Постанова

від 16.05.2022 по справі 582/263/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року м.Суми

Справа №582/263/21

Номер провадження 22-ц/816/420/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Собини О. І. , Левченко Т. А.

з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка»,

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка»

на рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 листопада 2021 року в складі судді Яковенко Н.М., ухвалене у селищі міського типу Недригайлів, повний текст якого складено 08 грудня 2021 року,

в с т а н о в и в:

01 квітня 2021 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Склярова С.Л., звернулася до суду з позовом до ТОВ АФ «Хоружівка» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права, уточнивши який (т. 1, а.с. 243), просив:

- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014 та зобов`язати ТОВ АФ «Хоружівка» повернути власнику земельну ділянку;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56613880 від 10.02.2021 державного реєстратора Ткаченка Д.О. та скасувати запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, номер запису 40549293.

Свої вимоги мотивував тим, що згідно з державним актом на право приватної власності на землю серії Р2 № 645288, виданим 26 вересня 2002 року, він є власником земельної ділянки площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Недригайлівської селищної ради Сумської області (Гринівський старостинський округ), яка перебуває в оренді у ТОВ АФ «Хоружівка».

Після 2011 року ОСОБА_1 не укладав жодних правочинів щодо використання цієї земельної ділянки, однак у березні 2021 року за інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо, що 10 лютого 2021 року до реєстру було внесено відомості щодо реєстрації речового права, а саме права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, площею 5,9013 га (рілля), де в графі «Відомості щодо суб`єкта іншого речового права» значиться «Орендар: ТОВ Агрофірма «Хоружівка» код ЄДРПОУ 30133681, а орендодавцем зазначений ОСОБА_1 .

На його звернення ТОВ Агрофірма «Хоружівка» було надано оригінал договору оренди землі від 19 лютого 2018 року, за умовами якого спірна земельна ділянка передана у користування відповідачу на строк 10 років, тобто до 2028 року. Оскільки ОСОБА_1 такий договір не підписував і згоди на його укладення не надавав, тому звернувся до ТОВ АФ «Хоружівка» із заявою повернення належної йому земельної ділянки, на що отримав письмову відмову мотивовану тим, що строк дії договору оренди ще не закінчився, тому підстави для повернення земельної ділянки відсутні.

Рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 до ТОВ АФ «Хоружівка» про усунення перешкод в користуванні майном та скасування державної реєстрації речового права задоволено.

Усунуто перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014 та зобов`язано ТОВ АФ «Хоружівка» повернути власнику земельну ділянку.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 56613880 від 15 лютого 2021 року державного реєстратора Ткаченка Д.О. та скасовано запис в реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки, площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, номер запису 40549293.

Додатковим рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 14 січня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Склярова С.Л. про відшкодування судових витрат задоволено частково.

Стягнуто із ТОВ АФ «Хоружівка» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані із розглядом справи на загальну суму 10263,74 грн та витрати по сплаті судового збору на суму 1826 грн (т. 2, а.с. 32-35).

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма «Хоружівка», посилаючись на неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняте нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції не дослідив у повній мірі договірних відносин між сторонами, строк дії спірного договору не закінчився, тому зобов`язання повернути земельну ділянку власнику порушує права товариства. Вказує, що договір оренди землі був укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Хоружівка» 01 квітня 2007 року, Додатковою угодою від 01 лютого 2011 року дія цього договору продовжена до 01 лютого 2022 року, у Додатковій угоді від 01 липня 2014 року сторони визначили орендну плату у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, і позивачем не заперечується факт отримання орендної плати за 2018, 2019, 2020 роки.

Доводить, що з метою отримання позивачем орендної плати наперед та у розмірі, що значно перевищує, визначений в договорі оренди землі від 01 квітня 2007 року, і у зв`язку із закінченням строку дії договору позивачу було запропоновано укласти новий договір оренди, який був переданий йому для підпису через матір, оскільки він перебував у лікарні та потребував цих коштів. Факт перерахування коштів у сумі 50000 грн за рахунок орендної плати підтверджено поясненнями матері позивача ОСОБА_2 , допитаної судом у якості свідка.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, заперечення ОСОБА_1 та його представника адвоката Склярова С.Л. проти скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право власності на землю серії Р2 № 654288 від 26 вересня 2002 року, виданого на підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 31 липня 2002 року № 277, належить на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 5,9013 га, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Недригайлівської селищної ради Сумської області (Гринівський старостинський округ) (т. 1, а.с. 14-15).

19 лютого 2018 року між ТОВ АФ «Хоружівка» та ОСОБА_1 був укладений договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надав у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), яка знаходиться на території Гринівської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, площею 5,9013 га. Строк дії договору 10 років року (т. 1, а.с. 11-12).

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 10 лютого 2021 року державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області Ткаченком Д.О., до реєстру було внесено відомості щодо реєстрації речового права, а саме права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, площею 5,9013 га (рілля), номер запису 40549293. Підстава для державної реєстрації: договір оренди землі. У графі «Відомості щодо суб`єкта іншого речового права» значиться «Орендар: ТОВ Агрофірма «Хоружівка» код ЄДРПОУ 30133681, у графі «Орендодавець» значиться ОСОБА_1 (т. 1, а.с. 13).

ОСОБА_1 звертався до ТОВ АФ «Хоружівка» із заявою від 25 березня 2021 року про витребування землі з чужого незаконного володіння у зв`язку з тим, що він, як власник такий правочин не укладав, договір оренди від 19 лютого 2018 року не підписував (т. 1, а.с. 19).

Із відповіді ТОВ АФ «Хоружівка» № 28/12/20 від 28 грудня 2020 року, адресованій ОСОБА_1 , вбачається, що ТОВ АФ «Хоружівка» заперечує проти припинення договору оренди землі від 01 квітня 2007 року, оскільки відповідно до Додаткової угоди від 01 лютого 2011 року строк дії договору оренди землі продовжено з 01 лютого 2011 року до 01 лютого 2022 року (т. 1, а.с.23).

Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/119-21/9697-ПЧ від 30 серпня 2021 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що підписи у графах «Орендодавець» від імені ОСОБА_1 у договорі оренди землі від 19 лютого 2018 року, укладеного між ТОВ АФ «Хоружівка» та ОСОБА_1 , виконані не ОСОБА_1 , а іншою (ми) особою (ми), згідно наданих зразків (т . 1, а.с. 144-153).

Допитана в судовому засіданні як свідок мати позивача ОСОБА_2 пояснила, що в 2018 році в сім`ї виникла гостра потреба в грошах для лікування її сина, який лежав у лікарні та проведення оперативного втручання для лікування катаракти свідка, оскільки вона майже нічого не бачила. Вона звернулася до ТОВ АФ «Хоружівка» з проханням виплатити наперед орендну плату за три роки і отримала кошти в сумі 50000 грн. Які саме документи при цьому підписувала пояснити не може.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, врахувавши висновок проведеної у справі судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/119-21/9697-ПЧ від 30 серпня 2021 року, дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014, площею 5,9013 га, не виявляв волевиявлення на її передачу в оренду ТОВ АФ «Хоружівка» за договором оренди землі від 19 лютого 2018 року і цей договір не підписував, а тому користування відповідачем земельною ділянкою є безпідставним і порушує права позивача, як власника, які підлягають захисту шляхом усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання відповідача повернути позивачу належну йому на праві власності земельну ділянку. Встановивши, що реєстрація права оренди ТОВ АФ «Хоружівка» на земельну ділянку відбулася на підставі договору, який не було підписано власником цієї земельної ділянки, і така реєстрації за неукладеним між сторонами договором оренди порушує передбачені ст. 317 ЦК України права позивача на користування та розпорядження власністю, які підлягають відновленню шляхом скасування державної реєстрації права оренди.

Такий висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам закону.

Відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною четвертою ст. 124 ЗК України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

За ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ст. 203 ЦК України міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 46, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є не вчиненими.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановивши, що ОСОБА_1 , як власник спірної земельної ділянки, бажає розпорядитися нею на власний розсуд, усунувши перешкоди у користуванні земельною ділянкою та, повернувши її собі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність порушення його прав, вказавши про обрання ним належного способу захисту.

Так, звертаючись з позовом про усунення перешкоди у користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач стверджував, що договору оренди землі від 19 лютого 2018 року з відповідачем не укладав і не підписував, волевиявлення та наміру на його укладення не мав, інших осіб на вчинення правочинів щодо належної йому земельної ділянки не уповноважував, екземпляр спірного договору не отримував, не знайомився з його змістом та не приймав участі у державній реєстрації такого договору .

Доводи позивача про те, що договір оренди землі від 19 лютого 2018 року ним не підписувався, були підтвердженні висновком судової почеркознавчої експертизи № СЕ-19/119-21/9697-ПЧ від 30 серпня 2021 року (т. 1, а.с. 114-183).

Пунктом 1.2.1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26 грудня 2012 року № 1950/5) передбачено, що одним з основних видів (підвидів) експертизи є почеркознавча експертиза.

Відповідно до п. п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, основними завданнями почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань. Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що висновок експерта містить інформацію щодо предмета доказування і відповідно ст. 77 ЦПК України є належним доказом у справі.

Щодо предмета застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст. 317 ЦК України).

Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.

Тобто, і реєстрація права оренди на земельну ділянку може свідчити про перебування такої ділянки у володінні орендаря.

Так, відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду землі», об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За встановлених обставин наявності в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про реєстрацію, проведену державним реєстратором виконавчого комітету Охтирської міської ради Сумської області Ткаченком Д.О. 10 лютого 2021 року, № 40549293, за ТОВ АФ «Хоружівка» права оренди на земельну ділянку, кадастровий номер 5923580500:02:001:0014 на підставі договору оренди від 19 лютого 2018 року, який позивачем не підписувався, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про скасування такого рішення державного реєстратора.

Враховуючи доводи позивача про безпідставне знаходження у фактичному користуванні відповідача належної йому земельної ділянки, що позбавляє його, як власника, права володіння на цю ділянку і обмеження права розпорядиться своїм майном, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми матеріального та додержані норми процесуального права.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що договір оренди землі від 19 лютого 2018 року передавався позивачу для підпису через його матір ОСОБА_2 на увагу суду не заслуговують, оскільки відсутні будь-які докази, що ОСОБА_1 уповноважував у визначеному законом порядку ОСОБА_2 вчиняти дії щодо розпорядження належною йому земельною ділянкою чи отримувати орендну плату.

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хоружівка» залишити без задоволення.

Рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 28 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - О. Ю. Кононенко

Судді: О. І. Собина

Т. А. Левченко