Рішення

від 11.05.2022 по справі 206/5606/21

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/5606/21

Провадження 2/206/264/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2022 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Кушнірчука Р.О.,

при секретареві Приступко С.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД» про стягнення середнього заробітку за період затримки видачі трудової книжки, -

за участю:

представника відповідача - адвоката Дадим Ю.М.,

ВСТАНОВИВ:

9 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, який обґрунтувала тим, що з 05.02.2021 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «ТД ЄВРО БУД» на склад № 4-А комплектувальником товарів де протягом 1,5 місяця працював без офіційного оформлення. З 18 березня 2021 року його було офіційно оформлено до ТОВ «ТД ЄВРО БУД» комплектувальником товарів. З 10 квітня 2021 року він захворів та зателефонував директору ТОВ «ТД ЄВРО БУД» ОСОБА_2 та запитав чи брати йому лікарняний, на що отримав відповідь про те, що лікарняний не треба брати, коли краще будеш себе почувати - тоді прийдеш на роботу. 14 квітня 2021 року прийшовши на робоче місце, він не зміг попасти, оскільки замки були замінені директором. Директор ОСОБА_2 повідомив йому, що він його звільнив з роботи. На його прохання видати копію наказу про звільнення та трудову книжку, а також провести повний кінцевий розрахунок, директор ОСОБА_2 відмовив, не пояснюючи причин. Після цього він звернувся до головного бухгалтера з проханням провести повний та кінцевий розрахунок за період його роботи на підприємстві та видати йому трудову книжку, яка йому також відмовила. 01 липня 2021 року йому видали трудову книжку в кабінеті головного бухгалтера в присутності старшого дільничного АНД відділення №1 ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській обл. Кононова Я.О., але провести повний кінцевий розрахунок, в тому числі за час затримки видачі трудової книжки головний бухгалтер ОСОБА_3 відмовилась. З огляду на те, що його заробітна плата на місяць складає 6000 гривень, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки в розмірі 18000,00 грн. та виплату за невикористану відпустку в розмірі 2000,00 грн.

Ухвалою суду від 10 грудня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.16).

12 січня 2022 року позивач звернувся до суду з заявою про стягнення заборгованості розрахункових сум та середнього заробітку (а.с.26).

26 січня 2022 року ухвалою суду за заявою позивача позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, були залишені без розгляду (а.с.43).

17 березня 2022 року за клопотанням позивача були витребуванні докази від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД», а саме належним чином завірені копії документів: штатний розпис товариства; заяву ОСОБА_1 про звільнення; довідку про нараховану та виплачену заробітну плату ОСОБА_1 за весь період роботи на товаристві.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки в розмірі 18000,00 грн. та виплату за невикористану відпустку в розмірі 2000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, оскільки пряма вина відповідача у затримці видачі трудової книжки ОСОБА_1 відсутня, відповідач сам не бажав її вчасно отримати, а розрахунок за фактично відпрацьований час з ним було проведено. Також наголошувала на тому, що у разі, якщо суд прийде до висновку про встановлення вини відповідача у затримці видачі трудової книжки, вона просить суд зменшити розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6-113цс16 (а.с.45-49).

Заслухавши поясненнясторін тасвідків,дослідивши матеріалисправи таписьмові докази,надавши їм оцінку в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Суд встановив, що відповідно до наказу № 4-к від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД» на посаду комплектувальника з 18 березня 2021 року (а.с. 10, 52).

19 березня 2021 року, у зв`язку з не виходом ОСОБА_1 на роботу, комісія у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 склали акт про відсутність на робочому місці останнього (а.с.51).

Відповідно до вказаного акту, комісія вживала заходи для з`ясування місцезнаходження працівника та причин відсутності на роботі, шляхом зв`язку за номером телефону ОСОБА_1 та виїзду за місцем проживання останнього, зазначеному при прийомі на роботу.

В подальшому, так і не встановивши причин не виходу на роботу, ОСОБА_1 було звільнено 31 березня 2021 року, відповідно до наказу № 06-К від 30 березня 2021 року на підставі п.1 ст. 36 КЗоТ (а.с.57).

Підстави звільнення позивачем не оскаржуються та останній не заперечував факту подання ним до підприємства заяви про звільнення за згодою сторін, яка міститься в матеріалах справи (а.с.79).

Відповідно до акту № 3 від 31 березня 2021 року працівниками ТОВ « ТД ЄВРОБУД» вживались заходи, щодо вручення трудової книжки позивачу оскільки, в день звільнення ОСОБА_1 не знаходився на робочому місці (а.с.55).

30 березня 2021 року з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок за фактично відпрацьований час, про що свідчить розрахунковий лист (а.с.56), реєстр перерахувань на рахунки працівників (а.с.82), що не заперечувалось і самим ОСОБА_1 в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що трудову книжку позивач фактично отримав 01 липня 2021 року, коли з`явився до кабінету головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД» разом із старшим дільничим АНД відділення №1 ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській обл. Кононовим Я.О., про що свідчать письмові пояснення ОСОБА_1 на ім`я начальника ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.07.2021 року (а.с.11).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком позивача, а його син влаштувався на роботу 05 лютого 2021 року на ТОВ «ТД ЄВРО БУД» та отримав першу зарплату. Через деякий час його син ОСОБА_6 прийшов на роботу, але потрапити не зміг, так як на робочому місці були замінені замки. Він запропонував йому забрати наказ про звільнення та трудову книжку. Також він особисто спілкувався з директором ОСОБА_7 з приводу видачі трудової книжки, але той відправив його до головного бухгалтера, яка повідомила, що без дозволу керівництва, яке знаходиться за кордоном, трудову книжку не віддадуть. Тільки 01.07.2021 року в присутності дільничого інспектора поліції його сину видали трудову книжку на підприємстві.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є матір`ю позивача та теж ходила на підприємство з проханням видати ОСОБА_1 трудову книжку, однак їм відмовляли та віддали її фактично лише 01.07.2021 року в присутності дільничого інспектора поліції. Її син ОСОБА_1 звільнився за згодою сторін, хоча на роботу ходив кожен день та за фактично відпрацьований час зарплату йому виплатили.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працює директором ТОВ «ТД ЄВРО БУД» де також був працевлаштований позивач ОСОБА_1 . У березні місці 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, при цьому не дзвонив та не попереджав про свою відсутність. Через деякий час зв`язавшись з ним, він йому повідомив, що його звільнено та він може прийти та забрати трудову книжку, однак він не приходив більше місяця. До цього він не виходив на роботу ще декілька разів, повідомляв, що дитина захворіла, однак пізніше з`ясувалось, що ніякої дитини в нього не має. Фактично він відпрацював у березні 2021 року тільки 4 дні, за що з ним провели повний розрахунок та він звільнився за згодою сторін.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що вона працює на ТОВ «ТД ЄВРО БУД» на посаді бухгалтера. З березня 2021 року в них працював ОСОБА_1 виходячи на роботу десь близько одного тижня. Після цього перестав з`являтись на роботу, у зв`язку з чим було прийнято рішення про його звільнення. Вона особисто разом з працівником ОСОБА_9 їздила до нього додому в Придніпровськ, щоб віддати трудову книжку, але вдома нікого не було та на дзвінки ніхто не відповідав. Після цього приходив батько до офісу та писав заяву, що його сина обікрали. Звернень від ОСОБА_1 з приводу видачі йому трудової книжки ніяких на адресу підприємства не надходило, хоча повний розрахунок за фактично відпрацьований час з ним було проведено.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені устатті 116цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно ст.116КЗпП України,при звільненніпрацівника виплатавсіх сум,що належатьйому відпідприємства,установи,організації,провадиться вдень звільнення.Якщо працівникв деньзвільнення непрацював,то зазначенісуми маютьбути виплаченіне пізнішенаступного дняпісля пред`явленнязвільненим працівникомвимоги пророзрахунок.Про нарахованісуми,належні працівниковіпри звільненні,роботодавець повиненписьмово повідомитипрацівника передвиплатою зазначенихсум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, роботодавець в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно дост.117КЗпП України,в разіневиплати звини роботодавцяналежних звільненомупрацівникові суму строки,зазначені встатті 116цього Кодексу,при відсутностіспору проїх розмірпідприємство,установа,організація повиннівиплатити працівниковійого середнійзаробіток завесь часзатримки подень фактичногорозрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з ч. 5 ст. 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

За приписами п. 4.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (надалі Інструкція), власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 4.2 Інструкції якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

За змістом п. 4.2. Інструкції № 58 вбачається, що обов`язок роботодавця направити працівнику, який не був присутній на роботі, у день його звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки вичерпується саме надсиланням повідомлення у встановлений п. 4.2. строк, а не отриманням такого повідомлення працівником.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем не було дотримано п. 4.2 вказаної Інструкції, поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки ОСОБА_1 не надсилалось, а докази надсилання такого листа поштовим відправленням з описом вкладення не містяться в матеріалах справи.

Таким чином, затримка у видачі трудової книжки позивачу відбулась з вини відповідача та не виконанні останнім вимог 4.2 Інструкції, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі в день його звільнення.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

У трудових правовідносинах працівник має діяти добросовісно, реалізуючи його права, що, зокрема, вимагає частина третя статті 13 ЦК України, не допускаючи дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623цс18, відповідно до якого відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду прийшла до висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Відступаючи від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням N 6 - 113цс16, Велика Палата Верховного Суду вважає, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

-розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

-ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

-інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника га заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні;

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Визначаючи ступінь вини відповідача у затримці видачі трудової книжки, суд враховує ту обставину, що відповідач вживав заходів спрямованих на видачу трудової книжки позивачеві, зокрема шляхом спроб зателефонувати на його номер телефону з проханням з`явитися для її отримання, а також виїздом за місцем його проживання у квітні 2021 року, що узгоджується з поясненнями допитаних в судовому засіданні свідків бухгалтера ТОВ «ТД ЄВРО БУД» ОСОБА_3 та директора ТОВ «ТД ЄВРО БУД» ОСОБА_7 .

Обставин, які б свідчили про те, що позивач також звертався до відповідача про видачу трудової книжки раніше ніж 01.07.2021 року (до дня з`явлення ним до підприємства разом з дільничим інспектором) і останній відмовив йому, судом не було встановлено.

Відсутність будь яких офіційних звернень ОСОБА_1 до ТОВ «ТД ЄВРО БУД» з приводу видачі йому трудової книжки, узгоджується і з показами допитаних в судовому засіданні свідків бухгалтера ТОВ «ТД ЄВРО БУД» ОСОБА_3 та директора ТОВ «ТД ЄВРО БУД» ОСОБА_7 .

До показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_8 в частині неодноразових спроб отримати трудову книжку на підприємстві, суд відноситься критично, оскільки останні є батьками позивача, тобто заінтересованими особами в результаті вирішення спору, при цьому не будучи суб`єктами трудових правовідносин в яких виник даний спір, а тому і не мали права на отримання трудової книжки свого сина на цьому підприємстві.

Крім того, сам позивач в судовому засіданні так і не надав доказів звернення за трудовою книжкою до підприємства на протязі трьох місяців.

Суд також вважає неспроможними твердження свідка ОСОБА_5 про те, що його син ОСОБА_6 не зміг потрапити на роботу з причин заміни на робочому місці замків, оскільки ці доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, жодним доказом не підтверджені та на думку суду є виключно власними припущеннями вказаного свідка, який є заінтересованою особою у вирішенні даного спору на користь позивача, так як є батьком останнього.

Враховуючи зазначену правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623цс18 при вирішенні даного трудового спору, а також те, що на протязі трьох місяців позивач сам не вживав заходів щодо отримання ним трудової книжки, не довів в судовому засіданні розмір майнових втрат, пов`язані із затримкою видачі трудової книжки, а також враховуючи дій відповідача спрямовані на повернення позивачеві книжки та вчасного розрахунку з ним за фактично відпрацьований час, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку діями позивача та відповідача, а тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки в розмірі 6000,00 гривень, що буде відповідати принципам співмірності та змагальності цивільного судочинства.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, від 26.06.2019 року у справі №761/9584/15-ц, провадження №14-623цс18в.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, у відповідності дост. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави у розмірі 908,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 доТовариства зобмеженою відповідальністю«ТД ЄВРОБУД» простягнення середньогозаробітку заперіод затримкивидачі трудовоїкнижки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«ТД ЄВРОБУД» (ідентифікаційний код 41643570, місцезнаходження 52024, Дніпропетровська область, Дніпровський район село Чумаки, вулиця Меліоративна, буд. 1) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ) середній заробіток за період затримкивидачі трудовоїкнижки в розмірі 6000,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД ЄВРО БУД» (ідентифікаційний код 41643570, місцезнаходження 52024, Дніпропетровська область, Дніпровський район село Чумаки, вулиця Меліоративна, буд. 1) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

Повний текст рішення складено 18 травня 2022 року.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5Перехідних положень ЦПК Україниподається до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Головуючий суддя: Кушнірчук Р.О.