Постанова

від 12.05.2021 по справі 914/381/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2021 р. Справа №914/381/18

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Гриців В.М. (головуюча), Зварич О.В., Орищин Г.В.

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.

з участю: прокурор Винницька Л.М., представники: позивача Наумець А.Г., відповідача Горба В.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/381/18 за позовом Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс»; треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД, Приватне підприємство «Астері»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області про витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

28 лютого 2018 року Заступник керівника Львівської місцевої прокуратури подав до Господарського суду Львівської області позов в інтересах держави, в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на користь територіальної громади м.Львова в особі Львівської міської ради земельної ділянки площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348).

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2017 року у справі №914/401/17 задоволено зустрічний позов Приватного підприємства "Астері" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х" про визнання права власності на земельну ділянку на вул. Пасічній у м.Львові. В подальшому зазначена земельна ділянка була відчужена на підставі договорів купівлі-продажу Товариству з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х", пізніше Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс-плюс". Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2018 року вказане рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення зустрічного позову про визнання за Приватним підприємством "Астері" права власності на земельну ділянку по вул. Пасічній у м. Львові. З огляду на відсутність правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку, прокурор просив витребувати її у останнього набувача та повернути в комунальну власність.

До участі у справі залучено третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД і Приватне підприємство «Астері»; на стороні позивача - Відділ Держгеокадастру у м. Львові Львівської області.

Господарський суд Львівської області рішенням від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2018 року, у позові відмовив.

Рішення суду першої інстанції обгрунтовано тим, що на момент отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х" ЛТД державного акта на право власності на землю, Земельний кодекс України (далі - ЗК України) не передбачав такої умови для виникнення права власності на землю, як державна реєстрація акта чи права, яке ним посвідчується, відтак, право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х" ЛТД на спірну земельну ділянку виникло в останнього з моменту отримання Державного акта на право власності на землю згідно статті 22 ЗК України, а саме з 16 травня 2000 року. Доводи прокурора про відсутність в Державному акті про право власності на землю від 16 травня 2000 року серія ЛВ №052682 посилання на рішення органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки суд відхилив через те, що підставою видачі державного акта слугував договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15 лютого 2000 року, зареєстрований в реєстрі за №4912.

Апеляційний суд такі висновки підтримав, наголосивши, що на час розгляду спору, Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку є чинним, виданим на бланку Ради, підписаний її уповноваженими посадовими особами, факт його підробки не доведений ні прокурором, ні позивачем, як і порушення прав територіальної громади міста Львова.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 10 січня 2019 року у справі №914/381/18 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26 вересня 2018 року та рішення Господарського суду Львівської області від 25 червня 2018 року у справі №914/381/18 скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховний Суд вказав, що судами не досліджено ключові питання вибуття з володіння власника та подальше набуття спірної земельної ділянки відповідачем. Без достеменного дослідження зазначених обставин, прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі є неможливим, а тому рішення та постанова, як такі, що прийняті при неповному дослідженні зібраних у справі доказів, підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Для з`ясування вказаних обставин судам належало дослідити докази, на підставі яких відповідач у спірних правовідносинах набув право власності на земельну ділянку, та докази набуття такого права попередніми особами по ланцюгу, чого зроблено не було.

Господарський суд Львівської області рішенням від 15 жовтня 2019 року у справі №914/381/18 позов задовольнив. Витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348).

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/381/18, та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вважає оскаржене рішення незаконним і необгрунтованим. Покликається на правову позицію Верховного Суду, наведену у численних постановах про те, що прокурор не дотримав положень частин 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Вказує на те, що про ці обставини було заявлено під час розгляду справи судом першої інстанції. Проте суд першої інстанції не дослідив питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокурором Львівської міської ради(позивача). Покликається на наведену у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1238/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.11.2018 у справі №910/4345/18, від 05.12.2018 у справі №923/129/17 правову позицію про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, як позивача. Проте місцевий господарський суд цих доводів відповідача не розглядав. Також вважає недоведеними обставини щодо вибуття земельної ділянки з володіння Львівської міської ради поза її волею. Результати досудового розслідування у кримінальному провадженні №42017141040000105 від 01 листопада 2017 року відсутні. Стверджує, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки і докази у справі цього не спростовують. Вважає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту. Відтак, вважає, що права територіальної громади для захисту яких звернувся прокурор, жодним чином не порушені і у позивача відсутнє право витребування земельної ділянки в комунальну власність.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор у справі стверджує, що Львівська міська рада вчасно і самостійно не виявила порушення прав територіальної громади, які полягають у незаконному вибутті із комунальної власності територіальної громади міста Львова земельної ділянки площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові кадастровий номер 4610136800:02:005:0348, не звернулась з позовом до суду, що свідчить про нездійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень по захисту інтересів держави. Крім того, Львівська міська рада була учасником справи №914/401/17 (за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х" ЛТД до Приватного підприємства "Астері" про стягнення коштів та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Астері" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колібрі-Х" ЛТД треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору1. Львівська міська рада 2. Відділ Держгеокадастру у місті Львові за участю Львівської прокуратури №1 про визнання права власності на земельну ділянку).Однак після прийняття судом апеляційної інстанції постанови від 15 січня 2018 року не вчинила жодних дій щодо повернення земельної ділянки. Також на лист прокурора 11 серпня 2017 року Департамент містобудування Львівської міської ради повідомляв, що рішень про затвердження проекту землеустрою щодо надання у власність, користування чи про продаж Львівська міська рада не приймала. Отже, Львівська міська рада була обізнана про незаконне вибуття земельної ділянки. Про ці обставини прокурор повідомляв суд першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції зупиняв провадження у цій справі до завершення розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №587/430/16-ц, у якій розглядалось питання неоднакового застосування судами статті 23 Закону України «про прокуратуру» в розумінні вимог статті 131-1 Конституції України. Звертає увагу на недопустимість надмірної формалізації «інтересів держави», яка може привести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Покликається на позиції наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 02.10.2018 у справі №4/166 Б, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 19.03.2019 у справі №925/1381/16. Зазначає також, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказано про те, що сам факт незвернення до суду ради з позовом на захист інтересів територіальної громади свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту інтересів членів територіальної громади.

Щодо суті позовних вимог прокурор вказує на те, що обраний спосіб захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову є правильним. На виконання вказівок Верховного Суду при новому розгляді справи необхідно дослідити законність набуття права власності на спірну земельну ділянку першим її власником, а відтак правомірність набуття права власності на земельну ділянку ПП «Астері», наявність правових підстав для набуття такого права послідуючими набувачами. Суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка вибула із володіння власника поза його волею, оскільки Львівська міська рада не приймала рішення щодо вибуття означеної земельної ділянки з власності територіальної громади м.Львова, у матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу від 15 лютого 2000 року, а Державний акт про право власності на землю від 16 травня 2000 року серія ЛВ №052682 неналежно оформлений і містить ознаки підроблення. За цим фактом зареєстровано кримінальне провадження №42017141040000105 від 24 жовтня 2017 року за ч.3 ст.190 КК України, яке перебуває на стадії досудового слідства.

Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 18 листопада 2019 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на рішення Господарського суду Львівської області від 15.10.2019 у справі №914/381/18.

Суд неодноразово відкладав і призначав розгляд справи з підстав, що названі у відповідних ухвалах.

Також суд апеляційної інстанції ухвалою від 06 лютого 2020 року задовольнив клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД. Зупинив апеляційне провадження у справі №914/381/18 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс-плюс на рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року - до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №921/2385/18.

Підставою зупинення слугувала та обставина, що Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 912/2385/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21 травня 2019 року. У справі №921/2385/18 Велика Палата Верховного Суду буде розглядати виключну правову проблему щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики, а також вирішувати питання щодо правових наслідків у випадку, якщо судом після відкриття провадження у справі за результатами розгляду справи буде встановлено відсутність підстав для представництва інтересів держави в суді та обставини цієї справи №914/381/18 (позов подано Заступником керівника Львівської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Львівської міської ради).

Ухвалою від 02 листопада 2020 року провадження у справі №914/381/18 поновлено.

Про призначення розгляду справи у судовому засіданні 13 травня 2021 року учасникам справи повідомлено.

За текстом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч.3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4). У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.5).

Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу, матеріали справи, заслухав прокурора, представників сторін і вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом.

Право власності ТзОВ «Колібрі-Х» ЛТД на земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,4830 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Пасічна посвідчено Державним актом на право власності на землю серія ЛВ №052682, виданим 16 травня 2000 року.

Цільове призначення земельної ділянки - для жилого будівництва.

05 червня 2003 року ТОВ «Колібрі-Х» ЛДТ (продавець) та ПП «Астері» (покупець) уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна, за умовами якого продавець за актом приймання-передачі передав у власність, а покупець оплатив та прийняв у власність нежитлові будівлі: літ. «А-1» загальною площею 25,5 кв. м та літ «Б-1» загальною площею 12,4 кв. м, що знаходяться за адресою: м . Львів , вул. Пасічна, 146.

Господарський суд Львівської області рішенням від 25 квітня 2017 року у справі №914/401/17 задовольнив зустрічний позов - визнав за ПП «Астері» право власності на земельну ділянку площею 0,4830 га на вул. Пасічній у м. Львові. Рішення суду мотивоване тим, що при переході права власності на об`єкти нерухомості до ПП «Астері» перейшло право на земельну ділянку в тих же обсягах і на тих же умовах, що існували в попереднього власника.

Львівський апеляційний господарський суд постановою від 15 січня 2018 року задовольнив апеляційну скаргу заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 та скасував рішення Господарського суду Львівської області від 25 квітня 2017 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог про визнання за ПП «Астері» права власності на спірну земельну ділянку, в зустрічному позові відмовив.

Відомості про реєстрацію права власності ПП «Астері» на спірну земельну ділянку внесені до державного реєстру речових прав 19 травня 2017 року.

За договором купівлі - продажу від 23 травня 2017 року ПП «Астері» продало цю земельну ділянку ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД. Станом на час подання означеного позову земельна ділянка площею 0,4830 га на вул. Пасічній у м. Львові зареєстрована на праві власності за відповідачем (ТОВ «Будівельний альянс-плюс»), який придбав її в ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД за договором купівлі-продажу від 25 травня 2017 року.

За твердженням прокурора, Львівська міська рада не приймала рішення про передачу спірної земельної ділянки ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД, а договір купівлі-продажу не міг бути підставою вибуття земельної ділянки з власності територіальної громади м. Львова. Відповідно до отриманої прокурором інформації, відомості щодо реєстрації державного акту на право власності на спірну земельну ділянку у відділі ГУ Держгеокадастру у Львівській області відсутні, а також відсутня архівна копія такого акту. Вважає, що ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД не набуло на законних підставах право власності на спірну земельну ділянку, яку в подальшому за договором купівлі-продажу від 25 травня 2017 року продано ТОВ Будівельний альянс-плюс .

Суд апеляційної інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» переглядає рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/381/18, яким суд задовольнив позов Заступника керівника Львівської місцевої прокуратури №1 та присудив витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради земельну ділянку площею 0,4830 га по вул. Пасічній у м. Львові (кадастровий номер 4610136800:02:005:0348).

Щодо доводів ТОВ Будівельний альянс-плюс про недотримання прокурором положень частин 3 і 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», про що відповідач заявляв у суді першої інстанції та вказує в апеляційній скарзі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесено зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч.1 ст.23).

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч.3 ст.23).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (ч.4 ст.23).

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. (ч.4 ст. 53 ГПК України).

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. (ч.5 ст. 53 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, до ухвалення постанови в якій суд апеляційної інстанції зупиняв провадження у цій справі, навела такий висновок про застосування норм права:

« 76. Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

77. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

78. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

79. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

80. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

81. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

82. Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

83. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.».

При цьому обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами 3 та 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до положень статей 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.

Таким чином прокурор, на виконання положень частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зобов`язаний був до подання позову звернутися до Львівської міської ради (органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах) з відповідним повідомленням про необхідність відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів органу місцевого самоврядування, а Львівська міська рада повинна була вжити відповідних заходів - подати позов до ТОВ Будівельний альянс-плюс або аргументовано повідомити прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття Львівською міською радою у розумний строк заходів щодо подання позову або немотивованої відмови давало б прокуророві підстави, передбачені статтею 131-1Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення із позовом до суду в інтересах держави.

З обставин справи видно, що 27 лютого 2018 року заступник керівника Львівської місцевої прокуратури №1 підписав і подав Львівській міській раді лист за № 14-39-883вих-18 у якому повідомив про подання ним позову в інтересах держави в особі Львівської міської ради до ТОВ Будівельний альянс-плюс про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки.

Цього ж дня (27 лютого 2018 року) прокурор підписав позовну заяву в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс-плюс про витребування земельної ділянки. Позовна заява подана до Господарського суду Львівської області 28 лютого 2018 року.

Отже, прокурор не дотримав порядку, визначеного статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», тому немає підстав стверджувати про бездіяльність Львівської міської ради після отримання 27 лютого 2018 року листа за № 14-39-883вих-18 від 27 лютого 2018 року.

Відтак прокурор, звертаючись із означеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний альянс-плюс, не довів підстав для представництва інтересів держави в особі Львівської міської ради відповідно до вимог, передбачених частинами 3, 4 статті23 Закону України «Про прокуратуру», що унеможливлює розгляд позову по суті та є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Керуючись п.2 ч.1. ст. 226, ст. 269, 270,275, 277, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» задовольнити частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 15 жовтня 2019 року у справі №914/381/18 скасувати.

Позовну заяву прокурора в інтересах держави в особі Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний альянс-плюс» про витребування земельної ділянки залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13 квітня 2022 року.

Головуюча суддяВ.М. Гриців

Суддя О.В. Зварич

СуддяГ.В. Орищин