Рішення

від 03.05.2022 по справі 916/3161/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/3161/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. при секретарі судового засідання Арзуманян В.А. розглянувши справу №916/3161/21

за позовом Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 10, e-mail: koms.hosp@gmail.com , код ЄДРПОУ 01999626)

до відповідача Приватного підприємства "ІНТЕКСТ" (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Котовського, буд. 191, код ЄДРПОУ 33850021)

про визнання недійсним п.1 специфікації та стягнення 175 319,95грн.

Представники:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Приватного підприємства "ІНТЕКСТ" про визнання недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до дого вору №08-1/04/20 від 08.04.2020 р., укладеного між приватним підприємством "Інтекст" та комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного ліку вання І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуць кого району Полтавської області, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість в сумі 153333,33 грн. та стягнення 175 319,95грн.

Позов обґрунтований тим, що включення до вартості закуповуваного медичного обладнання та виробів медичного призначення згідно Договору на закупівлю товарів №08-1/04/20 від 08.04.2020р. податку на додану вартість у розмірі 153 333,33 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, що за доводами позивача є підставою для визнання договору недійсним п.1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору на закупівлю товарів №08-1/04/20 від 08.04.2022р. та стягнення безпідставно отриманих відповідачем коштів.

При цьому в якості правових підстав позову позивач посилається на статті 203, 215, 217, 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2021р. провадження по справі №916/3161/21 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.12.2021р. строк підготовчого провадження був продовжений на тридцять днів, в порядку ст. 177 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.12.2021р. в порядку ч.3 п.2 ст. 185 ГПК України підготовче засідання було закрито та призначено відповідну справу до розгляду по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

08.04.2020р. між Комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (Покупець) та Приватним підприємством «ІНТЕКС» («Продавець») був укладений договір №08-1/04/20 на закупівлю товарів, за умовами якого Продавець бере на себе зобов`язання надати Покупцю вчасно та відповідної якості товар за кодом ДК 021:2015: 33190000-8 Медичне обладнання та вироби медичного призначення різні (Костюми біозахисту (захисні неткані комбінезони)), НК 024:2019: 35102, а Покупець прийняти та оплатити наданий товар (п.1.1 Договір).

Позивач зазначає, що вказана закупівля проводилась згідно з ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширен ню коронавірусної хвороби (COVID-19)», а також постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2020 р. № 225 «Деякі питання закупівлі товарів, робіт і послуг, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії коронавірус ної хвороби (COV1D-9) на території України».

Пунктом 1.2 договору встановлено, що загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість фіксуються в Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Розділом 2 договору врегульована ціна та порядок розрахунків. Так, пунктом 2.1 договору передбачено, що ціни, відповідно до цього договору, є погодженими між сторонами та зазначені у накладних. Розрахунки за товар здійснюються згідно наданої накладної, згідно п. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України (2.2 договору). Загальна сума договору складає 920 000,00 гри. (дев`ятсот двадцять тисяч грн. 00 коп.)., по р/р UA288201720344330001000049353 - 920 000,00 грн. (місцевий бюджет - 185 150,00 гри., резервний фонд - 734 850,00 грн.) в т. ч. за ДК 021:2015- (33190000-8) - 920 000,00 грн

Відповідно до п. 1 специфікації, що є Додатком №1 до До говору, за цим Договором Продавець бере на себе зобов`язання надати Покупцю, а Покупець прийняти та оплатити наданий то вар, а саме захисні неткані комбінезони НК 024:2019:35102 у кількості 4000 штук за ціною 230,00 грн. з ПДВ за одиницю товару, на загальну суму 920000,00 грн. з ПДВ.

Згідно п. 7.1. Договору, у відповідності до вимог Податкового кодексу України встановлений статус платника податку на прибуток: Продавець є платником податку на прибуток на загальних засадах, Покупець з неприбутковою організацією і користується пільгою на податок на прибуток.

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо поставки товару виконав в повному обсязі, що підтверджується видатковими накладними №89 від 13.04.2020 р. на суму 103500,00 грн. з ПДВ, №90 від 14.04.2020 р. на суму 816500,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.

Позивач вказує, що на виконання розділу 2 Договору та на підставі рахунку на оплату №84 від 08.04.2020 р. на суму 920000,00 грн. з ПДВ, видаткових накладних №89 від 13.04.2020 р. на суму 103500,00 грн. з ПДВ, №90 від 14.04.2020 р. на суму 816500,00 грн. з ПДВ Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснило на користь ПП «ІНТЕКСТ» оплату за товар на загальну суму 920000,00 грн., що підтве рджується, платіжними дорученнями №237 від 14.04.2020 р., №266 від 21.04.2020 р., №277 від 21.04.2020 р., звітом про виконання договору від 29.01.2021 р.

Разом з тим, в подальшому як зазначає позивач у вересні 2020 р. ним було виявило, що умови п. 1 специфікації, що є Додатком №1 до Договору, суперечать законодавст ву, а саме приписам п. 71 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, згідно якого, від оподаткування ПДВ звільненні медичні вироби, необхід ні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, коронавірусної хвороби (COV1D-19).

Вказана суперечність умов Договору чинному законодавству, на переконання позивача, призвела до безпідставного включення ПП «ІНТЕКСТ» до ціни товару ПДВ та відповідно при звела до завищення ціни договору на загальну суму 153333,33 грн.

30.09.2020 р. Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області направило на ад ресу Приватного підприємства «ІНТЕКСТ» претензію з вимогою про повернення вказаної суми грошових коштів.

Листом від 06.10.2020р. вих. №15 Приватне підприємство «ІНТЕКСТ» фактично відмовилось повертати грошові кошти. Разом з тим було зазначено, що «укладеним договором № 08-1/04/20 від 08.04.2020 року (пункт 2.3.) визначено загальну суму договору, яка складає 920 000,00 грн. Окремо ПДВ вказаним пунктом Договору не визначався. Однак у складеній специфікації (додаток № 1) було помилково зазначено ціну товару із зазначенням ПДВ. Аналогічна технічна помилка була зазначена у накладній № 89 від 13.04.2020 року та накладній № 90 від 14.04.2020 року. З метою усунення виявлених технічних помилок надсилаємо на Вашу адресу виправлені специфікацію та накладні № 89 та № 90 (2 примірники). Просимо підписати зі свого боку надіслані специфікацію та накладні № 89 та № 90 та повернути на нашу адресу другий примірник».

Позивач вказує, що з відповідною пропозицією відповідача викладеної в листі від 06.10.2020р. за вих. №15 був категорично не згоден.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області звернулось до господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права. При цьому звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що недотримання при підписанні специфікації вимог законодавства, зумовлює існування підстав для визнання в судовому порядку недійсним пункту 1 Специфікації, до є Додатком 1 до Договору №08-1/04/20 від 08.04.2020р. включення податку на додану вартість до ціни товару, та як наслідок, для повернення покупцю на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно набутих відповідачем коштів у сумі податку на додану вартість та нарахованих 3% річних та інфляційних витрат.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

При цьому, суд вказує, що виключне право на визначення предмету та підстави позову належить позивачу, натомість суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області направлені на визнання недійсним пункт 1 специфікації, що є додатком №1 до договору №08-1/04/20 від 08.04.2020 р., укладеного між приватним підприємством "Інтекст" та комунальним некомерційним підприємством "Лікарня інтенсивного ліку вання І рівня м Горішні Плавні" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуць кого району Полтавської області, в частині включення до ціни товару податку на додану вартість в сумі 153333,33 грн. та стягнення 175 319,95грн.

При чому підставою відповідного позову стало порушення умов законодавства в частині включення до ціни товару в пункті п.1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору на закупівлю товарів №08-1/04/20 від 08.04.2022р. податку на додану вартість, що не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанові Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною другою статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Отже, при вирішенні спору про визнання недійсним частини договору позивач має довести, а суд встановити не тільки наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання такого правочину недійсним на момент його вчинення і настання відповідних наслідків, а й «автономність» такої частини договору та можливість його повноцінного функціонування без неї.

Разом з цим у застосуванні наведених положень статей ЦК України слід враховувати, що умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому (правовий висновок Верховного Суду викладено у постанові від 12.03.2018 зі справи № 910/22319/16).

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України).

Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ПДВ -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Як свідчать матеріали справи, на виконання розділу 2 Договору та на підставі рахунку на оплату №84 від 08.04.2020 р. на суму 920000,00 грн. з ПДВ, видаткових накладних №89 від 13.04.2020 р. на суму 103500,00 грн. з ПДВ, №90 від 14.04.2020 р. на суму 816500,00 грн. з ПДВ Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області здійснило на користь ПП «ІНТЕКСТ» оплату за товар на загальну суму 920000,00 грн., що підтве рджується, платіжними дорученнями №237 від 14.04.2020 р., №266 від 21.04.2020 р., №277 від 21.04.2020 р., звітом про виконання договору від 29.01.2021 р.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, який набрав чинності 02.04.2020, внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема, до пункту 71 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, який викладено у такій редакції: «Тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України». У разі здійснення операцій, звільнених, відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених, починаючи з 17 березня 2020 року».

Постановою № 224 затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ.

Так, відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», до товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування на додану вартість, повинно бути:

подано декларацію про відповідність та нанесено на товар або на його упаковку, а також на супровідні документи, якщо такі документи передбачені відповідним технічним регламентом, знак відповідності технічним регламентам згідно з правилами та умовами його нанесення, визначеними у Технічному регламенті щодо медичних виробів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 753 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3046), Технічному регламенті щодо медичних виробів для діагностики in vitro, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 754 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3047), Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. № 755 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 82, ст. 3048), Технічному регламенті засобів індивідуального захисту, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2008 р. № 761 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 66, ст. 2216);

або подано повідомлення Міністерства охорони здоров`я про введення в обіг та/або експлуатацію медичних виробів (медичних виробів для діагностики in vitro, активних медичних виробів, які імплантують), стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів, або повідомлення Державної служби з питань праці про введення в обіг засобів індивідуального захисту, стосовно яких не виконані вимоги технічних регламентів.

Отже, виходячи з викладеного, підставою для звільнення від оподаткування, окрім віднесення товару до Переліку, визначеного постановою КМУ від 20.03.2020 №224, є необхідність подання декларації про відповідність товару одному з наступних технічних регламентів - Технічному регламенті щодо медичних виробів, Технічному регламенту щодо медичних виробів для діагностики in vitro, Технічному регламенті щодо активних медичних виробів, які імплантують, Технічному регламенту засобів індивідуального захисту, чи подання повідомлення Міністерства охорони здоров`я, або Державної служби з питань праці.

Згідно з частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає у тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд зауважує, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи) і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Разом з тим, за результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності судом встановлено що в матеріалах справи відсутні відповідні документи які повинні бути подані для звільнення від оподаткування на додану вартість для товарів, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України, відповідно до примітки 3 постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020 «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) для віднесення товарів, зазначених у розділі «Медичні вироби, медичне обладнання та інші товари, що необхідні для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»

Отже, з урахуванням наведеного, суд доходить висновку що позивачем не доведено обставин порушення відповідачем вимог пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України №224 від 20.03.2020, в частині включення суми ПДВ до ціни товару зазначеного в пункту 1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору №08-1/04/20 від 08.04.2020р., в зв`язку з чим позовні вимоги в частині визнання недійсним пункту 1 Специфікації, що є Додатком №1 до Договору №08-1/04/20 від 08.04.2020р. задоволенню не підлягають.

Окрім цього, підлягає залишенню без задоволення вимога про стягнення 153 333,33грн., оскільки як встановлено судом, вказані кошти не є коштами, набутими відповідачем без достатньої правової підстави, в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України, а були отримані ним саме на виконання укладеного з позивачем договору.

Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, відносини щодо коригування, повернення помилково сплачених грошових зобов`язань, повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів тощо, регулюються нормами податкового законодавства, а відтак питання, які виникають з приводу таких відносин підлягають вирішенню у порядку визначеному нормами відповідного законодавства.

Вимога про стягнення 3% річних в розмірі 6 655,36грн. та інфляційних витрат в розмірі 15 331,26грн. також задоволенню не підлягає, оскільки зазначена вимога є похідною від вимоги про стягнення 153 333,33грн. в задоволенні якої судом було відмовлено.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 10, код ЄДРПОУ 01999626) до Приватного підприємства "ІНТЕКСТ" (66101, Одеська область, м. Балта, вул. Котовського, буд. 191, код ЄДРПОУ 33850021) - відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на Комунальне некомерційне підприємство "Лікарня інтенсивного лікування І рівня м. Горішні Плавні" Горішньоплавської міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39800, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 10, код ЄДРПОУ 01999626).

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 травня 2022 р.

Суддя К.Ф. Погребна