Ухвала

від 13.05.2022 по справі 463/4137/13-к

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/4137/13-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/471/21 Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 42012150040000043 за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_6 та представника потерпілого та цивільного позивача ПП «Компанія «Оксиген-АБ»» адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,

за участю:

прокурора - ОСОБА_11 ,

захисника -адвоката ОСОБА_12 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 ,

обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

встановила:

Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 та представник потерпілого адвокат ОСОБА_7 подали апеляційні скарги на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року, якою закрито кримінальне провадження № 42012150040000043 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Прокурор в апеляційнійскарзі проситьоскаржувану ухвалу скасувати у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Свої вимоги мотивує тим, що Франківський районний суд м.Львова у своїй ухвалі від 21.04.2021 посилається на те, що відповідно до п.2 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК. Однак, дане рішення прийняте з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Так, відповідно до ч.1 ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване судове рішення. Відтак, у матеріалах кримінального провадження відсутня постанова прокурора про відмову від обвинувачення, оскільки таке рішення щодо відмови від обвинувачення приймається лише шляхом винесення постанови, натомість прокурором за погодженням із керівником прийнято рішення шляхом зміни обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті від 11.09.2014 року.

Крім того, відповідно до ч.2-5 ст.340 КПК України у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз`яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачення в суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, кримінальне провадження за відповідним обвинуваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

У даному випадку потерпілі та прокурор заперечували щодо закриття провадження за ч.5 ст.191 КК України та просили суд призначити судовий розгляд. Однак суд нехтуючи вимоги закону вважав, що оскільки Законом №2227-VIII від 06.12.2017 внесено зміни до ст.477 КПК України внаслідок чого ст.191 КК України виключена з приватного обвинувачення, що в силу ст.58 Конституції України, полегшує становище обвинувачених та з огляду на відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення за ч.5 ст.191 КК України, дане провадження закрив без належних на те підстав. У змісті ст.477 КПК України відсутні положення щодо обов`язкового закриття провадження, яке перестало вважатися приватним. Натомість відповідно до ст.477 КПК України містяться вимоги щодо початку здійснення провадження у формі приватного обвинувачення, відтак, кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення є провадження, яке може бути розпочате слідчим, дізнавачем, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень. Враховуючи зміст ст.340 та ст.477 КПК України вказане провадження повинно було б бути призначеним до судового розгляду оскільки потерпілі підтримували обвинувачення за ч.5 ст.191 КПК України, а прийняття судом рішення про закриття провадження порушує вимоги ч.2 ст. 28 КПК України щодо забезпечення судом проведення судового провадження у розумні строки, оскільки безпідставне прийняття такого рішення створює тяганину у кримінальному провадженні та порушує права потерпілих.

Допущені судом порушення вимог ст.314 КПК України, щодо порядку проведення підготовчого судового засідання призвели до порушення ст.370 КПК України, а саме встановленої КПК України вимоги щодо законності судового рішення. Оскільки, відповідно до ч.2 ст.370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Дану ухвалу оскаржив і представник потерпілого та цивільного позивача ПП «Компанія «Оксиген-АБ»» адвокат ОСОБА_7 , який також просить скасувати ухвалу та призначити новий судовий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.

Апелянт покликається, що судом першої інстанції було встановлено, що 06.08.2013 року в.о. прокурора Личаківського району м. Львова радником юстиції ОСОБА_13 до Личаківського районного суду м. Львова скерований обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42012150040000048 відносно ОСОБА_8 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 191, за ч. З ст. 358 КК України, ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191. ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

11.09.2014 року прокурор змінив обвинувачення, виклавши його в наступній редакції: ОСОБА_8 обвинувачується за ч.2 ст. 28. ч.1 ст. 366. ч.1 ст. 366, ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_9 обвинувачується за ч. 3 ст. 358 КК України, ОСОБА_10 обвинувачується за ч.2 ст. 28. ч.1 ст. 366 КК України. Одночасно прокурор виключив із обвинувачення, яке ним підтримувалося ст. 209 та ч. 5 ст. 191 КК України відносно обвинувачених, мотивуючи це тим, що воно не підтвердилося під час судового розгляду.

Як вбачається зі змісту обвинувального акту від 11.09.2014 року прокурор в абзаці 2 зазначає, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України»; на аркуші 6 зміненого обвинувального акту відносно ОСОБА_9 прокурором зазначено, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України»; на аркуші 8 зміненого обвинувального акту відносно ОСОБА_10 прокурором зазначено, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, у зв`язку з чим виникла необхідність у зміні обвинувачення в суді з метою зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_8 ОСОБА_9 та ОСОБА_10 »

Однак, як вбачається із змісту зміненого обвинувального акту від 11.09.2014 року прокурором жодної зміни кваліфікації з ч. 1 ст. 209 та ч. 5 ст. 191 КК України здійснено не було.

Прокурор фактично частково відмовився від підтримання державного обвинувачення у вчиненні окремих злочинів (ч.1 ст. 209, ч.5 ст. 191 КК України), які входить до сукупності злочинів, шляхом виключення їх повністю із обсягу обвинувачення, у зв`язку із не підтвердженням в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України в ході судового розгляду кримінального провадження.

З системного аналізу ст. 338. ст. 340 КПК України на думку суду першої інстанції вбачається, що не підтвердження в ході судового розгляду складу кримінального правопорушення в діях обвинувачених є підставою для відмови від обвинувачення в цій частині, а не зміни обвинувачення.

Відтак, колегія суддів першої інстанції прийшла до висновку, що не зважаючи на те, що мотиви відмови від обвинувачення прокурором викладені у зміненому обвинувальному акті, а не у окремому процесуальному документі у формі постанови, прокурор, виклавши змінене обвинувачення, шляхом не зміни правової кваліфікації дій обвинувачення, а повного виключення статей 209 та ч. 5 ст. 191 КК України із зміненого обвинувального акту, по яких обвинувачення не підтвердилось, відмовився від підтримання державного обвинувачення за такими. Також, в судовому засіданні представник прокуратури під час з`ясування обсягу обвинувачення, яке підтримується прокуратурою, ствердила, що нею підтримується змінений обвинувальний акт від 11.09.2014 року, тобто за ч.5 ст. 191 КК України державне обвинувачення прокуратурою не підтримується.

Крім того, 16.03.2016 року ухвалою підготовчого судового засідання Франківського районного суду м. Львова обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,. ОСОБА_10 звільнені від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

Відтак, під час розгляду даного кримінального провадження в новому складі суду, де розгляд такого розпочинається спочатку, прокурором не може підтримуватись будь-яке обвинувачення з огляду на те, що ухвала Фраківського районного суду м.Львова від 16.03.2016 року, набрала законної сили, а в частині ст. 209, ч.5 ст. 191 КПК України прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення.

Апелянт зазначає,щосуд першої інстанції прийшов до висновку, що подане захисником ОСОБА_12 клопотання про закриття кримінального провадження є підставним та підлягає задоволенню з врахуванням вимог змін до ст. 477 КПК України внесених на підставі Закону України № 2227-УШ від 06.12.2017 року, в наслідок чого ст. 191 КК України виключена з приватного обвинувачення.

Однак відповідно до вимог ст. 340 КПК України у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді головуючий роз`яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Якщо потерпілий висловив згоду на підтримання обвинувачення в суді, головуючий надає йому час, необхідний для підготовки до судового розгляду. У цьому випадку кримінальне провадження за відповідними обвинуваченнями набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення.

Дія норм зазначеної статті розповсюджуються на будь-яке кримінальне правопорушення, передбачене особливою частиною КК України, і незалежно від того, чи наведене воно в переліку ст. 477 Кримінального процесуального кодексу.

Відповідно, у судовому засіданні представником потерпілого - приватного підприємства «Компанія «Оксиген-АБ», згідно з повноваженнями, наданими договором-дорученням № 1 про надання правової допомоги від 21.08.2013 року та передбаченими ст. 58 КПК України, була висловлена згода на подальше підтримання обвинувачення в суді. Дана позиція з цього питання була і залишається незмінною.

Відтак кримінальне провадження по публічному обвинуваченню ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 ст. 191 КК України, набуло статусу приватного, і підлягає здійсненню за відповідною процедурою.

На подані апеляційніскарги адвокат ОСОБА_12 подав заперечення вякому проситьухвалу судупершої інстанціївід 21.04.2021про закриття кримінального провадження№ 42012150040000043 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 залишити без змін, а апеляційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілого - без задоволення.

Зазначає, що апелянти висловили спробу тлумачити вимоги закону в супереч діючому законодавству, а саме норм процесуального права. Ухвала суду першої інстанції від 21.04.2021 була прийнята у відповідності до діючого, на час розгляду обвинувального акту, законодавства, відповідно апеляційні скарги є необґрунтовані і не відповідають вимогам Закону.

Згідно ч.5 ст. 58 Конституції України допускається зворотна дія законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Формою реалізації ч.5 ст. 58 Конституції України є положення ч.1 ст.5 КПК України, яке регулює дію норм, кримінального процесуального закону в часі та згідно з яким процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинним на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.

Змінами внесеними до ст. 477 КПК України ст. 191 КК України виключена з приватного обвинувачення (на час проведення підготовчого судового засідання у новому складі суду та прийняття оскаржуваної ухвали) , що в силу ст. 58 Конституції України, полегшує становище обвинувачених та з огляду на виключення з обвинувачення ст. 191 КК України дане провадження закрито судом першої інстанції правомірно.

Судом першої інстанції встановлено,що згідно змісту обвинувального акту від 11.09.2014 року прокурор в абзаці 2 зазначає, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 209, ч. 5 ст. 191 КК України»; на а.с. 6 зміненого обвинувального акту відносно ОСОБА_9 прокурором зазначено, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_9 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України; на а.с. 8 зміненого обвинувального акту відносно ОСОБА_10 прокурором зазначено, що «в ході судового розгляду вказаного кримінального провадження не встановлено достатніх доказів, які б підтверджували наявність в діях ОСОБА_10 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.191 КК України» у зв`язку з чим виникла необхідність у зміні обвинувачення в суді з метою зміни правової кваліфікації дій ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 »

Однак, як вбачається із змісту зміненого обвинувального акту від 11.09.2014 прокурором жодної зміни кваліфікації з ч.1 ст. 209 та ч.5 ст. 191 КК України здійснено не було.

Прокурор фактично частково відмовився від підтримання державного обвинувачення у вчиненні окремих злочинів (ч.1 ст. 209, ч.5 ст. 191 КК України), які входить до сукупності злочинів,шляхом виключення їх повністю із обсягу обвинувачення,у зв`язку ізне підтвердженням в діях обвинувачених складу кримінального правопорушенняза ч.1 ст. 209, ч.5 ст. 191 КК Українив ході судового розгляду кримінального провадження.

З системного аналізу ст. 338, ст. 340 КПК України вбачається, що не підтвердження в ході судового розгляду складу кримінального правопорушення в діях обвинувачених є підставою для відмови від обвинувачення в цій частині, а не зміні обвинувачення.

Окрім того, ч. 1 ст. 340 КПК передбачає обов`язок, а не право прокурора на відмову від підтримання державного обвинувачення, після встановлення того, що в результаті судового розгляду пред`явлене особі обвинувачення не підтвердилось.

Відтак, колегія суддів вважає, що не зважаючи на те, що мотиви відмови від обвинувачення прокурором викладені ним у зміненому обвинувальному акті, а не у окремому процесуальному документі у формі постанови, прокурор, виклавши змінене обвинувачення, шляхом не зміни правової кваліфікації дій обвинувачення, а повного виключення статтей 209, ч.1 ст.191 КПК України із зміненого обвинувального акту, по яких обвинувачення не підтвердилось, відмовився від підтримання державного обвинувачення за такими. Також, в судовому засіданні представник прокуратури під час з`ясування обсягу обвинувачення, яке підтримується прокуратурою, ствердила, що за нею підтримується змінений обвинувальний акт від 11.09.2014, тобто за ч.5 ст. 191 КК України державне обвинувачення прокуратурою не підтримується.

Крім того, 16.03.2016 ухвалою підготовчого судового засідання Франківського районного суду м.Львова обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .. ОСОБА_10 звільнені від кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення передбачені ч.2 ст.28, ч.1 ст. 366, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 358 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закрито.

Відтак, під час розгляду даного кримінального провадження в новому складі суду, де розгляд такого розпочинається спочатку, прокурором не може підтримуватись будь-яке обвинувачення з огляду на те, що ухвала Фраківського районного суду м.Львова від 16.03.2016, набрала законної сили, а в частині ст. 209, ч.5 ст.191 КПК України прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, та як встановлено в судовому засіданні таке ним не підтримується.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який просив задоволити апеляційні скарги сторони обвинувачення та представника потерпілого, думку представника потерпілого адвоката ОСОБА_7 про задоволення його апеляційних вимог та апеляційної скарги прокурора, заслухавши думку адвоката ОСОБА_12 , який діє в інтересах обвинувачених, які підтримали свого захисника, про відмову у задоволенні апеляційних скарг прокурора та представника потерпілого та залишенні без змін ухвали суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Частиною 2 ст.1 КПК України встановлено, що кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Проаналізувавши всі наявні в матеріалах кримінального провадження дані, які на думку сторони обвинувачення та представника потерпілої сторони, є доказами, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Статтею 370КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно достатті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 КПК України.

На переконання колегії суддів суд першої інстанції підставно та обґрунтовано дійшов висновку про задоволення клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого чс.5 ст. 191 КК України.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом, якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК.

Відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

У п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 01.11.1996 № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» вказано наступне: «оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Дія нормативно-правового акта у часі починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце, що визначено ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Відповідно до положень ст. 58 Конституції України допускається зворотна дія законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Формою реалізації ч.1 ст. 58 Конституції України є положення ч.1 ст. 5 КПК України, які регулюють дію норм, кримінального процесуального закону в часі та згідно з якими процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення.

Згідно п.3 ч.1 ст.477 КПК України (який був чинним на момент відмови прокурора від обвинувачення за ст. 191 КК України) кримінальним провадженням у формі приватного обвинувачення було провадження, яке може бути розпочате слідчим, прокурором лише на підставі заяви потерпілого щодо кримінальних правопорушень,передбачених,в т.ч. ст.191КК України, якщо вони вчинені особою, яка щодо потерпілого була найманим працівником і завдала шкоду виключно власності потерпілого.

Однак, Законом № 2227-VIII від 06.12.2017, внесено зміни до ст. 477 КПК України в наслідок чого ст. 191 КК України виключена з приватного обвинувачення, що в силу ст. 58 Конституції України, полегшує становище обвинувачених та з огляду на відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення за ч. 5 ст. 191 КПК України, дане провадження підлягає до закриття.

Стосовно заявленого потерпілим цивільного позову суд першої інстанції зазначив наступне.

Порядок вирішення цивільного позову в кримінальному провадженні регламентований главою 9 КПК України.

Нормами кримінального процесуального закону, зокрема ст. 129 КПК України, встановлено, що рішення про повне або часткове задоволення цивільного позову може бути винесене лише у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення і ухвалення обвинувального вироку чи винесення постанови про застосування до особи примусових заходів виховного або медичного характеру.

Вирішення цивільного позову у зв`язку із закриттям провадження по справі суперечить вказаним вище нормам закону.

Враховуючи системний аналіз зазначених норм КПК, суд першої інстанції дійшов висновку, що цивільний позов не підлягає розгляду у випадках закриття кримінального провадження як на досудовому розслідуванні, так і в суді.

З таким висновком погоджується і суд апеляційної інстанції.

Апеляційні вимоги прокурора та представника потерпілої сторони не спростовують правильність висновку суду першої інстанції викладені в ухвалі суду.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування ухвали суду чи вплинули на законність постановленого рішення суду, прокурор в апеляційній скарзі не навів, а колегія суддів під час апеляційного перегляду їх не встановила.

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому подану апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Галицької окружної прокуратури м.Львова Львівської області ОСОБА_6 та представника потерпілого та цивільного позивача ПП «Компанія «Оксиген-АБ»» адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , якою закрито кримінальне провадження № 42012150040000043 відносно ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 за ч. 5 ст. 191 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: