Постанова

від 28.04.2022 по справі 340/1508/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 340/1508/21

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Петрівського селищного голови Кіровоградської області Тилик Світлани Олександрівни на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року

в адміністративній справі №340/1508/21 за позовом ОСОБА_1 до Петрівського селищного голови Кіровоградської області Тилик Світлани Олександрівни, Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, третя особа Петрівська селищна рада Кіровоградської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення та поновлення на посаді, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №340/1508/21 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02 березня 2021 року. Стягнуто з Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 40 000,01 грн. з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Петрівський селищний голова Кіровоградської області Тилик Світлана Олександрівна, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне встановлення фактичних обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема тим, що, відповідач вважає помилковим посилання суду першої інстанції у своєму рішенні на положення Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» як а одну з умов об`єднання сіл та селищ бувшого Петрівського району в Петрівську селищну територіальну громаду, з огляду на те, що при реорганізації сільських та селищних рад бувшого Петрівського району жодної ініціативи, визначеної ч. 5 вказаного Закону не потребувалось і відповідно не було, оскільки таке об`єднання відбувається у відповідності до приписів Закону України №1009-ІХ від 17.11.2020, яким внесено зміни до Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядуванні в Україні» та розпорядження Прем`єр-міністра України від 12.06.2020 №716-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій громад Кіровоградської області», яким утворено Петрівську селищну територіальну громаду, визначено населені пункти, які входять до складу територіальної громади. Крім того, заявник апеляційної скарги вказує про те, що, на його думку, висновки суду щодо відсутності у розпорядженні Петрівського селищного голови від 21.12.2020 №107/ос та листі ознайомлення про наступне вивільнення посилання на ч. 2 ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» є помилковими, з огляду на те, що вказане розпорядження видавалось у відповідності до положень Закону України №1009-ІХ від 17.11.2020, а не Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад».

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач також вказав про те, що враховуючи, що посада інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю була єдиною в Новостародубській сільській раді та інших ідентичних чи тотожних посад в сільській раді та Петрівській селищній раді не було, а також те, що у структурах та штатах Петрівської селищної ради та відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради посада «інструктора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю» була і є відсутня, - застосування у такому випадку положень ст. 42 КЗпП України (щодо переважного права залишення на посаді) є необов`язковим.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 59-к від 29.12.2017 ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року була прийнята на посаду інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 року №716-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області» визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Кіровоградської області, у тому числі Петрівську селищну територіальну громаду.

Відповідно до Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій» від 17 листопада 2020 року №1009-ІХ, першою сесією Петрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення №26/8 від 08.12.2020 року «Про початок реорганізації Новостародубської сільської ради, шляхом приєднання до Петрівської селищної ради» та розпочато процедуру реорганізації усіх сільських та селищних рад Петрівського району (т. 1, а.с.149).

Зазначеним рішенням №26/8 від 08.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації, у тому числі Новостародубської сільської ради.

Відповідно до розпорядження селищного голови від 21 грудня 2020 року №107/ос «Про попередження працівників Новостародубської сільської ради про наступне вивільнення у порядку статті 492 Кодексу законів про працю України» ОСОБА_1 30.12.2020 року попереджено листом ознайомленням про наступне вивільнення (т. 1, а.с.178).

Розпорядженням Петрівського селищного голови Кіровоградської області № 138/ОС від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради та скороченням чисельності працівників (т. 1, а.с.184).

З інформації, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Новостародубська сільська рада (код ЄДРПОУ 04364265) не ліквідована, перебуває в стані припинення.

Правомірність розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » є предметом судового розгляду у даній справі.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зокрема виходив з того, що звільнення позивача відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області № 138/ОС від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради та скороченням чисельності працівників.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч.1, 6 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вирішуючи спірні відносини, що виникли між сторонами у цій справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що юридичною підставою для початку проведення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, є набрання чинності Законом України №1009-IX від 17.11.2020р., яким внесено зміни до Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Положеннями ч.4 ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» (з врахуванням змін, внесених Законом України від 25.12.2015 р. № 925-VIII) передбачено здійснення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

Отже з огляду на наведену норму реорганізація відбувається саме тих рад, які приєдналися до головної садиби (тієї ради, яка розташована в адміністративному центрі), що ж до сільської ради головної (центральної) ради, то відносно неї здійснюється лише державна реєстрація змін до відомостей про неї, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і такі зміни вносяться державним реєстратором на підставі заяви, поданої сільським головою, обраним об`єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

При цьому необхідно враховувати, що особливістю реорганізації органів місцевого самоврядування - є їх специфічний статус як суб`єктів публічних правовідносин або суб`єктів владних повноважень, із якого випливає те , що функції і повноваження органів місцевого самоврядування, які будуть реорганізовуватися (приєднуватися), не можуть бути припинені у зв`язку з ліквідацією органів місцевого самоврядування і правонаступник таких органів повинен у повному об`ємі продовжувати виконання функцій і повноважень реорганізованих суб`єктів.

Так положеннями чинного законодавства частково реалізовано положення про публічне правонаступництво між органами місцевого самоврядування у зв`язку з реформою адміністративно-територіального устрою, зокрема ці питання втіленні в положеннях підпунктів 13-16 пункту 6-1 Розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: - 13) після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб; - 14) новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб; - 15) бюджети розформованих територіальних громад виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених підпунктами 16 і 17 цього пункту; - 16) новообрана рада може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті радами, що припиняються.

Разом з тим, приписами підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Так під час розгляду цієї справи встановлено, що на виконання вищезазначених норм чинного законодавства відповідачем у справі прийнято №26/8 від 08.12.2020 року «Про початок реорганізації Новостародубської сільської ради, шляхом приєднання до Петрівської селищної ради».

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що Петрівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новостародубської сільської ради; п.3 утворено комісію з реорганізації Новостародубської сільської ради; п.4 затверджено план заходів з реорганізації Новостародубської сільської ради.

Отже, в результаті реорганізації Новостародубської сільської ради, як юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стали правами та обов`язками Петрівської селищної ради, котра продовжила свою діяльність. Тому, питання дотримання правил трудового законодавства щодо працевлаштування працівників також стало обов`язком відповідача.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України, який регулює трудові відносини всіх працівників, передбачено, що підставою припинення трудового договору, яким відповідно до положень ч. 1 ст. 21 цього ж Кодексу, є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін, є серед іншого розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41 цього Кодексу).

Частиною 3 ст. 36 КЗпП України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до п. 1 ч. ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, а нормами частини 2 цієї ж статті передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Положення ст. 49-2 КЗпП України визначають порядок вивільнення працівників, і відповідно до частин 1, 2, 3 цієї статті (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці, при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством, і одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації і за відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно, а у разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст. 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Отже, сукупний аналіз наведених норм чинного трудового законодавства дає можливість зробити висновок про те, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП України можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство, але у всіх випадках звільнення працівника за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених положеннями КЗпП України, і власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, при цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється, а з огляду на те, що обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме така правова позиція висловлена Верховним Судом під час вирішення ним аналогічних спорів пов`язаних із проходженням публічної служби та служби в органах місцевого самоврядування та викладені у постановах від 10.10.2018 у справі №816/979/17, від 04.10.2019 у справі №818/292/16, від 22.10.2019 у справі №819/1827/17, від 11.03.2020 у справі №813/1220/16, від 24.04.2020 у справі №824/168/19-а.

З матеріалів справи встановлено, що на день попередження позивача про наступне вивільнення відповідно до рішення Петрівської селищної ради № 58/8 від 15.12.2020 року «Про створення відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради, затвердження Положення про відділ, граничну чисельність та структуру відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради» у структурі відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради всього рахувалось 6 штатних посад «фахівець із соціальної роботи» 1 посада спеціаліста (т. 1, а.с.163).

Відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради № 5-од.від 12.02.2021 року «Про віддаленні робочі місця інспекторів відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради» фахівці із соціальної роботи закріплені територіально за певною територією Петрівської селищної територіальної громади та організовують свою роботу на місцях.

Так, рішенням Петрівської селищної ради №367/8 від 04.02.2021 року «Про внесення змін до структури відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради» внесені зміни в додаток до рішення Петрівської селищної ради від 15 грудня 2020 року № 58/8 та затверджено нову структуру відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради. У відділі введено 6 посад інспекторів та 3 посади старшого інспектора.

Крім того, відповідно до рішення Петрівської селищної ради № 58/8 від 15.12.2020 року «Про внесення змін до структури, чисельності апарату Петрівської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік» чисельність апарату збільшена до 133 осіб (т. 1, а.с.170-174).

З огляду на наведені норми чинного трудового законодавства та встановлені обставини справи колегія суддів наголошує, що відповідачем у справі, який у спірних відносинах виступає у якості суб`єкта владних повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не було надано суду належних письмових доказів стосовного того, що під час попередження позивача про майбутнє вивільнення через реорганізацію розпорядженням №107/ОС від 21.12.2020 йому була запропонована інша робота за відповідною професією чи спеціальністю, як і не було зроблено ним позивачу будь-яких пропозицій щодо його працевлаштування у період з дати попередження про майбутнє вивільнення по дату прийняття розпорядження про звільнення позивача і з огляду на положення ст. 8-3 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» та ст. 49-2 КЗпП України з урахуванням специфіки об`єднання територіальних громад така робота працівникам реорганізованих рад повинна бути запропонована в новоствореній ОТГ, а саме в структурі апарату ради такої ОТГ, але відповідачем у справі, незважаючи на затверджений штат та наявні вакантні посади у ньому, цього не було зроблено, як і не було надано доказів врахування відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач у справі під час прийняття розпорядження №138/ОС від 01.03.2021р. про звільнення позивача із займаної посади у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради (п.1 статті 40 КЗпП України) діяв не у спосіб встановлений чинним законодавством, що у свою чергу є підставою для скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень із подальшим відновленням порушених трудових прав позивача, яке полягає у поновлення його на посаді з моменту незаконного звільнення та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким є період з дати звільнення та дату поновлення робітника на посаді.

Отже, оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, приймаючи до уваги наведені норми чинного законодавство, які регулюють спірні відносини, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, та постановив у справі правильне рішення про визнання протиправним та скасування Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02 березня 2021 року та стягнення з Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 40 000,01 грн. з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Враховуючи вищенаведене, та приймаючи до уваги, що під час апеляційного розгляду справи не було встановлено будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які б потягли за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції від 08.09.2021 у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Петрівського селищного голови Кіровоградської області Тилик Світлани Олександрівни залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі №340/1508/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.325 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржена до касаційного суду в порядку, встановленому ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Сафронова

суддяД.В. Чепурнов

суддяТ.І. Ясенова