт; у разівідсутності уборжника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Право запропонувативиди майначи предмети,які необхіднореалізувати впершу чергуналежить боржнику (стягувач таким правом не наділений) Однак, черговість стягнення на кошти та інше майно боржника в такому випадку остаточно визначаєтьсявиконавцем; у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При виконанні зведеного виконавчого провадження слід враховувати черговість задоволеннявимог стягувачів у разі недостатності стягнутих коштів та черговість розподілу стягнутих з боржника грошових сум.

Отже, інститут зведеного виконавчого провадження переслідує, по-перше, процесуальну економію, зокрема звернення стягнення на майно боржника відбувається в обсязі, необхідному для виконання всіх виконавчих документів, а по-друге, дотримання принципу черговості та пропорційності розподілу стягнутих з боржника сум.

Таким чином, положення пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції не суперечать приписам статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», як зазначено в доводах апеляційної скарги, а роз`янюють та конкретизують процесуальні дії виконавців у визначених випадках, а тому такі доводи скарги є неприйнятними.

Як встановлено у справі, що розглядається, на виконанні головного державного виконавця Арбузинського ВДВС Дерій М.А. перебувало виконавче провадження № 69932459 відкрите за виконавчим листом № 467/931/21, виданому Арбузинським районним судом Миколаївської області 28 червня 2022 року, щодо зобов`язання ОСОБА_1 повернути у власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельну ділянку, тобто виконанню підлягало рішення немайнового характеру.

Рішення немайнового характеру рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Виконання рішень немайнового характеру регулює розділ VIII Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно достатті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення 10-денного строку після відкриття виконавчого провадження (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на 3-й робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, протягом 3 робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, зазначеного у постанові про накладення штрафу, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Отже, з аналізу зазначених норм Закону можна дійти висновку, що законодавець розмежовує категорії стягнення (характер зобов`язання) та порядок вчинення виконавчих дій залежно від характеру зобов`язання відповідно до виконавчого документу, що надійшов на примусове виконання.

При розгляді справи апеляційним судом за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що 18 січня 2019 року старшим державним виконавцем Южноукраїнського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Недяк М.І. було відкрито виконавче провадження стосовно боржника ОСОБА_1 про стягненняборгу в сумі 180951.98 грн на підставі виконавчого листа № 486/16/18, виданого 10 січня 2019 року Южноукраїнським міським судом за номером виконавчого провадження 58114848.

При винесенні головним державним виконавцем Арбузинського ВДВС Дерій М.А. 28 вересня 2022 року постанови про передачу виконавчого провадження № 69932459 до Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не було враховано, що підставою для передачі виконавчого провадження згідно зі статтею 30 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 14 та 15 розділу ІІІ Інструкції № 512/5 є та обставина, що це виконавче провадження було відкрито на виконання виконавчого документа саме про стягнення коштів з боржника, яке підлягає об`єднанню з наявним відкритим виконавчим провадженнням також про стягнення коштів з цього ж боржника. Саме в такому випадку вони об`єднуються у зведене виконавче провадження та виконуються державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження.

У цій справі виконавче провадження № 69932459 не є виконавчим провадженням про стягнення коштів з боржника ОСОБА_1 , а тому воно не підлягало об`єднанню з уже відкритим стосовно цього боржника виконавчим провадженням, яке перебуває у Южноукраїнському відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) та стосується стягнення коштів з вказаного боржника.

З огляду на зазначене, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції з висновком про те, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії, визначений статтею 63 Закону, а також частиною 3 статті 24 Закону, за якою виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

При цьом слід зазначити, що за даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень було встановлено, що 25 листопада 2022 року начальником Южноукраїнського відділу державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Черненко Г.О. на підставі статтею 30 Закону винесено постанову про виведення виконавчого провадження № 69932459 із зведенного виконавчого провадження провадження № 67214556, яке веде відділ державної виконавчої служби у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса).

В той же день тією ж особою винесена постанова про закінчення виконавчого провадження № 69932459 у зв`язку з фактичним виконанням на підставі пункт 9 частина 1 статті 39 та статті 40 Закону.

Доводи апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції при розгляді справи правових позицій, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17, від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, від 17 жовтня 2018 року у справах № 5028/16/2/2012 та № 927/395/13 не зслуговують на увагу з огляду на таке.

Згідно з частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 зроблено висновок, що стаття 30 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок лише державного виконавця передати відкрите виконавче провадження іншому державному виконавцю, який першим відкрив виконавче провадження, для виконання ним у рамках зведеного виконавчого провадження кількох рішень щодо одного боржника. Приватний виконавецьне зобов`язаний передавати виконавчий документ чи виконавче провадження для виконання тому державному чи приватному виконавцеві, який перший відкрив виконавче провадження щодо боржника, для виконання кількох рішень щодо одного боржника у рамках зведеного виконавчого провадження. А передбачені статтями45, 46 Закону правила розподілу стягнутих з боржника грошових сум та черговості задоволення вимог стягувачів підлягають застосуванню в межах одного конкретного виконавчого провадження, а не загалом до всіх виконавчих проваджень, відкритих щодо боржника.

У постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц зроблено правовий висновок, що у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства. Якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції. Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Тому оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 287 КАС України. При виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника незалежно від кількості судових рішень та юрисдикцій, у яких ці судові рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.

У постанові від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, визначено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Законом України «Про виконавче провадження» встановлений спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 5028/16/2/2012 Верховний суд дійшов висновку, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зазначається й у постанові у справі № 927/395/13.

Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі правові висновки у справах, що були розглянуті Великою Палатою Верховного Суду, не підлягають застосуванні у справі, що розглядається, оскільки обставини цих справ є відмінними, зокрема, у наведених справах вирішувалися правові питання стосовно оскарження дій виконавців, вчинених у виконавчих провадженнях щодо стягнення коштів з боржника, проте як у цій справі розглядається питання щодо виконавчого провадження відкритого на виконання виконавчого документу про зобов`язання боржника вчинити певні дії та об`єднання цього виконавчого провадження з виконавчим провадження, де виконується виконавчий документ стосовно цього ж боржника про стягнення грошового боргу. Ці обставини виключають застосування зазначених правових висновків до правовідносин, що виникли у справі, що переглядається.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, порушення судом вимог процесуального права та не правильне застосування судом норм матеріального права судом апеляційної інстанції при перевірці оскарженого судового рішення не встановлено.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року - без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційнускаргу залишенобез задоволення,підстави длянового розподілусудових витрат,понесених узв`язку зрозглядом справиу судіпершої таапеляційної інстанцій, відсутні.

Керуючись статтями 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Арбузинського відділу державної виконавчої служби у Первомайському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 28 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 14 грудня 2022 року.