Постанова

від 11.05.2022 по справі 320/6794/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6794/21 Суддя першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Горяйнова А.М.,

суддів - Файдюка В.В. та Черпіцької Л.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян від 19 квітня 2021 року, оформлене протоколом № 29-21, в частині, що стосується відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС;

- зобов`язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян прийняти рішення про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року вказаний адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права. Скаржник вказує на те, що надані позивачем документи не підтверджують обставин, з якими закон пов`язує можливість видачі особі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що позивач не підтвердив факту отримання заробітної плати в підвищеному розмірі, а також надав документи, які містять відмітки ДП «Чорнобильсервіс», яке у 1990 році ще не було створене.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що надав до суду докази, які підтверджують факт виконання робіт у зоні відчуження в 1990 році.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року змінити, виходячи з такого.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Звертаючись до суду з адміністративним позовом, ОСОБА_1 повідомив, що перебуваючи у трудових відносинах з Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживчтовариства Київської облспоживсілки та працюючи на посаді заготівельника, у періоди з 28 по 30 серпня 1990 року, з 08 по 20 жовтня 1990 року та з 05 по 27 листопада 1990 року, був відряджено до зони відчуження в м. Чорнобиль, с. Ольшанка, с. Луб`янка Київської області для участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема для забезпечення продуктами харчування господарчих об`єктів.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами справи не заперечується, що 07 січня 2020 року позивачу становлено ІІ групу інвалідності у зв`язку із захворюванням, що пов`язане із впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Також ОСОБА_1 видано посвідчення серії Б, які засвідчує наявність у нього статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи, категорія 1.

Позивач звернувся до Київської обласної державної адміністрації із заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та надання посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На засіданні Комісії Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі Комісія) було прийнято рішення про відмову у визначенні ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, яке оформлено протоколом від 19 квітня 2021 року № 29-21.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Комісії, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання позивачем робіт в зоні відчуження підтверджений належними та допустимими доказами. Суд першої інстанції наголосив на тому, що експертним висновком Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 03 лютого 2020 року № 8354 встановлено, що захворювання та інвалідність позивача пов`язані з впливом аварії на Чорнобильській АЕС.

Додатково суд першої інстанції зазначив, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду належних і достовірних доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Колегія суддів не у повній мірі погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який також створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно зі ст. 9 вказаного Закону особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків.

Положеннями ч. 1 ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 14 зазначеного Закону учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є, зокрема особи, які працювали у зоні відчуження в 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів.

ОСОБА_1 зазначає, що має право на встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, адже працював у зоні відчуження у 1990 році не менше 30 календарних днів.

За правилами ч.ч. 1, 4 ст. 15 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 65 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій.

Процедуру видачі таких посвідчень визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року № 551 (далі Порядок).

Відповідно до п. 6 Порядку учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження у 1988-1990 роках не менше 30 календарних днів видаються посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році» (категорія 3) серії А зеленого кольору.

Посвідчення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з п. 11 Порядку, видається на підставі одного з таких документів:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, особового рахунка, табеля обліку робочого часу, посвідчення про відрядження в зону відчуження з відміткою підприємства про прибуття та вибуття працівника, шляхових листів (за наявності), трудової книжки (у разі потреби);

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження, у разі потреби довідки командира військової частини, військового квитка, витягу з особової справи військовослужбовця, завіреного в установленому порядку.

Звертаючись до відповідача із заявою про встановлення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 надав такі документи:

-довідка Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживстовариства Київської облспоживсілки від 24 грудня 1990 року № 84 про місце виконання робіт та підвищену заробітну плату, відповідно до якої позивач виконував роботи в м. Чорнобиль, с. Ольшанка, с. Лубянка Київської області в періоди з 28 по 30 серпня 1990 року, з 08 по 20 жовтня 1990 року та з 05 по 27 листопада 1990 року, у зв`язку з чим отримав заробітну плату за серпень, жовтень та листопад 1990 року в підвищеному розмірі;

- розпорядження по Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживчтовариства Київської облспоживсілки від 27 серпня 1990 року № 68 про відрядження позивача до с. Вільшанка на період з 28 по 30 серпня 1990 року;

- розпорядження по Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживчтовариства Київської облспоживсілки від 02 листопада1990 року № 94 про відрядження позивача до с. Луб`янка на період з 05 по 27 листопада 1990 року;

- посвідчення про відрядження на період з 28 по 30 серпня 1990 року до м. Чорнобиль;

- посвідчення про відрядження на період з 05 по 27 листопада 1990 року до м. Чорнобиль;

- табель обліку робочого часу за серпень 1990 року;

- табель обліку робочого часу за листопад 1990 року;

- особовий рахунок по заробітній платі за 1990 рік.

Підставою для відмови у встановленні позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, згідно з протоколом засідання Комісії від 19 квітня 2021 року № 29-21, стала відсутність довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документам, що визначені Порядком. У вказаному протоколі зазначено про виявлення розбіжностей та неточностей у поданих документах, а також про невідповідність інформації історичним подіям.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що на посвідченнях про відрядження та табелях обліку робочого часу містяться печатки підприємства «Чорнобильсервіс».

Водночас Державне підприємство по забезпеченню діяльності зони відчуження і зони обов`язкового відселення «Чорнобильсервіс» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (код за ЄДРПОУ 24547720) було зареєстроване 25 вересня 1997 року і припинене 27 грудня 2011 року.

Дослідивши копії документів, що були подані до Комісії, колегія суддів встановила, що печатка з написом «Чорнобильсервіс» міститься виключно на посвідченні про відрядження на період з 28 по 30 серпня 1990 року до м. Чорнобиль та на посвідченні про відрядження на період з 05 по 27 листопада 1990 року до м. Чорнобиль.

На інших документах, у тому числі на табелях обліку робочого часу, відтиск зазначеної печатки відсутній.

Перевіряючи обґрунтованість сумнівів Комісії у дійсності посвідчень про відрядження, складених у 1990 році, з огляду на наявність відтиску печатки підприємства, створеного у 1997 році, колегія суддів враховує такі обставини.

На печатці, відтиск якої міститься на посвідченнях про відрядження, не зазначено інформацію про код підприємства за ЄДРПОУ. За таких обставин доводи відповідача про те, що надані позивачем документи містять відтиск печатки саме Державного підприємства по забезпеченню діяльності зони відчуження і зони обов`язкового відселення «Чорнобильсервіс» Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (код за ЄДРПОУ 24547720), створеного 25 вересня 1997 року, колегія суддів вважає не у достатній мірі обґрунтованими.

Також колегія суддів враховує, що відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про підприємства в Україні», норми якого набули чинності вже після складення документів, що були предметом дослідження Комісією, підприємство має самостійний баланс, розрахункові (поточні) та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Вимог щодо зазначення на печатці ідентифікаційного коду юридичної особи зазначений Закон не містив.

Опис печаток і штампів був визначений у розділі 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року № 643 (далі Інструкція № 643). На час її прийняття вимога про зазначення на печатці ідентифікаційного номеру була відсутня.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994 року № 276 було затверджене Положення про державну реєстрацію суб`єктів підприємницької діяльності (далі Положення № 276), яким вперше встановлено вимогу щодо зазначення номеру, що присвоюється суб`єкту господарювання під час його державної реєстрації.

Так, у відповідності до абз. 3 п. 11 Положення № 276 на печатках і штампах повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності.

У зв`язку з прийняттям вказаного Положення, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 липня 1994 року № 379 були внесені зміни до Інструкції № 643. Зокрема, п. 4.2 вказаної інстанції було доповнено новим абзацом, який передбачав, що на печатках і штампах суб`єктів підприємницької діяльності повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Відсутність на відтиску печатки ДП «Чорнобильсервіс» номера свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (коду за ЄДРПОУ) додатково вказує на необґрунтованість доводів Київської обласної державної адміністрації про те, що відповідна печатка належить підприємству, створеному у 1997 році (якого не існувало станом на дату складення відповідних документів).

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок відповідача про невідповідність наданих позивачем документів історичним подіям ґрунтується на припущеннях, які не підтверджені належними доказами. Однак такий висновок не був спростований під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Колегія суддів виходить із того, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих позивачем документів з огляду на виявлення відтиску печатки підприємства, яке, на думку відповідача, було утворене пізніше в часі, Комісія не була позбавлена можливості вжити заходів, спрямованих на перевірку факту державної реєстрації ДП «Чорнобильсервіс» відповідно до законодавства, що регулювало порядок утворення та діяльності підприємств у 1990 році.

Також Комісія не надала належної оцінки тій обставині, що розпорядженням по Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживчтовариства Київської облспоживсілки від 27 серпня 1990 року № 68 позивача було відряджено до с. Вільшанка на період з 28 по 30 серпня 1990 року, а розпорядженням від 02 листопада1990 року № 94 до с. Луб`янка на період з 05 по 27 листопада 1990 року. В той час як у посвідченнях про відрядження зазначено, що ОСОБА_1 у період з 28 по 30 серпня 1990 року та з 05 по 27 листопада 1990 року перебував у м. Чорнобиль.

Додатково колегія суддів звертає увагу на те, що в довідці Райзаготкооппрому Вишгородського райспоживстовариства Київської облспоживсілки від 24 грудня 1990 року № 84 міститься інформація про виконання робіт та підвищену заробітну плату в періоди з 28 по 30 серпня 1990 року, з 08 по 20 жовтня 1990 року та з 05 по 27 листопада 1990 року, натомість надані позивачем первинні документи (розпорядження, посвідчення про відрядження, табель обліку робочого часу) стосуються лише серпня та листопада 1990 року.

Первинні документи, які б підтверджували відомості про роботу позивача в зоні відчуження в період з 08 по 20 жовтня 1990 року, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що періоди роботи з 28 по 30 серпня 1990 року та з 05 по 27 листопада 1990 року у своїй сукупності становлять менше 30 календарних днів, належне підтвердження виконання робіт в зоні відчуження у період з 08 по 20 жовтня 1990 року має істотне значення для вирішення питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Умови, за яких суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, визначені в ч. 4 ст. 245 КАС України. Відповідно до зазначеної норми права, суд визнавши протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, може зобов`язати відповідача прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що Комісія не виконала усіх дій, що є необхідними для прийняття рішення щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання Комісії прийняти рішення про видачу ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Належним способом захисту прав позивача за вказаних обставин є зобов`язання Комісії повторно розглянути питання щодо визначення позивачу статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Доводи апеляційної скарги відповідача в цілому не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваному рішенні, однак є підставами для зміни його резолютивної частини.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак надав належну оцінку дослідженим доказам. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року змінити.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Київської обласної державної адміністрації задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року змінити, виклавши абзац третій його резолютивної частини в такій редакції:

«Зобов`язати Комісію Київської обласної державної адміністрації з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_1 статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідачА.М. Горяйнов

Судді В.В. Файдюк

Л.Т. Черпіцька