Постанова

від 16.05.2022 по справі 903/661/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2022 року Справа № 903/661/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивач - адвокат Ліщинська Т. І.

відповідач - адвокат Токарчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 (повний текст складений 24.12.2021, суддя А.С. Вороняк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вей Дистрибюшн

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича

про стягнення 758 716,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 позов задоволений.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вей Дистрибюшн 758 716,59 грн основної заборгованості, 11 380,75 грн судового збору, а також 20 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 758 716,59 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, повернення позивачу товару, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач Фізична особа-підприємець Дєєв Володимир Порфирійович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовити повністю. Задоволити клопотання ФОП Дєєва Володимира Порфирійовича про звільнення його від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на позивача.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що підписів на отримання товару в березні 2020 року скаржник не ставив, товар не отримував. Звертає увагу суду, що звітна дата для оплати товару не настала, будь-яких рахунків на оплату позивач не виставляв; ні позивач, ні відповідач ніколи не наполягали на складанні та підписанні таких звітів. Скаржник зазначає, що в матеріалах справи не міститься жодних доказів, що за час існування договірних стосунків порушував принципи справедливості, добросовісності та розумності. Крім того, до моменту звернення до суду будь-яких вимог про повернення нереалізованого товару чи повернення коштів позивач не звертався, звернувся лише на стадії розгляду справи в суді першої інстанції. Зазначає, що станом на 31.12.2020 заборгованість відповідача перед позивачем становить 552 918,71 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №903/661/21 у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 витребувано у суду першої інстанції матеріали справи.

25.01.2022 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла справа №903/661/21 в 2 томах.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) по справі №903/661/21 - Юрчука М.І. призначений повторний автоматизований розподіл справи №903/661/21. Визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича на рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Північно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 17 071,13 грн протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

22.03.2022 на адресу суду від ФОП Дєєва В.П. на виконання вимог ухвали суду від 03.02.2022 надійшла квитанція №0.0.2490219824.1 про сплату судового збору в розмірі 17 071,13 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2022 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича на рішення господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21. Розгляд апеляційної скарги призначений на 03.05.2022.

04.04.2022 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.

У зв`язку із перебуванням у відпустці суддів-учасників колегії Крейбух О.Г. та Тимошенка О.М. судове засідання 03.05.2022 не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.05.2022 розгляд справи призначений на 17.05.2022.

02.05.2022 на адресу суду від ФОП Дєєва В.П. надійшло клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, в якому просить призначити судову почеркознавчу експертизу підписів Дєєва Володимира Порфирійовича на оригіналах видаткових накладних: №542 від 02.03.2020 на суму 89 397,72 грн, № 769 від 02.03.2020 на суму 13 753,79 грн, № 532 від 02.03.2020 на суму 16 817,26 грн, № 768 від 02.03.2020 на суму 13 354,97 грн. Виконання судово-почеркознавчої експертизи доручити експертам Волинського науково дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Відібрати зразки підпису Дєєва Володимира Порфирійовича у відповідності до "Науково методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз". На вирішення експертизи прошу поставити питання: Чи виконані на видаткових накладних №542 від 02.03.2020 на суму 89 397,72 грн, № 769 від 02.03.2020 на суму 13 753,79 грн, № 532 від 02.03.2020 на суму 16 817,26 грн, №768 від 02.03.2020 на суму 13 354,97 грн підписи Дєєва Володимира Порфирійовича, Дєєвим Володимиром Порфирійовичем? В розпорядження експерта прошу надати оригінали видаткових накладних: №542 від 02.03.2020 на суму 89 397,72 грн, №769 від 02.03.2020 на суму 13 753,79 грн, № 532 від 02.03.2020 на суму 16 817,26 грн, №768 від 02.03.2020 на суму 13 354,97 грн.

03.05.2022 на адресу суду від позивача надійшло заперечення про призначення почеркознавчої експертизи.

В судовому засіданні представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній. Підтримав клопотання про призначення почеркознавчої екпертизи.

В судовому засіданні представник позивача заперечила доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Заперечила клопотання про призначення почеркознавчої екпертизи.

Щодо почеркознавчої експертизи колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 98, 99 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас, експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Як видно з зазначених норм права перед судовими експертами не ставляться правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Застосовуючи практику Європейського суду з прав людини під час розгляду справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід зазначити, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Судом встановлено, що ухвалою суду першої інстанції від 19.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

06.09.2021 від відповідача до суду першої інстанції надійшов відзив на позов, до якого долучені копії спірних видаткових накладних, в подальшому заперечення на відзив та пояснення. Відповідачем зазначено, що видаткові накладні за березень 2020 року ним не підписувалися.

З наведеного вбачається, що відповідач, був ознайомлений із копіями спірних видаткових накладних і зазначаючи про їх непідписання, не клопотав в суді першої інстанції про проведення судової почеркознавчої експертизи, представник відповідача неодноразово брав участь у судових засіданнях суду першої інстанції. Клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи позивач заявив лише на стадії апеляційного перегляду.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання скаржника про призначення у справі судової експертизи задоволенню не підлягає, оскільки у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для призначення такої судової експертизи, та, окрім іншого, призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду.

Поряд із зазначеним та зважаючи на наявність у матеріалах справи відповідних документів, які надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, судом буде надана оцінка в силу приписів ст.ст.76-79 ГПК України.

Крім того, слід звернути увагу на те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Колегія суддів, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшла висновку, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової експертизи.

Колегія суддів, заслухавши представників сторін, розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне зазначити наступне.

Судом встановлено, що 06.05.2019 між ТзОВ Вей Дистрибюшн (постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Дєєвим Володимиром Порфирійовичем (покупець) укладено договір поставки № 2 від 06.05.2019 (далі договір), за умовами якого постачальник зобов`язався у порядку а строки, встановлені договором, передати у власність покупця товари для дітей (товар), а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором (а.с.5-6 Т1).

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється на підставі заявок, направлених покупцем постачальнику електронною поштою та/або за допомогою факсимільного зв`язку. Заявка повинна містити в собі дані щодо асортименту та кількості товару, який покупець бажає отримати, а також місце доставки товару, адреса доставки, контактні дані Ф.І.П. контактний номер телефону, графік роботи ТТ або складу.

Строк доставки товару: протягом 14 днів з дати прийняття до виконання постачальником заявки покупця (прийнятою до виконання заявкою на поставку вважається заявка щодо якої постачальником виставлено рахунок на оплату або надіслано підтвердження від постачальника про готовність партії товару до поставки) (п.2.4 договору).

Згідно з п.3.2 договору приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в присутності представників обох сторін. Приймання за кількістю відбувається у відповідності до видаткових накладних, за якістю у відповідності до супровідних документів, які надаються разом із товаром та засвідчують його якість.

Пунктом 3.6 договору сторони визначили, що якщо поставлений товар не реалізований протягом 90 календарних днів з дати поставки та/або постачальником не виконується п.5.4 договору, постачальник має право вимагати повернення такого товару. При цьому якість товару, що повертається, має бути належною, цілісність упаковки не повинна бути порушена; всі деталі внутрішньої упаковки повинні бути повернуті разом із товаром; упаковка і товар не повинні мати слідів використання, обклеювання цінниками тощо.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна на товар встановлюється в гривнях та зазначаються у прайс-листах постачальника, на підставі яких покупець складає заявки на поставку товару.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія судді зазначає наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За загальним правилом покупець проводить оплату після передачі продавцем товару, передбаченого договором купівлі-продажу (поставки). Проте сторони у договорі можуть встановити інший порядок оплати, зокрема передбачити попередню оплату товару.

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки постачальник поставив та передав у власність, а покупець прийняв товар загальною вартістю 2 892 740,31 грн, що підтверджується підписаними видатковими накладними /а.с. 13-109, т.1/.

Відповідачем повернуто товару на загальну суму 398 330,14 грн, що підтверджується зворотними накладними від покупця, підписаними сторонами /а.с.141-173, т. 1/.

Відповідач лише частково виконав свої зобов`язання з оплати поставленого товару. Зокрема, місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що перерахувавши позивачу в рахунок оплати товару 1735693,58 грн (2892740,31(загальна вартість)-398330,14(повернення товару)=2494410,17(залишок товару); 2494410,17(залишок товару) - 1735693,58 (оплата товару як стверджує позивач) = 758716,59, у зв`язку з чим заборгованість по оплаті поставленого товару становить 758716,59 грн.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця з моменту передачі-прийому товару в пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Датою отримання покупцем партії товару та супровідних документів є дата видаткової накладної.

В той же час, за змістом ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач зазначає, що не підписував видаткові накладні за березень 2020 року, які наявні в матеріалах справи.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, тощо.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів; первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Вимоги щодо оформлення первинних документів наведені у п.2.4 Положення, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п.2.5).

Водночас, видаткові накладні містять підпис, однак біля підпису не містяться ініціали та прізвище покупця. Поряд з цим, у графі "Покупець" вказаних видаткових накладних міститься прізвище, ім`я та по батькові покупця, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції - ФОП Дєєв Володимир Порфирійович.

Таким чином, доводи відповідача про те, що в березні 2020 року продукція для ФОП Дєєва В. П. не поставлялася, підпису на накладних він не ставив, відхиляється судом, оскільки на видаткових накладних №542 від 02.03.2020 /а.с. 13 т.1/, №769 від 02.03.2020 /а.с. 16, т.1/, №532 від 02.03.2020 /а.с. 17, т. 1/, №768 від 02.03.2020 /а.с. 20, т. 1/ наявний підпис покупця Дєєва В.П.

Порушення правил оформлення первинних документів не спричиняє їх недійсність, але безпосередньо впливає на можливість доведення стороною обставин, на підтвердження яких вона подала відповідні документи.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таких висновків дотримується Верховний Суд у постановах від 04.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18, від 29.01.2020 у справі №916/922/19, від 27.07.2021 у справі №927/924/19, від 07.10.2021 у справі №922/91/21, від 10.11.2021 у справі №914/2197/18.

Отже, як встановлено судом, наявні у матеріалах справи видаткові накладні відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положенню, оскільки містить підпис покупця, тому, ці видаткові накладні є беззаперечним доказом факту поставки товару.

Крім того, у своєму акті звірки за період 2020 року, який долучений відповідачем до заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с. 8-11 Т.2) поставки за березень 2020 року наявні, а тому визнання таких поставок відповідачем станом на 31.12.2020, коли такий акт складався спростовує доводи відповідача про те, що поставки не відбувалися.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника, що повернули частину товару іншій особі, а саме ТзОВ Бонтой, що стверджується актом звірки взаємних розрахунків між ТзОВ Бонтой та ТзОВ Вей Дистрибюшн, оскільки вказаний акт звірки свідчить тільки про наявність господарських відносин виключно між ТзОВ Бонтой та ТзОВ Вей Дистрибюшн.

Відповідач, заперечуючи проти указаної суми боргу, вказував на не настання відкладальної умови щодо оплати поставленого товару, передбаченої п. 5.4.1 договору, а саме - відсутність реалізації товару третім особам.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 254 ЦК України строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно п.5.4 договору покупець зобов`язаний 4 рази на місяць (щотижнево) надавати постачальникові звіт про реалізацію отриманого товару, а у разі, якщо такий день є неробочим (вихідним, святковим) згідно чинного законодавства України, - не пізніше наступного за ним робочого дня.

Пунктом 5.4.1 договору сторони визначили, що покупець оплачує товар по факту його реалізації не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати. Для цілей розрахунку граничних термінів оплати, звітною датою є дата, у яку має бути поданий звіт про реалізацію відповідно до умов даного Договору, незалежно від дати фактичного надання цього звіту.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що в договорі поставки встановлений строк оплати за товар: не пізніше ніж через 7 (сім) календарних днів після звітної дати, незалежно від дати фактичного надання цього звіту. Якщо врахувати, що звіти подаються щотижнево, останнім днем для подання звіту є неділя, яка є вихідним днем, а тому переноситься на наступний день - понеділок, а тому покупець має сплатити за товар через 7 календарних днів після звітної дати - понеділка. Саме на покупця покладений обов`язок надавати постачальнику звіти щотижнево, які покупець не виконує, ні товар, ні кошти не повертає.

Відповідно до 3.6 договору сторони визначили, що якщо поставлений товар не реалізований протягом 90 календарних днів з дати поставки та/або постачальником не виконується п.5.4 договору, постачальник має право вимагати повернення такого товару. При цьому якість товару, що повертається, має бути належною, цілісність упаковки не повинна бути порушена; всі деталі внутрішньої упаковки повинні бути повернуті разом із товаром; упаковка і товар не повинні мати слідів використання, обклеювання цінниками тощо.

Разом із цим, відповідач на підтвердження обставин не реалізації товару та його дійсної наявності належних доказів суду не подав, на повідомлення позивача провести взаємну звірку товару не відреагував, вимогу позивача повернути нереалізований товар, як це передбачено п. 3.6 договору залишив без задоволення.

За таких обставин, оскільки відповідач у визначений договором термін, товар, що не був реалізований, постачальнику не повернув, значить вказаний товар суд вважає реалізованим та строк його оплати настав.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Тлумачення ч.1,3 ст. 212 ЦК України дозволяє зробити висновок, що в самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін обставина, а не подія, що дозволяє вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб. Це слідує також із загально цивілістичного принципу свободи договору - якщо сторони бажають домовитися саме про таку умову в правочині, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати. Для сторони, яка недобросовісно перешкоджає настанню обставини, передбачено правовий наслідок у вигляді настання обставини.

Суд враховує, що метою укладення договору поставки є отримання товару покупцем та отримання грошових коштів постачальником, тому укладаючи такий договір, позивач розраховував на отримання оплати за поставлений товар і добросовісну поведінку зі сторони відповідача, яка мала б полягати у повному розрахунку за отриманий товар, а у випадку дійсної нереалізації товару - на його повернення.

Разом з тим, відповідач, як покупець, до якого з моменту передачі товару перейшло право власності на нього, не здійснив його оплати, не надав інформації щодо реалізації/нереалізації товару, а також не звернувся до позивача про повернення нереалізованого товару.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що умова щодо часу реалізації товару за усіма видатковими накладними настала, а тому у ФОП Дєєва В. П. виник обов`язок розрахуватись за отриманий товар у повному обсязі, проте йому це невигідно (стверджується неподанням звітів поставленого товару (п.5.4 та 5.4.1 договору), непроведення взаємозвірки 13.10.2021 товару, відсутність відповідей на вимоги позивача повернути товар до 01.11.2021).

Таким чином, матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 758716,59 грн, доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, повернення позивачу товару, відповідач суду не надав, тому дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Колегія суддів не погоджується із доводами скаржника, що сума боргу становить 552918,71 грн, а не 758 716,59 грн, оскільки сума заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 758 716,59 грн підтверджена видатковими накладними на поставку товару, звортними накладними на повернення товару. Відповідем не надано доказів на підтвердження суми заборгованості в розмірі 552 918,71 грн (доказів щодо повернення товару, оплати товару тощо).

Крім того, матеріали справи містять повідомлення про взаємну звірку товару від 13.10.2021, що було надіслане позивачем на адресу відповідача (долучено докази надіслання такого повідомлення на адресу відповідача). Така звірка не відбулася у зв`язку із нез`явленням ФОП Дєєва В.П. та його представника у вказаному місці.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першоютретьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування щодо невідповідності заявлених витрат цим критеріям (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі № 916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (такий правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу представником позивача подано до суду: договір №77 від 02.08.2021 про надання правової допомоги (а.с. 112-113 т.1), акт виконаних робіт по наданню послуг від 10.08.2021 (а.с.114 т.1), опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом відповідно до договору № 77 від 02.08.2021 (а.с.115 т.1), платіжне доручення № 448 від 11.08.2021 (а.с.116 т.1), копію ордеру серія ВК № 1027797 від 14.09.2021 (а.с. 229 т.1).

Таким чином, із відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн на підставі ч. 4 ст. 129 ГПК України, які є підтвердженими та відповідають критерію розумності.

Щодо клопотання відповідача про стягнення з позивача 23000,00 грн витрат на правову допомогу, то дане не підлягає задоволенню в силу положень ч.4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судові витрати відповідача, пов`язанні з розглядом справи у разі задоволення позову залишаються за ним.

Таким чином, доводи апелянта, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на скаржника відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Дєєва Володимира Порфирійовича на рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 14.12.2021 у справі №903/661/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Справу №903/661/21 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "18" травня 2022 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Крейбух О.Г.