Постанова

від 31.03.2023 по справі 206/5606/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4127/23 Справа № 206/5606/21 Головуючий упершій інстанції: Кушнірчук Р. О. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м.Дніпропетровська від 12 травня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» про стягнення середнього заробітку за період затримки видачі трудової книжки та компенсації невикористаної відпустки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 05.02.2021 року він був прийнятий на роботу до ТОВ «ТД Євро Буд» на склад №4-А комплектувальником товарів, де протягом 1,5 місяця працював без офіційного оформлення. З 18 березня 2021 року його було офіційно оформлено до ТОВ «ТД Євро Буд» комплектувальником товарів. З 10 квітня 2021 року він захворів та зателефонував директору ТОВ «ТД Євро Буд» ОСОБА_2 і запитав чи брати йому лікарняний, на що отримав відповідь про те, що лікарняний не треба брати, коли краще будеш себе почувати - тоді прийдеш на роботу. 14 квітня 2021 року він не зміг попасти на робоче місце, оскільки замки були замінені директором. Директор ОСОБА_2 повідомив йому, що він його звільнив з роботи. На його прохання видати копію наказу про звільнення та трудову книжку, а також провести повний кінцевий розрахунок, директор ОСОБА_2 відмовив, не пояснюючи причин. Після цього позивач звернувся до головного бухгалтера з проханням провести повний та кінцевий розрахунок за період його роботи на підприємстві та видати йому трудову книжку, яка йому також відмовила. 01 липня 2021 року позивачу видали трудову книжку в кабінеті головного бухгалтера в присутності старшого дільничного АНД відділення №1 ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській обл. Кононова Я.О., але провести повний кінцевий розрахунок, в тому числі за час затримки видачі трудової книжки, головний бухгалтер ОСОБА_3 відмовилась. Тому позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість середнього заробітку за весь час затримки видачі трудової книжки в розмірі 18000,00 грн. та виплату за невикористану відпустку у розмірі 2000,00 грн., а всього 20000,00 грн.

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 12 травня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ТД Євро Буд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період затримки видачі трудової книжки в розмірі 6000,00 гривень. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 908,00 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового судового рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 20000,00 грн., розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Від ТОВ «ТД Євро Буд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якій відповідач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до наказу №4-к від 17 березня 2021 року ОСОБА_1 був прийнятий до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» на посаду комплектувальника з 18 березня 2021 року (а.с. 10, 52).

19 березня 2021 року, у зв`язку з невиходом ОСОБА_1 на роботу, комісія у складі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 склали акт про прогул (відсутність на робочому місці) останнього (а.с. 51).

Відповідно до вказаного вище акту, комісія вживала заходи для з`ясування місцезнаходження працівника та причин відсутності на роботі, шляхом зв`язку за номером телефону ОСОБА_1 та виїзду за місцем проживання останнього, зазначеному при прийомі на роботу.

В подальшому, так і не встановивши причин невиходу на роботу, ОСОБА_1 було звільнено з 31 березня 2021 року, відповідно до наказу №06-К від 30 березня 2021 року на підставі п.1 ст. 36 КЗоТ (а.с. 57).

Підстави звільнення позивачем не оскаржуються та останній не заперечував факту подання ним до підприємства заяви про звільнення за згодою сторін, яка міститься в матеріалах справи (а.с.79).

Відповідно до акту №3 від 31 березня 2021 року, працівниками ТОВ «ТД Євро Буд» вживались заходи щодо вручення трудової книжки позивачу, оскільки в день звільнення ОСОБА_1 не знаходився на робочому місці (а.с. 55).

Згідно довідки ТОВ «ТД Євро Буд» від 31.03.2021 №2, ОСОБА_1 працював у відповідача з 18.03.2021 по 31.03.2021 на посаді комплектувальника товарів; дохід за цей період склав 2772,73 грн., з яких утримано податку 540,05 грн (а.с. 54).

30 березня 2021 року з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок за фактично відпрацьований час - 10 днів, нараховано - 2772,73 грн, утримано податку - 540,68 грн, фактично виплачено - 2232,05 грн, про що свідчить розрахунковий лист (а.с.56), реєстр перерахувань на рахунки працівників (а.с. 82), що також не заперечувалось і самим ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції.

Також судом встановлено, що трудову книжку позивач фактично отримав 01 липня 2021 року, коли з`явився до кабінету головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» разом із старшим дільничим АНД відділення №1 ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області Кононовим Я.О., про що свідчать письмові пояснення ОСОБА_1 на ім`я начальника ВП №1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області від 01.07.2021 року (а.с.11).

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що він є батьком позивача, а його син влаштувався на роботу 05 лютого 2021 року на ТОВ «ТД Євро Буд» та отримав першу зарплату. Через деякий час його син ОСОБА_6 прийшов на роботу, але потрапити не зміг, адже на робочому місці були замінені замки. Він запропонував йому забрати наказ про звільнення та трудову книжку. Також він особисто спілкувався з директором ОСОБА_7 з приводу видачі трудової книжки, але той відправив його до головного бухгалтера, яка повідомила, що без дозволу керівництва, яке знаходиться за кордоном, трудову книжку не віддадуть. Тільки 01.07.2021 року в присутності дільничого інспектора поліції його сину видали трудову книжку на підприємстві.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є матір`ю позивача та теж ходила на підприємство з проханням видати ОСОБА_1 трудову книжку, однак їм відмовляли та віддали її фактично лише 01.07.2021 року в присутності дільничого інспектора поліції. Її син ОСОБА_1 звільнився за згодою сторін, хоча на роботу ходив кожен день та за фактично відпрацьований час зарплату йому виплатили.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він працює директором ТОВ «ТД Євро Буд» де також був працевлаштований позивач ОСОБА_1 . У березні місці 2021 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, при цьому не телефорнував та не попереджав про свою відсутність. Через деякий час, зв`язавшись з позивачем, свідок повідомив, що ОСОБА_1 звільнено та він може прийти за трудовою книжкою. Однак позивач не приходив більше місяця. До цього він не виходив на роботу ще декілька разів, повідомляв, що дитина захворіла, однак пізніше з`ясувалось, що ніякої дитини в нього не має. Фактично він відпрацював у березні 2021 року тільки 4 дні, за що з ним провели повний розрахунок та він звільнився за згодою сторін.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні повідомила, що вона працює на ТОВ «ТД Євро Буд» на посаді бухгалтера. З березня 2021 року в них працював ОСОБА_1 виходячи на роботу десь близько одного тижня. Після цього перестав з`являтись на роботу, у зв`язку з чим було прийнято рішення про його звільнення. Вона особисто разом з працівником ОСОБА_9 їздила до нього додому в Придніпровськ, щоб віддати трудову книжку, але вдома нікого не було та на дзвінки ніхто не відповідав. Після цього приходив батько до офісу та писав заяву, що його сина обікрали. Звернень від ОСОБА_1 з приводу видачі йому трудової книжки ніяких на адресу підприємства не надходило, хоча повний розрахунок за фактично відпрацьований час з ним було проведено.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу.

За змістом ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать.

Відповідно до частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Статтею 4 Закону України «Про відпустки» передбачені види відпусток і визначено, які саме відпустки відносяться до щорічних: основна відпустка; додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці; додаткова відпустка за особливий характер праці; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. За пунктом 7 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за фактично відпрацьований період (розрахунковий період) на відповідну кількість календарних днів розрахункового періоду. Із розрахунку виключаються святкові та неробочі дні, - встановлені законодавством. Отриманий результат множиться на число календарних днів відпустки.

Розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що згідно зі статтею 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки та додаткової відпустки для працівників, які мають дітей, тільки в разі звільнення його з роботи, а під час неї - лише за частину цих відпусток за умови, що тривалість наданих йому при цьому щорічної й додаткової відпусток становить не менше 24 календарних днів та що працівник не є особою віком до 18 років. Якщо працівник з незалежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі статті 238 КЗпП України має право стягнути грошову компенсацію за всі дні невикористаної відпустки. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки»).

Згідно довідки ТОВ «ТД Євро Буд» від 31.03.2021 №2, ОСОБА_1 працював у відповідача з 18.03.2021 по 31.03.2021 на посаді комплектувальника товарів; дохід за цей період склав 2772,73 грн., з яких утримано податку 540,05 грн (а.с. 54).

30 березня 2021 року з ОСОБА_1 було проведено повний розрахунок за фактично відпрацьований час - 10 днів, нараховано - 2772,73 грн, утримано податку - 540,68 грн, фактично виплачено - 2232,05 грн.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; враховуючи кількість відпрацьованих днів позивачем, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для компенсації позивачу вартості невикористаної відпустки за один календарний день відпустки, виходячи з розрахунку: 24 дні календарні відпустки / 354 календарних дня х 14 календарних дня.

Таким чином, до стягнення з ТОВ «ТД Євро Буд» на користь ОСОБА_1 підлягає 277,27 грн. за один календарний день невикористаної відпустки, виходячи із середньоденної заробітної плати позивача (2772,73 грн / 10 відпрацьованих днів).

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Інструкції «Про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої наказом Мінпраці, Міністерством юстиції та Міністерством соціального захисту населення від 29 липня 1993 року №58, зокрема, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику йоготрудову книжкув деньзвільнення звнесеним донеї записомпро звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.

За змістом п. 4.2. Інструкції № 58 вбачається, що обов`язок роботодавця направити працівнику, який не був присутній на роботі, у день його звільнення поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки вичерпується саме надсиланням повідомлення у встановлений п. 4.2. строк, а не отриманням такого повідомлення працівником.

Згідно з частиною п`ятою статті 235 КЗпП України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

У положеннях статей 117, 235 КЗпП України йдеться про відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника задля компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Проте за порушення трудових прав працівника при одному звільненні можливе застосування стягнення середнього заробітку або за статтею 117 КЗпП України, або за статтею 235 КЗпП України.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі №6-2912цс16 та в постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №758/14834/15-ц (провадження №61-18501св19), від 19 серпня 2020 року у справі №761/36549/18-ц (провадження №61-4174св20).

Отже, підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не обмежуються лише випадками, пов`язаними із незаконним звільненням та поновленням на роботі, а можуть застосовуватися й у випадках передбачених частиною п`ятою статті 235 КЗпП України.

Відповідачем не надано докази дотримання ним п. 4.2 вказаної вище Інструкції щодо надсилання листа на адресу відповідача поштовим відправленням з описом вкладення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки ОСОБА_1 ; клопотання про витребування відповідних доказів судом - не заявлено, що підтверджується письмовими матеріалами справи.

Таким чином, затримка у видачі трудової книжки позивачу відбулась з вини відповідача та не виконанні останнім вимог 4.2 Інструкції, оскільки ОСОБА_1 був відсутній на роботі в день його звільнення.

Виходячи з викладеного, встановивши факт затримки видачі позивачу трудової книжки з вини відповідача у період з 01.04.2021 року (деньнаступний заднем звільнення)по 30.06.2021року включно(день,що передувавдню видачітрудової книжки),тобто 91день,-колегія дійшлависновку,що середнязаробітна платаза вказанийвище періодчасу складає25231,57 грн. (277,27 грн. х 91 день).

Належних та допустимих доказів вживання відповідачем заходів, спрямованих на видачу трудової книжки позивачеві, суду не надано. Пояснення відповідача щодо спроб зателефонувати на номер телефону позивача з проханням з`явитися для отримання трудової книжки, а також щодо виїзду за місцем його проживання позивача у квітні 2021 року, підтверджується лише поясненнями допитаних в судовому засіданні місцевого суду у якості свідків бухгалтера ТОВ «ТД Євро Буд» ОСОБА_3 та директора ТОВ «ТД Євро Буд» ОСОБА_7 , які, виконуючи обов`язки з дотримання трудових прав їх працівників, є заінтересованими у результатах розгляду даної справи. Тому самі по собі покази вказаних свідків не можуть буди прийняті до уваги судом.

За таких обставин, наявні підстави для стягнення з ТОВ «ТД Євро Буд» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки позивачу в межах заявлених позовних вимог у розмірі 18000,00 грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви (908,00 грн) та апеляційної скарги (1362,00 грн) у загальному розмірі 2270,00 грн.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 7, 367, 369, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Самарськогорайонного судум.Дніпропетровська від12травня 2022року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» про стягнення середнього заробітку за період затримки видачі трудової книжки та компенсації невикористаної відпустки задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» (ідентифікаційний код 41643570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) компенсацію вартості невикористаної відпустки у сумі 277,27 грн., середній заробіток за період затримкивидачі трудовоїкнижки у сумі 18000,00 грн., а всього 18277 (вісімнадцять тисяч двісті сімдесят сім) грн. 27 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Євро Буд» (ідентифікаційний код 41643570) в дохід держави судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складений 31 березня 2023 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова