Постанова

від 04.05.2022 по справі 921/552/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" травня 2022 р. Справа №921/552/21

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівМАРКА Р.І.

КРАВЧУК Н.М.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін:

від апелянта: не з`явився;

від позивача: Кукурудза А.Є. (адвокат, в режимі відеоконференцзв`язку);

розглянувши апеляційну скаргуПідгаєцької міської ради Тернопільської області №14 від 05.01.2022 (вх. № 01-05/182/22 від 11.01.2022)

на рішенняГосподарського суду Тернопільської області від

01.12.2021, повний текст - 14.12.2021, суддя Гирила І.М.)

у справі№921/552/21

за позовом:Фермерського господарства

Світанок, с.Мужилів, Тернопільська область

до відповідача:Підгаєцької міської ради, м. Підгайці,

Тернопільська область

Провизнання права постійного користування

на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

В серпні 2021 року Фермерське господарство "Світанок" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Підгаєцької міської ради про визнання за ФГ "Світанок" права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6124885000:01:001:1033 площею 14, 0000 га, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Підгаєцької міської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Позовні вимоги обгрунтовані зокрема тим, що земельну ділянку площею 6 га для ведення фермерського господарства Лущак В.П. (майбутній голова ФГ «Світанок») отримав в постійне користування ще у 1993 році. Після отримання земельної ділянки було створено фермерське господарство. В подальшому розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996 Лущаку В.П. було надано додатково ще 14 га землі для ведення фермерського господарства. Разом з цим, в обґрунтування позовних вимог покликається на рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2009 у справі №13/20-395 (12/185-357), яким зокрема, зобов`язано ДП "Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" провести уточнення суміжних землекористувачів з ФГ "Світанок" та внести зміни у технічний звіт по видачі державного акту на додатково виділену земельну ділянку площею ; зобов`язано Управління Держкомзему у Підгаєцькому районі внести зміни до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 щодо надання в постійне користування додатково 14 га землі для ведення фермерського господарства.

Рішенням Господарського суду Тернопільськоїх області від 01.12.2021 у справі №921/552/21 позов задоволено. Визнано за ФГ "Світанок" право постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6124885000:01:001:1033 площею 14,0000 га, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Підгаєцької міської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Рішення суду мотивоване тим, що вищевказана земельна ділянка була додатково надана для ведення фермерського господарства. Під час розгляду даної справи місцевим господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.20009 у справі №13/20-395 (12/185-357) зобов`язано, зокрема, внести зміни до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 щодо надання в постійне користування додатково 14 га землі для ведення фермерського господарства, яке станом на момент розгляду даної справи є чинним та набрало законної сили. Поряд з цим, суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані докази, які підтверджують наявність, встановлених законодовством підстав припинення права постійного користування вищевказаною земельною ділянкою, натомість, ФГ «Світанок» продовжує здійснювати свою діляність та надало докази сплати земельного податку за використання цієї ділянки за період з 2018 по 2021 роки.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідачем Підгаєцькою міською радою подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апелянт зазначає, що висновки викладені у рішенні господарського суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наявним доказам та вказує про неправильне застосування судом норм матеріального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає такі обставини:

- в матеріалах справи не міститься належних та допустимих доказів наявності у Фермерського господарства «Світанок» права постійного користування земельною ділянкою, натомість, довідка про склад земель, які обліковуються за фермерським господарством та документи про сплату земельного податку такими не є;

- законодавець не визначив можливості юридичної особи приватного права (селянського фермерського господарства) отримувати земельні ділянки для ведення селянського фермерського господарства на праві постійного користування;

- щодо рішення Господарського суду від 19.06.20009 у справі №13/20-395 (12/185-357) зазначає, що таке станом на сьогодні є невиконаним та не може бути виконаним, оскільки, в цьому рішенні суд застосував норми Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України №28 від 15.04.1993, яка діяла до 04.05.1999, що втратила чинність на момент розгляду справи. Натомість, чинна на момент розгляду вказаної справи Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затверджена наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999, передбачала інший порядок засвідчення права постійного користування земельною ділянкою.

Заперечуючи доводи апеляційної скарги, позивач ФГ«Світанок» у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін. Зазначає, що державна реєстрація права не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою набутого права. Тому, вважає, що судом першої інстанції досліджено та надано належну правову оцінку поданим позивачем доказам щодо набуття права постійного користування земельною ділянкою. Поряд з цим, позивач зазначає, що з моменту державної реєстрації фермерського господарства та набуття ним прав юридичної особи, таке фермерське господарство набуває правомочності володіння та користування земельною ділянкою. Спростовуючи доводи апелянта щодо недоведеності належними доказами факту наявності у позивача права на постійне користування земельної ділянки, покликається на розпорядження голови Підгаєцької районної державної адміністрації від 31.12.1996 за №367, копію витягу з технічного звіту по видачі державного акту від 1997 р., копію державного акту серії ТР №444 від 31.10.1995, копію витягу з ДЗК на земельну ділянку площею 14,0000 га та викопіювання з Публічної кадастрової карти.

Інших клопотань, заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судове засідання представник апелянта не з`явився, пояснення по суті апеляційних вимог надав в попередньому судовому засіданні 31.03.2022.

Представник позивача взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів зв`язку в системі відеоконференцзв`язку «EasyСon» та заперечив вимоги апеляційного скарги, підтримав доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу. Просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі №921/552/21 залишити без змін.

Фактичні обставини справи.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, рішенням Підгаєцької районної ради народних депутатів від 19.02.1993 громадянину ОСОБА_1 надано у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 6,0 га, яка розташована на території Мужилівської сільської ради.

На підставі вказаного вище рішення громадянину ОСОБА_1 було видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ТР 444 від 31.10.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27.

З наявного в матеріалах справи витягу з ЄДРЮО ФОП та ГФ вбачається, що 04.12.1995 проведено державну реєстрацію ФГ "Світанок", засновник та керівник ФГ "Світанок" є ОСОБА_1 .

Поряд із цим, розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996 "Про виділення землі для ведення селянського (фермерського) господарства фермерам Лущаку В.П. по висновку районної конкурсної комісії", на підставі ст. 51 Земельного кодексу України, Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про селянське/фермерське/ господарство", … та погодження з Мужиліською сільською радою гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства додатково виділено за рахунок земель запасу Мужилівської сільської ради 14 га орних земель.

Відповідно до договору №30 від 05.03.1997, на замовлення Тернопільського відділення Українського фонду сприяння селянським (фермерським) господарствам, Тернопільським філіалом Інституту землеустрою складено технічний звіт по видачі державного акту на право постійного користування землею (земельною ділянкою площею 14,0 га), відведеною фермерському господарству Лущак В.П. на підставі розпорядження Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996 на території Мужилівської сільської Ради народних депутатів Підгаєцького району Тернопільської області.

В подальшому, у зв`язку з тим, що записи про зміни площ у Державний акт серії ТР №444 від 31.10.1995 не були проведені, у зв`язку із чим Фермерське господарство "Світанок" звернулось з позовом до Господарського суду Тернопільської області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2009 у справі №13/20-395(12/185-357) позов ФГ "Світанок" задоволено:

- зобов`язано Державне підприємство Тернопільський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою провести уточнення суміжних землекористувачів з Фермерським господарством "Світанок" та внести зміни у технічний звіт по видачі державного акту на додатково виділену земельну ділянку площею 14 га в натурі за рахунок земель запасу Мужилівської сільської ради виділеної на підставі розпорядження №367 від 31 грудня 1996 року Підгаєцької районної державної адміністрації;

- зобов`язано Управління Держкомзему у Підгаєцькому районі внести зміни до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 щодо надання в постійне користування додатково 14 га землі для ведення фермерського господарства.

Окрім того, вказаним судовим рішенням, на підставі схеми відведення земельної ділянки з описом суміжних земель, акту відведення земельної ділянки в натурі, протоколу встановлення та перенесення в натуру зовнішніх границь, встановлено, що додатково надана ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства земельна ділянка площею 14 га є продовженням наданої раніше ОСОБА_1 ділянки площею 6 га.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що станом на момент розгляду даної справи рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2009 у справі №13/20-395(12/185-357) є чинним та набрало законної сили.

Поряд з цим, місцевим господарським судом при розгляді даної справи вірно встановлено, що вищевказане рішення виконано лише частково, зокрема проведено уточнення суміжних землекористувачів та внесено зміни у технічний звіт по видачі державного акту. Рішення суду в частині внесення змін до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 щодо надання в постійне користування додатково 14 га землі для ведення фермерського господарства не виконано.

13.12.2019 додатково надана ОСОБА_1 згідно з розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996 земельна ділянка площею 14 га для ведення селянського (фермерського) господарства, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за №29-ОТГ від 09.12.2020 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну», Акту приймання-передачі земельних ділянок від 09.12.2020, рішення органу місцевого самоврядування (Підгаєцька сільська рада) від 24.12.2020, зареєстрована в Державному земельному кадастрі за №6124885000:01:001:1033, цільове призначення/вид використання для ведення фермерського господарства, форма власності - комунальна; суб`єкт права власності Підгаєцька міська рада.

Листом за №07/01-02 від 08.07.2021 державний реєстратор речових прав Підгаєцької міської ради відмовив позивачу у державній реєстрації речового права на спірну земельну ділянку, вказавши, зокрема, на відсутність відповідних відомостей про зареєстровані права в Державному земельному кадастрі, відсутність документів, які б підтверджували факт розроблення чи затвердження технічної документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки, переданої гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі розпорядження голови Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996.

Наведені обставини справи в їх сукупності стали підставою звернення позивача з позовом про визнання права постійного користування на земельну ділянку за кадастровим номером 6124885000:01:001:1033 площею 14, 0000 га, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Підгаєцької міської ради Підгаєцького району Тернопільської області.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції Закону України від 22.06.1993, що діяла на момент створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Відповідно до положень ст. 7 Земельного кодексу України користування землею може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.

Частиною 1 ст. 23 ЗК України передбачено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України від "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції чинній на момент створення позивача) передбачено, що після одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Для державної реєстрації селянського (фермерського) господарства до відповідної Ради народних депутатів подається заява, статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва, список осіб, які виявили бажання створити його (із зазначенням прізвища, імені та по батькові голови), і документ про внесення плати за державну реєстрацію. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання Державного акта на право приватної власності на землю, Державного акта на право постійного користування або укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи, одержує печатку із своїм найменуванням і адресою, відкриває розрахунковий та інші рахунки в установах банку і вступає у відносини з підприємствами, установами та організаціями, визнається державними органами та органами місцевого самоврядування як самостійний товаровиробник при плануванні економічного і соціального розвитку регіону.

З правового аналізу наведених норм законодавства слід зробити висновок, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію на земельних ділянках, наданих їм в користування для ведення фермерського господарства. При цьому фермерське господарство створюється після набуття громадянином, який виявив бажання створити фермерське господарство, права користування земельною ділянкою.

Отже, після отримання громадянином права користування земельною ділянкою державної та комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов`язки користувача такої земельної ділянки переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації.

Подібні правові висновки неодноразово викладались Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17- ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19.

Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц зазначила, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, вважає безпідставними та необгрунтованими доводи апелянта, про те, що право позивача на постійне користування спірною земельною ділянкою не передбачено законодавством.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги про те, що подані позивачем докази не є належними та не підтверджують наявність в останнього права постійного користування на спірну земельну ділянку, колегія суддів вважає такі необґрунтованими, враховуючи таке.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що проведенню державної реєстрації ФГ "Світанок", засновником та керівником якого є ОСОБА_1 , передувало надання останньому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки площею 6,0 га, яка розташована на території Мужилівської сільської ради; отримання Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ТР 444 від 31.10.1995, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 27.

Надана гр. ОСОБА_1 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі Рішення Підгаєцької районної ради народних депутатів від 19.02.1993 земельна ділянка площею 6,0 га, яка розташована на території Мужилівської сільської ради, 08.07.2021 зареєстрована в Державному земельному кадастрі за №6124885000:01:001:1034, форма власності - комунальна; суб`єкт права власності Підгаєцька міська рада; вид речового права - право постійного користування земельною ділянкою; суб`єкт речового права ОСОБА_1 .

В подальшому, згідно із розпорядженням голови Підгаєцької районної державної адміністрації №367 від 31.12.1996 гр. ОСОБА_1 для ведення селянського (фермерського) господарства додатково виділено за рахунок земель запасу Мужилівської сільської ради 14 га орних земель.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2009 у справі №13/20-395(12/185-357) зобов`язано Управління Держкомзему у Підгаєцькому районі внести зміни до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 щодо надання в постійне користування додатково 14 га землі для ведення фермерського господарства.

Вказаним рішенням встановлено, що ФГ «Світанок» фактично користується земельною ділянкою 14 га на правах постійного користування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи №921/552/21 у Західному апеляційному господарському суді, вищевказане рішення Господарського суду Тернопільської області є чинним та набрало законної сили, докази, які спростовують наведене в матеріалах справи відсутні.

Доводи скаржника про те, що при прийнятті вказаного рішення Господарським судом Тернопільської області застосовано норми Інструкції Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Держкомзему України №28 від 15.04.1993, яка діяла до 04.05.1999, що втратила чинність на момент розгляду вказаної справи, колегія суддів вважає, що такі не мають значення для вирішення даної справи по суті, оскільки не спростовують обставини встановлені Господарським судом Тернопільської області при вирішенні справи №13/20-395(12/185-357) щодо наявності у позивача права постійного користування спірною земельною ділянкою. Більше того, в даній справі не перевіряється законність рішення Господарського суду Тернопільської області від 19.06.2009 у справі №13/20-395(12/185-357), оскільки таке рішенням набрало законної сили та є чинним.

В силу приписів ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 395 Цивільного кодексу України речовими правами на чуже майно є:

право володіння, користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Стаття 396 ЦК України передбачає, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

В силу приписів ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, що узгоджується із нормами ч.1 ст.5 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, з огляду на вказані вище норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що позивачем у даній справі вірно обрано спосіб захисту свого права, шляхом визнання права постійного користування на спірну земельну ділянку відповідачем.

Крім того, з`ясуванням документальних доказів у справі встановлено, що у відомостях Публічної кадастрової карти України значиться земельна ділянка з кадастровим номером 6124885000:01:001:1033 площею 14 га, цільове призначення: для ведення фермерського господарства, за індивідуальними ознакамиє, яка є саме тою земельною ділянкою, відомості про яку Господарський суд Тернопільської області у рішенні від 19.06.2009 у справі №13/20-395(12/185-357) зобов`язав Управління Держкомзему у Підгаєцькому районі внести до Державного акту №444 серії ТР від 31.10.1995 про право постійного користування землею ФГ «Світанок».

Як вбачається із змісту довідок Підгаєцького районного відділу земельних ресурсів за №2-1-16/589 від 26.05.2006, №1-2-16/323 від14.03.2007, №1-1-16/580 від 20.03.2008, такими підтверджено факт перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні позивача (ФГ «Світанок» використовує 41,43 га землі по Мужилівській сільській раді, в т.ч. 20 га в постійному користуванні).

Більше того, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції Господарським судом Тернопільської області досліджено документи Підгаєцької ДПІ ГУ ДПС у Тернопільскій області та вірно встановлено, що ФГ «Світанок» за період 2018-2021 роки сплачено податок за використання наявних у нього на праві користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, в тому числі ріллі площею 20 га.

За таких обставин, з урахуванням наявних у справі документальних доказів у їх сукупності, судова колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що позивачем доведено належними доказами у справі факт наявності у нього права постійного користування на земельну ділянку площею 14,0000 га, для ведення фермерського господарства, розташовану на території Підгаєцької міської ради Підгаєцького району Тернопільської області, що вірно встановлено місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Отже, скаржником в апеляційній скарзі не спростовано висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову та така не містить аргументації чи обґрунтувань щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що мало б наслідком прийняття неправомірного рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних та обґрунтованих висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України).

Відтак, згідно із ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги необхідно залишити за скаржником.

Керуючись ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України

Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Підгаєцької міської ради Тернопільської області залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.12.2021 у справі №921/552/21 - без змін.

2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до Господарського суду Тернопільської області.

Повний текст постанови складено та підписано 16.05.2022.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіР.І. МАРКО

Н.М. КРАВЧУК