Ухвала

від 22.02.2022 по справі 365/581/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:365/581/21

Провадження №: 2/755/1465/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2022 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Гончарук В.П., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 365/581/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить поділити спільне сумісне майно подружжя та визнати за ним право вимоги передачі майнових прав на Ѕ частину однокімнатної квартири в ЖК «Новий Автограф» по АДРЕСА_1 , передбачений договором купівлі-продажу майнових прав, укладеним між ТОВ «Фасад`та ОСОБА_3 , та визнати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 співпокупцями по 1/2 частині за вказаним договором.

Одночасно з позовною заявою представник позивача ОСОБА_2 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити будь-яким особам, в тому числі ОСОБА_3 та ТОВ «Фасад» вчиняти дії щодо відступлення чи переуступки (відчуження будь-яким способом набутих за договором майнових прав, передачі зазначених майнових прав в забезпечення), а також вчиняти інші дії, що можуть призвести до відчуження майнових прав ОСОБА_3 на квартиру у ЖК «Новий автограф» по АДРЕСА_1 .

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити, або унеможливити виконання рішення суду про поділ спільного майна подружжя, оскільки відповідач чи інша сторона договору у будь-який спосіб можуть відчужити майнові права на спірний об`єкт нерухомості на користь третіх осіб.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

В постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 756/2609/20 (провадження 61-11479св20) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно договору № 436/1ФС купівлі-продажу майнових прав від 13 листопада 2019 року, укладеного між ТОВ «Фасад» та ОСОБА_3 , остання придбала майнові права на квартиру в об?єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , які після набуття покупцем їх у власність реалізуються шляхом набуття права власності (володіння, користування, розпорядження) на квартиру після прийняття об?єкта будівництва в експлуатацію.

Відповідно до частини другої статті 190 ЦК України, майнові права є нєспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

За змістом статті 3 Закону «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

Враховуючи висновки Верховного Суду України за результатами розгляду спорів з приводу майнових прав (справи №6-29429св09. 6-52295св10. 6-32594св10), вбачається, що майнові права разом з будь-якими рухомими, нерухомими речами, грошима, цінними паперами є об`єктами цивільного обороту.

Відповідно до статті 876 ЦК України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Враховуючи, що спірне майно (в даному випадку майнові права) за датою його первісного набуття має ознаки спільного сумісного як набутого у шлюбі, і не вирішуючи наперед обґрунтованість заявлених позовних вимог, а виходячи виключно з того, що у разі задоволення позову про визнання за позивачем права власності на частку спільного сумісного майна (майнових прав) у запропонований позивачем спосіб поділу, захист порушеного права таким рішенням може стати неефективним у разі відчуження відповідачем такого майна (майнових прав) на користь третіх осіб, і порушені права позивача вимагатимуть додаткового захисту, а виконання такого рішення буде суттєво ускладненим.

Крім того, враховуючи, що зміна власника майна ускладнить розгляд справи і може призвести до збільшення кола учасників справи, то з метою фіксації правового статусу спірного майна (реєстрації прав на нього) і осіб, що мають до нього відношення, дійсно є доцільним вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту такого майна протягом розгляду справи по суті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що захід забезпечення позову у вигляді заборони вчиняти певні дії щодо майна (майнових прав), що має ознаки спільного сумісного майна подружжя, є необхідним та доцільним заходом забезпечення позову, оскільки унеможливить відчуження вказаного майна та не завдасть безповоротної шкоди кожній зі сторін.

Керуючись статтею 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі № 365/581/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 та ТОВ «Фасад» вчиняти дії щодо відступлення чи переуступки (відчуження будь-яким способом набутих за договором майнових прав, передачі зазначених майнових прав в забезпечення), а також вчиняти інші дії, що можуть призвести до відчуження майнових прав ОСОБА_3 на квартиру у ЖК «Новий Автограф» по АДРЕСА_1 .

Дані про стягувача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Дані про боржника: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя