Постанова

від 16.05.2022 по справі 420/12933/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/12933/21Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області десятої сесії восьмого скликання від 26 лютого 2021 року №114-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства» орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності (колективної), орієнтовною площею 2,0 га, що виділена на викопіюванні з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Великодальницької сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що рішення Великодальницької сільської ради про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою не ґрунтується на вимогах закону. На законодавчому рівні закріплено підстави такої відмови, вони є вичерпними і додаткового тлумачення не потребують, а тому посилання на те, що згiдно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельні ділянки включені до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба», який не скасовано та є земельною часткою (паєм) є протиправним.

Відповідачем подано відзив, в якому наголошено на безпідставність позовних вимог, оскільки згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування ця земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба», який не скасовано та є земельною часткою (паєм). Відповідач зазначає, що діючим законодавством встановлена пряма заборона щодо розпорядження землями колишнiх сiльськогосподарських підприємств до 1 сiчня 2025 року. Переважне право на отримання земельних ділянок колишніх сільськогосподарських підприємств мають власники земельних часток (паїв) та саме за їх спільним рішенням здійснюється розподіл земельних ділянок. Орган місцевого самоврядування може розпоряджатися тiльки земельними ділянками після 1 січня 2025 р. у разі визнання земельних ділянок безхазяйними у судовому порядку. У зв`язку з цим відмова органу місцевого самоврядування було обґрунтованою та з підстав, що передбачені ч.7. ст.118 Земельного кодексу України.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що відповідно до Закону України від 19 серпня 2018 року №2498-VIII, розпорядження колективними землями з 01.01.2019 року перейшло до органів місцевого самоврядування. Чинні та дійсні сертифікати чи державні акти на право приватної власності на вказану земельну ділянку відсутні, а отже, земельна ділянка є вільною та може бути відведена.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (вул. Богдана Хмельницького, 3, с.Великий Дальник, Біляївський район, Одеська область, 67668, код ЄДРПОУ 04377693) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області Десятої сесії восьмого скликання від 26 лютого 2021 року №114-VIII «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства», в частині відмови гр. ОСОБА_1 , у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності (колективної), орієнтовною площею 2,0 га, що виділена на викопіюванні (Місцезнаходження: Район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ: 5121081400 Зона: 01 Квартал: 003; знаходиться в районі та поміж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332, 5121081400:01:003:0017, 5121081400:01:003:0019, 5121081400:01:003:0401, 5121081400:01:003:0211). Стягнуто з Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп., а також суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області подала апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення суду від 14 січня 2022 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи порушені нормі процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно до вимог ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Великодальницької сільської об`єднаної територіальної громади Біляївського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, комунальної власності, орієнтовною площею 2,00 га, що виділена на викопіюванні (Місцезнаходження: Район: Одеський (раніше Біляївський) КОАТУУ:5121081400 Зона: 01 квартал: 003; знаходиться в районі та помiж земельних ділянок з кадастровими номерами: 5121081400:01:003:0332, 5121081400:01:003:0017, 5121081400:01:003:0019, 5121081400:01:003:0401, 5121081400:01:003:0211), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Великодальницької сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Біляївського) району Одеської області.

Рішенням Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 26 лютого 2021 року №114-VIII відмовлено позивачці у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою оскільки згідно наданого графічного матеріалу бажаного місця розташування земельні ділянки включені до Державного акту на право колективної власності колишнього КСП «Дружба», який не скасовано та є земельною часткою (паєм).

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно пункту «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Правовідносини у сфері розпаювання земель колективних сільськогосподарських підприємств врегульовано також Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV зі змінами в редакції Закону Закон України №2498-VIII від 10.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» (далі - Закон №2498-VIII), який набрав чинності з 01.01.2019 року.

Цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, бажана позивачем земельна ділянка знаходиться у колективній власності колишнього КСП «Дружба». Суд першої інстанції зазначив, що, починаючи з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств на території, підвідомчої відповідачу, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю Великодальницької територіальної громади, а відтак, розпорядження вказаними землями належить до компетенції Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області.

При цьому, суд першої інстанції застосовує норми Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» №899-IV та вказує на врахування висновків Верховного Суду, що викладені у справі №820/4397/16 від 19.02.2021 року.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області зазначила про те, що рішення суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права і вказала на ті ж самі обставини, що викладені і у відзиві на позовну заяву, а саме, що у них відсутні повноваження розпоряджатись землями колишнього КСП «Дружба» до 01.01.2025 року.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані докази, надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється сторонами, бажана земельна ділянка знаходиться на землях колишнього КСП «Дружба», а розпорядження вказаними землями на теперішній час належить до компетенції Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми Земельного Кодексу України, Закону №899- IV, але зробив висновки, які суперечать нормам на які він посилається у своєму рішенні.

Статтею 13 вказаного закону, визначено поняття та порядок використання нерозподілених та невитребуваних земельних ділянок і земельних часток (паїв), який наведено в рішенні суду першої інстанції.

Але при цьому, судом першої інстанції невстановлено до якої категорії земельних ділянок (нерозподілених чи невитребуваних) віднесена замельна ділянка, яку бажає отримати позивач. Від вирішення цього питання залежить порядок та процедура розпорядження нею органом на це уповноваженим, тобто Великодальницькою сільською радою. Відсутні відповідно докази і в матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.2, 3, ст.13 Закону №899-IV у разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Статтею 14-1 Закону №899-IV визначені особливості використання та розпорядження землями, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства.

Системний аналіз положень цієї статті приводить колегію суддів до висновку, що землі колишнього КСП можуть бути розподілені між його членами до 1 січня 2025 року.

До вказаної дати сільські/селищні ради мають право передавати їх тільки в оренду.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств на території підвідомчої відповідачу, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю Великодальницької територіальної громади є помилковим, оскільки таке право за дотриманням визначених законом процедур може виникнути лише 01.01.2025 року. А до цього у відповідача є право, розпорядження вказаними землями належить з урахуванням обмежень та в порядку, визначеному Законом №899- IV в залежності від категорії земельних ділянок (нерозподілених чи невитребуваних).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявність у КСП «Дружба» правонаступників, у зв`язку із припиненням чи реорганізацією, тобто не доведено наявності колективної власності на спірні землі, оскільки суд в силу приписів ч.4 ст.9 КАС України вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, ці обставини суд має можливість та обов`язок встановити самостійно, не перекладаючи на відповідача, що є одним із принципів адміністративного судочинства.

При цьому, колегія суддів зазначає, що жодна сторона не спростовує факту того, що ці землі були в колективній власності та були предметом розпаювання, але ця процедура не була завершена. Таким чином, процедура та порядок використання таких земель, набуття права власності на неї до 2025 року є відмінним від загального порядку визначеного ЗК України, тобто має певні особливості та обмеження, на які вказано вище.

На думку колегії суддів, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції помилково застосував правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.02.2021 року по справі №820/4397/16, оскільки незважаючи на ідентичність спору у вказаній справі та у цій справі, Верховний Суд визнав законим та обґрунтованим рішення суду першої інстанції про задоволення позову прокурора, який оскаржив Розпорядження РДА про надання дозволу громадянину на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення у власність земельних ділянок колективної власності реформованого КСП визначених ст.ст. 13 Закону №899- IV (нерозподілених чи не витребуваних земельних часток (паїв)). Тобто Верховний Суд у подібних правовідносинах прийняв інше, а точніше, протилежне рішення, ніж суд першої інстанції у цій справі.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що розпорядження нерозпайованими землями колективної власності неможливе без прийняття відповідного рішення загальними зборами власників земельних часок (паїв) та їх спадкоємців, загальних зборів членів підприємства, зборів уповноваженого або створеного ним органу управління, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном.

У зв`язку з тим, що було порушено процедуру розгляду питання розподілу земель, що перебували у колективній власності, Верховний Суд визнав обґрунтованими та законними рішення судів першої та апеляційної інстанції про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, викладеними у апеляційній скарзі і приходить до висновку про її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 308; 311; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року скасувати.

Прийняти по справі №420/12933/21 нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.

Головуючий суддя Джабурія О.В.Судді Вербицька Н. В. Кравченко К.В.