Постанова

від 12.05.2022 по справі 160/1228/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 травня 2022 року м. Дніпросправа № 160/1228/20

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року (суддя Голобутовський Р.З.) в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК», ОСОБА_1 , про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» звернулось до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство «АКТАБАНК», ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний код юридичної особи 21708016) щодо незавершення ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» в строк до 15 січня 2020 року та в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який має повне і виняткове право управляти банком відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», нормативно-правових актів Фонду та вживати дії щодо ліквідації банку, здійснює порушення строку ліквідації Банку, та не вчиняє юридично значимі й обов`язкові дії, які передбачені ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому, внаслідок незаконної бездіяльності Фондом гарантування вкладів фізичних осіб порушуються права власників істотної участі в ПАТ «АКТАБАНК» та спричинено збитки, оскільки ТОВ «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» позбавлене права власності на активи ПАТ «АКТАБАНК».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі №160/1228/20.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року по справі №160/1228/20 скасовано в частині закриття провадження, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, з огляду на передчасність висновку суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження з підстав спрямованості позовних вимог на зупинення/припинення розпочатої процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року закрито провадження в адміністративній справі №160/1228/20.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач вказав зокрема про те, що судом першої інстанції не було враховано позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року по справі №916/1415/19, яка полягає в тому, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (має бути відмовлено у задоволенні позовних вимог), а не взагалі не підлягають судовому розгляду (закрито провадження). Натомість суд першої інстанції застосував висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №800/580/17, які не є релевантними до спірних правовідносин. Крім того, позивач звертає увагу на те, що суд першої інстанції зробив висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не сприяє ефективному відновленню порушеного права, не досліджуючи при цьому обставини та мету позову.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, 22.04.2008 року внесено запис та проведено державну реєстрацію юридичної особи Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

Згідно із відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» (ЄДРПОУ 33416727) є засновником ПАТ «АКТАБАНК», розмір частки засновника (учасника): 400000000,00 грн.

Водночас, як встановлено судом, ОСОБА_1 володіє 5 % у статутному капіталі Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

07.08.2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову №468/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» до категорії проблемних».

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 року №576 «Про віднесення ПАТ «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 16.09.2014 року прийнято рішення №90 про запровадження з 17.09.2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «АКТАБАНК».

15.01.2015 року Правлінням Національного банку України винесено постанову №19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК».

16.01.2015 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №6 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16.01.2015 року по 15.01.2016 року.

31.05.2017 року Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від №2217 «Про заміну Уповноваженої особи фонду на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК», якою з 07.06.2017 року призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК» Кулішу Віктору Миколайовичу.

04.01.2018 року Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 24 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» строком на один рік з 16 січня 2018 року до 15 січня 2019 року включно.

Також, згідно із вказаним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Кулішу Віктору Миколайовичу строком на один рік з 16 січня 2018 року до 15 січня 2019 року включно.

27.12.2018 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення № 3475 про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» строком на один рік з 16 січня 2019 року до 15 січня 2020 року включно.

Також, згідно із вказаним рішенням продовжено повноваження ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК», визначені Законом, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту управління активами Кулішу Віктору Миколайовичу строком на один рік з 16 січня 2019 року до 15 січня 2020 року включно.

10.01.2020 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення за №43, що набирає чинності 11 січня 2020 року, яким відкликано повноваження ліквідатора ПАТ «АКТАБАНК», делеговані Кулішу Віктору Миколайовичу рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27 грудня 2018 року № 3475 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та делегування повноважень ліквідатора».

Визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повноваження під час здійснення ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» здійснюються Фондом безпосередньо.

Незавершення Фондом гарантування вкладів фізичних осіб процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» в строк до 15 січня 2020 року слугувало підставою для звернення позивача до суду із позовом у даній справі.

Таким чином у справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо незавершення ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК» в строк до 15 січня 2020 року та в порядку передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому, суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо незавершення ліквідації Публічного акціонерного товариства «АКТАБАНК», сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушенню права, а тому такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов, у тому числі, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 04.07.2018 року по справі №800/580/17.

Однак, суд першої інстанції не врахував те, що в адміністративній справі №800/580/17 дійшовши висновку про те, що задоволення заявленої позивачем позовної вимоги не відновить порушеного, на думку позивача, права, суд відмовив у задоволенні позову, а не закрив провадження на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

З наведених норм права слідує те, що держава забезпечує захист порушених прав та інтересів фізичних осіб та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, розглядаючи справу суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.01.2021 року по справі №916/1415/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Більш того, колегія суддів звертає увагу на те, що за загальним правилом суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Як роз`яснив Верховний Суд України у п. 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єкта владних повноважень суд має правову можливість виходити за межі позовних вимог, у тому числі застосовувати положення п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України та приймати рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що у разі якщо суд першої інстанції у даній справі дійде обґрунтованого висновку щодо неефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права та відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог суд має відмовити у задоволенні такого позову, а не закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, якою встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, для застосування таких правових наслідків обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права суд першої інстанції має дослідити обставини справи та з`ясувати наслідки задоволення позовної вимоги про визнання бездіяльності протиправною без зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, що у даній справі судом першої інстанції зроблено не було.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення питання, та порушив норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 28 грудня 2021 року підлягає скасуванню, а справа №160/1228/20 направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 320, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТР-АГРО-ТРЕЙД» задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року по справі №160/1228/20 скасувати.

Адміністративну справу №160/1228/20 направити для продовження розгляду до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко