Рішення

від 08.09.2021 по справі 340/1508/21

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2021 року м. Кропивницький справа № 340/1508/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до та третя особаПетрівського селищного голови Кіровоградської області Тилик Світлани Олександрівни (28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Святкова, 7) Новостародубської сільської рада Петрівського району Кіровоградської області (28310, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул.Степняка-Кравчинського,1, код ЄДРПОУ - 04364265) Петрівська селищна рада Кіровоградської області (28300, Кіровоградська область, смт. Петрове, вул. Святкова, 7, код ЄДРПОУ - 04364199) провизнання протиправним та скасування розпорядження про звільнення та поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень просить:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року;

- визнати протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, проведене розпорядженням Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02 березня 2021 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що 08 грудня 2020 року Петрівською селищною радою Кіровоградської області прийнято рішення № 26/8 Про початок реорганізації Новостародубської сільської ради, шляхом приєднання до Петрівської селищної ради . Розпорядженням Петрівського селищного голови Кіровоградської області № 138/ОС від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради та скороченням чисельності працівників. Крім того позивачка вказала, що її попередили про наступне вивільнення, але не запропонували подальшої роботи у реорганізованому органі.

З наведених підстав позивачка просила поновити її на посаді та стягнути суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування позиції зазначив, що рішення про звільнення ОСОБА_1 , прийняте в умовах реорганізації Новостародубської сільської ради, законне та обґрунтоване, оскільки, пунктом 6 1 розділу V ПРИКІНЦЕВИХ ТА ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Закону України Про місцеве самоврядування в Україні зобов`язано новоутворену раду вчиняти дії щодо реорганізації сільських, селищних, міських рад.

За вказаних обставин відповідач вважає, що викладені у відзиві фактичні дані, а також інші докази що додані до нього спростовують позовну заяву.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою суду від 28.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.35).

28.05.2021 року відповідач - 1 подала до суду відзив на позовну заяву (а.с.141).

В судовому засіданні 23.06.2021 року представники сторін не заперечували проти закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті.

Інших заяв чи клопотань учасниками справи до суду не подано.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

31.08.2021 року представник позивача та представник відповідача в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи приписи ст. ст. 124, 194 та 205 КАС України, суд вважає, що неприбуття сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням зібраних доказів, судом встановлені наступні обставини.

На підставі наказу № 59-к від 29.12.2017р. ОСОБА_1 з 02 січня 2018 року була прийнята на посаду інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області.

Розпорядженням КМУ від 12.06.2020 року №716-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Кіровоградської області" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Кіровоградської області, у тому числі Петрівську селищну територіальну громаду.

Відповідно до Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій від 17 листопада 2020 року №1009-ІХ, першою сесією Петрівської селищної ради восьмого скликання було прийнято рішення №26/8 від 08.12.2020 року Про початок реорганізації Новостародубської сільської ради, шляхом приєднання до Петрівської селищної ради та розпочато процедуру реорганізації усіх сільських та селищних рад Петрівського району (а.с.149).

Зазначеним рішенням №26/8 від 08.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації, у тому числі Новостародубської сільської ради.

Відповідно до розпорядження селищного голови від 21 грудня 2020 року №107/ос Про попередження працівників Новостародубської сільської ради про наступне вивільнення у порядку статті 492 Кодексу законів про працю України позивачку 30.12.2020 року попереджено листом ознайомленням про наступне вивільнення (а.с.178).

Розпорядженням Петрівського селищного голови Кіровоградської області № 138/ОС від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради та скороченням чисельності працівників (а.с.184).

Станом на день розгляду справи Новостародубська сільська рада не ліквідована, перебуває в стані припинення, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не виключено (код ЄДРПОУ 04364265).

Не погодившись з розпорядженням про звільнення, вважаючи його протиправним та прийнятим із порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся за захистом порушеного права.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що власне, юридичною підставою для початку проведення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром сформованої територіальної громади, є набрання чинності Закону України №1009-IX від 17.11.2020, яким внесено зміни до Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні .

Відповідно до ч.4 ст.8 Закону України від 05.02.2015 р. № 157-VIII "Про добровільне об`єднання територіальних громад" (з врахуванням змін, внесених Законом України від 25.12.2015 р. № 925-VIII "Про внесення змін до Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" щодо особливостей державної реєстрації органів місцевого самоврядування як юридичних осіб передбачено здійснення реорганізації відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, та розміщених поза адміністративним центром об`єднаної територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі об`єднаної територіальної громади.

З цієї норми прямо випливає, що реорганізація відбувається саме тих рад, які приєдналися до головної садиби (тієї ради, яка розташована в адміністративному центрі).

Що ж до сільської ради головної (центральної) ради, то відносно неї здійснюється лише державна реєстрація змін до відомостей про неї, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Такі зміни вносяться державним реєстратором на підставі заяви, поданої сільським головою, обраним об`єднаною територіальною громадою, або уповноваженою ним особою.

Суд зазначає, що особливістю реорганізації органів місцевого самоврядування - є їх специфічний статус як суб`єктів публічних правовідносин або суб`єктів владних повноважень. Функції і повноваження органів місцевого самоврядування, які будуть реорганізовуватися (приєднуватися), не можуть бути припинені у зв`язку з ліквідацією органів місцевого самоврядування і правонаступник таких органів повинен у повному об`ємі продовжувати виконання функцій і повноважень реорганізованих суб`єктів.

Законом частково реалізовано положення про публічне правонаступництво між органами місцевого самоврядування у зв`язку з реформою адміністративно-територіального устрою. Зокрема, це реалізовано в положеннях підпунктів 13-16 пункту 6-1 Розділу V Закону України Про місцеве самоврядування в Україні : - 13) після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб; - 14) новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб; - 15) бюджети розформованих територіальних громад виконуються окремо до закінчення бюджетного періоду з урахуванням особливостей, встановлених підпунктами 16 і 17 цього пункту; - 16) новообрана рада може вносити зміни до рішень про місцеві бюджети, прийняті радами, що припиняються.

Разом з тим, приписами підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначено, що сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищезазначених норм відповідачем прийнято рішення №26/8 від 08.12.2020 року Про початок реорганізації Новостародубської сільської ради, шляхом приєднання до Петрівської селищної ради .

Пунктом 2 вказаного рішення визначено, що Петрівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Новостародубської сільської ради; п.3 утворено комісію з реорганізації Новостародубської сільської ради; п.4 затверджено план заходів з реорганізації Новостародубської сільської ради.

Отже, в результаті реорганізації Новостародубської сільської ради, як юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стали правами та обов`язками Петрівської селищної ради, котра продовжила свою діяльність. Тому, питання дотримання правил трудового законодавства щодо працевлаштування працівників також стало обов`язком відповідача.

Статтями 1, 4 Кодексу законів про працю України передбачено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Частиною другою статті 2 КЗпП України передбачено, що працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до частини 1 статті 21 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Пунктом 4 частини 1 статті 36 КЗпП України передбачено, що підставою припинення трудового договору є зокрема розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Згідно з частиною 3 статті 36 КЗпП України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 статті 40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49 -2 КЗпП України установлений порядок вивільнення працівників.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 49-2 КЗпП України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Згідно з частиною 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів " наголошено, що при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з`ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Суд не в праві визнати звільнення правильним, виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. Якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів " при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п.1 ст.40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

В усіх випадках звільнення за п.1 ст.40 КЗпП провадиться з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених главою III-А КЗпП.

Верховний Суд України у постановах від 01.04.2015 року (справа №6-40цс15), від 18.10.2017 року (справа №6-1723цс17 ) висловив правову позицію, згідно з якою власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49 -2 КЗпП щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працював працівник, який вивільнюється. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49 -2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 10.10.2018 року (справа №816/979/17), від 04.10.2019 року (справа №818/292/16), від 22.10.2019 року (справа №819/1827/17), від 11.03.2020 року (№813/1220/16), від 24.04.2020 року (справа №824/168/19-а) .

Досліджуючи спірні правовідносини судом установлено, що позивачка перед звільненням займала посаду інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області. Про наступне вивільнення позивачку було персонально попереджено за два місяці, як це передбачено частиною 1 статті 49 -2 КЗпП України. При цьому інша робота за відповідною професією чи спеціальністю відповідачем не пропонувалася ОСОБА_1 , що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні. Позивачку звільнено з роботи у зв`язку з реорганізацією органу.

Разом тим, з розпорядження Петрівського селищного голови від 21.12.2020 року №107/ос та листа ознайомлення про наступне вивільнення судом вбачається, що воно не містить посилання на правову підставу, а саме на ч.2 ст.8-3 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад , що є порушенням. Згідно з цією нормою з дня припинення повноважень сільською, селищною радою територіальної громади, що приєдналася до ОТГ, у порядку, визначеному цим Законом, здійснюється реорганізація відповідних юридичних осіб - сільської, селищної ради, її виконавчого комітету шляхом їх приєднання до відповідних юридичних осіб - сільської, селищної, міської ради, її виконавчого комітету ОТГ. Після завершення реорганізації відповідні юридичні особи - сільська, селищна рада, її виконавчий комітет припиняються у порядку, визначеному цим Законом (а.с178, 179).

Разом з тим, відповідно до згаданої статті 49 -2 КЗпП одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.

Це означає, що на момент попередження працівників рад, що приєдналися до ОТГ, про наступне вивільнення, має бути прийняте рішення ради ОТГ про затвердження структури апарату ради ОТГ та її виконавчих органів та, відповідно, штатний розпис до цієї структури.

Отже, голова ОТГ, зважаючи на нові структуру та штатний розпис, має вирішити питання щодо можливого працевлаштування працівників рад, які увійшли до ОТГ, у структурі ради апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів.

У разі відсутності в структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посад, вимогам до яких відповідають працівники рад, які увійшли до ОТГ, останні звільняються за п.1 ст.40 КЗпП (у зв`язку із реорганізацією).

У разі ж наявності у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів посади, вимогам до якої відповідає кваліфікація працівника відповідач повинен запропонувати йому зайняти цю посаду.

Під час розгляду справи в судом встановлено, що одночасно з попередженням позивача про наступне вивільнення їй не пропонувалася інша робота у структурі апарату ради ОТГ чи її виконавчих органів та не враховувалось переважне право на залишення на роботі відповідно до ст.42 КЗпП. Представник відповідача зазначив, що на час ознайомлення з повідомленням про звільнення вакантних посад не було.

Судом додатково витребувано у відповідача докази структури та штатного розпису виконавчих органів Петрівської селищної ради перед звільненням позивачки та штатного розпису у новій редакції після приєднання сільських селищних рад до Петрівської селищної ради.

Так, дослідивши структуру виконавчих органів Петрівської селищної ради на день попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення судом встановлено, що відповідно до рішення Петрівської селищної ради № 58/8 від 15.12.2020 року Про створення відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради, затвердження Положення про відділ, граничну чисельність та структуру відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради у структурі відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради всього рахувалось 6 штатних посад фахівець із соціальної роботи 1 посада спеціаліста (а.с.163).

Відповідно до наказу виконувача обов`язків начальника відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради № 5-од.від 12.02.2021 року Про віддаленні робочі місця інспекторів відділу соціального захисту населення Петірвської селищної ради фахівці із соціальної роботи закріплені територіально за певною територією Петрівської селищної територіальної громади та організовують свою роботу на місцях.

Так, рішенням Петрівської селищної ради №367/8 від 04.02.2021 року Про внесення змін до структури відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради внесені зміни в додаток до рішення Петрівської селищної ради від 15 грудня 2020 року № 58/8 та затверджено нову структуру відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради. У відділі введено 6 посад інспекторів та 3 посади старшого інспектора.

Крім того, з витребуваної інформації судом встановлено, що відповідно до рішення Петрівської селищної ради № 58/8 від 15.12.2020 року Про внесення змін до структури, чисельності апарату Петрівської селищної ради та її виконавчих органів на 2021 рік чисельність апарату збільшена до 133 осіб (а.с.170-174).

Саме ст.42 КЗпП встановлено, обов`язок роботодавця при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці встановлювати та брати до уваги наявне переважне право на залишення на роботі, яке надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

У свою чергу відповідач не надав суду доказів та не зміг пояснити, яким чином проводилося визначення осіб для призначення на 6 посад інспекторів та 3 посади старшого інспектора згідно кваліфікації, спеціалізації та досвіду роботи позивача. Також не пояснив чому не запропонована робота позивачці посада за відповідною професією чи спеціальністю, чи інша вакантна робота, яку вона може виконувати з урахуванням її освіти, кваліфікації, досвіду тощо у апараті Петрівської селищної ради. Не надав також відомості про навантаження, статистичні дані по кандидатам на посади у відділі соціального страхування захисту населення згідно кваліфікації позивачки, а також їх порівняльний аналіз попередньої роботи, тощо, не обґрунтував яким чином бралися показники та результати роботи.

При цьому, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що фактично у Новостародубській сільській раді була єдина вакантна посада інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю, яку було запропоновано касиру ОСОБА_2 та зазначає наступне.

Як вже встановлено та зазначалося судом раніше, в результаті реорганізації Новостародубської сільської ради, як юридичної особи суб`єктивні права та обов`язки, котрі належали їй, стали правами та обов`язками Петрівської селищної ради, котра продовжила свою діяльність. Тому, виникло питання щодо працевлаштування працівників Новостародубської сільської ради з дотримання правил трудового законодавства у Петрівській селищній раді, а не Новостародубській сільській раді.

Судом встановлено, що позивачка відповідно до диплома про освіту ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 , вона закінчила у 1983 році Жовтоводське педагогічне училище Міністерства освіти УРСР та здобула спеціальність - викладання в початкових класах загальноосвітньої школи , а також присвоєно кваліфікацію - вчитель початкових класів. З 01.01.2018 року по день звільнення, працювала інспектором із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради.

Разом з тим з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу по відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради №15 від 11.02.2021 року, гр. ОСОБА_2 призначено на посаду інспектора відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради, в порядку переведення з посади касира Новостародубської сільської ради,

При цьому, ОСОБА_2 за освітою бухгалтер та у 1986 році закінчила Олександрійську БШ Кіровоградського облучкомбіната, присвоєно кваліфікацію - бухгалтер промислових підприємств та працювала касиром Новостародубської сільської ради.

Тому, суд не бере до уваги посилання відповідача про те, що позивачка і ОСОБА_2 фактично виконували соціальну роботу, яка схожа за своїм характером. Водночас, представник відповідача не пояснив суду, чому до обов`язків особи яка працювала касиром входили питання соціального захисту населення та оформлення відповідної документації та будь-яких доказів на підтвердження наведених тверджень відповідачем не надано.

Крім того, щодо тверджень відповідача про те, що посада фахівця із соціальної роботи відділу соціального захисту населення Петрівської селищної ради була запропонована ОСОБА_2 як дисциплінованому та відповідальному працівнику, а позивачка порушувала Етнічній кодекс спеціалістів суд також не бере до уваги, оскільки доказів притягнення позивачки до відповідальності за дисциплінарні порушення суду не надано.

Суд також враховує положення ч.3,4 ст.36 КЗпП України, якими встановлено, що зміна підпорядкованості підприємства, установи, організації не припиняє трудового договору.

У разі зміни власника, а також реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) підприємства трудовий договір працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише в разі скорочення чисельності або штату працівників (п.1 ч.1 ст.40).

Тобто, у процесі передачі об`єктів спільної власності територіальних громад району від районних рад у комунальну власність територіальних громад відбувається саме зміна власника відповідного закладу\установи, а отже - жодних змін у здійсненні трудових прав працівників цих закладів\установ на момент передачі не відбувається.

Єдиною зміною, яка відбудеться для зазначених працівників, проте, не вплине на здійснення ними своїх трудових прав, буде перейменування відповідних закладів\установ у частині найменування засновника - органу місцевого самоврядування відповідної територіальної громади.

Частинами 2, 3 статті 81 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.

Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до статті 87 цього Кодексу. Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту в порядку, визначеному законом.

Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Цим Кодексом встановлюються порядок створення, організаційно-правові форми, правовий статус юридичних осіб приватного права.

Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом.

Згідно зі статтею 82 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах поширюються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 2 статті 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно зі статтею 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

У постановах від 17.10.2011 року (справа №21-237а11), від 16.10.2012 року (справа №21-267а12), від 28.10.2014 року (справа №21-484а14), від 19.01.2016 року (справа №810/1783/13-а) Верховний Суд України виклав правовий висновок, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.

Ці правові висновки підтримані у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 року (справа №820/2932/16), від 24.12.2019 року (справа № 591/3068/16-а) .

Тож оскільки в Новостародубській сільській раді відбулася реорганізація, яка супроводжувалася змінами в організації виробництва і праці, роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури вивільнення працівників у зв`язку з реорганізацією, визначеною законодавством про працю.

Судом установлено, що попередження позивача про наступне вивільнення, припинення за ініціативою суб`єкта призначення не містить пропозиції позивачу про зайняття іншої вакантної посади. Крім того, відповідачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження пропозиції позивачу зайняти інші вакантні посади, які були наявними на момент попередження працівника про звільнення чи з`явилися протягом періоду з дня попередження до дня звільнення, а також існували безпосередньо станом на день звільнення, та які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Крім того, відповідачем не надано доказів виконання вимог щодо визначення працівників, що мають переважне право на залишення на роботі, яке враховувалося при переведенні їх до новоствореного органу.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Вказані обставини свідчать про те, що звільнення позивача проведено з порушенням вимог законодавства.

З огляду на викладене, суд зазначає, що роботодавець - Петрівська селищна рада під час прийняття розпорядження про звільнення керувалася суб`єктивною думкою, упереджено та не об`єктивно, що призвело до порушення трудових прав ОСОБА_1 .

Отже, суд прийшов до висновку, що звільнення позивачки відбулося без законної підстави та з порушенням передбаченого законом порядку, що свідчить про протиправність розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області № 138/ОС від 01 березня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку з реорганізацією Новостародубської сільської ради та скороченням чисельності працівників. Відтак спірне розпорядження слід скасувати, а позов у цій частині вимог - задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Верховний Суд в постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 815/436/17 з подібними правовідносинами виклав правову позицію, що при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де зберіглось його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП України можуть застосовуватися і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Новостародубська сільська рада (код 0 4364265) не ліквідована та перебуває у стані припинення юридичної особи (а.с.22).

З огляду на наведене, оскільки права позивачки порушені, то вони підлягають відновленню шляхом скасування оскарженого розпорядження та поновлення позивача на посаді, з якої її було незаконно звільнено.

За приписами частини 2 статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2 вказаного Порядку обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Пунктом 8 Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Аналогічна правова позиція в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу висловлена Верховним Судом в постанові від 12 грудня 2018 року у справі №826/25887/15 .

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

У постанові від 21.05.2014 року у справі №6-33цс14 Верховний Суд України зазначив, що у разі встановлення факту звільнення без законної підстави або з порушенням передбаченого законом порядку суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі.

Зважаючи на те, що позивачку протиправно звільнено з посади інспектора з соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради 01 березня 2021 року, тому вона має бути поновлена на цій посаді з 02 березня 2021 року.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно з відомостями відповідача про доходи ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням (а.с.83), розмір заробітку у січні 2021 року склав 6000,00 грн., у лютому 2021 року - 6000,00 грн., усього - 12000,00 грн.

Середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості робочих днів за ці 2 місяці згідно табелів обліку використання робочого часу - 39 днів (а.с.78-80) та становить 307,70 грн.

Середня заробітна плата позивачки за один місяць складає 6 154,00 грн. (307,70 грн. х 20 робочих днів).

Вимушений прогул позивача у період з 02.03.2021 року по 08.09.2021 року складає 130 робочих дні (з відрахуванням вихідних та святкових днів), тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 40 000, 01 грн. (307,70 грн. х 130 днів).

Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

VI. Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України судові витрати відшкодуванню не підлягають, оскільки вони не були понесені позивачем, який звільнений від їх сплати.

Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Петрівського селищного голови Кіровоградської області №138/ОС від 01 березня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 » .

Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора із соціальної роботи з сім`ями, дітьми та молоддю Новостародубської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області з 02 березня 2021 року.

Стягнути з Новостародубської сільської рада Петрівського району Кіровоградської області (28310, Кіровоградська область, Петрівський район, с. Новий Стародуб, вул.Степняка-Кравчинського,1, код ЄДРПОУ - 04364265) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 40 000,01 грн. (сорок тисяч гривень одна копійка) з подальшим вирахуванням обов`язкових податків та зборів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 6 154,00 грн. грн. (шість тисяч сто п`ятдесят чотири гривні), з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук