Постанова

від 17.05.2022 по справі 640/7663/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2022 року

м. Київ

справа № 640/7663/21

адміністративне провадження № К/9901/48318/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Українська автомобільна корпорація» до Київської міської ради, третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація), про визнання протиправним та скасування рішення від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 в частині, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Іщука І.О. від 9 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Грибан І.О., Епель О.В., Парінов А.Б. від 10 листопада 2021 року,

У С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2021 року приватне акціонерне товариство «Українська автомобільна корпорація» (далі - ПАТ «Українська автомобільна корпорація», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі - КМР, відповідач), третя особа - Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент містобудування, третя особа), в якій просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11 травня 2021 року):

- визнати протиправним та скасувати рішення КМР (V сесія V скликання) від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 «Про затвердження детального плану території мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану території та визначення ним червоних ліній в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація»;

- зобов?язати КМР внести зміни до містобудівної документації щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території (далі - ДТП) мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва, який затверджено рішенням КМР (V сесія V скликання) від 20 грудня 2007 року № 1463/4296, за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне рішення суперечить чинному законодавству України та порушує права позивача в частині, що стосується належних позивачу на праві оренди земельних ділянок та розміщених на цих ділянках об?єктів нерухомого майна, оскільки згідно з планом земельних ділянок з кадастровим номером 8000000000:90:129:0001 та кадастровим номером 8000000000:90:129:0003 з нанесенням червоних ліній та будівель вбачається, що червоні лінії, що визначені ДПТ мікрорайону Чапаєвка в Голосіївському адміністративному районі м. Києва, який був затверджений оскаржуваним рішенням, прокладені безпосередньо через належну позивачеві капітальну будівлю - «виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, 5 поверх, А, А» загальною площею 30918,7 кв. м, а також відділяють будівлю «транспортна дільниця Е» від решти майнового комплексу позивача та залишає вказану будівлю на території загального користування. Таким чином, червоні лінії в межах належних позивачеві на праві оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які визначені ДПТ мікрорайону Чапаєвка в Голосіївському адміністративному районі м. Києва, який був затверджений оскаржуваним рішенням, встановлені з порушенням вимог ДБН.

3. Крім того, позивачем наголошено на тому, що визначення ДПТ мікрорайону Чапаєвка розташування червоних ліній в межах, належних позивачеві на праві оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, не відповідає вимогам статті 1 Закону України «Про планування і забудову територій» (у редакції, чинній на момент прийняття ДПТ), оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003 знаходяться поза межами території мікрорайону (селища) Чапаєвка, що підтверджується відповідною схемою меж території селища Чапаївка (в розумінні детального плану території), Планом зонування та червоних ліній с. Чапаєвка та ескізом забудови з планом червоних ліній, які є складовими частинами детального плану території мікрорайону Чапаєвка в Голосіївському районі міста Києва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення КМР (V сесія V скликання) від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 «Про затвердження детального плану території мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі м. Києва» в частині, що стосується затвердження ДПТ та визначення ним червоних ліній в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація»; зобов?язано КМР розглянути питання щодо внесення змін в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені детальним планом території мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва, який затверджено рішенням КМР (V cесія V cкликання) від 20 грудня 2007 року № 1463/4296, за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація» з урахуванням висновків суду у даній справі. В іншій частині вимог відмовлено.

5. Частково задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що червоні лінії в межах належних ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на праві оренди земельних ділянок встановлені з порушенням ДБН Б.2.2-1.01 «Містобудування. Планування і забудова населених пунктів», що є порушенням вимог статті 5 Закону України «Про основи містобудування».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2021 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, КМР звернулася із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення статті 49 та пункту 1 частини першої статті 306 КАС України, зокрема, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а, а саме - про те, що суд апеляційної інстанції, установивши порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які виразились у незалученні до участі у справі особи, якщо суд прийняв судове рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов?язки, маючи відповідні повноваження, не вжив заходів, спрямованих на виправлення допущеного судом першої інстанції порушення.

8. Скаржник вважає, що судове рішення у справі № 640/7663/21 впливає на права та обов?язки Комунальної організації виконавчого органу Київської МР (КМДА) «Інститут Генерального плану м. Києва» (далі - КО «Інститут Генерального плану м. Києва») як розробника спірного ДПТ, про що Київською МР було заявлено в судовому засіданні під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції.

9. За твердженням скаржника, необхідність виправлення цієї судової помилки (незалучення до участі у справі особи, на права, свободи, інтереси та (або) обов?язки якої може вплинути судове рішення) відповідно до пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України є обов?язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Наведений висновок, як зазначає скаржник, узгоджується з правовою позицією, висловленою у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а.

10. Окрім іншого, скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано статтю 2 КАС України без урахування правового висновку, викладеного у подібних правовідносинах у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, а також у постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16 та від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, про те, що ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та статті 2 КАС України повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

11. Зокрема, Київська МР вважає, що зобов?язання відповідача розглянути питання щодо внесення змін до містобудівної документації не захистить порушені права позивача ефективно, оскільки відсутня вказівка уповноваженому органу щодо розроблення змін до оскаржуваного ДПТ.

11. Від Департаменту містобудування КМР надійшов відзив на касаційну скаргу КМР, в якому зазначається, що на час розроблення ДПТ станом на 17 червня 2004 року було проведено аналіз щодо виду права землекористування на території, охопленій ДПТ, та встановлено відсутність відомостей про ПАТ «Українська автомобільна корпорація» як орендаря земельних ділянок, з огляду на що, на думку представника Департаменту містобудування КМР, оскаржуваний ДПТ не порушує права позивача; просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

12. Від ПАТ «Українська автомобільна корпорація» надійшов відзив на касаційну скаргу КМР та заперечення на відзив Департаменту містобудування КМР, у яких наголошується на тому, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди, на думку представника ПАТ «Українська автомобільна корпорація», правильно встановили, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, що належать на праві оренди позивачу, потрапляють у межі червоних ліній, встановлених спірним ДПТ, а тому твердження скаржника та третьої особи про відсутність порушення прав позивача є хибними.

13. Також ПАТ «Українська автомобільна корпорація» не погоджується з доводами скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв?язку з незалученням до участі у справі КО «Інститут Генерального плану м. Києва», оскільки будь-яких клопотань з цього приводу від позивача чи інших учасників справи не надходило; просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення судів попередніх інстанцій без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

14. Касаційна скарга надійшла до суду 22 грудня 2021 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/7663/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу КМР.

16. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності ПАТ «Українська автомобільна корпорація» на правах оренди є землекористувачем земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, що розміщені за адресою: Столичне шосе, 90 в Голосіївському районі міста Києва.

18. Пунктом 20 рішення КМР від 15 липня 2004 року № 419/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» затверджено проєкт відведення земельних ділянок АТ «Українська автомобільна корпорація» для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд для технічного обслуговування, капітального ремонту та продажу автомобілів на Столичному шосе, 90 у Голосіївському районі м. Києва. Передано АТ «Українська автомобільна корпорація» за умови виконання пункту 20.1 цього рішення, в оренду земельні ділянки загальною площею 12,16 га, в тому числі:

- площею 1,08 га, в межах червоних ліній, - для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд для технічного обслуговування, капітального ремонту та продажу автомобілів на Столичному шосе, 90 у Голосіївському районі м. Києва у зв?язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про власність від 18.08.94 N П-350 та від 23.04.98 серія МК N 010001477), з них:

- площею 11,08 га (ділянка № 1 - площею 7,21 га, ділянка № 2 - площею 3,87 га) - в довгострокову оренду на 15 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 червня 1975 року № 623/30 «Про відведення земельної ділянки Київському обласному виробничому об??єднанню станцій технічного обслуговування під будівництво станцій технічного обслуговування автомашин на 100 машиномісць» (площею 9,59 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 1,49 га);

- площею 1,08 га (ділянка № 3 - площею 0,47 га, ділянка № 4 - площею 0,35 га, ділянка № 5 - площею 0,26 га), в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 червня 1975 року № 623/30 «Про відведення земельної ділянки Київському обласному виробничому об?єднанню станцій технічного обслуговування під будівництво станцій технічного обслуговування автомашин на 100 машиномісць» (площею 0,82 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0, 26 га).

19. Відповідно до рішення КМР від 27 жовтня 2005 року № 297/3758 «Про внесення змін до рішення КМР від 15 липня 2004 року № 419/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» у зв?язку з коригуванням червоних ліній Столичного шосе та враховуючи лист-звернення АТ «Українська автомобільна корпорація» від 11 квітня 2005 року № 540/25, КМР вирішила затвердити зміни в проєкті відведення земельних ділянок АТ «Українська автомобільна корпорація» для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд для технічного обслуговування, капітального ремонту та продажу автомобілів на Столичному шосе, 90 у Голосіївському районі м. Києва.

20. Вказаним рішенням відповідач вирішив унести зміни до пункту 20 рішення КМР від 15 липня 2004 року № 419/1829 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею»:

- абзац другий пункту 20 викладено у такій редакції:

«Передати АТ «Українська автомобільна корпорація», за умови виконання пункту 20.1 цього рішення, в оренду земельні ділянки загальною площею 12,16 га, в тому числі:

- площею 1,08 га, в межах червоних ліній, - для експлуатації та обслуговування комплексу будівель і споруд для технічного обслуговування, капітального ремонту та продажу автомобілів на Столичному шосе, 90 у Голосіївському районі м. Києва у зв?язку з переходом права власності на майновий комплекс (свідоцтво про власність від 18 серпня 1994 року № П-350 та від 23 квітня 1998 року серія МК N 010001477), з них:

- площею 11,08 га (ділянка N 1 - площею 7,21 га, ділянка N 2 - площею 3,87 га) - в довгострокову оренду на 15 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 червня 1975 року № 623/30 «Про відведення земельної ділянки Київському обласному виробничому об??єднанню станцій технічного обслуговування під будівництво станцій технічного обслуговування автомашин на 100 машиномісць» (площею 9,59 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 1,49 га);

- площею 1,08 га (ділянка № 3 - площею 0,47 га, ділянка № 4 - площею 0,35 га, ділянка № 5 - площею 0,26 га), в межах червоних ліній, - в короткострокову оренду на 5 років за рахунок частини земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 30 червня 1975 року № 623/30 «Про відведення земельної ділянки Київському обласному виробничому об??єднанню станцій технічного обслуговування під будівництво станцій технічного обслуговування автомашин на 100 машиномісць» (площею 0,82 га) та за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (площею 0, 26 га)»;

- підпункт 20.1.7 підпункту 20.1 викласти в такій редакції: «Питання пайової участі вирішити відповідно до рішення Київради від 27 лютого 2003 року № 271/431 «Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва» (із змінами та доповненнями, внесеними рішеннями Київської міської ради від 12 лютого 2004 року № 14/1223 та від 28 грудня 2004 року № 1051/2461)».

21. У подальшому між Київською міською радою (орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Українська автомобільна корпорація» (орендар) укладено договір оренди земельних ділянок від 11 лютого 2008 року за № 79-6-00590.

22. Пунктом 1 вказаного договору визначено, що орендодавець на підставі пункту 20 рішення КМД від 15 липня 2004 року № 419/1829 та рішення КМД від 27 жовтня 2005 року № 297/3758, за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельні ділянки (далі - об?єкт оренди або земельні ділянки), визначені цим договором.

23. Підпунктом 2.1. пункту 2 договору визначено, що об?єктом оренди відповідно до цього договору є земельні ділянки з наступними характеристиками, зокрема, місце - розташування - Столичне шосе, 90 у Голосіївському районі міста Києва.

24. Рішенням V сесії V скликання КМР від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 затверджено ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва відповідно до основних положень та техніко-економічних показників, що додаються як основу планувальної організації та функціонального зонування території, розташування червоних ліній вулиць і доріг, кварталів садибної забудови, граничної поверховості та щільності забудови для подальшого розроблення документації із землеустрою та прийняття рішень щодо розміщення об?єктів містобудування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

25. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

26. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

27. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

28. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб?єктів владних повноважень.

29. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 лютого 2021 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2021 року відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на таке.

30. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб?єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

32. Одним із доводів касаційної скарги є те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 49, пункту 1 частини першої статті 306 та пункту 4 частини третьої статті 317 КАС України, оскільки не врахували при цьому правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а.

33. Зокрема, скаржник вважає, що порушення вищезазначених норм процесуального права виявилось у незалученні судом першої інстанції до участі у справі КО «Інститут Генерального плану м. Києва» як розробника спірного ДПТ та не виправлення цього порушення судом апеляційної інстанції.

34. З цього приводу колегія суддів зазначає таке.

35. Відповідно до статей 28, 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема: підготовка і подання на затвердження ради відповідних місцевих містобудівних програм, Генеральних планів забудови населених пунктів, іншої містобудівної документації; встановлення на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність.

36. Статтею 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, і міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, Генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій. До компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать: затвердження детальних планів територій за наявності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території: визначення територій для містобудівних потреб.

37. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про планування і забудову територій» (чинного на час прийняття спірного ДПТ) планування територій на місцевому рівні забезпечується відповідними місцевими радами та їх виконавчими органами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями відповідно до їх повноважень, визначених законом, і полягає у розробленні та затвердженні Генеральних планів населених пунктів, схем планування територій на місцевому рівні та іншої містобудівної документації, регулюванні використання їх територій, ухваленні та реалізації відповідних рішень про дотримання містобудівної документації.

38. Згідно зі статтею 13 Закону України «Про планування і забудову територій» детальний план території розробляється згідно з Генеральним планом населеного пункту та визначає: розташування червоних ліній, ліній регулювання забудови; розташування окремих земельних ділянок та об?єктів містобудування, вулиць, проїздів, пішохідних зон, щільність, поверховість, інші параметри забудови, містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок; розташування інженерно-транспортної інфраструктури; принципи формування архітектурно-просторової композиції забудови; інші вимоги, визначені державними будівельними нормами.

Рішення про розроблення детальних планів території приймаються відповідними радами за поданням їх виконавчих органів, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Спеціально уповноважені органи з питань містобудування та архітектури відповідно до детального плану території подають висновки і пропозиції сільським, селищним, міським радам та їх виконавчим органам, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям для наступного прийняття рішень у межах повноважень, визначених законом, щодо:

визначення земельних ділянок для розташування та будівництва об?єктів містобудування та іншого використання;

вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок;

визначення поверховості та інших параметрів забудови території;

розроблення та затвердження місцевих правил забудови, проектів забудови території, проектів розподілу території мікрорайону (кварталу).

39. Статтею 17 цього ж Закону визначено, що врахування державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні полягає у визначенні потреби в територіях, необхідних для розташування та утримання об?єктів загальнодержавного значення, вирішення інших завдань реалізації державної політики щодо використання територій.

Врахування державних інтересів здійснюється шляхом виконання відповідних вимог до розроблення генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, проведення їх експертизи, здійснення державного контролю за плануванням, забудовою, іншим використанням територій та окремих земельних ділянок у порядку, встановленому законодавством.

Вимоги до планування, якими забезпечуються державні інтереси під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації, визначаються згідно із законом відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури спільно з іншими спеціально уповноваженими на це органами виконавчої влади.

Для міст Києва та Севастополя вимоги для врахування державних інтересів під час розроблення генеральних планів та іншої містобудівної документації визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури за участю інших спеціально уповноважених на це центральних органів виконавчої влади.

Порядок врахування вимог щодо забезпечення державних інтересів під час планування і забудови територій на місцевому рівні встановлюється в регіональних правилах забудови.

40. Рішенням Київської міської ради від 15 квітня 2004 року № 158/1368 затверджено Програму розроблення містобудівної документації на 2004-2006 роки, дію якої продовжено на період 2007-2009 років згідно з рішенням КМР № 268/325 від 12 грудня 2006 року.

41. Відповідно до цієї Програми замовником містобудівної документації, що розроблятиметься відповідно до Програми за рахунок коштів міського бюджету, інших джерел фінансування, не заборонених законодавством, визначено Головне управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації); містобудівної документації, яка розроблятиметься за рахунок коштів бюджетів районів, - районні у м. Києві державні адміністрації.

42. У разі необхідності та за наявності інвестиційних пропозицій за поданням Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), відповідної районної державної адміністрації виконавчому органу Київради (Київській міській державній адміністрації) надається право видавати розпорядження про внесення змін (доповнень), уточнень до складових даних Переліку.

43. Містобудівна документація розробляється ДП «Інститут Генерального плану м. Києва» та іншими проєктними і науково-дослідними організаціями, які мають відповідну ліцензію, на замовлення Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), а також на замовлення районних у місті Києві державних адміністрацій згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради.

44. Завдання на розроблення містобудівної документації готується Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) спільно з відповідною районною у місті Києві державною адміністрацією, ДП «Інститут Генерального плану м. Києва», виконавцем містобудівної документації з урахуванням положень Генерального плану м. Києва та раніше прийнятих меж природоохоронних зон.

45. Розроблена містобудівна документація до проведення експертизи та затвердження має бути погоджена відповідними органами державного нагляду та погоджувальними організаціями згідно з нормативно-правовими актами України, відповідною районною у м. Києві державною адміністрацією, а також ДП «Інститут Генерального плану м. Києва» на відповідність Генеральному плану м. Києва.

46. Зі змісту наведених правових нормах вбачається, що КМР є органом, уповноваженим приймати рішення про затвердження Генерального плану м. Києва, ДПТ, іншої містобудівної документації, замовником розроблення ДПТ у м. Києві є спеціально уповноважений виконавчий орган КМР, а розробником - ДП «Інститут Генерального плану м. Києва» або інша проєктна організація, що має відповідну ліцензію.

47. Стосовно обов?язкового залучення до участі у справі КО «Інститут Генерального плану м. Києва» колегія суддів зазначає наступне.

48. Відповідно до частини першої статті 42 КАС України учасниками справи є сторони та треті особи.

49. Згідно з положеннями частини другої та п?ятої статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі, коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов?язки; якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов?язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору; про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов?язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.

50. Частиною другою статті 51 КАС України встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають права та обов?язки, визначені у статті 44 цього Кодексу, зокрема, право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб, а також обов?язок сприяти своєчасному, всебічному, повному та об?єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.

51. Додатково статтями 171, 176 та 261 цього Кодексу встановлено, що треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають право подати письмові пояснення щодо позову або відзиву; учасники справи мають право подати відповідь на такі пояснення до закінчення підготовчого провадження; треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

52. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, зокрема, з?ясовує склад учасників судового процесу. У разі встановлення, що рішення суду першої інстанції може вплинути на права та обов?язки особи, яка не брала участі у справі, залучає таку особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

53. Важливість залучення судом в адміністративних справах третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, підтверджується, зокрема, положеннями частини третьої статті 317 та частини третьої статті 353 КАС України, згідно з якими прийняття судом рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов?язки осіб, які не були залучені до участі у справі, є обов?язковою підставою для скасування судом апеляційної інстанції судового рішення та ухвалення нового рішення суду, а також обов?язковою підставою для скасування судового рішення судом касаційної інстанції з направленням справи на новий розгляд.

54. Водночас у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а, на яку посилається скаржник, Верховний Суд підтримав правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 24 червня 2008 року у справі № 2/164-35/246 та від 30 березня 2016 року у справі № 814-3015-14, про те, що судове рішення є таким, що прийняте про права та обов?язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов?язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов?язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його прав і обов?язків. Будь-який інший правовий зв?язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

55. З огляду на вищезазначене, колегія суддів доходить висновку про те, що у справі, що розглядається, правильно визначено склад учасників, зокрема, відповідача - КМР, як орган, що прийняв спірне рішення, та третю особу - Департамент містобудування КМР, як виконавчий орган міської ради, що виступає замовником ДПТ. При цьому, КО «Інститут Генерального плану м. Києва» є розробником ДПТ відповідно до технічного завдання, що надається замовником. До того ж, розробником ДПТ може виступати інша проєктна організація, яка має відповідну ліцензію.

56. Водночас в оскаржуваних судових рішеннях визнано протиправним та скасовано у частині рішення КМР про затвердження ДПТ та зобов?язано саме КМР розглянути питання про внесення змін до ДПТ, а тому у цій справі відсутні підстави вважати, що судовим рішенням вирішено питання про права, обов?язки чи інтереси КО «Інститут Генерального плану м. Києва».

57. Крім того, посилання на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 191/1169/16-а, на підтвердження порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у зв?язку з незалученням до участі у справі КО «Інститут Генерального плану м. Києва», є необґрунтованими, оскільки у справі № 191/1169/16-а Верховний Суд, повертаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, дійшов висновку про необхідність залучення виконавчого комітету міської ради як замовника ДПТ. При цьому, у справі, що переглядається, таким органом є Департамент містобудування КМР, який залучено до участі у справі у якості третьої особи.

58. Стосовно твердження скаржника та третьої особи про те, що права позивача у цій справі не порушено та про обрання судами неефективного способу захисту, колегія суддів зазначає наступне.

59. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що ПАТ «Українська автомобільна корпорація» є землекористувачем на правах оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, розташованих за адресою: Столичне шосе, 90 в Голосіївському районі міста Києва, зокрема, відповідно до рішенням КМР від 15 липня 2004 року № 419/1829 та є власником, розташованих на цих земельних ділянках будівель та споруд (майновий комплекс) відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 23 квітня 1998 року, серія МК № 010001477.

60. Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

61. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

62. Відповідно до частин першої та другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

63. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

64. 17. Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою.

65. Статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

66. Частинами першою та другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

67. Відповідно до статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування.

68. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що надання земель комунальної власності у власність чи користування громадянам або юридичним особам органами місцевого самоврядування здійснюється відповідно до генеральних планів населеного пункту, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

69. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 210/3729/17(2-а/210/204/17).

70. Згідно зі статтею 14 Закону України «Про планування і забудову територій» планом червоних ліній відповідно до генерального плану населеного пункту, детального плану, даних Державного земельного кадастру, містобудівного кадастру населеного пункту визначається розташування червоних ліній.

План червоних ліній є складовою частиною генерального плану населеного пункту (детального плану території) або може бути окремою містобудівною документацією.

Відповідно до планів червоних ліній сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи в межах повноважень, визначених законом, а також Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у разі делегування їм таких повноважень:

встановлюють межі земель загального користування населених пунктів;

вирішують питання вибору, вилучення (викупу), надання у власність або користування (оренду) земельних ділянок, встановлюють на відповідній території єдині умови та обмеження використання земель, визначених для містобудівних потреб;

визначають технічні умови для розміщення та утримання інженерно-транспортної інфраструктури.

71. Отже, виходячи з положень вищезазначених правових норм, наявність таких ліній на земельній ділянці свідчить про певні обмеження, пов?язані з можливістю забудови такої території чи іншого її використання, що передбачає відсутність на земельній ділянці червоних ліній.

72. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на майновий комплекс від 23 квітня 1998 року, серія МК № 010001477, Головним управлінням житлового господарства та майна міста посвідчено, шо майновий комплекс в частині, площею 28611,500 кв. м, який розташований в місті Києві за адресою: Столичне шосе, буд. № 90, дійсно належить АТ «Українська автомобільна корпорація», код 03121566 на праві колективної власності. До складу комплексу входять 6 будівель та споруд, зазначених в додатку.

73. Крім того, судами встановлено на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва в частині, що стосується затвердження ДПТ та визначення ним червоних ліній в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація», що підтверджується листом КО «Інститут Генерального плану м. Києва» від 19 квітня 2021 року № 312-2132.

74. З листа Департаменту містобудування та архітектури від 30 березня 2021 року № 055-6446 судами попередніх інстанцій також встановлено, що відповідно до плану червоних ліній ДПТ мікрорайону Чапаєвка, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20 грудня 2007 року №1463/4296, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003 потрапляють в межі червоних ліній.

75. З плану червоних ліній, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що через земельні ділянки з кадастровими номерами 000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які належать на праві оренди позивачу, проходять червоні лінії через належну позивачеві капітальну будівлю, а саме - через виробничий корпус та адміністративно-побутовий корпус, загальною площею 30918,7 кв. м, а також відділяють будівлю «транспортна дільниця Е» від решти майнового комплексу, який належить ПАТ «Українська автомобільна корпорація».

76. До того ж судами встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до Опорного плану, сформованого до 2007 року, земельні ділянки, які належать позивачу на праві оренди знаходилися поза межами червоних ліній площею 11,08 га, зокрема, земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003.

77. Згідно з пунктами 7.29-7.34 ДБН Б.2.2-1-01. Містобудування. Планування і забудова населених пунктів територія вулиць всіх категорій відокремлюється від інших функціональних територій населених пунктів червоними лініями. В межах червоних ліній територія населеного пункту відноситься до територій загального користування.

78. До червоних ліній прив?язуються межі ділянок, на яких ведеться розмежування прилеглих територій чи будівництво споруд. Для визначення положення червоної лінії слід керуватися топо-геодезичною підосновою масштабу 1:2000, візуальними обстеженнями та документальними матеріалами раніше виконаних відводів ділянок фізичним і юридичним власникам.

Червона лінія в межах кварталу представляє собою пряму чи криву лінію певного румба або радіуса і може змінювати свій напрямок і геометричні положення, як правило, тільки за перехрестям вулиць.

79. Зі змісту наведених правових норм вбачається, що при визначенні положення червоної лінії слід враховувати, що червона лінія не може змінювати своє положення в залежності від положення земельних ділянок окремих власників. Тому при проєктуванні червоної лінії слід враховувати положення капітальних споруд, прокладання підземних, наземних та надземних комунікацій, існуюче розташування зелених насаджень. Розмір між двома червоними лініями однієї вулиці чи площі має бути таким, щоб між ними можна було розмістити проїзну частину, тротуари, зелені насадження з можливістю нормативного прокладання інженерних мереж.

З метою вирівнювання червоної лінії без додаткових обґрунтувань не допускається знесення капітальних будівель, прокладання червоної лінії через будинки, розміщення чи збереження елементів капітальних споруд окремих власників на території загального користування.

80. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

81. Отже, враховуючи, що земельні ділянки з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, що перебувають у користуванні позивача, були зареєстровані за ним до 2007 року, тобто до моменту прийняття спірного рішення, Суд доходить висновку, що затверджуючи ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва» в частині, що стосується затвердження детального плану території та визначення ним червоних ліній в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва, відповідач повинен був врахувати наявність вже сформованих та таких, що перебувають на праві оренди земельні ділянки, розміщених на них капітальних споруд і визначити межі червоних ліній з урахуванням конфігурації земельних ділянок позивача та розміщеного на них майнового комплексу.

82. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що при прийнятті рішення від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 «Про затвердження ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва» в частині, що стосується затвердження ДПТ та визначення ним червоних ліній в межах земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва, відповідачем не було враховано інтересів позивача, а тому доводи скаржника про те, що оскаржуваним рішенням від 20 грудня 2007 року № 1463/4296 не порушені права ПАТ «Українська автомобільна корпорація» є необґрунтованими.

83. Стосовно доводів скаржника про неефективний спосіб захисту прав позивача, колегія суддів зазначає наступне.

84. Відповідно до правового висновку, що міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 705/552/15-а, та постановах Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 826/14016/16 та від 11 лютого 2019 року у справі № 2а-204/12, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод та статті 2 КАС України повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

85. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про зобов?язання КМР розглянути питання щодо внесення змін в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва, який затверджено КМР (V cесія V cкликання) від 20 грудня 2007 року №1463/4296, за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90, у Голосіївському районі міста Києва, та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація» з урахуванням висновків суду у даній справі, виходили з такого.

86. Відповідно до статті 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені участь громадян, об?єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об?єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

87. Статтею 10 Закону України «Про планування і забудову території» визначено, що містобудівна документація затверджується відповідною місцевою радою з визначенням строку її дії та переліку раніше прийнятих рішень, що втрачають чинність, а також тих рішень, до яких необхідно внести відповідні зміни. Зміни до містобудівної документації вносяться рішенням ради, яка затвердила містобудівну документацію, після погодження з відповідним спеціально уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури.

88. Відповідно до пункту 2 Порядку проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 року № 555, проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів у проектах містобудівної документації здійснюється під час розроблення відповідних проектів містобудівної документації.

89. За змістом пункту 3 зазначеного Порядку сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забезпечують: оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення проектів містобудівної документації з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; оприлюднення розроблених проектів містобудівної документації і доступ громадськості до зазначеної інформації; реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації; узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками проектів містобудівної документації через погоджувальну комісію (у разі її утворення); оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації.

90. Отже, внесенню змін до ДПТ передує встановлена процедура, яка включає розробку ДПТ з урахуванням змін, винесення його на громадське обговорення, розгляд та затвердження ДПТ на сесії КМР.

91. З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов?язання КМР розглянути питання щодо внесення змін в містобудівну документацію щодо винесення червоних ліній, які встановлені ДПТ мікрорайону Чапаєвка у Голосіївському адміністративному районі міста Києва, який затверджено рішенням КМР (V сесія V скликання) від 20 грудня 2007 року № 1463/4296, за межі земельних ділянок з кадастровими номерами 8000000000:90:129:0001 та 8000000000:90:129:0003, які розташовані по Столичному шосе, 90 у Голосіївському районі міста Києва та належать на праві оренди ПАТ «Українська автомобільна корпорація» з урахуванням висновків суду у даній справі.

92. Касаційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судів попередніх інстанцій та щодо яких не наведено мотивів відхилення кожного з аргументів.

93. Оскільки колегія суддів не вбачає неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції під час розгляду справи та прийняття рішення, то відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає таке рішення без змін, а касаційні скарги - без задоволення.

94. Суд враховує також положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов?язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов?язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

95. Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

96. ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), «Бендерський проти України» (заява N 22750/02, пункт 42)).

97. Крім того, у пункті 60 рішення «Helle v. Finland» (заява № 20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов?язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

98. Однак варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні, ЄСПЛ неодноразово зазначав, зокрема у рішенні «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах «Van de Hurk v. The Netherlands» (заява № 16034/90, пункт 61), «Шкіря проти України» (заява № 30850/11, пункт 43). Разом з тим, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов?язку викладати мотиви може варіюватися в залежності від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

99. Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов?язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях «Ruiz Torija v. Spain» (заява № 18390/91, пункт 29), «Higgins and others v. France» (заява № 20124/92, пункт 42), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42) та «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03, пункт 54).

100. Так, у рішенні «Трофимчук проти України» (заява № 4241/03) у пункті 54 ЄСПЛ зазначив, що не бачить жодних ознак несправедливості або свавільності у відмові судів детально розглянути доводи заявника, оскільки суди чітко зазначили, що ці доводи були повністю необґрунтованими.

101. Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

102. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

103. Враховуючи, що касаційний суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то у силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скарги Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 червня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк

Судді Н.В. Коваленко

В.М. Шарапа