Рішення

від 14.04.2022 по справі 294/1648/21

ЧУДНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/294/291/22

справа № 294/1648/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2022 року Чуднівський районний суд Житомирської області

у складі:

головуючого - судді Лесько М.О.,

при секретарі Івашкевич В.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вприміщенні судув м.Чуднові цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

03.11.2021 позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_2 та після її смерті відкрилась спадщина на земельну частку (пай) члена КСП «імені Димитрова», яка розташована на території Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області. Після смерті баби позивача спадщину прийняв її син ОСОБА_3 батько позивача шляхом вступу в управління спадковим майном, але оформити своїх спадкових прав не встиг та ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. Однак, право на спадщину йому належало з моменту відкриття спадщини після смерті його матері ОСОБА_2 , до складу якої входить і вказана земельна частка (пай) КСП «імені Димитрова» розміром 2,73 умовних кадастрових гектара. Позивач є єдиним спадкоємцем першої черги спадкування за законом, інші спадкоємці, які претендують на спадщину, відсутні. Враховуючи, що до позивача перейшло право на земельну частку (пай) та яке позивач не має змоги оформити відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю оригіналу правовстановлюючого документа (сертифіката) на право спадкодавця на земельну частку (пай) серії ЖТ №0201552, тому позивач змушена звернутись до суду із позовною заявою про визнання права.

Позивач до суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності, у якій одночасно зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю.

Від представника відповідача - Чуднівського міського голови В.Войтка до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника міської ради, у якій одночасно зазначено, що при прийнятті рішення по справі відповідач покладається на розсуд суду та просить ухвалити рішення за наявними матеріалами справи.

На підставі статей 211, 223Цивільного процесуальногокодексу України (надалі по тексту - ЦПК України) суд вважає можливим розглядати справу за відсутності учасників справи та здійснити судовий розгляд справи на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 як члену КСП «імені Димитрова» належало право на земельну частку (пай), площа якої складає 2,73 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Дубищенської сільськоїради Чуднівськогорайону Житомирськоїобласті, відповідно до сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЖТ №0201552 (а.с. 10).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла (а.с. 11).

Спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась, свідоцтва про право на спадщину до майна померлої ОСОБА_2 не видавались (а.с. 13).

ОСОБА_3 є сином ОСОБА_2 (а.с. 8) та єдиним її спадкоємцем першої черги спадкування за законом. ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті своєї матері на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України (надалі по тексту - ЦК України).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер (а.с. 12).

Позивач ОСОБА_1 є рідноюдочкою ОСОБА_3 (а.с.7),отжевона є спадкоємцем першої черги спадкування за законом згідно зі ст.1262 ЦК України.

Судом встановлено, що інші спадкоємці, які претендують на отримання спадщини, та особи, які оспорювали б право власності позивача на дану земельну частку (пай), відсутні.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ч.2 ст.1 Земельного Кодексу України, право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.

Відповідно до ч.9 ст.5 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Згідно з частинами 6-9 статті 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993 при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів, враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації. Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі. До числа осіб, які працюють у сільському господарстві, належать усі працівники колективних сільськогосподарських підприємств, підсобних сільських господарств, селянських (фермерських) господарств, інших сільськогосподарських підприємств, установ і організацій. До числа осіб, зайнятих у соціальній сфері, належать працівники освіти, охорони здоров`я, культури, побутового обслуговування населення, зв`язку, торгівлі та громадського харчування, правоохоронних органів, Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів, а також пенсіонери з числа цих осіб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають:

колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку;

громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом;

громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай);

громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Громадянам, зазначеним в абзаці п`ятому частини першої цієї статті, земельні ділянки в натурі (на місцевості) виділяються із земель запасу чи резервного фонду в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. У разі відсутності на території відповідної ради необхідних площ земель запасу чи резервного фонду земельна ділянка за їх згодою може бути виділена в натурі (на місцевості) меншого розміру або за рахунок земель запасу чи резервного фонду, розташованих на території іншої ради в межах області.

Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) громадян України, зазначених в абзаці п`ятому частини першої статті 1 цього Закону, є трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства (за наявності) чи нотаріально засвідчена виписка з неї (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з пунктами 23, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», згідно зістаттею 25 ЗКпри приватизації земель державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ, організацій земельні ділянки передаються їх працівникам, а також пенсіонерам з числа працівників з визначенням кожному з них земельної частки (паю) за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування і кожна з цих осіб має гарантоване право одержати безоплатно свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості). Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу X «Перехідні положення» ЗК). Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормамиЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно допункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Відповідно до пункту 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом мають особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Згідно зі ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.392ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З таких підстав суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування підлягають задоволенню як обґрунтовані та доведені.

На підставі наведеного вище обгрунтування та керуючись статтями 13-14 Конституції України, статтями 4, 12, 13, 76, 81, 82, 211, 223, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, статтями 11, 16, 256, 257, 261, 325, 328, 374, 392, 1216, 1218, 1223, 1261, 1268 ЦК України, статтями 5, 6 Земельного кодексу України №561-XII від 18.12.1990 у редакції від 05.05.1993, статтею 122 Земельного кодексу України, статтями 1, 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», положеннями Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» №720/95 від 08.08.1995 року, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» та Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чуднівської міської ради Житомирського району Житомирської області про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 (громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання якої зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право власностіна земельнучастку (пай)розміром 2,73умовних кадастровихгектара, яка перебувала у колективній власності КСП «імені Димитрова» с. Дубище, Дубищенської сільської ради Чуднівського району Житомирської області, згідно сертифікату серії ЖТ №0201552, в порядку спадкування за законом після смерті її баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та після смерті її батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Чуднівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсіма учасникамисправи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя: М.О. Лесько