Рішення

від 15.05.2022 по справі 451/147/22

РАДЕХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

16 травня 2022 рокуСправа №451/147/22 Провадження № 2/451/249/22

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого-судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Табен Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Радехові цивільну справу №451/147/22 за позовом ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с.Новий Витків Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області: Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,-

в с т а н о в и в:

8 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.5-9).

08 лютого 2022 року автоматизованою системою документообігу суду Д-3 судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.22).

Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, 14 лютого 2022 року постановила ухвалу про залишення позовної заяви без руху, надавши позивачу строк п`ять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків (а.с.23-24).

Копію ухвали позивач отримала 16 лютого 2022 року (а.с.26).

22 лютого 2022 року за вх.№1213 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви з додатками (а.с.28-47).

Згідно зі штампом оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта» видно, що заява про усунення недоліків позовної заяви надіслана до суду 18.02.2022 (а.с.48).

В позовній заяві зазначає, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , освіта педагогічна, перебуває в трудових відносинах із Загальноосвітньою школою І-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області на посаді вчителя трудового навчання. За час трудової діяльності у вказаній школі не порушувала трудову дисципліну, дотримувалася усіх нормативно-правових актів, якими керується навчальний заклад, посадової інструкції, правил внутрішнього трудового розпорядку, стягнень не має.

Відповідач 1 є комунальним закладом Радехівської міської ради Львівської області, засновником і власником якого є Радехівська міська рада Львівської області, а тому остання залучена в якості Відповідача 2.

02.11.2021 була повідомлена директором школи про обов`язкове профілактичне щеплення працівників проти COVID-19. В запереченні на вказане повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення працівників проти COVID-19 нею наведені аргументи про незаконність вказаної вимоги з посиланням на відповідні норми законодавства. 05.11.2021 директором Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області видано Наказ № 88-к про відсторонення від роботи позивача, без збереження заробітної плати, до усунення причин, що зумовили відсторонення, а саме до надання документу, що підтверджує отримання повного курсу вакцинації проти COVID-19, або медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Позивач вважає даний наказ відповідача - Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с.Новий Витків Радехівського району Львівської області про відсторонення її від роботи незаконним та таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства України. Так, відповідно до ст.46 КЗпП України можливість відсторонення працівника від роботи допускається за умови подання відповідних службових осіб державної санітарно-епідемілогічної служби про усунення осіб, які ухиляються від обов`язкового щеплення проти інфекції ст.ст.7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». Позивач звертає увагу, що подання відповідних санітарних служб про усунення позивача від роботи, яке слугує підставою відсторонення від роботи працівника, за умови відсутності обов`язкового щеплення, передбаченого календарем щеплення, на адресу відповідача не надходило. В оскаржуваному наказі зазначено формальну підставу - повідомлення позивача про відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення проти COVID-19. На думку позивача, зазначене повідомлення відповідача 1 про відсторонення позивача від роботи - це фактично повідомлення позивача про зміну істотних умов праці. Зміна істотних умов праці - це зміна систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших. Про зміну істотних умов праці - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (частина третя статті 32 КЗпП України).

Також позивач зазначає, що перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковими, встановлено ст. 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб». Подібний перелік приводиться у ст. 27 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення». У тій частині, в якій між цими переліками існують суперечності, переважному застосуванню підлягає той з названих законів, який встановлює інфекційні хвороби, проти яких проводяться щеплення, не передбачені іншим законом. Визначення безпосередньо законом згаданого переліку з урахуванням надання в ст. 7 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» Міністерству охорони здоров`я повноваження встановлювати такий перелік означає, що це Міністерство в праві доповнювати перелік інфекційних хвороб, щеплення проти яких є обов`язковими. Позивач звертає увагу, що даний перелік не доповнений щепленням від COVID-19.

За твердженням позивача, вказаним наказом порушено не лише її право на працю, але й право на таємницю щодо стану здоров`я. Вимога відповідача надати інформацію про вакцинацію або протипоказання до вакцинації проти COVID-19 є незаконною. Позивач вважає, що відомості про вакцинацію стосується стану здоров`я і є персональними даними, а така інформацію не може розголошуватися будь-яким способом. На думку позивача, відсутність у неї щеплення не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою відсторонення від роботи і тим більше позбавлення заробітної плати. Обмеження права на працю без вакцинації проти коронавірусної інфекції викликаної вірусом SARS-CoV-2 - це пряма дискримінація. Наказ Відповідача 1 № 88-к від 5 листопада 2021 року є дискримінаційним, бо обмежує в реалізації права на працю, а тому суперечить національному та міжнародному законодавству.

Згідно заяви Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Денісової Л.Л. від 25 жовтня 2021 року, вказана вакцинація проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненою вірусом SARS-CoV-2, відповідно до чинного законодавства України є добровільною для усіх груп населення та професійних груп, про що наголошено і в Дорожній карті. З метою забезпечення цієї гарантії державою має бути наданий вибір кожному - вакцинуватися, проходити регулярне тестування на відсутність хвороби або працювати дистанційно. Будь-яка дискримінація - обмеження у правах осіб, які не вакцинувалися, є неприпустимою і прямо порушує Конституцію України, а також не відповідає резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи, яка закликає держави-члени забезпечити, щоб ніхто не піддавався дискримінації через те, що не пройшов вакцинацію у зв`язку з можливим ризиком для здоров`я чи небажання пройти вакцинацію.

Оскільки в Україні вакцинація проти COVID-19 є добровільною, а нормами ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» не передбачено обов`язкового щеплення від даної хвороби, такої підстави відсторонення, як відмова від проходження профілактичного щеплення проти COVID-19, нормами статті 46 КЗпП України не передбачено. З огляду на викладене, наказ Відповідача 1 № 88-к від 05 листопада 2021 року про відсторонення позивача від роботи - це є нормативний акт, який виданий всупереч чинному законодавству України, а отже є незаконним та підлягає скасуванню.

Просить суд ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ Відповідача 1 № 88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », виданий директором Загальноосвітньої школи І-П-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, зобов`язати Відповідача 1 допустити позивача ОСОБА_1 викладача трудового навчання до виконання прямих своїх обов`язків Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІП ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області та стягнути із Відповідачів на користь позивача ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час перебування у неоплачуваній відпустці та вимушений прогул із 8 листопада 2021 року по дату набрання рішенням законної сили (а.с.29-35).

23 лютого 2022 року суддя постановила ухвалу про відкриття провадження. Розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.1-2).

15 березня 2022 року за вх.№1627 від представника відповідача - Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області директора школи Наталії Свонтик до суду поступив відзив на позовну заяву (а.с.52-62).

Також 16 березня 2022 року за вх.№1646 від представника відповідача Радехівської міської ради Львівської області міського голови Степана Коханчука до суду поступив відзив на позовну заяву (а.с.70-73).

У відзивах представники відповідачів зазначають, що проти даного позову відповідачі заперечують в повному обсязі та по суті позовних вимог, окрім іншого, надають суду такі пояснення.

Щодо незаконності, на думку позивача, наказу №88-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » який відстороняє її від роботи, то відповідно до ст.117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає Постанови і Розпорядження, які є обов`язковими до виконання. Кодекс законів про працю України, а саме ст. 46 зазначає причини відсторонення працівника, серед наведеного переліку конкретних випадків, під час виникнення яких роботодавець має право відсторонити працівника від роботи, є пункт: «в інших випадках передбачених законодавством». До інших випадків, передбачених законодавством, належить зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим. Це передбачено ст.12 Закону України «Про захист від інфекційних хвороб».

Щодо думки позивачки, що роботодавцем при відстороненні від роботи не дотримано вимог ст. ст.7, 42 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», щодо не допуску позивача до роботи саме на підставі подання відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби, то Постановою №1236 не передбачене залучення відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби ні для здійснення контролю за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, ні до відсторонення від роботи тих, які визначені переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, тому застосовується не норма частини 2 статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя», а частина друга статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

На думку представника відповідача, повідомлення позивача про відсторонення від роботи не є зміною істотних умов праці та ніяким чином не стосується ст. 32 КЗпП України (зміна істотних умов праці). При відсторонені позивача відповідач 1 керувався ст. 46, ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановою КМУ від 09.12.2020 №1236, Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. №2153.

Щодо не входження COVID-19 в перелік хвороб, які підлягають обов`язковій вакцинації (хвороба не включена в календар обов`язкових щеплень), то у статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» коронавірусна хвороба COVID-19 не визначена як обов`язкова і не включена до календаря щеплень. Однак даний перелік обов`язкових щеплень не є остаточним. Частина друга статті 12 даного Закону говорить, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники, яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я. Отже, на основі наданих даною статтею Закону повноважень, Міністерство охорони здоров`я самостійно встановлює перелік інших відповідних інфекційних хвороб, які підлягають обов`язковому щепленню. Саме інфекційна хвороба COVID-19 віднесена наказом Міністерством охорони здоров`я до них. Міністерство охорони здоров`я України наказом №2153 від 04.10.2021 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.10.2021 р. за № 1306/36928 (далі - наказ № 2153), затвердило Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Згідно п.3 згаданого Переліку обов`язковій вакцинації підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Водночас, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 підлягають наведені вище працівники лише в разі відсутності у них абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року №2070). Згідно з пунктом 4 наказу №2153 цей наказ набрав чинності 8 листопада 2021 р. (через один місяць з дня його офіційного опублікування 8 жовтня 2021 р. в «Офіційному віснику України» №78).

Поряд з цим, відповідно до пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», (зі змінами) керівників підприємств, установ та організацій зобов`язано забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. №2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».

На виконання наведених норм чинного законодавства, директором закладу освіти, видано Наказ №88-к від 05.11.2021 р. «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », якому передувало повідомлення для позивача від 02 листопада 2021р. «Про обов`язкове профілактичне щеплення працівників проти COVID-19», що було доведено до відома позивачки. Позивачка на дане повідомлення подала заперечення про категоричну відмову від вакцинації проти COVID-19 та не відсторонення її від роботи.

Щодо того, що позивачка зазначає, що у роботодавця не вбачається правових підстав у примушуванні працівників вакцинуватись від коронавірусної хвороби COVID-19 та/або притягати їх до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби, то представник відповідача зазначає, що ні відповідачем 1, ні відповідачем 2, позивача ОСОБА_1 не було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за відмову від вакцинації проти коронавірусної хвороби COVID-19.

Щодо позовної вимоги в частині невиплати заробітної плати за час відсторонення від роботи позивача, то відсторонення працівника від роботи означає призупинення трудових правовідносин, що полягає в тимчасовому увільненні працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором, а роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою, створювати умови для її виконання, в тому числі - виплачувати працівнику заробітну плату. Зокрема, згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» «заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу». Водночас, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України «заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконаю ним роботу». У зв`язку з тим, що з часу відсторонення 08.11.2021 позивач не виконує роботу, передбачену трудовим договором та посадовою інструкцією, у відповідача, як роботодавця, відсутні будь-які законні підстави для виплати йому заробітної плати.

Враховуючи вищезазначене, представник відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с.Новий Витків Радехівського району Львівської області в повній мірі заперечує проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 , оскільки відповідач діяв згідно вимог чинного законодавства України. Окрім цього, що є важливим для вирішення даної справи, крім законодавчих вимог, відповідач 1 керувався також і роз`ясненнями з даного питання Державної служби України з питань праці, Міністерства охорони здоров`я України, а також алгоритму дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації проти COVID-19, надані Міністерством економіки України.

Просять відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів села Новий Витків Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, повністю (а.с.52-54, 70-72 зворот).

Ухвалою судового засідання від 6 квітня 2022 року залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с.Новий Витків Радехівського району Львівської області - Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради (а.с.80-81).

27 квітня 2022 року за вх.№2350 від начальника Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Красіцької Г.О. надійшли пояснення третьої особи щодо позову. З мотивів, аналогічних викладеним у відзиві, представник третьої особи просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів села Новий Витків Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, повністю (а.с.89-91).

Учасники справи в судове засідання не з`явилися.

Позивач надіслала на електронну адресу суду заяву, в якій просить судове засідання, призначене на 16.05.2022 о 09:00 год. провести без її участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовільнити (а.с.93).

Представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області. Підтримує відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.95).

Представник відповідача ОСОБА_3 також подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника Радехівської міської ради Львівської області. Підтримує відзив на позовну заяву та просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.96).

Представник третьої особи Харків М.В. подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради. Підтримує відзив на позовну заяву та пояснення третьої особи. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.94).

Із врахуванням наведеного, на підставі ч.4 ст.223 та ч.2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі сторін, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст.ст.13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст.ст.12,81,82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , згідно копії трудової книжки, серії НОМЕР_1 , працює з 15.08.1982 на посаді вчителя трудового навчання у Загальноосвітній школі І-ІІ-ІІІ ступенів села Новий Витків Радехівського району Львівської області (а.с.40-40 зворот).

Вищезазначене також підтверджують такі документи: - копія Наказу від 04.06.2021 №20-к «Про переведення на трудовий строковий договір ОСОБА_1 »; - копія Наказу по ЗОШ І-ІІІ ст. с Новий Витків від 01.09.2010 №2; - копія Наказу по Нововитківській середній школі від 28 серпня 1996 року №5 «Про переведення ОСОБА_1 » (а.с.42-44).

Згідно копії повідомлення директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків ОСОБА_2 від 2.11.2021 №176 позивачку ОСОБА_1 повідомлено, що на підставі наказу МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року №2153 та пункту 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 №1236, з 08 листопада 2021 року на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників їхньої школи. В зв`язку з чим, позивачку просили до 05 листопада 2021 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011р. №595. Відтак позивача у справі повідомлено, що в випадку, якщо до 05 листопада 2021 року вона не надасть одного із зазначених документів, то 08 листопада 2021 року її відсторонять від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП та статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хворіб» від 06.04.2000р. № 1645-ІІІ, також проінформовано, що період відсторонення від роботи без збереження заробітної плати не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності, адже за цей період роботодавець не сплачуватиме за неї страховий внесок, та не увійде до стажу, що дає право на щорічну основну відпустку (а.с.38).

Із змістом повідомлення позивач ОСОБА_1 ознайомилася 3.11.2021 та зазначила, що з повідомленням не погоджується, оскільки вважає його таким, що порушує її конституційні права (а.с.38).

Згідно Наказу директора Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с Новий Витків Свонтик Н.В. від 05.11.2021 №88-к «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08.11.2021 без збереження заробітної плати до усунення причин, що зумовили відсторонення. З Наказом ОСОБА_1 ознайомилась 08.11.2021, проте не погоджується (а.с.36).

ОСОБА_1 08.11.2021 подала директору Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків ОСОБА_2 заперечення на повідомлення про відсторонення від 02.11.2021 №176, де серед іншого вказує, що наказ про відсторонення її від роботи порушує її право на працю та право на таємницю про стан здоров`я, а також суперечить нормам Конституції України (а.с.37-37 зворот).

Відповідно до довідки, яка видана Відділом організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради, загальна сума доходу ОСОБА_1 за період травень 2021-жовтень 2021 становить 85910,37 грн. (а.с.39).

З копії контракту з директором комунального закладу загальної середньої освіти Радехівської міської ради Загальноосвітня школа І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків від 30 червня 2021 року, видно що Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради в особі начальника Красіцької Галини Олександрівни, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з іншої сторони, уклали цей контракт, окрім іншого, про те, що ОСОБА_2 призначається на посаду директора Загальноосвітня школа І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків терміном на 2 роки з 01 липня 2021 року по 30 червня 2023 року (а.с.76-77 зворот).

Згідно Наказу начальника Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради Красіцької Галини Олександрівни №34-к від 30.06.2021 «Про прийняття на посаду ОСОБА_2 », ОСОБА_2 прийнято на посаду директора загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків терміном на 2 роки з 01 липня 2021 року по 30 червня 2023 року (а.с.78).

З копії Договору №53 про надання послуг закладу освіти від 19.02.2021 видно, що Загальноосвітня школа І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, делегує повноваження та доручає Відділу організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради здійснювати: - ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності та звітності виконання кошторису видатків, розрахунки по заробітній платі працівників навчального закладу замовника; - матеріально-технічне забезпечення закладу освіти замовника, організація методичної роботи охорони праці (а.с.66-67 зворот).

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», наказу МОЗ від 04.10.2021 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», постанови КМУ від 09.12.2020 №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», з 19 грудня 2020 року до 31 березня 2022 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 20 травня 2020 року №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 року №641 Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 .

Тобто, станом на дату прийняття відповідачем оспорюваного наказу про відсторонення позивача, за відповідною постановою Кабінету Міністрів України, на усій території України діяв карантин з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З метою забезпечення епідемічного благополуччя населення України, попередження інфекцій, керованих засобами специфічної профілактики, Наказом Міністерства охорони здоров`я України №2153 від 04.10.2021, затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням. Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальної, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форм власності (п. 3 Переліку). Міститься також застереження: * В разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 жовтня 2019 року № 2070). На підставі вказаного вище Наказу МОЗ №2153 внесені відповідні зміни і до Постанови № 1236.

Із зазначеного можна констатувати, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України - позивач, як працівник закладу освіти, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Постановою Кабінету Міністрів України №1096 від 20.10.2021, яка набрала чинності з 08.11.2021, внесено зміни до Постанови №1236 та доповнено пунктом 41-6, згідно з яким на керівників державних органів, керівників підприємств, установ та організацій покладено обов`язки забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. №2153 (далі - перелік);

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяти до відома, що на час відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням ч.1 ст.94 КЗпП України, ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» та ч. 3 ст. 5 Закону України «Про державну службу».

Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Положеннями статті 46 Кодексу законів про працю України передбачено підстави відсторонення працівників від роботи. Так, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз вищенаведеного положення ст.46 КЗпП України свідчить про те, що перелік законодавчо закріплених підстав для відсторонення не є вичерпним, поряд з цим дає підстави стверджувати про те, що відсторонення можливе лише у випадках, прямо передбачених законодавством.

Відповідно до п. а, б ст. 10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі Закон № 2801-XII) громадяни України зобов`язані піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статтею 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов`язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.

При цьому передбачається, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров`я України (ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).

Згідно наказу МОЗ від 04.10.2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» на період дії карантину обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники: центральних органів виконавчої влади та їхніх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їхніх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. Цим наказом передбачається, що щеплення є обов`язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16.09.2011 року № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.10.2011 року за № 1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11.10.2019 року № 2070).

Варто також зазначити про те, що Міністерство юстиції України зробило висновок, що наказ МОЗ №2153 відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статті 8 Конвенції «Право на повагу до приватного і сімейного життя», а також практиці Європейського суду з прав людини, свідченням чого є реєстрація цього наказу Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та зобов`язанням України у сфері європейської інтеграції та праву Європейського Союзу (acquis ЄС), з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а також прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів (п. 4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 № 731).

Доказів на підтвердження незаконності наказу стороною позивача суду не представлено.

А відтак у відповідності до положень вищенаведеного Наказу МОЗ можна зробити висновок про те, що обов`язковій вакцинації не підлягають лише ті працівники, які мають саме абсолютні протипоказання до проведення профілактичних щеплень. Протипоказання до вакцинації може встановлювати сімейний або лікуючий лікар та надати відповідний висновок про тимчасове чи постійне протипоказання або про відтермінування через COVID-19 в анамнезі. Якщо в пацієнта є протипоказання до щеплення однією з вакцин проти COVID-19 за можливості особа має вакцинуватися іншими типами вакцин.

Із вищезазначеного вбачається, що відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим, належить до інших передбачених законодавством випадків, які є підставою для відсторонення від роботи згідно з положеннями ст. 46 КЗпП України.

Судом встановлено, що директором Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Свонтик Н.В. було вжито заходів щодо доведення до відома позивача інформації про те, що вона, як працівник закладу загальної середньої освіти, підлягає обов`язковій вакцинації проти COVID-19, а у випадку ухилення чи відмови від вакцинації її буде відсторонено від роботи у встановленому законом порядку. Підтвердженням зазначеного, є повідомлення від 02.11.2021 про необхідність вакцинації до 08.11.2021, зі змістом якого позивач ознайомилася 03.11.2021.

Проте, в порушення положень зазначених вище нормативно-правових актів, позивач не надала відповідачу документів про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, як не надала документів на підтвердження того, що вона належить до тієї категорії працівників, які не підлягають обов`язковій вакцинації у зв`язку із наявністю абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, зокрема проти COVID-19.

Позивач ні в поданій позовній заяві не зазначила, ні не надала суду доказів на підтвердження того, що вона належить до тієї категорії працівників, які не підлягають обов`язковій вакцинації у зв`язку із наявністю абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, зокрема проти COVID-19.

Оскільки положеннями статті 46 КЗпП України передбачено невичерпний перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, то відповідач керуючись та на виконання зазначених вище положень постанови Кабінету Міністрів України №1236 видав наказ про відсторонення позивача ОСОБА_1 від роботи. Крім того, саме з дотриманням вимог постанови Кабінету Міністрів України №1236 оскаржуваний наказ від 05.11.2021 року видано уповноваженою особою - директором школи, яка в розумінні положень вказаної постанови є керівником відповідної освітньої установи. А тому покликання в цій частині сторони позивача суд також вважає хибними.

В чинному законодавстві відсутнє визначення поняття «відсторонення від роботи», на практиці відсторонення від роботи означає призупинення трудових правовідносин, тимчасове увільнення працівника від обов`язку виконувати роботу за укладеним трудовим договором і, в свою чергу, тимчасове увільнення роботодавця від обов`язку забезпечувати працівника роботою або створювати умови для її виконання та відповідно, сплачувати заробітну плату. Тимчасове увільнення працівника від виконання ним його трудових обов`язків в порядку відсторонення від роботи (на умовах та підставах встановлених законодавством) за своєю суттю не є дисциплінарним стягненням, а є особливим запобіжним заходом. Застосовується такий захід у виняткових випадках, і має за мету відвернення та/або попередження негативних наслідків. Призупинення трудових відносин в такому випадку не тягне за собою обов`язкове припинення самих трудових відносин. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного суду України, викладеними у пункту 10 Постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП).

Аналіз чинного законодавства України свідчить про те, що в такому відсутня норма, яка дозволяла б примусову вакцинацію. А відтак, навіть у випадку обов`язковості щеплення, змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, а тому у разі відсутності вакцинації діюче законодавство передбачає механізм відсторонювати таких працівників від роботи без виплати заробітної плати.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що обов`язковість щеплень є втручанням у право на повагу до приватного життя, яке гарантовано ст.8 Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

Між тим, такі втручання цілком припустимі.

Для визначення законності таких втручань Європейський суд вказує на те, що «аби визначити, що це втручання потягнуло за собою порушення ст. 8 Конвенції, суд повинен (має) обґрунтувати доцільність та виправданість таких дій відповідно до другого абзацу цієї статті тобто встановити, чи є втручання виправданим «відповідно до закону» і чи має воно наметі законні цілі, і чи були вони «виправданими в демократичному суспільстві».

Досліджуючи питання наявності закону Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в ухваленому 08.04.2021року рішенні у справі Вавржичка та інші проти Чеської Республіки (заява № 47621/13) у рішенні, яке суд вважає необхідним застосувати і при даних правовідносинах, наголошує наступне (п. 266): «Суд повторює, що оспорюване втручання мало би опиратися на певну законодавчу базу внутрішнього законодавства, причому ці закони повинні бути як адекватно доступними, так і сформульованими з достатньою точністю, аби дозволити тим, до кого вони застосовуються, регулювати свою поведінку і, при необхідності, з відповідними порадами передбачити до ступеня, який є розумним заданих обставин, наслідки, які можуть спричинити за собою дані дії (див., наприклад, Дубська і Крейзова проти Чеської Республіки [GC], №№28859/11і 28473/12, § 167, 15листопада 2016р., з додатковим посиланням).»

ЄСПЛ встановив, що втручання у приватне життя у вигляді обов`язку зробити щеплення ґрунтується на законі, а тому у цьому немає порушень.

В Україні таким законом є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб».

Розглядаючи питання, чи є мета, задля якої був встановлений обов`язок робити щеплення, законною, ЄСПЛ навів наступні аргументи (п. 272): «Що стосується мети, яку переслідує обов`язкове вакцинування, як стверджує Уряд і визнано національними судами, ціллю відповідного законодавства є захист від хвороб, які можуть становити серйозну загрозу для здоров`я населення. Це стосується як тих, хто отримує відповідні щеплення, так і тих, хто не може бути вакцинованим, і таким чином, знаходиться в групі осіб високого ризику інфікування, покладаючись на досягнення високого рівня вакцинації в суспільстві в цілому для захисту від розглянутих заразних хвороб. Ця мета відповідає цілям захисту здоров`я і захисту прав інших осіб, визнаним статтею 8».

А у відповідь на питання необхідності в демократичному суспільстві обов`язкової вакцинації суд наводить такі доводи: «285 Хоча система обов`язкових вакцинацій не єдина і не найпоширеніша модель, прийнята європейськими державами, Суд повторює, що в питаннях політики в галузі охорони здоров`я національні влади найкраще можуть оцінити пріоритети, використання ресурсів і соціальних потреб. Усі ці аспекти є актуальними в даному контексті, і вони підпадають під широку свободу розсуду, яку Суд повинен надати державі-відповідачу.

В контексті охорони здоров`я найкращим інтересам суспільства служить забезпечення найвищого досяжного рівня здоров`я. Коли справа доходить до імунізації, мета повинна полягати в тому, щоб кожна людина була захищена від серйозних захворювань. У переважній більшості випадків це досягається за рахунок обов`язкових щеплень. Ті, кому таке лікування не може бути призначено, побічно захищені від інфекційних захворювань, поки в їх оточенні підтримується необхідний рівень вакцинації, тобто їх захист забезпечується колективним імунітетом. Таким чином, якщо вважати, що політика добровільної вакцинації недостатня для досягнення і підтримки колективного імунітету або колективний імунітет незалежний від природи захворювання (наприклад правця), національні влади можуть розумно ввести політику обов`язкової вакцинації для досягнення відповідного рівня захисту від серйозних захворювань».

З цих підстав суд визнав, що рішення застосувати обов`язкову вакцинацію має вагомі причини.

Стосовно наслідків, які чітко передбачені в основному законодавстві, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону, зокрема здоров`я людей, то суд зауважує, що вони по суті захисні, а некаральні за своїм характером.

Стосовно доводів позивача про сумнівність ефективності вакцини та на те, що вона є експериментальною, то ЄСПЛ посилається на загальний консенсус щодо життєвої важливості такого заходу та засобу захисту населення від хвороб, які можуть мати серйозні наслідки для здоров`я людини та які вразі серйозних спалахів можуть викликати проблеми в суспільстві. Зважаючи нате що частота ускладнень є досить незначною, однак безсумнівно, їх виникнення є досить загрозливим для здоров`я людини, органи Конвенції підкреслили важливість прийняття необхідних запобіжних заходів перед вакцинацією. Очевидно, це стосується перевірки в кожному окремому випадку можливих протипоказань. Це також відноситься до моніторингу безпеки застосовуваних вакцин. У кожному з цих аспектів Суд не вбачає підстав ставити під сумнів адекватність національної системи вакцинації. Вакцинація проводиться медичними працівниками тільки при відсутності протипоказань, які попередньо перевіряються відповідно до звичайного протоколу, відповідні медичні працівники зобов`язані повідомляти пробудь-які підозри на серйозні або несподівані побічні ефекти. Відповідно, безпека використовуваних вакцин знаходиться під постійним контролем компетентних органів».

Стосовно порушення права на працю, про що зазначає позивач, яка відмовилася від щеплення, ЄСПЛ зазначив таке: «306. Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я.

У відповідності до позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 10.03.2021 року у справі №331/5291/19, вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави тобто було виправданим.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що держава, встановивши процедуру відсторонення педагогічних працівників від виконання обов`язків, які не мають профілактичного щеплення, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я всіх учасників освітнього процесу. А відтак, право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено з огляду на суспільні інтереси, оскільки позивач відмовилася від обов`язкового щеплення.

Щодо покликань позивача, що у зв`язку з відстороненням від роботи через відсутність профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, вона була піддана дискримінації, що заборонено КЗпП України, Конституцією України, то суд зазначає наступне.

Згідно ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Частиною 3 статті 6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» передбачено, що не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме: спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту; здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними; надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом; встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян; особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.

На переконання суду, відсторонення позивача від роботи є встановленим законодавством наслідком його свідомого рішення та ненадання ним роботодавцю документу про вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації, за встановлення обов`язковості такого щеплення у зв`язку з перебуванням на посаді, яку він обіймає, і охоплюється передбаченим у ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» випадком, коли до вимог, що висуваються для будь-якого працівника, що обіймає посаду позивача чи претендує на неї, встановлено особливу, додаткову вимогу - надання документу про вакцинацію від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або про наявність абсолютних протипоказань до такої вакцинації. На думку суду, це і є встановлена у ст.6 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» особлива вимога, передбачена законом, щодо реалізації окремого права осіб, що не вважається дискримінацією.

Доказів у підтвердження вчинення відповідачем дій, що охоплювалися би ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», - обмеження у реалізації прав і свобод за відсутності правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, - суду не надано. Відтак, суд прийшов до висновку, що у даному випадку не мала місце дискримінація позивача за ознакою стану здоров`я, медичною чи будь-якою іншою ознакою.

Щодо покликань позивача на конфіденційність інформації про її стан здоров`я, то згідно ст. 270 ЦК України відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров`я, а також адреса, дата і місце народження.

Згідно з ч. ч. 1. 2 ст. 21 Закону інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

За змістом ст. 22 КЗпП України відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров`я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КЗпП України при укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку (у разі наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я, відповідний військово-обліковий документ та інші документи.

В розрізі наведеного врегулювання слід дійти висновку, що, хоча інформація про стан здоров`я особи належить до інформації з обмеженим доступом, отримання наведених відомостей узгоджується із правом роботодавця, первісно, з метою укладення трудового договору та підтвердження відповідності до запитуваних згідно такого договору та посадової інструкції вимог, а в подальшому, зокрема при застосуванні ст. 46 КЗпП України - з метою вирішення питання про відсторонення, визначити, окрім супутніх конфіденційних даних щодо прізвища, ім`я, по-батькові особи, її дати народження, також і відомості про стан здоров`я як критерію допуску до виконання покладених трудовим договором обов`язків.

Відповідно до ч. 1, п. 2 ч.2 ст.7 Закону України «Про захист персональних даних» забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров`я, статевого життя, біометричних або генетичних даних.

Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: необхідна для здійснення прав та виконання обов`язків володільця у сфері трудових правовідносин відповідно до закону із забезпеченням відповідного захисту.

У виниклому спорі отримання інформації пов`язано із сферою трудових правовідносин, здійснюється відповідно до вимог закону, а тому не може беззаперечно обмежуватись у відповідному доступі.

Як зауважувалось вище, вимоги законодавства містять положення про можливість доступу роботодавця до інформації про проведення працівником обов`язкового медичного огляду або щеплення, що, у свою чергу, не виявляє ознак примусу до виконання відповідних процедур та не свідчить про зловживання в сфері доступу до конфіденційної інформації про особу.

Інші доводи учасників справи на висновки суду не впливають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У зв`язку з тим, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень, в даному випадку від COVID-19, ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети, та є цілком необхідним у демократичному суспільстві, а тому суд вважає, що оскаржуваний наказ про відсторонення позивача від роботи прийнято за наявності для цього відповідної правової підстави, у відповідності до передбаченого законодавством механізму та порядку. А відтак підстави для його скасування відсутні.

Так як в задоволенні вимоги про скасування наказу суд відмовляє з підстав його обґрунтованості та законності, а відтак суд вважає, що відсутні підстави для вирішення питання щодо допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, який допущено не з вини відповідача.

За таких обставин у задоволенні позову ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району Львівської області: Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу необхідно відмовити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, то у відповідності до положень ст.141 ЦПК України судові витрати покладається на позивача та не має підстав для здійснення розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст.10,12,13,76-80,141,259,263,264,273,354,355 ЦПК України, ст.46 Кодексу законів про працю України, ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», суд, -

вирішив :

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ст. с. Новий Витків Радехівського району ( в даний час Червоноградського району) Львівської області, Радехівської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Загальноосвітньої школи І-ІІ-ІІІ ступенів с. Новий Витків Червоноградського району Львівської області: Відділ організації діяльності закладів освіти Радехівської міської ради про скасування наказу №88-к від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи», допущення до роботи на посаду вчителя трудового навчання, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлене в нарадчій кімнаті 16 травня 2022 року.