Рішення

від 28.04.2022 по справі 607/15257/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2022 Справа №607/15257/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

представника відповідача Алєксєєва В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Тернополі у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» про стягнення матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» (далі ПрАТ «Тернопільське АТП 16127»), приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» (далі ПрАТ «СК «Перша») про відшкодування майнової та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх доводів позивачка посилається на те, що 12 травня 2021 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області винесено постанову №607/6261/20, яка набрала законної сили 21 липня 2021 року, відповідно до якої:

29грудня 2015року о14:00год.водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,житель АДРЕСА_1 ,керуючи автобусоммарки «Еталон»р.н. НОМЕР_1 , за маршрутом ЛуцькТернопіль, рухаючись по автодорозі ДомановоКовельЧернівціТеребляче 183 км + 640 м в напрямку Теребляче, порушив Правила дорожнього руху України (далі ПДР України), що призвело до пошкодження транспортних засобів ЕТАЛОН А 079, р.н. НОМЕР_1 та Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 (власником якого є потерпіла ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію т/з серії НОМЕР_3 ), а саме: не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою на дорозі, яка має по одній смузі в кожному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen LT46», р.н. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 2.3.(б), 12.1, 11.3 ПДР України. За вказаним рішенням суду водія ПАТ «Тернопільське АТП16127» ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Власником транспортного засобу пасажирського автобуса «ЕТАЛОН А 079.53», р.н. НОМЕР_1 є ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» (ЄДРПОУ: 03118883), працівником якого є водій ОСОБА_2 .

Внаслідок даної дорожньотранспортної пригоди (далі ДТП), згідно звіту № 239П, складеного 19 травня 2016 року ПП «Експертсервісальфа», власникові автомобіля «Volkswagen LT46», р.н. НОМЕР_2 завдано матеріальний збиток на загальну суму 158 321,55 грн. На день подання позову позивачці як потерпілій, понесені збитки відповідачами не відшкодовано.

Покликаючись на вимоги ст. ст. 23, 1167 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ОСОБА_4 вказала, що внаслідок протиправних дій водія ОСОБА_2 , які проявилися у вчиненні ДТП, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КупАП, їй були заподіяні психологічні моральні страждання за втраченою працездатністю (даний транспорт використовувався для роботи та перевезення товару), неспроможністю реалізувати надалі заплановані дії та подальші плани на життя, а також втраченої вигоди, зупинення запланованих даним транспортом перевезень товару, що докорінно негативно вплинуло на зміну способу життя та психологічний стан позивачки, враховуючи й те, що вона близько 6ти років витратила додатково незапланований час та зазнала великих стресів під час неправомірних довготривалих справ на досудових розслідуваннях та в судах. Навмисне ухилення водія ОСОБА_2 від відповідальності, що зокрема й призвело до затягування справ щодо визнання вини та відшкодування завданих їй збитків на довгі строки, а також й те, що внаслідок даної події вона повністю не відновила свій психологічний стан здоров`я, який був до настання даної події.

Щодо позовних вимог до страховика ПрАТ «СК «Перша», ОСОБА_1 пояснила, що 31 грудня 2015 року за дорученням позивачки її чоловік ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою із вказівкою про ДТП, яка мала місце 29 грудня 2015 року на автодорозі «ДубноЛуцьк» із учасником ДТП ОСОБА_2 , водієм автобуса «ЕТАЛОН», д.н.з. НОМЕР_1 . Отже, ОСОБА_3 звернулася 31 грудня 2015 року до свого страховика СК «Київський Страховий Дім» у строк, передбачений ст. 33.1.4 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) із повідомленням про подію, що може бути страховою, натомість компанія ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» та водій даного підприємства ОСОБА_2 порушили вимоги даної статті, тому позивачка вважає, що вона як добросовісна та законослухняна громадянкапотерпіла виконала усі вимоги чинного законодавства, а тому ПрАТ СК «Перша» зобов`язана їй виплатити страхове відшкодування, а потім може вчиняти дії щодо регресу до ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» та водія ОСОБА_2 згідно пп. ґ) ст. 38 Закону. Також позивачка вважає, що обов`язок щодо повідомлення страховика про настання ДТП виник у водія ОСОБА_2 та у компанії ПрАТ «Тернопільське АТП 16127». В обґрунтуванні своїх позовних вимог ОСОБА_1 також покликалася на вимоги ст. ст. 11, 1172, ч. 2 ст. 1187, 1194 ЦК України.

Щодо підстав поновлення судом позовної давності.

Підставою на право звернення до суду є порушення матеріальних прав позивачки щодо відшкодування відповідачами шкоди, завданої їй внаслідок ДТП, що відбулася 29 грудня 2015 року, та завданої їй моральної шкоди за її наслідками. ОСОБА_1 вважає, що нею пропущено трирічний строк для подання позову не з її вини, а через протиправні дії інших осіб та ряд поважних причин:

29 грудня 2015 року було відкрите кримінальне провадження № 12015180160000666 і внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) за ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК України);

10 серпня 2016 року старший слідчий Придюк Р. О. виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12015180160000666;

24 листопада 2016 року старший слідчий Придюк Р. О. виніс нову постанову про закриття кримінального провадження № 12015180160000666;

12 грудня 2016 року слідчий направив начальнику Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про встановлення та притягнення винної особи до встановленої законом адміністративної відповідальності, визначеної ст. 124 КУпАП;

14 грудня 2016 року т.в.о. начальника Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області Гутюк Т. С. направив постанову про закриття кримінального провадження № 12015180160000666 від 29 грудня 2015 року начальнику Управління патрульної поліції в м. Тернопіль ДПП НП України для вирішення питання про притягнення винних до адміністративної відповідальності;

30 грудня 2016 року начальник Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в м. Тернопіль Струк В. Б. відповідно до ст. 38 КУпАП направив до начальника Mлинівcькoгo відділення поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області без виконання постанову про закриття кримінального провадження № 12015180160000666;

27 листопада 2017 року начальник Млинівського ВП Дубенського ВП ГУНП в Рівненській області Євтушик М. М. повторно направив копію постанови про закриття кримінального провадження № 12015180160000666 від 29 грудня 2015 року начальнику Управління патрульної поліції в м. Тернопіль для вирішення питання про встановлення та притягнення до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП ОСОБА_2 ;

12 грудня 2017 року позивачка надіслала звернення рекомендованими листами до Управління патрульної поліції в м. Тернопіль та Тернопільській місцевій прокуратурі з проханням вжити всіх заходів щодо направлення матеріалів справи до суду за фактом ДТП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності визначеної КУпАП та вини ОСОБА_2 ;

В лютому 2018 року ОСОБА_4 отримала повідомлення про те, що Патрульна поліція в м. Тернопіль провела всі передбачені законом заходи для прийняття об`єктивного, законного рішення по постанові про закриття кримінального провадження № 12015180160000666 від 29 грудня 2015 року;

06 лютого 2018 року позивачка направила відповідь рекомендованим листом до Управління патрульної поліції в м. Тернопіль, в якій було зазначено, що працівники Управління провели не всі передбачені законом заходи;

в березні 2018 року вона отримала повідомлення, з якого зрозуміла, що матеріали справи ще досі не направлені до суду;

із повідомлення Управління патрульної поліції в м. Тернопіль від 12 січня 2018 року позивачка зрозуміла, що ОСОБА_2 не реагує на повідомлення про запрошення до Управління та не з`являється на ці запрошення. У телефонних розмовах в категоричній формі відмовляється прибути до поліції. ОСОБА_2 умисно уникає від підписання протоколу;

згідно повідомлення Управління патрульної поліції в м. Тернопіль від 21 лютого 2018 року позивачці ОСОБА_1 стало відомо, що Управління не вжило всіх заходів щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: доставлення в поліцію ОСОБА_2 для складання протоколу чи складання протоколу без підпису ОСОБА_2 , в якому робиться про це запис;

27 березня 2018 року, 23 травня 2018 року ОСОБА_1 направила скарги рекомендованими листами до Тернопільської місцевої прокуратури та Прокуратури Тернопільської області;

18 липня 2018 року ОСОБА_1 подала адміністративний позов про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

25 січня 2019 року Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області виніс рішення у справі № 607/14038/18, згідно якого визнав протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції щодо не вжиття всіх передбачених законом заходів щодо встановлення особи, яку слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення нею ДТП, яка мала місце 29 грудня 2015 року близько 14 год. на автодорозі ДомановоКовельЧернівціТеребеляче 183 км + 640 м. за участю водіїв транспортних засобів марки «Вольксваген ЛТ46» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 та автобуса марки «Еталон» р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення;

20 травня 2019 року Восьмий апеляційний адміністративний суд виніс постанову, якою постановив апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25 січня 2019 року у справі № 607/14038/18 без змін;

однак і після цього рішення Управління патрульної поліції в Тернопільській області було бездіяльне і не вжило всіх передбачених законом заходів щодо встановлення особи, яку слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення нею ДТП;

08 квітня 2020 року УПП в Тернопільській області ДПП склали протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 268365 за ст. 124 КУпАП та 14 квітня 2020 року і направили до Тернопільського міськрайонного суду, про що позивачка вперше дізналася з відповіді адвокату Романів І. Т. 06 квітня 2021 року;

12 травня 2021 року ОСОБА_1 подала клопотання до суду у справі № 607/6261/20 судді Дуда О. О. про визнання винним та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП. 12 травня 2021 року суд виніс постанову про визнання винним та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

21 липня 2021 року дана постанова набрала законної сили, після чого 22 липня 2021 року позивачкою була написана заява в СК «Перша» про виплату їй страхового відшкодування;

09 серпня 2021 року, oтpимaвши відповідь із страхової компанії із відмовою їй у виплаті страхового відшкодування, ОСОБА_1 одразу почала збирати усі документи для подання даного позову.

ОСОБА_1 просила звернути увагу, що водій ОСОБА_2 з моменту скоєння ним ДТП постійно ухилявся та не сприяв правоохоронним органам у встановленні об`єктивних фактів даної події; категорично відмовлявся прибути до працівників поліції для проведення необхідних процесуальних дій, не дивлячись на надіслання постійних належних повідомлень зі суду, навмисно не з`являвся на судові засідання, чим умисно затягував час судових процесів, перешкоджаючи своєчасності прийняття рішення судом (дані факти відображені у судових рішеннях та матеріалах доказах поданими до позову). Зокрема, ні водій ОСОБА_2 , ні жоден представник ПрАТ «Тернопільське автотранспортне підприємство 16127» не зверталися до неї та до своєї страхової компанії ПрАТ «СК «Перша» щодо повідомлення про ДТП з подальшою метою відшкодування завданих позивачці збитків, відповідно до свого страхового полісу на т/з № АC/9112878, з копією якого ОСОБА_1 вперше була ознайомлена в Тернопільському міськрайонному суді у травні 2021 року.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» матеріальний збиток в сумі 109 341 грн 55 коп. та моральний збиток у розмірі 100 000 грн 00 коп.; з ПрАТ «СК «Перша» матеріальну шкоду в сумі 49 490 гривень за пошкоджений транспортний засіб; стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 вересня 2021 року відкрито провадження у справі № 607/15257/21 та призначено її розгляд в порядку загального позовного провадження.

01 жовтня 2021 року судом зареєстровано письмовий відзив на позовну заяву представника відповідача ПрАТ «СК «Перша», у якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вказав, що автомобіль марки «Еталон», д.н.з. НОМЕР_1 на момент вчинення ДТП, відповідно до умов Договору обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії та № АС/9112878 (надалі Поліс), було застраховано в ПрАТ «СК «Перша» із лімітом відповідальності за шкоду, завданої майну третім особам у розмірі 50 000,00 грн та франшизою у розмірі 510,00 грн. Представник відповідача зауважив, що позивачка звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування 22 липня 2021 року за фактом ДТП від 29 грудня 2015 року. У свою чергу, у відповідності до пп. 37.1.4. п. 37.1. ст. 37 Закону, підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньотранспортної пригоди. Зважаючи на вищенаведене, представник відповідача вважає, що у ПрАТ «СК «Перша» не виникає зобов`язання у виплаті, зокрема будьякого виду страхового відшкодування на рахунок позивачки внаслідок ДТП від 29 грудня 2015 року у зв`язку із неподанням такою особою заяви про виплату страхового відшкодування та відповідних документів впродовж встановленого строку відповідно до порядку та норм Закону.

Додатково представник відповідача зазначив, що ПрАТ «СК «Перша» повідомляло позивачку про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування листом за вих. № ЦВ210254 від 03 серпня 2021 року. Тобто позивачка була цілком обізнана у відсутності правових підстав для звернення до ПрАТ «СК «Перша» із позовом.

Окрім цього, представник відповідача зауважив, що в порушення вимоги п. 33.3 ст. 33, пп. 1 ст. 331 Закону жодним з кваліфікованих працівників ПрАТ «СК «Перша» не оглядався пошкоджений ТЗ марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , представники інших приватних підприємств, установ, організацій до даної процедури не залучалися. Більш того, позивачка не запрошувала ПрАТ «СК «Перша» на огляд ТЗ марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_2 під час складання оцінки за власним замовленням.

Щодо звіту № 2390 від 19 травня 2016 року представник відповідача вказав, що у порушення вимог ч. 7 ст. 102 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), у звіті оцінювачем не вказано про відповідальність за завідомо неправдивий висновок; у порушення вимоги п. 4.4. Розділу 4 Наказу Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (далі Методика) Розділу звіту «нормативноправові акти та інформаційні джерела» не надано належної та достовірної інформації, яким саме програмним модулем користувався оцінювач та чи дозволений такий програмний модуль для складання звіту конкретного типу; в порушення п. 5.2. Розділу 5 Методики позивачкою не було здійснено виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ. Також оцінювачем не вказано, на якій підставі ним було взято нормогодини відновлювального ремонту та не надано жодних належних доказів, звідки ним було взято ринкову ціну досліджуваного ТЗ. З огляду на вказане відповідач переконаний, що вказаний документ не являється належним, допустимим та достовірним доказом у справі.

04 жовтня 2021 року судом отримано відповідь на відзив ПрАТ «СК «Перша» на позовну заяву, у якому представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Романів І. Т. зазначив, що копії письмових доказів, долучених до відзиву на позовну заяву, неналежним чином засвічені у порушення вимог ч. ч. 4, 5 ст. 95 ЦПК України, п. п. 5.26, п. 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, уніфікованої системи організаційнорозпорядчої документації, Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 41632003, затверджена наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55). Зокрема, такою є копія довіреності № 742021 від 23 грудня 2020 року, надана ОСОБА_7 .

Представник позивачки також вказав, що тривалий час даних про страхову компанію винуватця ДТП у ОСОБА_1 не було і одразу після отримання таких відомостей вона вчинила усі необхідні дії, звернувшись до ПрАТ «СК «Перша» із заявою про виплату їй страхового відшкодування. А 31 грудня 2015 року позивачка звернулася до свого страховика СК «Київський Страховий Дім», оскільки інших даних про ОСЦПВ у неї не було. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду у постанові № 910/4790/17 від 16 квітня 2018 року, вказала, що обов`язок щодо повідомлення страховика про настання ДТП виник лише у водія застрахованого транспортного засобу, а не у неї.

Вважає, що звіт про оцінку т/з, який наданий нею є належним та допустимим доказом та таким, що виконаний у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658111 та Національного стандарту №1 «3агальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 440, відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінці колісних транспортних засобів.

13 жовтня 2021 року на електронну адресу суду надійшло заперечення на відповідь на відзив від відповідача СК «Перша», у якому представник страховика знову наголосив на тому, що відповідачка звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування через 5 років і 7 місяців від дати ДТП; вказав, що постанова ВС № 910/4790/17 не може бути застосована при вирішенні даної справи, оскільки подання чи не подання страховику винної/потерпілої особи повідомлення про настання ДТП з порушенням відповідного строку для надання заяви про виплату страхового відшкодування жодним чином не породжує в подальшому зобов`язання страховика винної особи перед потерпілою особою, якщо не виконано усі інші обов`язки, передбачені Законом, про які було вказано у відзиві на позовну заяву, зокрема не подано заяву про виплату страхового відшкодування у межах річного строку від дати настання ДТП, не надано страховику для огляду пошкоджений ТЗ. А також вказана постанова не може бути застосована та досліджуватися при розгляді даної судової справи у зв`язку із різнорідним предметом спору щодо досліджуваних правовідносин у даній судовій справі.

Представник відповідача також звернув увагу, що при поданні відповіді на відзив серед матеріалів судової справи відсутні будьякі належні та достовірні докази повноважень підписанта вказаного документу, а саме ОСОБА_8 . Окрім цього, припустив щодо пропущення строку для подання відповіді на відзив, оскільки позивачкою не доведено належними та достовірними доказами у справі точну дату отримання відзиву на позовну заяву від 24 вересня 2021 року. Натомість згідно конверту відправлення № 4600116679606 та роздруківки з відкритого інтернетджерела ПАТ «Укрпошта» встановлено, що відповідь на відзив надіслано лише 04 жовтня 2021 року, тобто аж на десятий день від дати направлення відзиву на позовну заяву.

20 жовтня 2021 року представник позивачки, адвокат Романів І. Т., подав до суду клопотання в порядку ст. 182 ЦПК України на заперечення відповідача ПрАТ «СК «Перша», у якому, крім іншого, вказав, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Ухвалою суду від 24 листопада 2021 року клопотання директора ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» Стець В. В. про зупинення провадження у справі № 607/15257/21 залишено без задоволення, з огляду на те, що не вбачалося об`єктивних обставин, які вказували б на неможливість розгляду справи № 607/15257/21, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити факти, які є предметом судового розгляду. Рішення суду в справі № 607/6261/20 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 є чинним, оскарження його в апеляційному порядку та призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду, не перешкоджає суду прийняти законне та обґрунтоване рішення.

02 грудня 2021 року судом зареєстровано додаткові письмові пояснення по суті справи, у яких представник відповідача ПрАТ СК «Перша» вказав, що оскільки справа є малозначною в розумінні чинного ЦПК України, то вона підпадає під визначений ч. 4 ст. 1312 Конституцією України виняток щодо представництва, а тому на підставі цього повноважний представник інтересів ПрАТ «СК «Перша» Алєксєєв В. В. мав станом на дату проведення останнього засідання (24 листопада 2021 року) та має дотепер право здійснювати представництво в суді будьякої інстанції під час її розгляду.

10 січня 2022 року представником позивачки ОСОБА_1 , адвокатом Романівим І. Т. подано суду клопотання, у якому він вказав, що у позовній вимозі до ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» наявна технічна описка в частині коштів, які підлягають до стягнення за матеріальний збиток в сумі 109 341 грн, а повинно бути 108 831,55 грн. Дана сума (108 831,55 грн) обчислена від загальної суми завданого матеріального збитку, який підлягає до відшкодування потерпілій: 158 321,55 грн (згідно звіту аварійного комісара № 23911) за наступним відмінусуванням суми, пред`явленої до відшкодування ПрАТ «СК «Перша» за страховим полісом 49 490,00 грн із врахуванням франшизи 510 грн, яка додається до суми відшкодування відповідачем 1 і становить 108 831,55 грн. Просив врахувати дану технічну описку.

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року заяву ОСОБА_1 про відмову від позову до ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено, закрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» про відшкодування майнової та моральної шкоди з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України.

Також у судовому засіданні, яке відбулося 07 лютого 2022 року суд протокольною ухвалою без видалення до нарадчої кімнати постановив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачки ОСОБА_1 , адвокат Романів І. Т., у судовому засіданні позовні вимоги до ПрАТ «СК «Перша» підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, врахувавши обставини даної справи, викладені в заявах по суті та інших клопотаннях, якими обгрунтовані позовні вимоги.

Представник відповідача ПрАТ «СК «Перша» в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на доводи, викладені у заявах по суті та його усних поясненнях.

Відтак, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи.

29 грудня 2015 року внесено відомості до ЄРДР за № 12015180160000666 за фактом того, що 29 грудня 2015 року о 14:00 год. водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автобусом марки «Еталон», р.н. НОМЕР_1 , за маршрутом ЛуцькТернопіль (ліцензійна картка АГ № 587907), рухаючись по автодорозі ДомановоКовельЧернівціТереблече 183 км + 640 м. в напрямку Тереблече, з наявними пасажирами та будучи в межах населеного пункту с. Брищі Млинівського району Рівненської області, не переконався в безпечності свого руху і виїхавши на зустрічну смугу, допустив зіткнення з автомобілем марки «Volkswagen LT46», р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_2 , який рухався в зустрічному напрямку в сторону Доманово. В результаті ДТП пасажир автобуса ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька с. Пирятин Дубенського району Рівненської області, отримала тілесні ушкодження у вигляді забою виличної параорбітальної ділянки ноги справа. Здійснення досудового розслідування доручено Млинівському відділенню поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області.

10 серпня 2016 року старшим слідчим СВ Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Придюком P. O. у постанові про закриття кримінального провадження вказано, що вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України підтверджується, зокрема показаннями свідків. Однак, з огляду на те, що в даній ДТП ніхто тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості не тримав, відтак в діях водія ОСОБА_2 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв`язку з чим кримінальне провадження № 12015180160000666 від 12 грудня 2015 року закрито, а копія постанови надіслана заявнику, прокурору та начальнику Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

24 листопада 2016 року старшим слідчим СВ Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області старшим лейтенантом поліції Придюком P. O. повторно закрито кримінальне провадження № 12015180160000666 від 12 грудня 2015 року у зв`язку з тим, що в діях водія автобуса Еталон, р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та водія Вольксваген ЛТ46, р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Копія постанови направлена прокурору та начальнику Млинівського відділення поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області для вирішення питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП.

14 грудня 2016 року вказана постанова Млинівським відділенням поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області надіслана Управлінню патрульної поліції в Тернопільській області ДПП НП України для вирішення питання про притягнення винних до адміністративної відповідальності.

Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 29 жовтня 2014 року, власником транспортного засобу марки Еталон моделі А079.53, р.н. НОМЕР_1 , є ПАТ Тернопільське АТП16127, вул. Галицька, буд. 38, м. Тернопіль.

Цивільноправова відповідальність власника вказаного транспортного засобу застрахована згідно полісу № АС 9112878 у ПрАТ «СК «Перша», страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю: 100 000 грн; майну 50 000 грн; франшиза 510 грн.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 19 листопада 2014 року, власником транспортного засобу марки Volkswagen моделі LT 46, р.н. НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 .

Згідно полісу № АЕ/ 6805146 цивільноправова відповідальність власника автомобіля Volkswagen LT 46, р.н. НОМЕР_2 , застрахована з 25 листопада 2015 року до 24 листопада 2016 року; страхувальник: ОСОБА_5 ; страховик: Приватне акціонерне товариство «Київський страховий дім» (далі - ПрАТ «Київський страховий дім»).

31 грудня 2015 року ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, у якому повідомив про ДТП, яка трапилася 29 грудня 2015 року.

30 грудня 2016 року Управління патрульної поліції у м. Тернополі Департаменту патрульної поліції повернуло постанову від 24 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 12015180160000666 назад без виконання у зв`язку із тим, що з матеріалів справи неможливо встановити вину водія ОСОБА_2 , оскільки останній свою вину у скоєному категорично заперечував, надав пояснення та висновок експерта за результатами проведення транспортнотрасологічної експертизи від 30 листопада 2016 року № 17425/1652.

29 листопада 2017 року постанова про закриття кримінального провадження № 12015180160000666, а також копії матеріалів цього кримінального провадження Млинівським відділенням поліції Дубенського відділу поліції ГУНП в Рівненській області надіслано Управлінню патрульної поліції в м. Тернополі для вирішення питання про встановлення та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

10 грудня 2017 року ОСОБА_1 зверталася до начальника Управління патрульної поліції в м. Тернопіль, керівника Тернопільської місцевої прокуратури із зверненням, у якому просила вжити заходів щодо направлення матеріалів справи до суду за фактом ДТП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

12січня 2018року УППв Тернопільськійобласті ДППнадало ОСОБА_1 відповідь наїї зверненнята вказало,що проведенодетальне вивченняматеріалів постановипро закриттякримінального провадження№ 12015180160000666від 29грудня 2015року такопій матеріалів справи,направлено повідомленняпро запрошеннядо УППв Тернопільськійобласті ДППсвідкам події,також зметою опитуваннясвідків пригоди направлено відношення начальникові Козівського відділення поліції ГУНП в Тернопільській області, начальникові Рожищенського відділення поліції ГУНП в Волинській області, начальникові Маневицького відділення поліції ГУнп в Волинськійобласті.Неодноразово здійснювавсявиїзд заадресою проживаннягромадянина ОСОБА_2 ,однак начас приїзду,останнього помісцю проживанняне було.На адресупроживання тареєстрації ОСОБА_2 неодноразово направлялисьповідомлення прозапрошення його до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, однак останній на запрошення не являється. При неодноразовому спілкуванні в телефонному режимі з ОСОБА_2 , останній в категоричній формі відмовлявся прибути до Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП. Станом на 12 січня 2018 року працівниками Управління патрульної поліції в Тернопільській області ДПП, проведені всі передбачені законом заходи для прийняття об`єктивного, законного рішення по постанові про закриття кримінального провадження № 12015180160000666 від 29 грудня 2015 року.

01 лютого 2018 року ОСОБА_1 знову зверталася до начальника Управління патрульної поліції в м. Тернопіль та просила вжити заходів щодо складання протоколу і направлення матеріалів до суду за фактом ДТП, що мала місце 29 грудня 2015 року для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

21 лютого 2018 року УПП в Тернопільській області ДПП надало ОСОБА_1 відповідь на її звернення від 08 лютого 2018 року та повідомило, що працівниками вжито усіх заходів для встановлення обставин справи.

27 березня 2018 року ОСОБА_1 звернулася із скаргою до Тернопільської місцевої прокуратури, а 18 травня 2018 року до прокуратури Тернопільської області, у яких просила вжити заходів щодо направлення матеріалів справи до суду за фактом ДТП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ; провести розслідування та дати правову оцінку діям посадових осіб, які виконували постанову про закриття кримінального провадження № 12015180160000666; у разі виявлення ознак злочину порушити кримінальну справу; у разі виявлення ознак проступку накласти адміністративні стягнення на посадових осіб.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/14036/18 від 25 січня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2019 року, позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про визнання бездіяльності протиправною щодо не складання протоколу про адміністративне правопорушення та зобов`язання скласти протокол про адміністративне правопорушення задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції щодо не вжиття всіх передбачених законом заходів щодо встановлення особи, яку слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення нею дорожньотранспортної пригоди, яка мала місце 29 грудня 2015 року близько 14 год. на автодорозі ДомановоКовельЧернівціТеребеляче 183 км.+640 м. за участю водіїв транспортних засобів марки «Вольксваген ЛТ46» р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 та автобуса марки «Еталон» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , а також нескладання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Зобов`язано Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції встановити особу, яку слід притягнути до адміністративної відповідальності за вчинення нею дорожньотранспортної пригоди, яка мала місце 29 грудня 2015 року близько 14 год. на автодорозі ДомановоКовельЧернівціТеребеляче 183 км.+640 м. за участю водіїв транспортних засобів марки «Вольксваген ЛТ46» р.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 та автобуса марки «Еталон» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 та скласти стосовно неї протокол про адміністративне правопорушення.

06 квітня 2021 року УПП в Тернопільській області ДПП повідомлено адвоката Романіва І., що відносно водія автобуса «Еталон», р.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 268365 від 08 квітня 2020 року за ст. 124 КУпАП. Даний протокол разом з матеріалами ДТП від 29 грудня 2015 року на А/Д ДомановеКовельЧернівціТереблече 183 км + 640 м. направлено в Тернопільський міськрайонний суд за вихідним № 3481 від 14 квітня 2020 року.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/6261/20 від 12 травня 2021 року установлено, що 29 грудня 2015 року о 14 год. 00 хв. на 183 км+640 м автодороги ДомановоКовельЧернівціТереблече водій ОСОБА_2 керуючи автобусом ЕТАЛОН А 079.53, номерний знак НОМЕР_1 , належний АТП16127 порушив ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів ЕТАЛОН А 079 р.н. НОМЕР_1 та Volkswagen LT46 р.н. НОМЕР_2 , а саме не був уважний, не стежив за дорожньою обстановкою на дорозі, яка має по одній смузі в кожному напрямку, не вибрав безпечної швидкості руху та допустив виїзд на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем Volkswagen LT46 р.н. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_6 , чим порушив вимоги п.п. 2.3 (б), 12.1, 11.3 Правил дорожнього руху України. ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

22 липня 2021 року представник потерпілої ОСОБА_1 , адвокат Романів І. Т. звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із повідомленням потерпілого про настання події, яка має ознаки страхової та заявою про виплату страхового відшкодування, у якому просив відшкодувати шкоду, завдану транспортному засобу за фактом настання ДТП 29 грудня 2015 року.

03 серпня 2021 року ПрАТ «СК «Перша» повідомила адвоката Романіва І. В. у відповідь на заяву про виплату страхового відшкодування від 22 липня 2021 року, посилаючись на вимоги п. 37.1.4 ст. 37 Закону та постанову Великої палати Верховного Суду України від 05 червня 2018 року № 910/7449/17, відмовило у виплаті страхового відшкодування.

06 травня 2016 року оцінювачем ОСОБА_10 проведено огляд транспортного засобу Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 за заявою ОСОБА_1 та установлено, що грузовий фургон конструктивно знищений, в умовах СТО не відновлюється.

ПП «ЕкспертСервісАльфа» 19 травня 2016 року складено звіт № 239П про оцінку автомобіля Volkswagen LT46», р.н. НОМЕР_2 . Проведення оцінки доручено ОСОБА_10 (свідоцтво аварійного комісара № 911 від 19 травня 2016 року, свідоцтво оцінювача МФ № 5889 від 05 квітня 2008 року, посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача МФ № 6074ПК від 04 березня 2016 року). Оцінка проведена 06 травня 2016 року та встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП становить 158 321,55 грн. Вказано, що оцінка виконана у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12 липня 2001 року № 2658111 та Національного стандарту №1 «3агальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений Постановою КМУ від 10 вересня 2003 року № 440; Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджені наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України 24 липня 2009 року № 1335/5, /1159), Київ 2009 (зі змінами). Обрана база оцінки відповідає умовам укладеного з замовником договору (заяви). Використані методичні підходи відповідають меті оцінки.

За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно роз`яснень, які викладені у п. 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до статті 1191ЦК.

Таким чином,у разізавдання шкодиводієм юридичноїособи наавтомобілі,що належитьпідприємству,шкода третімособам відшкодовуватиметься саме юридичною особою.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/6261/20 від 12 травня 2021 року встановлено, що 29 грудня 2015 року о 14 год. 00 хв. на 183 км+640 м автодороги ДомановоКовельЧернівціТереблече водій ОСОБА_2 керуючи автобусом ЕТАЛОН А 079.53, номерний знак НОМЕР_1 , належний АТП16127 порушив ПДР України, що призвело до пошкодження транспортних засобів ЕТАЛОН А 079 р.н. НОМЕР_1 та Volkswagen LT46 р.н. НОМЕР_2 . ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопушення було закрито.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак вина водія ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» ОСОБА_2 у вчиненні ДТП за вищевказаних обставин є встановленою, а тому ОСОБА_1 заявила позовні вимоги до юридичної особи власника транспортного засобу та до страховика юридичної особи - ПрАТ «СК «Перша».

Водночас в підготовчому судовому засіданні суд прийняв відмову позивачки від позовних вимог до ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» про відшкодування майнової та моральної шкоди про що 07 лютого 2022 року постановив ухвалу.

Отож, суд ухвалює рішення в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «Перша» про відшкодування майнової шкоди.

Щодо строків позовної давності, які позивачка ОСОБА_1 просила поновити з огляду на поважність причин їх пропуску, то суд виходить з наступного.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За правилами ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз положень ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

У правовому висновку, що викладений у постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 61365цс17 Верховний Суд України вказав, що позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила (водія, що спричинив ДТП), тобто в день скоєння ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль, і саме із цього часу у позивача виникло право вимоги до безпосереднього заподіювача шкоди.

Таким чином, при зверненні з вимогою про відшкодування шкоди до безпосереднього заподіювача шкоди, перебіг позовної давності для вимоги потерпілого починається з дня скоєння ДТП.

Як вбачається із позовної заяви та матеріалів, доданих до неї, ОСОБА_1 протягом 20152021 року вживала заходів щодо встановлення особи, винної у вчиненні ДТП. Позивачка зверталася із заявами, скаргами, пропозиціями до уповноважених органів, у яких просила вжити заходів щодо направлення матеріалів справи до суду за фактом ДТП для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи, оскаржувала до суду бездіяльність працівників поліції. Врешті, постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області № 607/6261/20 від 12 травня 2021 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Таким чином, враховуючи те, що про особу, яка порушила права ОСОБА_1 остання дізналася 12 травня 2021 року, то саме із цього часу у неї виникло право вимоги. З огляду на те, що позовна заява зареєстрована судом 30 серпня 2021 року, суд дійшов висновку, що позивачкою не пропущено строк позовної давності. Суд звертає увагу, що у виниклих правовідносинах особа, яку визнано винною у ДТП та особа, яка несе відповідальність за такі винні дії є відмінними.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).

Щодо позовних вимог, заявлених до страховика, то суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон) об`єктом обов`язкового страхування цивільноправової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільноправова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Статтею 6 указаного Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньотранспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільноправова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Положеннями ст. 22 Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньотранспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідностідо п.1ст.28Закону шкода,заподіяна врезультаті дорожньотранспортноїпригоди майнупотерпілого, цешкода,пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу .

Згідно ст.30Закону транспортнийзасіб вважаєтьсяфізично знищеним,якщо йогоремонт єтехнічно неможливимчи економічнонеобґрунтованим.Ремонт вважаєтьсяекономічно необґрунтованим,якщо передбаченізгідно ззвітом (актом)чи висновкомпро оцінку,виконаним оцінювачемабо експертомвідповідно дозаконодавства,витрати навідновлювальний ремонттранспортного засобуперевищують вартістьтранспортного засобудо дорожньотранспортноїпригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньотранспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньотранспортної пригоди.

Пунктом 33.3 ст. 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньотранспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньотранспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

За змістом п.п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньотранспортну пригоду страховик зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

31 грудня 2015 року страхувальник ОСОБА_5 звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім» із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, у якому повідомив про ДТП, яка трапилася 29 грудня 2015 року.

06 травня 2016 року оцінювачем ОСОБА_10 проведено огляд транспортного засобу Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 за заявою ОСОБА_1 та установлено, що грузовий фургон конструктивно знищений, в умовах СТО не відновлюється.

ПП «ЕкспертСервісАльфа» 19 травня 2016 року складено звіт № 239 «Про оцінку автомобіля Volkswagen LT46», р.н. НОМЕР_2 . Оцінка проведена 06 травня 2016 року та встановлено, що матеріальний збиток, завданий власникові Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при ДТП становить 158 321,55 грн.

Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення виплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону.

У відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньотранспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

22 липня 2021 року представник потерпілої ОСОБА_1 , адвокат Романів І. Т. звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із повідомленням потерпілого про настання події, яка має ознаки страхової та заявою про виплату страхового відшкодування, у якому просив відшкодувати шкоду, завдану транспортному засобу за фактом настання ДТП 29 грудня 2015 року. Таке повідомлення вчинено поза межами встаноленого Законом строку через необізнаність позивачки про страховика винної особи, однак остання своєчасно повідомила свого страховика ПрАТ «Київський страховий дім» про ДТП, що вказує на добросовісність ОСОБА_1 та її намір отримати страхове відшкодування.

Відповідно до п. 36.1. ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з п. 36.2. ст. 36 Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньотранспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

У відповідності до підпункту 37.1.4 п. 37.1. ст. 37 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньотранспортної пригоди.

Закон передбачає, що потерпілий, який володіє правом на майнове відшкодування заподіяної йому шкоди, повинен вчинити ряд активних дій, які б свідчили про його волевиявлення щодо здійснення цього права. Вказані активні дії потерпілого закон пов`язує, зокрема, із поданням заяви про страхове відшкодування впродовж визначеного законом строку (підпункт 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону), зі сприянням у визначенні характеру та розміру збитків (п. 331.1 ст. 331 Закону).

Відтак право потерпілого на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

В свою чергу, поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Зокрема, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Відповідно до положень статей 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Поряд із цим законодавством встановлюються також спеціальні строки позовної давності, зокрема, скорочені до одного року. Така позовна давність, яка закріплена ст. 258 ЦК України, визначена лише для вимог, зазначених у частині другій цієї норми, і зміст цієї норми не допускає розширеного тлумачення та не передбачає такий строк для вимог про відшкодування шкоди, спричиненої наслідками ДТП.

Підпункт 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат.

Разом з тим, ані Закон, ані ЦК України, ані будьякий інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілої особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності.

ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263264, стаття 267 ЦК України).

Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє регулятивне суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак, законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові.

Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим ст. 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми.

З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (ст. 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (ст. 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Відтак, аналізуючи зазначене законодавство в сукупності із загальними принципами цивільного права, як то добросовісність поведінки та спрямованість дій позивачки на відновлення порушеного права, слід дійти висновку, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності.

У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду висловленій у постанові № 147/66/17 від 14 грудня 2021 року, яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має бути врахована до спірних правовідносин.

Фактично у цій постанові Велика Палата відступила від висновків викладених у постанові від 11 грудня 2019 року (справа № 465/4287/15), де Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зазначений у п. 37.1.4 ст. 37 Закону № 1961IV строк є присічним і поновленню не підлягає.

З врахуванням наведеного, суд дійшов до переконання, що своє право на відшкодування шкоди, завданої ДТП, що мала місце 29 грудня 2015 року, позивачка ОСОБА_1 , за спірних правовідносин, може реалізувати у судовому порядку, протягом строку позовної давності чи з врахуванням відповідних наслідків пропуску такого, однак виключно в межах страхової суми та за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи.

Щодо посилання представника відповідача ПрАТ «СК «Перша» на те, що в порушення вимоги п. 33.3 ст. 33, пп. 1 ст. 331 Закону жодним з кваліфікованих працівників ПрАТ «СК «Перша» не оглядався пошкоджений ТЗ марки Volkswagen, р.н. НОМЕР_2 , представники інших приватних підприємств, установ, організацій до даної процедури не залучалися, а також щодо його припущення про те, що звіт є неналежним доказом, суд звертає увагу, що ОСОБА_5 як страхувальник транспортного засобу Volkswagen LT 46, р.н. НОМЕР_2 для виконання вимог ст. 33 Закону 31 грудня 2015 року звернувся до ПрАТ «Київський страховий дім», тобто до страховика пошкодженого автомобіля із повідомленням про подію, що може бути визнана страховою, у якому повідомив про ДТП, яка трапилася 29 грудня 2015 року.

Також 22 липня 2021 року представник потерпілої ОСОБА_1 , адвокат Романів І. Т. звернувся до ПрАТ «СК «Перша» із повідомленням потерпілого про настання події, яка має ознаки страхової, однак страховик ПрАТ «Тернопільське АТП 16127» не вжив жодних заходів. передбачених ст. 34 Закону.

Відповідно до ст. ст. 76, 81ЦПК України доказами є будьякі дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. Порядок проведення експертизи та складення висновків експерта за результатами проведеної експертизи визначається відповідно до чинного законодавства України про проведення судових експертиз (ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЦПК України).

Таким чином, представник відповідача при розгляді справи не був позбавлений можливості заявити клопотання про приєднання висновку експерта, який би він вважав належним та допустимим доказом, або звернутися до суду клопотання про призначення експертизи у справі.

Враховуючи зазначене, суд зазначає, що звіт ПП «ЕкспертСервісАльфа» від 19 травня 2016 року є належним доказом вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу Volkswagen LT46, р.н. НОМЕР_2 .

Верховний Суд у постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 753/21177/16-ц (провадження № 61-28918св18) дійшов висновку, що «визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами). Для усунення розбіжностей при визначенні матеріального збитку, суд повинен був у порядку, визначеному процесуальним законом, роз`яснити сторонам про необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи, а також наслідки непризначення відповідної експертизи та положення щодо належності та допустимості доказів».

Суд повідомляв представник відповідача про те, що належний позивачці транспортний засіб не відремонтовано і він може бути представлений уповновженим спеціалістам страховика чи іншим особам для огляду. ОСОБА_1 не відмовляла представникам ПрАТ «СК «Перша» у вчиненні таких дій, а тому доводи представника відповідача про неможливість оцінки пошкодженого автомобіля суд вважає надуманими.

Відповідно до ч. 2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як було встановлено судом та вбачається з полісу № АС 9112878 страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за майнову шкоду складає 50 000 грн; франшиза 510 грн.

Звітом №239«Про оцінкуавтомобіля VolkswagenLT46»,р.н. НОМЕР_2 ,проведеним ПП«ЕкспертСервісАльфа» встановлено,що матеріальнийзбиток,завданий власниковіVolkswagenLT46,р.н. НОМЕР_2 ,в результатійого пошкодженняпри ДТПстановить 158321,55грн.Відтак визначенийрозмір матеріальноїшкоди перевищуєліміт відповідальності,встановлений уполісі,а томуіз страховикаПрАТ «СК«Перша» накористь позивачкислід стягнути49490грн матеріальноїшкоди, завданоївнаслідок дорожньо-транспортноїпригоди(страхова сума 50000 грн франшизи 510 грн).

Крім того, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача ПрАТ «СК «Перша» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати, а саме, судовий збір в розмірі 494,90 грн, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 89, 244, 263, 268, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша» на користь ОСОБА_1 49490 (сорок девять тисяч чотириста дев`яносто) грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та 494 (чотириста дев`яносто чотири) грн 90 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_4 .

Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Перша», код ЄДРПОУ: 31681672, адреса місцезнаходження: вул. Фізкультури, буд. 30, м. Київ, 03150.

Повний текст рішення суду складено 09 травня 2022 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська