Постанова

від 16.05.2022 по справі 202/2847/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3740/22 Справа № 202/2847/19 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Куценко Т.Р., Макарова М.О.

при секретарі Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу акціонерноготовариства «Альфа-Банк» нарішення Індустріальногорайонного судум.Дніпропетровськавід 07грудня 2021року по справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Альфа-Банк», обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк»), обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» (далі ОКП «Софіївське БТІ») про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, мотивуючи його тим, що 01 червня 2007 року між ним та АКБ «Укрсоцбанк» був укладений договір іпотеки. Згідно з цим договором він виступив майновим поручителем ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та передав в іпотеку належну йому частину будівлі гуртожитку №4 літ.А-5, що знаходиться у АДРЕСА_1 на 3 поверсі.

Вказував, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 23 квітня 2019 року право власності на частину будівлі гуртожитку №4 літ.А-5, що знаходиться у АДРЕСА_1 на 3 поверсі, на підставі рішення державного реєстратора ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В., індексний номер 46244054 від 01 квітня 2019 року, було зареєстроване за АКБ «Укрсоцбанк».

Посилаючись на те, що рішення про державну реєстрацію права власності на частину будівлі гуртожитку прийнято державним реєстратором з порушенням Закону України «Про іпотеку», договір про задоволення вимог іпотекодержателя між ним і банком не укладався, просив суд ухвалити рішення, яким скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46244054 від 01 квітня 2019 року, яке прийнято реєстратором ОКП «Софіївське БТІ» Волос О.В.; поновивши запис про його право власності.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року позов задоволено частково. Скасовано рішення державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" Волос О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 46244054 від 01 квітня 2019 року, на підставі якого право власності на об`єкт нерухомого майна частину будівлі гуртожитку літ.А-5 приміщення 3 поверху, розташованого в АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за АТ «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Поновлено право власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна частину будівлі гуртожитку літ.А-5 приміщення 3 поверху, розташованого в АДРЕСА_1 .

В апеляційнійскарзі відповідач,посилаючись напорушення судомнорм матеріальногота процесуальногоправа,просить скасувати рішенняІндустріального районногосуду м.Дніпропетровськавід 07грудня 2021року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано задовольнив вимоги позивача. Вказували, що вони надіслали на адресу іпотекодавця повідомлення про звернення стягнення не предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Ними у повній мірі було дотримано Закон України Про Іпотеку та положення Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу учасники справи не скористались.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів находить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 18 листопада 2003 року, посвідченого ПН ДМНО Вдовіною Л.Л. та зареєстрованого в реєстрі за №3398, позивачу ОСОБА_1 належала частина будівлі гуртожитку №4 літ.А-5, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

01 червня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №450, відповідно до якого останній, як майновий поручитель, передав в іпотеку за зобов`язаннями ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 належну йому частину будівлі гуртожитку №4 літ.А-5, що знаходиться у АДРЕСА_1 на 3 поверсі.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 зазначеного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальниками основних зобов`язань іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В пункті 4.6 іпотечного договору погоджено способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, згідно з підпунктом 4.6.3 пункту 4.6 цього договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Пунктом 4.8 іпотечного договору передбачено, що у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст.37 Закону України «Про іпотеку», п.4.6.3 цього Договору (застереження про задоволення вимог кредиторів), цей договір є правовстановлюючим документом на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за цим договором, та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, за іпотекодержателем в органах БТІ.

В пункті 6.2 іпотечного договору сторони погодили, що усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

При цьому адресою іпотекодавця ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_2 .

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, в січні 2019 року АТ «Укрсоцбанк» було направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору за адресою: АДРЕСА_3 .

Крім того, банком було направлено ОСОБА_1 повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1 .

В подальшому державним реєстратором ОКП «Софіївське БТІї» Волос О.В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 46244054 від 01 квітня 2019 року, право власності на частину будівлі гуртожитку літ.А-5 приміщення ІІІ поверху, розташованого в АДРЕСА_1 , було зареєстроване за АТ «Укрсоцбанк».

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Укрсоцбанк» була здійснена з порушенням вимог закону, оскільки іпотекодержателем не було додержано положень статті 35 Закону України «Про іпотеку» в частині надіслання іпотекодавцю письмової вимоги про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі не усунення такого порушення. Належних доказів вручення позивачу повідомлення про необхідність усунення порушень основного зобов`язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем не надано.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції у зв`язку з наступним.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Отже, за загальним правилом право розпоряджатися майном належить власнику, а особа, яка не є власником, таким правом не наділена.

Особа, яка не є власником майна, вправі розпоряджатися цим майном лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Положеннями статті 37 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року №800-VI «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» норми статті 37 Закону України «Про іпотеку» передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки) передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення Законом України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» змін до статті 36 Закону України «Про іпотеку» її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (у редакції, яка діяла на час вчинення реєстратором дій), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Згідно з умовами іпотечного договору підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю письмової вимоги про дострокове виконання зобов`язання за кредитним договором.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 висловила правову позицію, що недотримання вимог ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов`язання унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.

При цьому, метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання.

Згідно з пунктом 6.2 іпотечного договору, укладеного між позивачем та банком, усі повідомлення за цим договором вважаються зробленими належним чином, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом або вручені особисто за зазначеними адресами сторін.

Адресою іпотекодавця ОСОБА_1 в іпотечному договорі зазначено: АДРЕСА_2 .

Між тим, письмове повідомлення з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі не усунення порушення зобов`язання було направлено банком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , що не відповідає адресі, зазначеній у договорі.

Колегія суддів звертає увагу на те, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана у договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Отже, у державного реєстратора ОКП "Софіївське БТІ" Волос О.В. були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру за АТ Укрсоцбанк, правонаступником якого є АТ Альфа-Банк.

Посилання апеляційної скарги на те, що письмове повідомлення про усунення порушення та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки було направлено та вручено 08 лютого 2019 року позивачу за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1 , не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки адреса предмету іпотеки не є адресою іпотекодавця вказаною у договорі.

Крім того, позивач заперечував отримання письмового повідомлення надісланого на адресу, за якою знаходиться предмет іпотеки.

За клопотанням позивача була призначена судово-почеркознавча експертиза, на вирішення якої постановлено питання, чи виконаний підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення 08 лютого 2019 року ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 чи іншою особою. Проведення цієї експертизи було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Проте вказана експертиза не була проведена експертною установою з причини ненадання АТ «Альфа-Банк», як правонаступником іпотекодержателя, оригіналу повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 для експертного дослідження.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263,264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 07 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Макаров М.О.