Постанова

від 17.05.2022 по справі 420/19734/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/19734/21Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Кравця О.О.судді Зуєвої Л.Є.судді Коваля М.П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року по справі № 420/19734/21, прийнятого у порядку спрощеного позовного провадження у складі судді Потоцької Н.В., за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

I. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ:

21 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність Подільської міської ради Подільського району Одеської області, яка полягає в неприйнятті рішення при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 19.07.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України за рахунок земель сільськогосподарського призначення Подільської міської ради, Подільського району Одеської області для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Ліпецьке Подільської міської ради Подільського району Одеської області, так як відповідне рішення Подільська міська рад не прийняла у встановлений законом строк та у встановленому порядку;

зобов`язати Подільську міську раду Подільського району Одеської області, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 19.07.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною) площею 2,00 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованих земельних ділянок, що передані у власність Подільської міської раді Подільського району Одеської області:

- земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122987400, зона: 01, квартал: 001, площею більше 5 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122987400:01:001:0967;

- земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122984200, зона: 01, квартал: 003, площею більше 4 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:003:1064;

- земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122984200, зона: 01, квартал: 002, площею більше 8 га, та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:002:0724;

- земельна ділянка за межами населеного пункту Ліпецьке, яка позначена на публічної кадастровій карті: КОАТУУ: 5122984200, зона: 01, квартал: 003, площею більше 10 га., та має межу з земельною ділянкою кадастровий номер 5122984200:01:003:0002, повторно з прийняттям рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо приватизації земельної ділянки: про надання такого дозволу або відмову з урахуванням висновків які будуть надані судом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2021 року було відмовлено у задоволенні позову та стягнуто з Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

09 лютого 2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява в порядку ст. 378 КАС України по справі, в якій заявник просить змінити спосіб і порядок виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20.12.2021 року у справі № 420/19734/21 в частині стягнення з Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 гри. (одна тисяча гривень), встановивши новий спосіб і порядок виконання рішення суду - стягнути з Виконавчого комітету Подільської міської ради Подільського району Одеської області на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року позивач подав апеляційну скаргу, та просив її скасувати та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що Управління Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області повернуло виконавчий лист стягувачу в зв`язку з тим, що боржником визначено Подільську міську раду Подільського району Одеської області, яка не обслуговується органами Казначейства (не має розрахункових рахунків відкритих в органах Казначейства).

Апелянт вказує на те, що згідно регламенту Подільської міської ради Подільського району Одеської області, затвердженого рішенням і Подільської міської ради Подільського району Одеської області від 18.11.2020 року № 5-І. п. 1. Ст. 63 Виконавчими органами Ради є виконавчий комітет, відділи і управління, інші створювані Радою виконавчі органи. Пунктом 1 статті 66 передбачено, що Виконавчий комітет Ради, управління, відділи та інші виконавчі органи є підзвітними і підконтрольними Раді. Керівники виконавчих органів Ради та посадові особи, яких Рада призначає та затверджує, звітують перед Радою на її вимогу, але не рідше одного разу на рік з часу їхнього обрання.

Апелянт зазначив, що оскільки згідно з даними ЄДРПОУ Подільська міська рада за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування, яка утворює виконавчі органи, то вони, а саме Виконавчий комітет Подільської міської ради, являється бюджетною установою, що здійснює централізоване обслуговування боржника. Використовує кошти боржника, утримує та розпоряджається майном, а тому несе матеріальну відповідальність та відшкодовує збитки.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 129 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України передбачає, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з вимогами ч.2 ст.17 КАС України ,особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення позову.

Процедура виконання судового рішення , у тому числі встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом визначаються нормами КАС України.

За приписами підпункту 1 пункту 6 статті 246 КАС України, яка визначає зміст рішення, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Згідно вимог ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 1 ст. 51 Закону України «Про місцеве самоврядування», виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень.

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року (надалі - Конвенція) , була ратифікована Законом України N 475/97-ВР від 17.07.97, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Згідно ч.1 ст.6 Конвенції , кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно ст.13 Конвенції , кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.8 Конституції України, ст.6 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року ,суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Право на виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на справедливий суд (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 40; Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 196). У іншому випадку, положення статті 6 § 1 будуть позбавлені ефекту корисної дії (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 34 і 37).

Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення (Hornsby v. Greece (Горнсбі проти Греції), § 41; Kyrtatos v. Greece (Кіртатос проти Греції), §§ 31-32).

Хоча, за деяких обставин виконання рішення може бути відкладено, відкладання рішення не повинно порушувати право сторони на виконання рішення (Burdov v. Russia (Бурдов проти Росії), §§ 35-37).

У цьому розумінні виконання рішення повинно бути повним та вичерпним, а не частковим (Matheus v. France (Матецс проти Франції), § 58; Sabin Popescu v. Romania (Sabin Popescu проти Франції), §§ 68-76), і рішення не може не виконуватись, бути позбавлено юридичної сили, або незаконно відкладено (Immobiliare Saffi v. Italy (Іммобільяре Саффі проти Італії) [ВП], § 74).

Стаття 13 Конвенції ( 995_004 ) прямо виражає обов`язок держави, передбачений статтею 1 Конвенції, захищати права людини передусім у межах своєї власної правової системи. Таким чином, ця стаття вимагає від держав національного засобу юридичного захисту, який би забезпечував вирішення по суті поданої за Конвенцією "небезпідставної скарги", та надання відповідного відшкодування (див. справу "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland) [GC], N 30210/96, п. 152, ECHR 2000-XI).

Зміст зобов`язань Договірних держав за статтею 13 Конвенції ( 995_004 ) залежить від характеру поданої заявником скарги; "ефективність" "засобу юридичного захисту" у значенні цієї статті не залежить від визначеності сприятливого для заявника результату. Водночас засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (див. згадане вище рішення у справі Кудли, пп. 157-158; та рішення у справі "Вассерман проти Росії" (N 2) (Wasserman v. Russia) (no. 2), N 21071/05, п. 45, від 10 квітня 2008 року).

У справах про невиконання судових рішень будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів: тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції ( 995_004 ) ( див.п.63-65 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України (заява № 40450/04), яке набуло статусу остаточного від 15 січня 2010 року).

Апеляційний суд зазначає, що у даному випадку заява стягувана про зміну способу та порядку виконання рішення суду за своєю правовою природою у розумінні положень ст.378 КАС України не є заявою про зміну способу і порядку виконання рішення суду, а по своїй суті є заявою про заміну сторони боржника - з Подільської міської ради Подільського району Одеської області на Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області на стадії виконання рішення суду.

З системного аналізу приписів Закону України «Про місцеве самоврядування», вбачається, що Подільська міська рада Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 33909986) та Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04056960) є самостійними юридичними особами та суб`єктами права, які наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, тобто здатністю від свого імені набувати майнових та особистих немайнових прав і нести обов`язки та самостійно брати участь у правовідносинах, бути позивачем та відповідачем у суді.

При цьому, відповідачем та боржником у даній справі є саме Подільська міська рада Подільського району Одеської області, а Виконавчий комітет Подільської міської ради Подільського району Одеської області не був та не є стороною у справі №420/19734/21, щодо нього позивачем не заявлялись жодні позовні вимоги, а отже ця юридична особа не може виконувати обов`язки за боржника - Подільську міську раду Подільського району Одеської області, без існування визначених законом підстав.

Апеляційний суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Отже, апеляційний суд вважає, що стягнення коштів з виконавчого комітету є зміною способу та порядку виконання рішення, оскільки заміна боржника у зобов`язанні на особу, яка не залучалася до участі у справі є фактично зміною змісту рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 травня 2018 року по справі № 537/2235/16.

Апеляційний суд зауважує, що відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

При цьому у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що позивачем виконавчий лист був отриманий. При цьому, у поданій заяві позивач стверджує, Управляння Державної казначейської служби України у Подільському районі Одеської області повернуло виконавчий лист стягувачу. Разом з цим, доказів повернення виконавчого листа позивачем до суду не надано.

Отже, апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду 1-ї інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом відхиляються за необґрунтованістю.

Судом 1-ої інстанції повно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладених в ухвалі суду першої інстанції, відповідають обставинам справи, правильно застосовані та додержані норми матеріального та процесуального права, справу розглянуто повноважним складом суду, суд не приймав рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, судове рішення прийнятне та підписано суддею, який зазначений у судовому рішенні.

Апеляційний суд доходить до висновку, щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги , та зміни чи скасування рішення суду 1-ої інстанції.

Керуючись ст.8,19, 55,125 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, ст. 3,5,12,19,21,250, 272, 274, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, встановлених ст.328 КАС України.

Повне судове рішення складене та підписане 18 травня 2022 року.

Головуючий суддя Кравець О.О.Судді Коваль М.П. Зуєва Л.Є.